Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №911/158/26 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" серпня 2026 р. Справа№ 911/158/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шапрана В.В.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

За участю секретаря судового засідання Місюк О.П.

та представників сторін:

позивача - Горбаченко Н.В.;

відповідача - Ключинського К.П.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2026

у справі №911/158/26 (суддя - Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп"

до Публічного акціонерного товариства "Центренерго"

про стягнення заборгованості.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" звернулося з позовом до Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про стягнення 6217159,68 грн, з яких: 4619422,50 грн - інфляційні втрати за період з 01.07.2023 по 25.12.2024 та 1597737,18 грн - 3% річних за період з 18.07.2023 по 25.12.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на наявність підстав для стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання з повернення попередньої оплати, яке виникло на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії №20/21-361-РДД від 13.12.2021. Виникнення відповідного зобов`язання, яке виконано відповідачем з порушенням лише 25.12.2024, встановлено судовими рішеннями у справі №911/1340/22.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 28.01.2026 відкрито провадження у справі №911/158/26, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.04.2026 (повне рішення складене 19.06.2026) у справі №911/158/26 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" задоволено повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, згідно якої просить скасувати повністю рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга відповідача мотивована тим, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням приписів матеріального та процесуального права.

Основні аргументи апеляційної скарги зводяться до наступного:

- позивачем не доведено позовних вимог, оскільки не долучено первинних документів, як-то договору купівлі-продажу електричної енергії, актів, видаткових накладних тощо;

- укладений між сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії містить елементи комерційного кредиту, як наслідок до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), а відтак відповідач звільняється від відповідальності за ст. 625 ЦК України, 3% річних та інфляційні втрати, що нараховані позивачем мають бути списані;

- Публічне акціонерне товариство "Центренерго" належить до державного сектора економіки, виконує критично важливі функції в інтересах держави, перебуває у тяжкому майновому становищі, що є винятковою і виключною обставиною для зменшення судом розміру 3% річних та інфляційних втрат;

- позивач намагається отримати неправомірну вигоду за рахунок відповідача шляхом неодноразового нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат.

В апеляційній скарзі також викладено заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення на підставі ч. 2 ст. 256 ГПК України.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 13.07.2026 апеляційну скаргу у справі №911/158/26 передано на розгляд колегії суддів у складі: Шапран В.В. (головуючий суддя (суддя-доповідач)), Андрієнко В.В., Буравльов С.І.

Перевіривши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго", суддею-доповідачем виявлено її недоліки, а саме відсутність доказів сплати судового збору у встановленому розмірі, у зв`язку з чим ухвалою суду від 14.07.2026 апеляційну скаргу у справі №911/158/26 залишено без руху на підставі ч. 2 ст. 260 ГПК України та надано заявникові строк на усунення недоліків.

Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.07.2026 задоволено заяву скаржника та поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2026, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2026 у справі №911/158/26, зупинено дію оскаржуваного рішення, справу призначено до розгляду на 25.08.2026 та надано позивачу строк на подання відзиву на апеляційну скаргу.

04.08.2026 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" надійшов відзив на апеляційну скаргу, згідно якого позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги, відмічаючи наступне:

- обсяг зобов`язань сторін та наявність заборгованості вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку у справі №911/1340/22;

- річні та інфляційні входять до складу основного зобов`язання, поділяючи його юридичну долю, а чинне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг, тому не може бути зменшено і розмір процентів річних та інфляційних втрат;

- норми п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосуються правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, натомість спірні правовідносини виникли за договором купівлі-продажу електричної енергії; відповідач не довів відсутність своєї вини щодо невиконання умов договору і своєчасно не повернув позивачу суму попередньої оплати.

У призначене засідання суду 25.08.2026 з`явилися представники сторін та надали пояснення по суті апеляційної скарги. Відповідач вимоги апеляційної скарги підтримав, просив суд скасувати оскаржуване рішення та відмовити в задоволенні позовних вимог. Позивач заперечував проти доводів скарги, просив залишити без змін оскаржуване рішення суду.

Відповідно до ст. 269, ч. 1 ст. 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, заслухавши думку представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, 13.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" (покупець) та Публічним акціонерним товариством "Центренерго" (продавець) було укладено договір №20/21-361-РДД купівлі-продажу електричної енергії, відповідно до п. 2.1 якого продавець зобов`язується відпустити електричну енергію в об`єднану енергосистему України, а покупець зобов`язується відібрати електричну енергію з об`єднаної енергосистеми України згідно графіку відпуску/відбору електричної енергії, визначеного у додатку №1. У разі отримання продавцем коштів за електричну енергію, відпуск/відбір якої зменшив продавець, останній зобов`язується повернути кошти в межах вартості зменшеного обсягу відпуску/відбору електричної енергії протягом п`ятнадцяти банківських днів з дати отримання від покупця вимоги в письмовій формі про повернення коштів в сумі вартості електричної енергії зменшеної для відпуску/відбору.

Відповідно до п. 3.2 договору, оплата за електричну енергію проводиться покупцем грошовими коштами у національній валюті України на розрахунковий рахунок продавця, зазначений у розділі 10 цього договору, шляхом перерахування грошових коштів розмірі 100 % всього обсягу електричної енергії, передбаченої цим договором (за вирахуванням суми гарантійного внеску), протягом 2-х (двох) банківських днів з дати укладення цього договору.

У п. 3.3 договору визначено, що період відпуску/відбору становить з 01.03.2022 р. до 30.04.2022 р. включно.

Відповідно до п. 4.4 договору, відмова покупця від договірного обсягу електричної енергії або його будь-якої частини та/або порушення покупцем строків оплати продавцю за договірний обсяг електричної енергії або будь-якої частини такого обсягу електричної енергії у відповідності до умов цього договору дає право продавцю розпоряджатися таким обсягом електричної енергії на власний розсуд, в тому числі продати будь-яким третім особам та/або дає право продавцю зменшити обсяг відпуску електричної енергії, що має постачатись в майбутньому, до обсягів визначених продавцем.

Згідно з додатком №1 до договору сторонами був передбачений графік відпуску/відбору електричної енергії у період з 01.03.2022 по 30.04.2022 із базовим навантаженням 14630 МВт/год за ціною 2105,00 грн./1 МВт.год без ПДВ (2526,00 грн./1 МВт.год з ПДВ) загалом на суму 36955380 грн.

На виконання умов договору, Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" було перераховано Публічному акціонерному товариству "Центренерго" 36955380 грн в оплату вартості електричної енергії в обсязі 14630 МВт.г., що підлягала відпуску у період з 01.03.2022 по 30.04.2022.

Проте, в період відпуску/відбору електричної енергії, визначений п. 3.3 договору, а саме - з 01.03.2022 по 30.04.2022, відпуску/відбору електричної енергії не відбулося, право власності на електричну енергію від відповідача до позивача не перейшло, що стало підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" 39369680,54 грн з яких: 36955380 грн основного боргу, 239956,85 грн 3% річних, 2174343,69 грн інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі №911/1340/22, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.05.2023 та постановою Верховного Суду від 13.09.2023, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕТГ" 36955380 грн основного боргу, а також 554330,70 грн судового збору.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню обставини, встановлені у рішенні Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі №911/1340/22, яке набрало законної сили і є чинним, зокрема, щодо наявності основного боргу у відповідача перед позивачем за договором у розмірі 36955380 грн.

Стосовно тверджень скаржника про недоведеність позовних вимог, оскільки позивачем не долучено первинних документів, як-то договору купівлі-продажу електричної енергії, актів, видаткових накладних тощо, колегія суддів зауважує наступне.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 викладено правову позицію щодо загальних ознак розмежування преюдиційних обставин та правової оцінки судом обставин справи, яка є усталеною в судовій практиці Верховного Суду. Велика Палата Верховного Суду цій постанові, зокрема, зазначила, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

За висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 10.12.2019 у справі №910/6356/19 преюдиційність - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає у неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Правило про преюдицію спрямовано не лише на заборону перегляду фактів і правовідносин, які встановлені в судовому акті, що вступив у законну силу. Вони також сприяють додержанню процесуальної економії в новому процесі. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження та оцінку. Усі ці дії вже здійснювалися у попередньому процесі, і їхнє повторення було б не лише недоцільним, але й неприпустимим з точки зору процесуальної економії.

Суд апеляційної інстанції відмічає, що обставини укладення договору купівлі-продажу електричної енергії №20/21-361-РДД від 13.12.2021, його виконання сторонами, наявності переплати, а також порушення відповідачем обов`язку щодо повернення грошових коштів позивачу були встановлені судовим рішенням у справі №911/1340/22, яке набрало законної сили, а тому вказані обставини не потребують доказуванню при розгляді справи №911/158/26 відповідно до приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України.

При цьому, під час розгляду справи №911/1340/22 судами надавалася оцінка наданим Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" доказам в обґрунтування заявлених позовних вимог, тому повторне подання позивачем у даній справі доказів наявності у відповідача обов`язку з повернення суми попередньої оплати, а суду - їх дослідження та оцінки, є не лише недоцільним, а й суперечитиме вимогам процесуальної економії та принципу правової визначеності.

За наведеного, доводи скаржника про те, що позивач має долучити до позовної заяви первинні документи на підтвердження заявлених обставин, без чого його вимоги не можна вважати обґрунтованими, є безпідставними, оскільки факти укладення договору, обсяг зобов`язань сторін та наявність заборгованості вже були предметом судового розгляду та отримали належну правову оцінку у справі №911/1340/22.

Поряд з цим з матеріалів справи вбачається, що рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі №911/2357/23, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 23.07.2024, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" 4428973,85 грн втрат від інфляції за період з 01.08.2022 по 30.06.2023 та 1072212,26 грн 3% річних за період з 30.07.2022 по 17.07.2023. Вимоги у відповідній справі заявлені у зв`язку з не виконанням відповідачем у строк обов`язку повернути сплачені кошти за електричну енергію за договором №20/21-361-РДД від 13.12.2021 згідно рішення суду у справі №911/1340/22.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що узгоджується з матеріалами справи, що лише 26.12.2024 відповідач повернув позивачу грошові кошти, перераховані в оплату електричної енергії за договором №20/21-361-РДД від 13.12.2021 у розмірі 36955380 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3855 від 26.12.2024, тим самим виконавши рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі №911/1340/22 у відповідній частині.

Предметом спору у даній справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку з порушенням виконання зазначеного вище зобов`язання з повернення грошових коштів за період з 18.07.2023 по 25.12.2024.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції задовольняючи позов виходив з доведеності обставин порушення відповідачем своїх договірних зобов`язань, а також несвоєчасного виконання рішення суду, у зв`язку з чим вказав на правомірність заявлення товариством до стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних на підставі ст. 625 ЦК України, розрахунок яких є правильним.

З наведеними висновками місцевого господарського суду погоджується і колегія суддів та вважає за необхідне зазначити наступне.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплати гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу (ч. ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України).

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535 та 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Судове рішення про стягнення таких коштів є рішенням про примусове виконання обов`язку в натурі, тобто підтверджує грошове зобов`язання, зокрема те, що виникло у боржника у зв`язку із завданням ним шкоди потерпілому (кредитору).

Положення ст. 11 ЦК України передбачають, що цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

В силу приписів ст. ст. 525, 526 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 612 ЦК Кодексу встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, установлений договором або законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Як було зазначено вище, з підстав неналежного виконання Публічним акціонерним товариством "Центренерго" грошових зобов`язань за договором купівлі-продажу електричної енергії №20/21-361-РДД від 13.12.2021, рішенням Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі №911/1340/22 стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" 36955380 грн основного боргу, а також 554330,70 грн судового збору.

Наведене рішення суду виконано відповідачем 26.12.2024.

При цьому, рішенням Господарського суду Київської області від 04.12.2023 у справі №911/2357/23, стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" 4428973,85 грн втрат від інфляції за період з 01.08.2022 по 30.06.2023 та 1072212,26 грн 3% річних за період з 30.07.2022 по 17.07.2023.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або в повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 цього Кодексу передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З аналізу вищевказаних норм закону слідує, що чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу. Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

Це положення спрямоване на захист майнового права та інтересу стягувача (кредитора у зобов`язанні), реальне забезпечення виконання зобов`язань та рішень суду, оскільки через неналежне виконанням боржником рішення суду та зобов`язання, стягувач (кредитор) зазнає матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та від неправомірного користування належними йому до сплати коштами. А тому є хибним твердження відповідача стосовно того, що позивач намагається отримати неправомірну вигоду за рахунок відповідача шляхом неодноразового нарахування та стягнення 3% річних та інфляційних втрат, позаяк стягнення інфляційних нарахувань та процентів річних є способом захисту майнового права та інтересу кредитора, оскільки спрямоване на компенсацію знецінення грошей внаслідок інфляції та отримання плати за користування коштами.

Таким чином, рішення Господарського суду Київської області від 02.03.2023 у справі №911/1340/22 не є підставою виникнення нового грошового зобов`язання у спірних правовідносинах, а лише підтверджує факт порушення відповідачем грошового зобов`язання, яке виникло перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Електротрейдінг груп" до ухвалення судового рішення на підставі договору купівлі-продажу електричної енергії №20/21-361-РДД від 13.12.2021. Зазначене рішення у справі №911/1340/22 не трансформує та не припиняє грошове зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Центренерго", що виникло з договірних правовідносин.

За наведеного, враховуючи, що грошове зобов`язання Публічного акціонерного товариства "Центренерго" виникло до ухвалення судового рішення по суті спору у справі №911/1340/22 та припинилося після набрання ним законної сили, нарахування 3% річних та інфляційних, згідно зі ст. 625 ЦК України, належить здійснювати на суму основного боргу, стягнуту цим судовим рішенням до її повної сплати боржником, без урахування стягнутих сум 3% річних, інфляційних втрат та судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач нараховує 3% річних (у розмірі 1597737,18 грн) за період з 18.07.2023 по 25.12.2024 та втрати від інфляції (у розмірі 4619422,50 грн) за період з 01.07.2023 по 25.12.2024 на суму основного боргу (36955380 грн), яка стягнута з відповідача за рішенням суду у справі №911/1340/22 та сплачена відповідачем 26.12.2024.

Північний апеляційний господарський суд здійснивши арифметичну перевірку наданого позивачем розрахунку заявленої до стягнення суми 3% річних у розмірі 1597737,18 грн та інфляційних втрат у розмірі 4619422,50 грн в межах визначеного періоду та виходячи з суми основного боргу, погоджується з місцевим господарським судом про стягнення з відповідача зазначених сум.

Поряд з цим, колегія суддів зауважує, що відповідач не надав ані контррозрахунку проти заявлених до стягнення з нього сум, ані будь-яких заперечень щодо невірності їх нарахування тощо.

Стосовно тверджень скаржника про наявність підстав для зменшення судом розміру 3% річних та інфляційних втрат нарахованих згідно зі ст. 625 ЦК України, колегія суддів зауважує, що у постанові від 02.07.2025 у справі №903/602/24 Велика Палата Верховного Суду конкретизувала правовий висновок, викладений в її постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 зазначивши, що три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних, на які може розраховувати кредитор у разі неналежного виконання зобов`язання боржником. Тому розмір процентів річних, який становить три проценти річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом), не підлягає зменшенню судом.

При зверненні до суду з даним позовом позивач нарахував проценти річних у розмірі, який є законодавчо встановленим та мінімальним розміром процентів річних - 3%, а відтак нараховані позивачем 3% річних зменшенню судом не підлягають. Протилежні твердження відповідача є помилковими та не ґрунтуються на нормах законодавства.

Водночас інфляційні втрати не є штрафними санкціями чи платою боржника за користування коштами кредитора, вони входять до складу грошового зобов`язання і виступають способом захисту майнового права та інтересу, тому, на відміну від відсотків річних, суд не може зменшити розмір інфляційних втрат.

Верховний Суд у своїй практиці послідовно дотримується правової позиції щодо неможливості зменшення розміру інфляційних втрат, висновки про це викладено в постановах Верховного Суду від 05.10.2023 у справі №904/4334/22, від 24.01.2024 у справі №917/991/22, від 01.10.2024 у справі №910/18091/23, від 05.11.2024 у справі №902/43/24, а також підтримано Великою Палатою Верховного Суду в постанові 02.07.2025 у справі №903/602/24.

З огляду на наведене доводи відповідача про те, що суд за певних обставин може зменшити розмір інфляційних втрат, є необґрунтованими.

Посилання відповідача на те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу електричної енергії містить елементи кредиту, як наслідок до даних правовідносин має застосовуватись положення п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, яким визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штраф, пеня) за таке прострочення, є безпідставними, оскільки між позивачем та відповідачем було укладено договір купівлі-продажу, предметом якого є товар - електрична енергія, а не грошові кошти. Внаслідок укладення договору купівлі-продажу у відповідача виникає зустрічний обов`язок з поставки товару електричної енергії у визначений договором строк. Тобто, у відповідача не виникає право правомірного користування отриманими грошовими коштами без зустрічної поставки товару.

У свою чергу, п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосується правовідносин, що виникли з договору позики або кредитного договору, за умовами яких позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем). Отже, оскільки спірні правовідносини сторін у даній справі виникли за договором купівлі-продажу, предметом якого є електрична енергія, тому на спірні правовідносини не можуть поширюватися приписи п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Таким чином, аргументи апеляційної скарги відповідача не спростовують правомірності висновків місцевого господарського суду щодо встановлених обставин справи та не можуть бути підставами для його скасування.

Статтею 276 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За вказаних обставин, Північний апеляційний господарський суд вважає, що рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2026 у справі №911/158/26 відповідає фактичним обставинам справи, не суперечить чинному законодавству України, а тому передбачених законом підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення в розумінні приписів ст. 277 ГПК України не вбачається, у зв`язку з чим вимоги апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства "Центренерго" не підлягають задоволенню.

У зв`язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги та відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за її подання покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 267 - 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Центренерго" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2026 у справі №911/158/26 залишити без змін.

3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Поновити дію рішення Господарського суду Київської області від 01.04.2026 у справі №911/158/26.

5. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк двадцять днів з дня складення повного судового рішення.

Повна постанова складена 26.08.2026.

Головуючий суддя В.В. Шапран

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко