Постанова від 16 серпня 2026 р. у справі №911/1642/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" серпня 2026 р. Справа№ 911/1642/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Євсікова О.О.

суддів: Алданової С.О.

Корсака В.А.

за участю:

секретаря судового засідання Лукінчук І.А.,

представників сторін:

від позивача: не з`явилися,

від відповідача: Федосєєва Т.Ю. (поза межами приміщення суду),

розглянувши апеляційні скарги ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2025 (повний текст складено 04.03.2026)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 (повний текст складено 16.03.2026)

у справі № 911/1642/25(суддя Сокуренко Л.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтер Євро Бізнес»

до ОСОБА_1

про стягнення 272 000,00 грн,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст і підстави вимог, що розглядаються.

У травні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтер Євро Бізнес» (далі - Товариство) звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 ) 272 000,00 грн збитків.

На обґрунтування заявлених вимог Товариство зазначає, що протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає у вчиненні ним як директором Товариства у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправних антиконкурентних узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів публічних торгів шляхом подання недостовірної інформації, що є порушенням Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Товариство вважає, що причинним зв`язком між протиправною поведінкою та завданою Товариству шкодою є відкриття Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України (далі - Відділення АМК) справи №180/60/27-рп/к.22 та ухвалення рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 272 000,00 грн, який Товариство сплатило.

Позиції учасників справи.

У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 проти заявлених до нього вимог заперечив, просив відмовити у їх задоволенні.

ОСОБА_1 зазначив, що Товариство під час розгляду справи №910/8753/24 за позовом Товариства до Відділення АМК про визнання недійсним та скасування п. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 резолютивної частини рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 зверталось як в суді першої, так і в суді апеляційної інстанції з клопотанням про залучення ОСОБА_1 до участі у справи в якості третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні Товариства, на обґрунтування якого посилалось на те, що в результаті ухвалення судового рішення по справі № 910/8753/24 ТОВ «Інтер Євро Бізнес» може набути стосовно ОСОБА_1 як колишньої посадової особи Товариства право вимагати відшкодування збитків, завданих його неправомірними діями.

Суди першої та апеляційної інстанцій відмовили у задоволенні цього клопотання Товариства. Суд першої інстанції у своєму рішенні зазначив, що позивач не довів, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі; суд апеляційної інстанції свою відмову в задоволенні цього ж клопотання аргументував тим, що ані в мотивувальній, ані в резолютивній частині оскаржуваного судового рішення не міститься положень, які свідчили би про вирішення судом будь-яких питань про права, інтереси та/або обов`язки ОСОБА_1 . Апеляційний суд також зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції не створює для ОСОБА_1 жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжує будь-яких обов`язків.

ОСОБА_1 вважає, що встановлені судом обставини під час розгляду справи №910/8753/24 щодо прийнятого рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції не можуть мати юридичних наслідків при розгляді даної справи.

На думку ОСОБА_1 , Товариство не надало суду жодного доказу наявності в діях Товариства та інших учасників торгів антиконкурентних узгоджений дії, а тому підтвердити або спростувати причетність до них ОСОБА_1 неможливо.

Відповідач також заперечив як наявність своєї протиправної поведінки, яка полягає у вчинені ним як директором Товариства у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправних антиконкурентних узгоджених дій, направлених на спотворення результатів публічних торгів шляхом подання недостовірної інформації, що є порушенням Закону України «Про захист економічної конкуренції», так і причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, завданою Товариству, а також заперечив наявність його вини.

За доводами ОСОБА_1 , у цьому випадку Товариство просить суд стягнути з нього збитки у розмірі 272 000,00 грн, що по суті є штрафом, який не є збитком в загальному розумінні, а тому у даному випадку відсутній такий елемент правопорушення як збитки товариства, що виключає задоволення позову.

Також ОСОБА_1 зазначає, що відкриття Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к22 та винесення рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 272 000,00 грн відбулося під час керівництва Товариством ОСОБА_2 , який прийняв на себе всі обов`язки на підставі акта від 24.11.2022 приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а тому саме ОСОБА_2 повинен був під час укладення договору від 22.01.2025 купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства попередити ОСОБА_3 про зазначені вище обставини.

Відповідач вважає, що Товариство не довело належними та допустимими доказами наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення (протиправність поведінки, шкоду, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вину заподіювача шкоди) для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків.

У відповіді на відзив Товариство навело доводи, за яких не погоджується з поданим відповідачем відзивом.

Позивач наголосив на тому, що у цьому випадку рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 272 000,00 грн є адміністративно-господарською санкцією, тобто штрафом, після сплати якого Товариство зазнало втрат матеріального характеру на суму 272 000,00 грн, а тому такі втрати в силу ч. 1 ст. 22 ЦК України є збитками Товариства.

Товариство зауважило на тому, що відповідно до пп. 140.5.11 п. 140.5 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

Позивач також посилався на Національне положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати», в п. 20 якого вказано, що до інших операційних витрат включаються, зокрема, визнані штрафи. Крім того, у поясненнях до рахунку 948 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, зазначено, що на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів.

Тобто, сплативши накладений рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 штраф, Товариство включило його до статті витрат підприємства, а тому цей штраф впливає на фінансовий результат (збільшує суму до оподаткування) та є збитком підприємства у класичному його розумінні. У зв`язку з цим Товариство стверджувало про наявність збитків.

Заперечуючи проти тверджень відповідача про те, що оскільки 24.11.2022 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 був складений акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства всі права та обов`язки перейшли до ОСОБА_2 , позивач зауважив, що ОСОБА_2 не є правонаступником ОСОБА_1 стосовно його прав та обов`язків як учасника Товариства.

Позивач наголосив також на тому, що позов у цій справі не пред`явлений до ОСОБА_1 як до колишнього засновника Товариства, а стосується його як колишнього директора Товариства. Позивач стверджував, що Товариство було притягнуто до відповідальності та застосовано штраф за порушення, яке вчинив директор товариства у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, а тому в силу ст. 40 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» член виконавчого органу товариства несе відповідальність перед товариством за збитки, заподіяні товариству його винними діями або бездіяльністю.

Позивач зазначив, що штраф було застосовано до Товариства за порушення п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», яке сталось у 2018 році під керівництвом ОСОБА_1 та внаслідок узгодженості поведінки ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (ТОВ «Інтер Євро Бізнес») одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати торгів. Отже, за доводами позивача, узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши права замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а отже вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції», що знайшло своє відображення у рішенні №60/57-р/к від 30.05.2024.

Товариство вважає, що у цьому випадку наявні усі елементи складу цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків, а саме: рішення Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на ТОВ «Інтер Євро Бізнес» штрафу у розмірі 272 000,00 грн, що є адміністративно-господарською санкцією, тобто штрафом, зі сплатою якого Товариство понесло витрати матеріального характеру на суму 272 000, 00 грн, а тому такі витрати в силу ч. 1 ст. 22 ЦК України є збитками товариства; протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає у вчиненні ним як директором Товариства у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправних антиконкурентних узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів публічних торгів шляхом подання недостовірної інформації, що є порушенням Закону України «Про захист економічної конкуренції»; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та завданою ТОВ «Інтер Євро Бізнес» шкодою полягає у відкритті Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к.22 та ухваленні рішення №60/57-р/к від 30.05.2024, яким накладено на ТОВ «Інтер Євро Бізнес» штраф у розмірі 272 000,00 грн; вина ОСОБА_1 підтверджується тим, що він був обізнаний про заборону вчинення антиконкурентних узгоджених дій, був обізнаний про відповідальність за вчинення таких дій, але попри все вчинив такі дії.

Заперечуючи проти доводів відповідача про те, що відкриття Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к22 та винесення рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 272 000,00 грн відбулося під час керівництва Товариством ОСОБА_2 , який прийняв на себе всі обов`язки та повинен був при укладанні договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства попередити ОСОБА_3 про дані обставини, позивач наголосив на тому, що початок проведення перевірки та відкриття справи про антиконкурентні узгоджені дії №180/60/24-рп/к.22 відбулись за керівництва ОСОБА_1 і саме він не попередив нового учасника та директора Товариства про вказані обставини.

Щодо заявлення Товариством у межах розгляду справи №910/8753/24 клопотань про залучення ОСОБА_1 до участі у названій справі в якості третьої особи позивач зазначив, що вказані процесуальні дії вчинялися Товариством з тією метою, щоб ОСОБА_1 як колишній керівник Товариства, у період діяльності якого відбулися порушення антимонопольного законодавства, мав можливість спростувати вказані порушення або довести невинуватість Товариства у вчиненні вказаних дій. Крім того, позивач зазначив, що ОСОБА_1 повідомляли про розгляд Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к.22, ухвалення рішення №60/57-р/к від 30.05.2024, оскарження цього рішення у судовому порядку, подання клопотання про залучення його до справи №910/8753/24 в якості третьої особи та про сплату штрафу, проте ОСОБА_1 не проявив зацікавленість у розгляді цих справ та не скористався правом на подачу клопотання про залучення його в якості третьої особи до участі у справі №910/8753/24 з метою спростування висновків АМК.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2025 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства 272 000,00 грн збитків та 3 264,00 грн судового збору.

Суд дійшов висновку, що спір у цій справі підлягає розгляду в порядку господарського судочинства; вимоги Товариства є обґрунтованими та доведеними, оскільки позивач належними та допустимими доказами довів наявність повного складу цивільного правопорушення, що є умовою та підставою для застосування до відповідача такого заходу відповідальності як відшкодування збитків, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення повідомлених позивачем відомостей не надав.

Оцінивши усі фактичні обставини даної справи та наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами довів наявність у діях відповідача усіх елементів цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а саме:

- протиправну поведінку ОСОБА_1 як колишньої посадової особи ТОВ «Інтер Євро Бізнес», яка полягала у вчиненні ОСОБА_1 як директором позивача під час підготовки та участі у зазначених вище процедурах закупівель від імені та всупереч інтересам ТОВ «Інтер Євро Бізнес» у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправних дій, які призвели до порушення останнім п. 1 ст. 50, п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів;

- збитки, завдані ТОВ «Інтер Євро Бізнес», та їх розмір підтверджуються сплатою позивачем платіжною інструкцією №2610 від 30.01.2025 розміру штрафу в сумі 272 000,00 грн, присудженого до стягнення з ТОВ «Інтер Євро Бізнес» рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, яких зазнав позивач, полягає у відкритті Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к.22 та винесенні рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на ТОВ «Інтер Євро Бізнес» штрафу у розмірі 272 000,00 грн.

- вина ОСОБА_1 як посадової особи ТОВ «Інтер Євро Бізнес» полягає в тому, що відповідач був обізнаний про заборону вчинення антиконкурентних узгоджених дій та про відповідальність за вчинення таких дій, однак, незважаючи на це, вчинив від імені ТОВ «Інтер Євро Бізнес» у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправні дії, які призвели до порушення п. 1 ст. 50, п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, внаслідок чого на ТОВ «Інтер Євро Бізнес» було накладено штраф у розмірі 272 000,00 грн.

Відповідач відсутність вини, тобто вжиття ним всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню ТОВ «Інтер Євро Бізнес» шкоди, свою добросовісну і розумну поведінку як керівника товариства належними та допустимими доказами не довів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з рішенням Господарського суду Київської області від 13.11.2025, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати повністю оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Скаржник вважає, що спір у цій справі не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Так, за доводами ОСОБА_1 , суд не надав оцінки тому, чи пов`язані правопорушення з виконанням ним ( ОСОБА_1 ) повноважень зі здійснення організаційно-розпорядчих та адміністративно-господарських функцій як директором, оскільки саме у такому разі розгляд справи відноситься до компетенції господарського суду. Крім того, суд не встановив, чи не мають трудового характеру відносини між позивачем та відповідачем з урахуванням п. 14.13 Статуту.

Апелянт зазначає, що суд не взяв до уваги його доводи щодо незалучення до участі у справі №910/8753/24 у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні Товариства.

Також ОСОБА_1 вважає, що накладений на Товариство штраф не є збитком та хоча і має фінансові наслідки, однак його слід розглядати як покарання за порушення, а не як збиток у класичному розумінні.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 сформовано колегію у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1642/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2025 до надходження матеріалів справи №911/1642/25.

08.04.2026 матеріали справи №911/1642/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2025 у справі №911/1642/25. Роз`яснено сторонам, що апеляційна скарга розглядатиметься в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог ОСОБА_1 заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як законне та обґрунтоване.

ОСОБА_1 надав також письмові пояснення щодо обґрунтування апеляційної скарги по суті спору (у разі розгляду апеляційної скарги за відсутності представника) в порядку ст. 42 ГПК України, у яких просив розглянути справу за його відсутності на підставі наявних у справі матеріалів, а також навів підстави для скасування оскаржуваного рішення.

Колегія суддів відзначає, що згідно з ч. 1 ст. 266 ГПК України особа, яка подала апеляційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на апеляційне оскарження, в той час як письмові пояснення, у яких ОСОБА_1 навів доводи, яких немає у апеляційній скарзі, подана через 3 місяці після відкриття апеляційного провадження за поданою ним апеляційною скаргою.

Суд відзначає, що відповідно до ч. 5 ст. 161 ГПК України суд може дозволити учаснику справи подати додаткові пояснення щодо окремого питання, яке виникло при розгляді справи, якщо визнає це необхідним. Однак у цьому разі надання пояснень щодо обґрунтування апеляційної скарги по суті спору суд необхідним не визнавав.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2026 заяву Товариства вх. № суду 11023 від 14.11.2025 про ухвалення додаткового рішення задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Дослідивши надані ТОВ «Інтер Євро Бізнес» докази понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням усіх аспектів і складності цієї справи, обсягу наданих адвокатських послуг і виконаних робіт у межах розгляду справи №911/1642/25, виходячи з характеру спірних правовідносин, обсягу матеріалів справи та її складності, враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, суд дійшов висновку, що розмір заявлених позивачем витрат на правову допомогу в сумі 20 000,00 грн відповідає критерію реальності, розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних, співмірний з предметом позову та виконаною роботою адвоката в Господарському суді Київської області, у зв`язку із чим визнав заявлений позивачем до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, а тому в даному випадку підлягає застосуванню загальне правило розподілу судових витрат, визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погодившись з додатковим рішенням Господарського суду Київської області від 16.03.2026, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати повністю оскаржуване додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви Товариства про стягнення з ОСОБА_1 20 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Скаржник зазначає, що витрати на правничу допомогу Товариство не понесло і існують тільки наміри їх сплати. Крім того, сума 20 000,00 грн не зазначена у договорі №10/03-25 про надання правової допомоги, а тому потрібно було врахувати умови п. 5.1 договору, згідно з яким клієнт зобов`язаний сплатити гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, у розмірі та на умовах, визначених у додатку до договору, який Товариство не надало, а тому сума 20 000,00 грн не підтверджена жодним доказом, як платіжними документами, так і документально, в акті не вказано вартість послуг за одиницю. Тобто сума 20 000,00 грн є умовною, а тому додаткове рішення базується лише на припущеннях.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Згідно з протоколом передачі судової справи раніше визначеному головуючому судді від 23.03.2026 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії у складі: головуючий суддя Євсіков О.О., судді Корсак В.А., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2026 витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/1542/25 та відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 до надходження матеріалів справи №911/1542/25.

08.04.2026 матеріали справи №911/1642/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 у справі №911/1642/25.

Позиції учасників справи.

Товариство надало відзив на апеляційну скаргу, у якому проти доводів та вимог ОСОБА_1 заперечує та наводить власні доводи на їх спростування, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване додаткове рішення - без змін як законне та обґрунтоване.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційних скарг по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.04.2026 повідомлено сторонам, що розгляд апеляційних скарг ОСОБА_1 на рішення від 13.11.2025 та на додаткове рішення від 16.03.2026 Господарського суду Київської області буде здійснюватися в одному апеляційному провадженні. Роз`яснено сторонам, що розгляд апеляційних скарг буде здійснюватися у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання).

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.06.2026 розгляд справи призначено на 08.07.2026.

У судовому засіданні 08.07.2026 почалася повітряна тривога по місту Києву.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.07.2026 відкладено судове засідання до 17.08.2026.

Межі розгляду справи судом апеляційної інстанції.

Статтею 269 ГПК України встановлено межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1).

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2).

Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього (ч. 3).

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).

У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч. 5).

Згідно з ч. 1 ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Щодо рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2025

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції, перевірені та додатково встановлені апеляційним господарським судом.

Товариство є юридичною особою, державна реєстрація створення якої проведена 26.07.2017, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис № 13551020000009059.

09.01.2018 були проведені загальні збори учасників Товариства з таким порядком денним:

1. Про відкликання та обрання директора товариства.

2. Про вищий орган товариства і виконавчий орган товариства.

3. Про вихід ТОВ «Інвестиційна група «Консалтсіті» зі складу учасників товариства і передачу належної йому частки у статутному капіталі товариства.

4. Про вихід ТОВ «Інплайз» зі складу учасників товариства і передачу належної йому частки у статутному капіталі товариства.

5. Про вхід ОСОБА_1 до складу учасників товариства.

6. Про затвердження нового розподілу часток у статутному капіталі товариства.

7. Про перехід на статут, затверджений загальними зборами учасників товариства.

8. Про зміну видів економічної діяльності товариства.

9. Про зміну місця знаходження товариства.

10. Про затвердження статуту товариства в новій редакції з внесеними до нього відповідними зміни.

11. Про призначення відповідальної особи за проведення всіх необхідних дій, пов`язаних з внесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру.

09.01.2018 загальні збори учасників Товариства ухвалили наступні рішення, оформлені протоколом № 2:

1. Призначити на посаду директора Товариства ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1 ) з 10.01.2018. Передачу печатки, документів та справ товариства від ОСОБА_4 до ОСОБА_1 здійснити у термін до 10.01.2018.

2. Вищим органом товариства є загальні збори учасників, а одноособовий виконавчий орган - директор (до компетенції рішень директора віднесені всі спектри питань, пов`язаних з діяльністю підприємства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції учасників). Право першого підпису фінансово-господарських та банківських документів має директор. Всі документи, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю товариства (правочини, договори, контракти, довіреності, видані на їх виконання, платіжні доручення та інші платіжні документи, векселі, рахунки тощо), мають юридичну силу тільки за наявності підпису директора товариства. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, репрезентує його в усіх вітчизняних державних та недержавних органах, установах, організаціях, підприємствах, укладає (підписує) правочини (угоди, договори, контракти тощо).

3. Вивести ТОВ «Інвестиційна група «Консалтсіті» зі складу учасників товариства. Погодити передачу частину частки, належну ТОВ «Інвестиційна група «Консалтсіті» в статутному капіталі товариства у розмірі 50%, загальною вартістю 500, 00 грн, на користь ОСОБА_1 .

4. Вивести ТОВ «Інплайз» зі складу учасників товариства. Погодити передачу частини частки, належну ТОВ «Інплайз» в статутному капіталі товариства у розмірі 50 %, загальною вартістю 500, 00 грн, на користь ОСОБА_1 .

5. Прийняти ОСОБА_1 до складу учасників товариства з належною йому часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 100% статутного капіталу товариства, загальною вартістю 1 000,00 грн.

6. Затвердити такий розподіл часток в статутному капіталі товариства: єдиний учасник - ОСОБА_1 , має частку в статутному капіталі товариства у розмірі 1 000,00 грн, що становить 100% склад вкладу: грошові кошти (гривні).

7. Затвердити перехід з модельного статуту на затверджений загальними зборами учасників товариства.

8. Затвердити нові види економічної діяльності.

9. Змінити місце знаходження товариства на нове: Україна, 07400, Київська обл., м. Бровари, вул. Київська, 154, офіс 17.

10. Затвердити статут товариства в новій редакції.

11. Уповноважити директора товариства здійснити необхідні дії, пов`язані з державною реєстрацією змін до установчих документів товариства у відповідних державних органах та установах з правом видачі довіреності на проведення таких дій третім особами.

10.01.2018 ОСОБА_1 на підставі наказу Товариства №4 приступив до виконання обов`язків директора Товариства відповідно до протоколу загальних зборів засновників (учасників) Товариства №2 від 09.01.2018 (копія наказу наявна в матеріалах справи).

Відповідно до долученої до матеріалів справи виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 10.01.2018 ОСОБА_1 обіймав посаду керівника Товариства.

З 09.01.2018 до 24.11.2022 Товариство здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами засновників (учасників) Товариства (протокол №2 від 09.01.2018).

Відповідно до п. 3.1 Статуту засновниками (учасниками) товариства є: громадянин України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт серії НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ГУДМС України в м. Києві 16.11.2016 року, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 : РНОКПП НОМЕР_1 .

Статутний капітал розподіляється таким чином: ОСОБА_1 має частку в статутному капіталі товариства у розмірі 1 000,00 грн, що становить частку в статутному капіталі товариства в розмірі 100% (п. 7.2 Статуту).

Згідно з п. 14.1 Статуту органами управління товариства є: загальні збори учасників; директор; ревізійна комісія.

Вищим органом товариства є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників. Учасник має кількість голосів, пропорційну його частці у статутному капіталі (п. 14.2, 14.4 Статуту).

Відповідно до п. 14.10 Статуту до компетенції загальних зборів учасників належить вирішення таких питань, зокрема: а) визначення основних напрямів діяльності товариства, затвердження планів та звітів про їх виконання; б) внесення змін до статуту товариства, зміна розміру його статутного капіталу; в) обрання та відкликання виконавчого органу товариства (директора) та ревізійної комісії; г) визначення форм контролю за діяльністю виконавчого органу, створення та визначення повноважень відповідних контрольних органів; д) затвердження річних звітів та бухгалтерських балансів, розподіл прибутку та збитків товариства; затвердження річних результатів діяльності дочірніх підприємств, філії, представництв товариства; и) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб органів управління товариства; і) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури.

Виконавчим органом товариства є директор, який призначається загальними зборами учасників товариства. Директор підзвітний загальним зборам учасників товариства і організовує виконання їх рішень. Директор не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства (п. 14.11 Статуту).

Згідно з п. 14.13 Статуту до компетенції директора товариства належить вирішення таких питань: а) розробляє поточні плани діяльності товариства і заходи, що є необхідними для вирішення його завдань за погодженням учасника; б) затверджує щорічний кошторис, штатний розклад і посадові оклади співробітників, встановлює показники, розмір та строки їх преміювання; в) затверджує ціни на продукцію і тарифи на послуги; г) затверджує нормативні акти, що визначають відносини між підрозділами і філіями товариства; д) приймає на роботу і звільняє з роботи співробітників товариства, застосовує до них заходи заохочення і накладає стягнення за погодженням з загальними зборами учасників; е) подає на затвердження загальних зборів учасників товариства річний звіт та баланс товариства; є) забезпечує виконання рішень загальних зборів учасників товариства; ж) приймає рішення з особливо важливих питань з господарської діяльності товариства за погодженням загальних зборів учасників;

Директор товариства має право: розпоряджатися майном та коштами товариства, його банківськими рахунками в межах своєї компетенції, визначеної статутом та рішеннями загальних зборів учасників; підписувати фінансові та банківські документи від імені товариства; без довіреності діяти від імені товариства, репрезентувати його у всіх установах, підприємствах і організаціях незалежно від форм власності; самостійно укладати будь-які правочини (договори, контракти) та інші юридичні акти в межах своєї компетенції, визначеної статутом; видавати довіреності, відкривати в банках рахунки та розпоряджатися ними; призначати заступників директора товариства з різних напрямків роботи з конкретизацією їх компетенції за погодженням з загальними зборами учасників; здійснювати інші дії, спрямовані на досягнення цілей товариства в межах його компетенції.

Посаду директора товариства не можуть обіймати члени Кабінету Міністрів України, керівники центральних та інших органів виконавчої влади, військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату, а також посадові особи органів державної влади (п. 14.15 Статуту).

Пунктом 14.16 Статуту визначено, що директор відповідає за заподіяну ним товариству шкоду відповідно до чинного законодавства України.

У 2018 році Товариство брало участь у наступних тендерних процедурах закупівель, які проводились Управлінням освіти і науки Броварської міської ради за допомогою системи електронних закупівель «Prozorro»:

- «Капітальний ремонт і реставрація (капітальний ремонт цоколю та вимощення з посиленням, гідроізоляцією та теплоізоляцією в Броварському навчально-виховному комплексі по вул. Лагунової Марії, 11-а в місті Бровари Київської області)», ідентифікатор закупівлі у системі UA-2018-02-02-002283-b. Очікувана вартість 936 968,00 грн (дата аукціону 19.02.2018);

- «Капітальний ремонт і реставрація (капітальний ремонт спортивного залу в Броварському навчально-виховному комплексі по вул. Лагунової Марії, 11-а в місті Бровари Київської області)», ідентифікатор закупівлі у системі UA-2018-05-10-001532-c. Очікувана вартість 1 490 130,00 грн (дата аукціону 29.05.2018);

- «Капітальний ремонт і реставрація (капітальний ремонт актової зали в Броварському навчально-виховному комплексі по вул. Лагунової Марії, 11-а в місті Бровари Київської області)», ідентифікатор закупівлі у системі UA-2018-05-18-000764-c. Очікувана вартість 1 131 517,20 грн (дата аукціону 04.06.2018);

- «Капітальний ремонт і реставрація (капітальний ремонт асфальтного покриття в Броварському навчально-виховному комплексі по вул. Лагунової Марії, 11-а в місті Бровари Київської області)», ідентифікатор закупівлі у системі UA-2018-05-31-000362-c. Очікувана вартість 1 971 492,80 грн (дата аукціону 18.06.2018).

25.07.2018 АМК дорученням №13-02/572 від 25.07.2018 уповноважило Відділення АМК здійснити дослідження щодо наявності ознак порушення ТОВ «Прайм-Актив» та ТОВ «Інтер Євро Бізнес» законодавства про захист економічної конкуренції підчас їх участі у торгах, які проводились Управлінням освіти і науки Броварської міської ради, ідентифікатори закупівель у системі «Prozorro» UA-2018-02-02-002283-b, UA-2018-05-10-001532-c, UA-2018-05-18-000764-c, UA-2018-05-31-000362-c.

27.01.2022 розпорядженням адміністративної колегії Відділення №60/27-рп/к розпочато розгляд справи №180/60/27-рп/к.22 за ознаками вчинення ТОВ «Прайм-Актив» та ТОВ «Інтер Євро Бізнес» порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються створення результатів торгів.

24.11.2022 громадянин України ОСОБА_1 (сторона 1) та громадянин України ОСОБА_2 (сторона 2) склали акт приймання-передачі частки в статутному капіталі Товариства, згідно з п. 1 якого у зв`язку з відчуженням частки в статутному капіталі Товариства сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла частку у зазначеному товаристві в розмірі 1 000,00 грн, що дорівнює 100% статутного капіталу.

Відповідно до п. 2 акта з дати його укладення сторона 1 не є власником частки у розмірі 1 000,00 грн, що дорівнює 100 % статутного капіталу, та учасником Товариства, а право власності щодо частки у статутному капіталі зазначеного товариства у зазначеному розмірі, з усіма правами та обов`язками учасника, визначеними статутом Товариства та чинним законодавством України, переходять до сторони 2.

Цей акт є підставою для подання необхідного пакету документів на державну реєстрацію змін, що відбулися у складі учасників Товариства, зокрема, на підставі цього акта та інших домовленостей (угод, правочинів) сторін. Даний акт є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 24.11.2022 (п. 4, 5 акта від 24.11.2022).

24.11.2022 збори засновників (учасників) Товариства прийняли рішення єдиного учасника №24/11/2022, яким:

1. Змінено місцезнаходження товариства на: Україна, 07401, Київська обл., Броварський р-н., м. Бровари, вул. Михайла Грушевського, буд. 17В, кімната 125.

2. Доповнено основні види економічної діяльності товариства.

3. Затверджено нову редакцію статуту товариства.

4. Звільнено з посади директора товариства ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за згодою сторін з 24.11.2022.

5. Призначено на посаду директора товариства з 25.11.2022 ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ).

6. Визначено ОСОБА_2 як кінцевого бенефіціарного власника товариства;

7. Уповноважено керівника провести державну реєстрацію змін до установчих документів відповідно до чинного законодавства та Єдиного державного реєстру з правом залучення третіх осіб.

24.11.2022 відповідно до рішення єдиного учасника Товариства №24/11/2022 від 24.11.2022 звільнено ОСОБА_1 з посади директора Товариства з 24.11.2022 за згодою сторін. Останнім днем перебування на посаді директора та наявності повноважень, передбачених статутом Товариства, визначено вважати 24.11.2022.

22.01.2025 ОСОБА_2 (сторона 1) та ОСОБА_3 (сторона 2) на виконання умов договору купівлі-продажу частки в статутному капіталі товариства підписали акт приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства, за змістом п. 1 якого у зв`язку з відчуженням частки в статутному капіталі Товариства сторона 1 передала, а сторона 2 прийняла частку у зазначеному товаристві у розмірі 3 000 000,00 грн, що дорівнює 100% статутного капіталу.

З дати укладення цього акта сторона 1 не є власником частки у розмірі 3 000 000,00 грн, що дорівнює 100% статутного капіталу, та учасником Товариства на зазначений розмір частки, а право власності щодо частки у статутному капіталі товариства у зазначеному розмірі, з усіма правами та обов`язками учасника, визначеними статутом Товариства та чинним законодавством України, переходять до сторони 2 (п. 2 акта від 22.01.2025).

У пунктах 4, 5 акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства визначено, що цей акт є підставою для подання необхідного пакету документів на державну реєстрацію змін, що відбулися у складі учасників Товариства, зокрема, на підставі цього акта та інших домовленостей (угод, правочинів) сторін. Даний акт є невід`ємною частиною договору купівлі-продажу частки у статутному капіталі Товариства від 22.01.2025.

Вказаний акт підписаний його сторонами, справжність підписів яких засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стрельченко О.В., та зареєстрований в реєстрі за №205, 206.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 34928328 від 11.04.2025 з 23.01.2025 директором Товариства є ОСОБА_3 .

Звертаючись до суду із даним позовом, позивач стверджує, що 27.05.2024 АМК засобами телефонного зв`язку повідомив Товариству, що 30.05.2024 о 11:40 відбудеться розгляд справи щодо ознак змови Товариства під час участі в тендерних процедурах, які відбувалися в 2018 році.

30.05.2024 за результатами розгляду справи №180/60/27-рп/к.22 Відділення ухвалило рішення №60/57-р/к про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, відповідно до якого визнано, що ТОВ «Прайм-Актив» та ТОВ «Інтер Євро Бізнес» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у тендерних процедурах закупівлі за допомогою електронної системи «Prozorro», які проводились Управлінням освіти і науки Броварської міської ради, ідентифікатори закупівель у системі UA-2018-02-02-002283-b, UA-2018-05-10-01532-с, UA-018-05-18-000764-с, UA-2018-05-31-000362-с.

Відділення АМК у рішенні №60/57-р/к від 30.05.2024 зазначило таке.

Розглянувши матеріали справи № 180/60/27-рп/к.22 про порушення ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» законодавства про захист економічної конкуренції, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та подання про попередні висновки Четвертого відділу досліджень і розслідувань № 60-03/116-П від 25.04.2024, Відділення АМК встановило, що ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» узгодили свою поведінку з метою усунення змагання під час підготовки та участі в зазначених торгах, яка полягала в такому.

Єдиним критерієм оцінки пропозицій учасників у процедурах закупівель була «ціна». Тобто, пропозиція учасника, ціна якої є найменшою, визначається найвигіднішою та за умови відповідності кваліфікаційним та іншим вимогам замовника такий учасник визначається переможцем торгів. Таким чином, зі зменшенням ціни зростає вірогідність перемоги в торгах.

Натомість за результатом аналізу поведінки ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» під час участі у торгах Відділення встановило, що ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» під час участі у процедурі закупівлі не знижували розміри своїх цінових пропозицій з метою отримання перемоги, що свідчить про обізнаність щодо запропонованих цін один одного.

Справжність змагання при проведенні конкурсних закупівель забезпечується таємністю інформації, що міститься у пропозиціях. Забезпечити таку таємність можливо лише за умови, що учасники таких закупівель формують та подають свої пропозиції самостійно, незалежно від інших учасників. А тому пропозиції конкурсних закупівель, повинні містити конкурентні та заздалегідь невідомі іншим учасникам закупівлі умови.

Відповідно до розділу 5 «Висновки у справі та кваліфікація дій відповідачів» рішення № 60/57-р/к від 30.05.2024 Адміністративна колегія Відділення встановила, що поведінка ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» становить антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються результатів торгів.

Відповідно до пп. 211-214 рішення № 60/57-р/к від 30.05.2024 координація (узгоджені дії) суб`єктів господарювання може здійснюватися в будь-якій узгодженій поведінці (дія, бездіяльність) суб`єктів ринку, зокрема, при укладенні ними угод в якій-небудь формі; прийнятті об`єднанням рішень в якій-небудь формі; створенні суб`єкта господарювання, метою або наслідком якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, які створили вказаний суб`єкт, або між ними і новоствореним суб`єктам господарювання.

Тендер (торги), відповідно до п. 28 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про публічні закупівлі», визначаються як здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця торгів згідно з процедурами, установленими цим Законом (крім переговорної процедури закупівлі).

Узгодженням дій учасників тендеру (торгів) (не менше двох) є відмова таких учасників від самостійної участі у тендері та самостійного прийняття рішень щодо формування та зміни конкурсних (тендерних) пропозицій, що полягає у координації поведінки таких суб`єктів як на стадії підготовки конкурсної документації (узгодження цін та інших умов, спільна підготовка документів), так і на стадії безпосередньо проведення конкурсу (поділ лотів, тощо).

Вказані факти у своїй сукупності свідчать про те, що на всіх стадіях підготовки тендерних пропозицій для участі в торгах ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм- Актив» були обізнані щодо участі кожного з них у зазначених торгах, що підтверджується, зокрема таким:

- щодо процедури закупівлі-1 (UA-2018-02-02-002283-b): - входом в аукціон та завантаженням тендерних пропозицій відповідачами з однієї ІР-адреси; - завантаженням відповідачами тендерних пропозицій з одного електронного майданчика; - подачею відповідачами фінансової звітності з однієї ІР-адреси; - завантаженням ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» у складі тендерної пропозиції документів зі спільними особливостями в оформленні; - поданням у складі тендерних пропозицій довідок з послідовними номерами; - залученням відповідачами однієї особи до підготовки кошторисної документації; - наявністю сталих господарських відносини між ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив»; - спільним місцем реєстрації засновників відповідачів;

- щодо процедури закупівлі-2 (UA-2018-05-10-001532-c): - входом в аукціон відповідачами з однієї ІР-адреси; - синхронним завантаженням тендерних пропозицій ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» з однієї ІР-адреси, яка належить третій особі; - завантаженням відповідачами тендерних пропозицій з одного електронного майданчика; - незниженням відповідачами цінових пропозицій під час участі в аукціоні; - подачею відповідачами фінансової звітності з однієї ІР-адреси; - синхронністю дій відповідачів під час переказу коштів на рахунок оператора електронного майданчика; - наявністю сталих господарських відносини між ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив»; - спільним місцем реєстрації засновників відповідачів;

- щодо процедури закупівлі-3 (UA-2018-05-18-000764-c): - входом в аукціон одним з відповідачів з ІР-адреси, з котрої ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» входили разом в аукціон та завантажували тендерні пропозиції у процедурі закупівлі-1 та синхронно завантажували тендерні пропозиції у процедурі закупівлі-2; - синхронним завантаженням відповідачами тендерних пропозицій з одного електронного майданчика; - незниженням відповідачами цінових пропозицій під час участі в аукціоні; - подачею відповідачами фінансової звітності з однієї ІР-адреси; - синхронністю дій відповідачів під час переказу коштів на рахунок оператора електронного майданчика; - наявністю сталих господарських відносини між ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив»; - спільним місцем реєстрації засновників відповідачів;

- щодо процедури закупівлі-4 (UA-2018-05-31-000362-c): - завантаження ТОВ «Інтер Євро Бізнес» тендерні пропозиції з ІР-адреси, яку відповідачі разом використовували у процедурі закупівлі-1, процедурі закупівлі-2 та процедурі закупівлі-3; - завантаженням відповідачами тендерних пропозицій з одного електронного майданчика; - незниженням відповідачами цінових пропозицій під час участі у процедурі закупівлі-4; - подачею відповідачами фінансової звітності з однієї ІР-адреси; - завантаженням ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» у складі тендерної пропозиції документів зі спільними особливостями в оформленні; - синхронністю дій відповідачів під час переказу коштів на рахунок оператора електронного майданчика; - наявністю сталих господарських відносини між ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив»; - спільним місцем реєстрації засновників відповідачів.

З огляду на зазначене вище, як вказано у п. 215-217 рішення № 60/57-р/к від 30.05.2024, ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» під час підготовки тендерних пропозицій для участі у тендерах (торгах) UA-2018-02-02-002283-b, UA-2018-05-10-001532-c, UA-2018-05-18-000764-c, UA-2018-05-31-000362-c діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою для участі у конкурентних процедурах закупівель за Законом України «Про публічні закупівлі»

Унаслідок узгодженості поведінки ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» право на укладення договору за результатами торгів одним з учасників (ТОВ «Інтер Євро Бізнес») одержано не на конкурентних засадах, чим було спотворено результати торгів.

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результати проведення замовником торгів, порушивши права замовника на отримання найбільш ефективних для нього результатів, а отже вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Рішенням №60/57-р/к від 30.05.2024 на Товариство накладено штраф на загальну суму 272 000, 00 грн (пп. 2, 5, 8, 11 рішення).

Не погоджуючись із рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024, Товариство звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою про визнання недійсними пп. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 резолютивної частини рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 та скасування пунктів рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/8753/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025, у задоволенні позову Товариства відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що Відділення повно та всебічно встановило обставини, які мають значення для справи, рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 прийняте з дотриманням вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому підстави для визнання недійсним або скасування рішення, передбачені ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутні.

Товариство під час розгляду справи №910/8753/24 у судах першої та апеляційної інстанцій подавало клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних позовних вимог на стороні позивача. Проте суди таке клопотання Товариства залишили без задоволення, мотивуючи тим, що рішення суду по даній справі не вплине на права та обов`язки ОСОБА_1 та не буде мати жодних преюдиційних наслідків, оскільки вказана особа не є учасником даного провадження. Однак позивач зауважив, що ОСОБА_1 , з метою спростування висновків АМК, не скористався своїм правом на подання заяви про участь у справі №910/8753/24 в якості третьої особи, оскільки був повідомлений Товариством про наявність судового спору та про рішення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024.

У рішенні від 31.10.2024 у справі №910/8753/24 Господарський суд міста Києва встановив та відзначив таке.

Досліджувані Відділенням процедури закупівель проводились в часовому періоді 1-3 квартал 2018 року та мають деякі відмінності в кваліфікаційних обставинах, що свідчать про вчинення порушення.

Натомість позивач (ТОВ «Інтер Євро Бізнес») наводить спростування виключно щодо процедури закупівлі з ідентифікатором у системі UA-2018-02-02-002283-b.

Зокрема, ТОВ «Інтер Євро Бізнес» вказує на те, що використання однієї IP-адреси 188.163.1.52 у період проведення процедури закупівлі обома учасниками та завантаження тендерних пропозицій останніми з IP-адреси 188.163.1.52 не дає можливості встановити кінцевого користувача вказаної IP-адреси.

Як вбачається з п. 70 Рішення № 60/57-р/к та не було спростовано під час розгляду справи судом, під час проведення процедури закупівлі з ідентифікатором у системі UA-2018-02-02-002283-b, учасники знаходились за різними адресами.

ТОВ «Інтер Євро Бізнес» листом від 26.09.2018 № 43 повідомило Відділення, що до підготовки (збору) документів, які входили до складу пропозиції та надавались для участі у процедурі закупівлі, інших осіб не залучало.

Отже, використання ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» спільної ІР-адреси для завантаження тендерних пропозицій та входу в аукціон свідчить про спільні дії останніх та про наявність умов для обміну інформацією між ними під час участі у процедурі закупівель з ідентифікатором у системі UA-2018-02-02-002283-b.

Зазначене свідчить про наявність умов для обміну інформацією, з урахуванням відсутності об`єктивно існуючих чинників, які спростовували б наведене, та наявності інших обставин, що становлять собою сукупність доказової бази про вчинення відповідного порушення з боку ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив».

Дані обставини зазначені у пунктах 64-72 рішення № 60/57-р/к та підтверджені наступними доказами, що додаються й самим позивачем: - листом ДП «Прозорро» від 31.07.2018 № 206/2105/03 - щодо входу в аукціон для участі у процедурі закупівлі; - листом ТОВ «Закупки.Пром.УА» від 20.08.2018 № 673/08 - щодо завантаження тендерних пропозицій для участі у процедурі закупівлі.

Зазначене не може бути формальною обставиною та прямо свідчить про спільне ведення господарської діяльності, зокрема, під час проведення процедури закупівлі з ідентифікатором у системі UA-2018-02-02-002283-b, що створює умови для обміну інформацією між таким суб`єктами.

Позивач (ТОВ «Інтер Євро Бізнес») посилався на відсутність в рішенні №60/57-р/к доказів узгодженості дій ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив», оскільки не встановлено кінцевого користувача мережевого ідентифікатора (IP-адреси) 91.204.180.156.

У межах розгляду антимонопольної справи № 180/60/27-рп/к.22, враховуючи закріплену за органами Комітету виключну компетенцію розглядати та проводити розслідування у справах про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, Відділенням було встановлено порушення на підставі даних уповноважених фіскальних органів, документи яких в якості доказів додано позивачем до позову, а саме: - лист Головного управління Державної фіскальної служби України у Київській області, ідентифікаційний код юридичної особи 39393260 від 11.04.2019 № 13077/9/10-36-08-01-14; - лист Головного управління Державної фіскальної служби України у м. Києві, ідентифікаційний код юридичної особи 39439980 від 10.04.2019 № 9178/9/26-15-08-06-19.

Натомість в розрізі сукупності інших встановлених обставин в антимонопольній справі, а саме: - використання однієї IP-адреси 188.163.1.52 для входу в аукціон; - завантаження ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» з одного електронного майданчика у складі тендерної пропозиції документів зі спільними особливостями в оформленні; - подання учасниками у складі тендерної пропозиції довідок з послідовними номерами; - залученнм ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» однієї особи до підготовки кошторисної документації; - наявність сталих господарських відносин між ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив»; - спільне місце реєстрації засновників учасників; - синхронність дій учасників під час переказу коштів на рахунок оператора електронного майданчика, місцезнаходження провайдера в іншій країні, не спростовує того факту, що ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Атив» у період проведення процедури закупівлі з ідентифікатором у системі UA-2018-02-02-002283-b використовували одну і ту ж ІР-адресу для подання фінансової звітності без об`єктивних підстав такого використання та наведення пояснень з цього приводу.

Крім того, під час розгляду антимонопольної справи Відділення встановило факт завантаження ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» у складі тендерної пропозиції документів зі спільними особливостями в оформленні.

За результатом аналізу документів в антимонопольній справі, що відображено в пунктах 78-100 Рішення № 60/57-р/к, завантажених учасниками у складі тендерних пропозицій у процедурі закупівлі з ідентифікатором у системі UA-2018-02-02-002283-b, було встановлено ряд нехарактерних схожостей в їх оформленні, що наведене в тексті Рішення №60/57-р/к.

За результатом порівняльного аналізу кошторисів, завантажених учасниками у складі своїх тендерних пропозицій для участі у процедурі закупівлі, Відділення встановило, що вони підготовлені однією особою - В`язовченко Тетяною Олександрівною.

ТОВ «Інтер Євро Бізнес» листом №60-01/3339 повідомило, що до підготовки документів (кошторисної документації) у процедурі закупівлі залучало В`язовченко Т.О., яка на підставі цивільно-правового договору зобов`язувалась надати такі послуги: розробка проектно-кошторисної документації, розрахунок вартісних та кількісних показників з використанням програмного комплексу АВК-5 виконавця в обсязі і на умовах, передбачених договором, а ТОВ «Інтер Євро Бізнес» зобов`язується прийняти та оплатити дані послуги (роботи).

Надалі Відділення встановило ряд інших спільних схожостей в оформленні, що свідчить про підготовку таких документів однієї особою.

При цьому інформації та пояснень щодо складання кошторисів та тендерної документації загалом від ТОВ «Прайм-Актив» до Відділення не надходило.

Зокрема, при порівнянні довідки ААА №0308692 від 31.01.2018, яка видана ОСОБА_1. (засновник, керівник ТОВ «Інтер Євро Бізнес» у період проведення процедури закупівлі), та довідки ААА №0308693 від 31.01.2018, яка видана ОСОБА_5 (засновник, керівник ТОВ «Прайм-Актив» у період проведення процедури закупівлі), Відділення встановило, що останні видані в один день і мають послідовні номери.

Учасники у складі тендерних пропозицій завантажили до системи «Prozorro» кошторисну документацію, у ТОВ «Інтер Євро Бізнес» електронний файл має назву «Кошторес», у ТОВ «Прайм-Актив» - «Кошторис». Документи створені за допомогою програмного комплексу АВК - 5 (3.2.2). Зазначена інформація відображена у лівому кутку форми. Колонтитул з версією програмного комплексу формується повністю автоматично, без можливості втручання з боку користувача.

За результатами аналізу кошторисної документації учасників встановлено, що порядкові реєстраційні номери кошторисів є послідовними (зазначений параметр з шифром документу зазначається у правому верхньому кутку форми та формується автоматично).

У ТОВ «Прайм-Актив» - 264_ДЦ_ ЛС1_2-1-1, у ТОВ «Інтер Євро Бізнес» порядковий реєстраційний номер 265_ДЦ_ЛС1_2-1-1.

Крім того, назви локальних кошторисів ідентичні з однаковим номером «№ 2-1-1», у обох учасників «Кошторисна трудомісткість, люд. год складає 5484,73», «Кошторисна заробітна плата, грн складає 169337», а також складені та підписані В`язовченко Т.О .

У разі якщо кошториси готувалися б окремо спеціалістами різних суб`єктів господарювання, що обраховують кошторисну вартість робіт, то порядкові реєстраційні номери та назви кошторисів були б різними.

Отже, вказані вище обставини свідчать про те, що подані у складі тендерних пропозицій ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» кошториси формувались послідовно та розроблені на одному комп`ютерному обладнанні одним спеціалістом - В`язовченко Т.О., що свідчить про обмін інформацією, узгоджену поведінку учасників ще на стадії підготовки пропозицій у процедурі закупівлі та обізнаність щодо змісту пропозицій один одного.

Господарський суд міста Києва у справі № 910/8753/24 в рішенні від 31.10.2024, з чим погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що доводи ТОВ «Інтер Євро Бізнес» про неповноту дослідження обставин справи Відділенням мають надто загальний характер, який свідчить про незгоду позивача із висновками Комітету, а не про відсутність належного мотивування рішення №60/57-р/к як такого. Водночас зміст рішення №60/57-р/к та матеріали справи підтверджують, що Відділення надало вичерпне обґрунтування своєї позиції та повно і об`єктивно з`ясувало обставини справи з урахуванням доказів, зібраних під час дослідження справи та/чи поданих сторонами.

Суд за результатом детального аналізу матеріалів справи дійшов висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів, які спростовували би доводи Відділення АМК та свідчили би про наявність підстав для визнання недійсним та скасування рішення №60/57-р/к від 30.05.2024.

30.01.2025 платіжною інструкцією №2610 Товариство сплатило накладений рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 штраф в загальному розмірі 272 000,00 грн, призначення платежу: « 121 штраф за порушення закон-ва про захист економ. конкуренції зг. з рішенням адміністративної колегії ПМОТВ АМКУ від 30.05.2024 № 60/57-р/к».

Товариство вважає, що ОСОБА_1 завдав йому (Товариству) збитків у загальному розмірі 272 000,00 грн, які складаються із загального розміру штрафу, накладеного рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024, сплаченого Товариством платіжною інструкцією №2610 від 30.01.2025 на суму 272 000,00 грн.

За доводами Товариства, протиправна поведінка ОСОБА_1 полягає у вчиненні ним як директором Товариства у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправних антиконкурентних узгоджених дій, спрямованих на спотворення результатів публічних торгів шляхом подання недостовірної інформації, що є порушенням Закону України «Про захист економічної конкуренції». Причинним зв`язком між протиправною поведінкою та завданою шкодою є відкриття Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к.22 та ухвалення рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на Товариство штрафу у розмірі 272 000,00 грн. Вина ОСОБА_1 підтверджується тим, що він був обізнаний про заборону вчинення антиконкурентних узгоджених дій, був обізнаний про відповідальність за вчинення таких дій, але попри все вчинив такі дії. Товариство вважає, що у цьому випадку наявні всі елементи складу цивільного правопорушення для застосування до ОСОБА_1 як колишнього директора Товариства такої міри відповідальності як відшкодування збитків на підставі ст. 22, 92, 1166 ЦК України.

13.03.2025 Товариство засобами поштового зв`язку (цінний лист №0209078192379) направило на адресу ОСОБА_1 вимогу №13/03-25 про відшкодування збитків, у якій повідомило ОСОБА_1 про зазначені вище обставини та сплату Товариством штрафу, накладеного рішенням №60/57-р/к від 30.05.2024 у загальному розмірі 272 000,00 грн. У вимозі Товариство просило ОСОБА_1 відшкодувати завдані збитки в розмірі 272 000,00 грн протягом 7 календарних днів від дати отримання вказаної вимоги на зазначені у вимозі реквізити.

Товариство зазначає, що також направило цю вимогу ОСОБА_1 на електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та у месенджер «Вайбер» на його особистий номер ( НОМЕР_4 ), на підтвердження чого позивач долучив роздруківку з електронної пошти позивача та роздруківку з месенджера «Вайбер».

ОСОБА_1 залишив вимогу Товариства без відповіді та виконання.

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За змістом ст. 3, 15, 16 ЦК України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Суд встановив, що Товариство звернулося з вимогою про стягнення з ОСОБА_1 збитків, які були завдані товариству під час перебування відповідача на посаді директора Товариства.

Відповідно до ст. 92 ЦК України (у редакції, чинній на дату виникнення спірних правовідносин) юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. У випадках, встановлених законом, юридична особа може набувати цивільних прав та обов`язків і здійснювати їх через своїх учасників. Орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов`язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов`язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (ст. 97 ЦК України).

Згідно зі ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом 1 ч. 2 ст. 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» (Закон втратив чинність 17.06.2018 у частині, що стосується товариств з обмеженою відповідальністю та товариств з додатковою відповідальністю на підставі Закону № 2275-VIII від 06.02.2018) у товаристві з обмеженою відповідальністю створюється виконавчий орган: колегіальний (дирекція) або одноособовий (директор). Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція (директор) вирішує усі питання діяльності товариства, за винятком тих, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників. Загальні збори учасників товариства можуть винести рішення про передачу частини повноважень, що належать їм, до компетенції дирекції (директора). Дирекція (директор) підзвітна загальним зборам учасників і організує виконання їх рішень. Дирекція (директор) не вправі приймати рішення, обов`язкові для учасників товариства. Дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Статтею 39 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» № 2275-VIII від 06.02.2018 (набрав чинності 17.06.2018) визначено, що виконавчий орган товариства здійснює управління поточною діяльністю товариства. До компетенції виконавчого органу товариства належить вирішення всіх питань, пов`язаних з управлінням поточною діяльністю товариства, крім питань, що належать до виключної компетенції загальних зборів учасників та наглядової ради товариства (у разі утворення). Виконавчий орган товариства підзвітний загальним зборам учасників і наглядовій раді товариства (у разі утворення) та організовує виконання їхніх рішень. Виконавчий орган товариства є одноосібним. Назвою одноосібного виконавчого органу є «директор», якщо статутом не передбачена інша назва. Статутом може бути встановлено, що виконавчий орган товариства є колегіальним, та визначено його кількісний склад. Назвою колегіального виконавчого органу є «дирекція», а його голови - «генеральний директор», якщо статутом не передбачені інші назви.

Згідно з ч. 5 ст. 65 ГК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що керівник підприємства без доручення діє від імені підприємства, представляє його інтереси в органах державної влади і органах місцевого самоврядування, інших організаціях, у відносинах з юридичними особами та громадянами, формує адміністрацію підприємства і вирішує питання діяльності підприємства в межах та порядку, визначених установчими документами.

Посадові особи відповідають за збитки, завдані ними господарському товариству. Відшкодування збитків, завданих посадовою особою господарському товариству її діями (бездіяльністю), здійснюється у разі, якщо такі збитки були завдані: діями, вчиненими посадовою особою з перевищенням або зловживанням службовими повноваженнями; діями посадової особи, вчиненими з порушенням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення подібних дій, встановленої установчими документами товариства; діями посадової особи, вчиненими з дотриманням порядку їх попереднього погодження або іншої процедури прийняття рішень щодо вчинення відповідних дій, встановленої товариством, але для отримання такого погодження та/або дотримання процедури прийняття рішень посадова особа товариства подала недостовірну інформацію; бездіяльністю посадової особи у випадку, коли вона була зобов`язана вчинити певні дії відповідно до покладених на неї обов`язків; іншими винними діями посадової особи (ч. 2 ст. 89 ГК України у редакції, чинній на час спірних правовідносин).

Наведеним спростовуються доводи ОСОБА_1 про те, що спір у цій справі не підлягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Колегія суддів зазначає, що господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, врегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського і цивільного законодавства, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення спору господарським судом, відсутність у законі норми, що прямо передбачала би вирішення такого спору судом іншої юрисдикції, такий спір виник між господарським товариством та його посадовою особою, стосується рішень, дій чи бездіяльності цієї посадової особи на виконання нею своїх повноважень з управління товариством, організацією діяльності товариства. Отже, правовідносини, які виникли між Товариством та колишнім директором щодо відшкодування збитків, завданих управлінськими рішеннями колишнього директора, стосуються дій відповідача під час здійснення ним своїх повноважень як посадової особи. Вказані правовідносини за своєю суттю є господарськими, хоч і виявлені після звільнення відповідача з посади генерального директора цього товариства.

Доводи скаржника про те, що судом не встановлено, чи не мають трудового характеру відносини між позивачем та відповідачем суд, оцінює критично, оскільки, по-перше, ОСОБА_1 не наводив жодних доводів з цього приводу у суді першої інстанції, а по-друге, наявність трудових відносин у такому разі не впливає на юрисдикцію спорів про відшкодування збитків, завданих юридичній особі діями або бездіяльністю посадової особи; такі спори розглядаються в порядку господарського судочинства. Правовий статус виконавчого органу юридичної особи, у цьому випадку директора, який здійснює управління діяльністю юридичної особи, значно відрізняється від статусу інших працівників, що обумовлено специфікою його трудової діяльності, яка полягає у виконанні ним функцій з управління юридичною особою. Той факт, що члени виконавчого органу юридичної особи перебувають у трудових відносинах з юридичною особою, не встановлює пріоритету трудового регулювання над цивільним.

Згідно з ст. 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема є завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За частинами 1, 2 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права. Тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було би відновлення свого порушеного права особою. Крім того, такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

До складу збитків включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.05.2021 у справі № 761/12945/19, від 10.09.2024 у справі № 910/21221/21.

Збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує його інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також не одержаних кредитором доходів, які б він одержав, якби зобов`язання було виконано боржником (пункт 5.33 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

За змістом положень ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Суд зазначає, що судова практика щодо вирішення питання про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями посадової особи такої юридичної особи, є усталеною. Для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків необхідною є наявність усіх чотирьох загальних умов відповідальності, а саме: протиправної поведінки; збитків (шкоди); причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками (шкодою); наявності вини особи, яка заподіяла збитки (шкоду). За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає (постанова Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/20261/16 від 26.11.2019, постанови Верховного Суду у справах № 923/1315/16 від 04.09.2018, № 910/2018/17 від 04.04.2018, № 910/5100/19 від 07.05.2020, № 910/21493/17 від 04.12.2018, № 914/1619/18 від 27.08.2019, № 904/982/19 від 24.02.2021).

Отже, однією з підстав виникнення зобов`язання є заподіяння шкоди (збитків) іншій особі, а для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Зі свого боку відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні шкоди.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння особи, яка завдала шкоду (цивільне правопорушення).

Винне діяння - це усвідомлений, вольовий вчинок людини, зовні виражений у формі дії (активного поводження) або бездіяльності (пасивного поводження).

Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.

Водночас поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.

Бездіяльність - це пасивна форма поведінки особи, що полягає у невчиненні нею конкретної дії (дій), які вона повинна була і могла вчинити в даних конкретних умовах. Бездіяльність тотожна дії за своїми соціальними та юридичними властивостями, тобто вона суспільно небезпечна і протиправна, є свідомим і вольовим актом поведінки людини.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).

Питання про наявність або відсутність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи і шкодою має бути вирішено судом через оцінку усіх фактичних обставин справи.

Суд зазначає, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Таким чином, виходячи із визначених процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 369/8038/17, від 29.04.2021 у справі № 910/4676/19, від 10.09.2024 у справі № 910/21221/21.

Отже, для відшкодування шкоди необхідно довести неправомірність поведінки особи, наявність шкоди, причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, а також вину особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду (п. 55 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі №910/20261/16).

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 04.12.2018 у справі №910/21493/17, спір у якій також пов`язаний з відшкодуванням збитків посадовою особою, зазначив, що згідно з вимогами ст. 92 ЦК України особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. З огляду на положення наведеної правової норми та довірчий характер відносин між господарським товариством та його посадовою особою (зокрема директором чи генеральним директором) протиправна поведінка посадової особи може виражатись не лише у невиконанні нею обов`язків, прямо встановлених установчими документами товариства, чи перевищенні повноважень при вчиненні певних дій від імені товариства, а й у неналежному та недобросовісному виконанні таких дій без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм розсудом, прийнятті очевидно необачних чи марнотратних рішень. За відсутністю доведення наявності зазначених обставин, які свідчать про протиправну поведінку посадової особи товариства, підстави для задоволення позову про стягнення з неї збитків відсутні. Відповідно до вимог ст. 13, 74 ГПК України на позивача покладений обов`язок доведення обставин щодо наявності правових підстав для застосування до відповідача заходів цивільно-правової відповідальності у вигляді відшкодування збитків.

Велика Палата Верхового Суду у пунктах 6.20-6.24 постанови від 22.10.2019 у справі № 911/2129/17 зазначила, що ст. 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Наведеними вище положеннями ст. 92 ЦК України та ст. 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи. Отже, між юридичною особою та її посадовою особою виникають правовідносини, що ґрунтуються на акті юридичної особи, передбачають права та обов`язки сторін у цих правовідносинах, зокрема відповідальність представника за неналежне здійснення представництва.

Наведене відповідає міжнародним Принципам корпоративного управління Організації економічного співробітництва та розвитку, які закріплюють такі основні фідуціарні обов`язки директорів підприємства, як обов`язок дбайливого ставлення (діяти добросовісно на користь розвитку підприємства, приділяючи достатньо часу, зусиль і професійних навичок управлінню ним) та обов`язок лояльності (уникати конфлікту інтересів і діяти під час ухвалення рішень щодо діяльності підприємства лише в інтересах останнього).

Головною метою фідуціарних обов`язків є необхідність забезпечення економічного розвитку підприємства, а відповідно недотримання таких базових обов`язків може призвести до завдання збитків підприємству і зобов`язання їх відшкодувати.

Таким чином, при застосуванні ст. 92 ЦК України потрібно оцінювати не лише формальну сторону питання - дотримання посадовою особою всіх положень законодавства, статуту, рішень загальних зборів учасників/акціонерів тощо. Адже навіть коли посадова особа формально виконала всі вимоги законодавства та установчих документів товариства, її дії (бездіяльність) можуть не бути добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах товариства.

Вирішуючи питання відповідальності посадової особи перед юридичною особою, суд виходить з презумпції, що така посадова особа діяла в найкращих інтересах товариства; її рішення були незалежними та обґрунтованими; її фідуціарні обов`язки були виконані належним чином.

Водночас спростування позивачем відповідної презумпції за одним з критеріїв свідчить про неналежне виконання своїх фідуціарних обов`язків відповідачами. У цьому разі вже відповідач зобов`язаний довести, що він діяв в інтересах товариства (постанова Верхового Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 21.07.2021 у справі №910/12930/18).

Суд встановив, що 09.01.2018 за результатами проведення загальних зборів учасників Товариство прийняло рішення, оформлені протоколом № 2, якими, серед іншого, призначено на посаду директора Товариства ОСОБА_1 з 10.01.2018; вищим органом товариства є загальні збори учасників, а одноособовий виконавчий орган - директор (до компетенції рішень директора віднесені всі спектри питань, пов`язаних з діяльністю підприємства за винятком тих, що входять до виключної компетенції учасників). Право першого підпису фінансово-господарських та банківських документів має директор. Всі документи, пов`язані з фінансово-господарською діяльністю товариства (правочини, договори, контракти, довіреності, видані на їх виконання, платіжні доручення та інші платіжні документи, векселі, рахунки тощо) мають юридичну силу тільки за наявності підпису директора товариства. Директор має право без довіреності виконувати дії від імені товариства, репрезентує його в усіх вітчизняних державних та недержавних органах, установах, організаціях, підприємствах, укладає (підписує) правочини (угоди, договори, контракти тощо); прийнято ОСОБА_1 до складу учасників товариства з належною йому часткою в статутному капіталі товариства в розмірі 100% статутного капіталу товариства, загальною вартістю 1 000,00 грн; затверджено наступний розподіл часток в статутному капіталі товариства: єдиний учасник: ОСОБА_1 має частку в статутному капіталі товариства у розмірі 1 000,00 грн, що становить 100% склад вкладу: грошові кошти (гривні); затверджено перехід з модельного статуту на затверджений загальними зборами учасників товариства; затверджено статут товариства в новій редакції.

ОСОБА_1 перебував на посаді директора Товариства з 10.01.2018 до 24.11.2022 включно.

У цей період, зокрема, з 09.01.2018 до 24.11.2022, Товариство здійснювало свою діяльність на підставі Статуту, затвердженого загальними зборами засновників (учасників) Товариства (протокол № 2 від 09.01.2018).

Отже, з урахуванням п. 14.11, 14.13 Статуту у період з 10.01.2018 до 24.11.2022 включно ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді директора Товариства, мав право першого підпису фінансово-господарських та банківських документів та був уповноважений, серед іншого, розпоряджатися майном та коштами товариства, його банківськими рахунками в межах своєї компетенції, визначеної статутом та рішеннями загальних зборів учасників, самостійно укладати будь-які правочини (договори, контракти) та інші юридичні акти в межах своєї компетенції, визначеної статутом, а також без довіреності діяти від імені товариства, репрезентувати його у всіх установах, підприємствах і організаціях незалежно від форм власності.

У 2018 році, тобто в період, коли директором Товариства був ОСОБА_1 , Товариство брало участь у тендерних процедурах закупівель, які проводились Управлінням освіти і науки Броварської міської ради за допомогою системи електронних закупівель «Prozorro» (ідентифікатори закупівлі у системі: UA-2018-02-02-002283-b; UA-2018-05-10-001532-c; UA-2018-05-18-000764-c; UA-2018-05-31-000362-c) та було визначено переможцем у цих закупівлях.

Суд зазначає, що, як встановлено вище за тексом цієї постанови, Товариство брало участь у тендерних процедурах закупівель у 2018 році у період перебування ОСОБА_1 на посаді директора товариства.

Наявні у справі матеріали свідчать, що подані ТОВ «Інтер Євро Бізнес» як учасником зазначених вище закупівель документи підписані ОСОБА_1 як директором Товариства та скріплені відтиском печатки Товариства, зокрема:

- гарантійний лист ТОВ «Інтер Євро Бізнес» (додаток №1 до рішення), яким учасник Товариства гарантував надати замовнику копії всіх документів, зазначених в пункті 5 документації, у паперовому вигляді, оформлених належним чином, у разі визнання його переможцем, на день заключенні договору;

- довідка ТОВ «Інтер Євро Бізнес» про те, що наявність антикорупційної програми для ТОВ «Інтер Євро Бізнес» відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» не є обов`язковою;

- довідка ТОВ «Інтер Євро Бізнес» про те, що товариства не зареєстровано в офшорній зоні;

- карточка компанії ТОВ «Інтер Євро Бізнес», яка містить інформацію про код ЄДРПОУ підприємства, юридичну та фактичну адресу, телефон, факс, місце та дату реєстрації, банківські реквізити, відомості про керівника товариства (вказано директор ОСОБА_1 ), електронну адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) та мобільний телефон;

- довідка ТОВ «Інтер Євро Бізнес» про наявність обладнання та матеріально-технічної бази Товариства, у якому товариство повідомляє про наявність необхідного обладнання та матеріально-технічної бази згідно кваліфікаційних критеріїв, встановлених замовником.

Крім того, в матеріалах справи наявна копія довідки серії ААА № 0308692, видана ОСОБА_1 . Департаментом інформаційних технологій Міністерства внутрішніх справ України для оформлення участі в процедурі державних закупівель.

Доказів того, що на ТОВ «Інтер Євро Бізнес» протягом 2018 року була працевлаштована інша службова (посадова) особа учасника процедури закупівлі (ТОВ «Інтер Євро Бізнес»), уповноважена здійснювати від імені учасника процедури закупівлі юридичні дії, спрямовані на встановлення, зміну або припинення цивільно-правових відносин, відмінна від директора товариства, суду не надано.

Відповідач також не надав доказів того, що ОСОБА_1 як директор товариства відповідно до п. 14.14 Статуту призначив заступника директора товариства з напрямку роботи з процедурами публічних закупівель з конкретизацією компетенції за погодженням із загальними зборами учасників.

Суд встановив, що дорученням АМК №13-02/572 від 25.07.2018 уповноважив Київське обласне територіальне відділення АМК здійснити дослідження щодо наявності ознак порушення ТОВ «Прайм-Актив» та ТОВ «Інтер Євро Бізнес» законодавства про захист економічної конкуренції підчас їх участі у торгах, які проводились Управлінням освіти і науки Броварської міської ради, ідентифікатори закупівель у системі «Prozorro» UA-2018-02-02-002283-b, UA-2018-05-10-001532-c, UA-2018-05-18-000764-c, UA-2018-05-31-000362-c.

В подальшому розпорядженням адміністративної колегії Відділення № 60/27-рп/к від 27.01.2022 було розпочато розгляд справи №180/60/27-рп/к.22 за ознаками вчинення ТОВ «Прайм-Актив» та ТОВ «Інтер Євро Бізнес» порушень законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються створення результатів торгів.

В період розгляду Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к.22 ОСОБА_1 за актом від 24.11.2022 приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Інтер Євро Бізнес» у зв`язку з відчуженням частки в статутному капіталі Товариства передав ОСОБА_2 , а ОСОБА_2 прийняв частку у Товаристві в розмірі 1 000,00 грн, що дорівнює 100% статутного капіталу.

В цей же день рішенням №24/11/2022 від 24.11.2022 єдиного учасника ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Товариства за згодою сторін з 24.11.2022 та призначено на посаду директора товариства з 25.11.2022 ОСОБА_2 , якого також визначено як кінцевого бенефіціарного власника Товариства.

У матеріалах справи відсутні докази, які свідчили би про те, що ОСОБА_1 як колишній директор повідомив ОСОБА_2 як нового директора та учасника Товариства про розгляд справи №180/60/27-рп/к.22.

30.05.2024 за результатами розгляду справи №180/60/27-рп/к.22 Відділення АМК прийняло рішення №60/57-р/к, яким визнало, що ТОВ «Прайм-Актив» та ТОВ «Інтер Євро Бізнес» вчинили порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерних процедурах закупівлі за допомогою електронної системи «Prozorro», які проводились Управлінням освіти і науки Броварської міської ради, ідентифікатори закупівель у системі UA-2018-02-02-002283-b, UA-2018-05-10-01532-с, UA-018-05-18-000764-с, UA-2018-05-31-000362-с.

Рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 накладено на Товариство штраф на загальну суму 272 000,00 грн (п. 2, 5, 8, 11 рішення).

В подальшому Товариство (у той час, коли директором та учасником товариства був ОСОБА_2 ) оскаржило рішення Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 до Господарського суду міста Києва та просило визнати недійсними п. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 резолютивної частини рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 та скасувати ці пункти рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі №910/8753/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025, у задоволенні позову Товариство відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову, суди зазначили, що Відділення повно та всебічно встановило обставини, які мають значення для справи, рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 прийняте з дотриманням вимог Закону України «Про захист економічної конкуренції», а тому підстави для визнання недійсним або скасування рішення, передбачені ст. 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції», відсутні.

Встановлені вище за текстом цієї постанови обставини, в т. ч. ті, що встановлені судовими рішеннями у справі №910/8753/24, свідчать про узгодження ТОВ «Інтер Євро Бізнес» (керівником якого на час участі у закупівлях UA-2018-02-02-002283-b, UA-2018-05-10-01532-с, UA-018-05-18-000764-с, UA-2018-05-31-000362-с був ОСОБА_1.) та ТОВ «Прайм-Актив» своєї поведінки на стадії підготовки пропозицій у процедурі закупівлі та обізнаність щодо змісту пропозицій один одного, чим усунуто конкуренцію та змагальність між собою та вчинено ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та ТОВ «Прайм-Актив» порушення, передбаченого п. 1 ст. 50 та п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів під час участі у тендерних процедурах закупівлі за допомогою електронної системи «Prozorro».

Наведеним спростовуються доводи відповідача про те, що позивач не надав суду жодного доказу щодо наявності у діях ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та інших учасників торгів антиконкурентних узгоджених дій, внаслідок чого підтвердити або спростувати причетність до них ОСОБА_1 неможливо.

Суд зазначає, що директор ТОВ «Інтер Євро Бізнес» ОСОБА_1. як особа, що мала право першого підпису фінансово-господарських та банківських документів та була уповноважена, серед іншого, самостійно укладати будь-які правочини (договори, контракти) та інші юридичні акти в межах своєї компетенції, визначеної статутом, а також уповноважена без довіреності діяти від імені товариства, репрезентувати його у всіх установах, підприємствах і організаціях незалежно від форм власності, узгодив з ТОВ «Прайм-Актив» умови участі у процедурах закупівель з метою усунення змагання під час підготовки та участі в торгах. Внаслідок цього ТОВ «Інтер Євро Бізнес», від імені якого діяв директор ОСОБА_1 , вчинило у змові з ТОВ «Прайм-Актив» порушення, передбачене п. 1 ст. 50 та п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, під час участі у тендерних процедурах закупівлі за допомогою електронної системи «Prozorro», які проводились Управлінням освіти і науки Броварської міської ради, ідентифікатори закупівель у системі UA-2018-02-02-002283-b, UA-2018-05-10-01532-с, UA-018-05-18-000764-с, UA-2018-05-31-000362-с.

Так, ОСОБА_1 , обіймаючи посаду директора ТОВ «Інтер Євро Бізнес» під час участі товариства у публічних закупівлях 2018 року, одночасно був працевлаштований у ТОВ «Прайм-Актив», яке також брало участь у спірних публічних закупівлях, та дії яких (товариств) на стадії підготовки пропозицій у процедурі закупівлі та безпосередньо під час проведення процедур закупівлі були визнані протиправними антиконкурентними узгодженими діями.

Зазначені обставини підтверджуються також тим, що Печерський районний суд міста Києва видав судовий наказ за заявою ОСОБА_1 про стягнення з ТОВ «Прайм-Актив» нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати за період з 10.02.2015 по 01.12.2018 у розмірі 1 151 970,00 грн. Крім того, відповідач протягом розгляду даної справи не заперечив та не спростував обставину його працевлаштування у ТОВ «Прайм-Актив» у період з 10.02.2015 по 01.12.2018.

Вчинення ОСОБА_1 від імені ТОВ «Інтер Євро Бізнес» зазначених вище дій під час підготовки та участі у торгах призвели до порушення товариством п. 1 ст. 50, п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, що свідчить про неналежне виконання відповідачем статутних обов`язків, виконання таких дій без дотримання меж нормального господарювання та керування товариством, з особистою заінтересованістю, при зловживанні своїм розсудом.

Жодних належних та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 , виступаючи від імені ТОВ «Інтер Євро Бізнес» під час підготовки та участі у зазначених вище процедурах закупівель, діяв добросовісно, розумно та виключно в інтересах ТОВ «Інтер Євро Бізнес», відповідач до суду не надав.

Як було зазначено судом вище, у постанові від 22.10.2019 у справі №911/2129/17 Велика Палата Верхового Суду вказала, що ст. 13 ЦК України визначено межі здійснення цивільних прав: цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства; при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині; не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах; при здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства; не допускаються використання цивільних прав з метою неправомірного обмеження конкуренції, зловживання монопольним становищем на ринку, а також недобросовісна конкуренція. За змістом наведених вище норм матеріального права особи, які виступають від імені юридичної особи, зобов`язані діяти не лише в межах своїх повноважень, але й добросовісно і розумно. Окрім того, такі правовідносини мають довірчий характер між підприємцем (товариством) і його посадовою особою, протиправна поведінка посадової особи полягає у неналежному та недобросовісному виконанні певних дій, без дотримання меж нормального господарського ризику, з особистою заінтересованістю чи при зловживанні своїм посадовими обов`язками за власним умислом (розсудом), прийнятті очевидно необачних, марнотратних та завідомо корисливих на користь такої посадової особи рішень. Наведеними вище положеннями ст. 92 ЦК України та ст. 89 ГК України передбачено відповідальність членів органу юридичної особи, її посадових осіб, в тому числі її керівника, якщо він діяв всупереч інтересам цієї особи.

Отже, протиправна поведінка ОСОБА_1 як колишнього директора ТОВ «Інтер Євро Бізнес» полягала у вчиненні ним під час підготовки та участі у зазначених вище процедурах закупівель від імені та всупереч інтересам ТОВ «Інтер Євро Бізнес» у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправних дій, які призвели до порушення товариством п. 1 ст. 50, п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції».

Відповідач не довів, що його дії були добросовісними, розумними та вчиненими в інтересах Товариства, з дотриманням фідуціарних обов`язків.

З огляду на норми ч. 4 ст. 623 ЦК України, на кредитора покладений обов`язок довести розмір збитків, заподіяних йому порушенням зобов`язання. Кредитор повинен не тільки точно підрахувати розмір збитків, але і підтвердити їх документально.

Суд встановив, що рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 на Товариство накладено штраф на загальну суму 272 000,00 грн (п. 2, 5, 8, 11 рішення).

ТОВ «Інтер Євро Бізнес» (у період, коли директором та учасником Товариства був ОСОБА_2 ), не погоджуючись із зазначеним вище рішенням №60/57-р/к від 30.05.2024, звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою, у якій просило визнати недійсними п. 1, 2, 4, 5, 7, 8, 10, 11 резолютивної частини рішення Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 та скасувати пункти рішення.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.10.2024 у справі № 910/8753/24, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2025, у задоволенні позову ТОВ «Інтер Євро Бізнес» відмовлено.

Таким чином, рішення Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 є законним та, відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України», обов`язковим до виконання.

Згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.

30.01.2025 Товариство сплатило штраф в загальному розмірі 272 000,00 грн, накладений рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024.

Отже, сплата Товариством накладеного рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 штрафу в сумі 272 000,00 грн підтверджує факт завдання ТОВ «Інтер Євро Бізнес» збитків в розмірі 272 000,00 грн, що відповідає змісту ч. 1 ст. 224 ГК України та ст. 22 ЦК України.

Доводи відповідача, що штраф не є збитком в загальному розумінні, а тому у даному випадку відсутній такий елемент правопорушення як збитки товариства, що виключає задоволення позову, суд відхиляє як необґрунтовані та такі, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки збитками є втрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), зокрема, штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо.

Відповідно до пп. 140.5.11 п. 140.5 Податкового кодексу України фінансовий результат податкового (звітного) періоду збільшується на суму витрат від визнаних штрафів, пені, неустойок, відшкодування збитків, компенсації неодержаного доходу (упущеної вигоди), нарахованих відповідно до цивільного законодавства та цивільно-правових договорів, у тому числі у сфері зовнішньоекономічної діяльності, на користь осіб, які не є платниками податку (крім фізичних осіб, які є платниками податку на доходи фізичних осіб), та на користь платників податку, які оподатковуються за ставкою 0% відповідно до п. 44 підрозд. 4 розд. XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України, а також на суму штрафів, пені, нарахованих контролюючими органами та іншими органами державної влади за порушення вимог законодавства.

У пункті 20 Національного положення (стандарт) бухгалтерського обліку, 16 «Витрати», затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України № 27/4248 від 19.01.2000, вказано, що до інших операційних витрат включаються, зокрема, визнані штрафи, пеня, неустойка.

Крім того, у поясненнях до рахунку 948 Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджених наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, зазначено, що на субрахунку 948 «Визнані штрафи, пені, неустойки» ведеться облік визнаних економічних санкцій за невиконання підприємством законодавства та умов договорів.

Тобто, сплативши присуджений рішенням №60/57-р/к від 30.05.2024 штраф, Товариство включило його до статті витрат підприємства, а тому, оскільки цей штраф впливає на фінансовий результат, він є збитком підприємства, оскільки безповоротно зменшує його фінансові активи, які можна було б використати для отримання прибутку.

Негативний результат протиправної поведінки відповідача полягає у сплаті позивачем штрафних санкцій відповідно до рішення Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024, яке відповідно до ч. 2 ст. 56 Закону України «Про захист економічної конкуренції» та ст. 22 Закону України «Про Антимонопольний комітет України».

У випадку якщо ОСОБА_1 як на той момент директор Товариства не вчинив би від імені Товариства дії, які призвели до порушення товариством антимонопольного законодавства, ТОВ «Інтер Євро Бізнес» не довелося би сплачувати штраф в розмірі 272 000,00 грн, накладений на Товариство рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024.

Крім того, негативний результат протиправної поведінки відповідача полягає у тому, що наявність чинного рішення Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024 про притягнення Товариства до відповідальності за порушення, передбачене п. 4 ч. 2 ст. 6, п. 1 ст. 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді вчинення антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів тендерів, є підставою для прийняття замовником публічних закупівель рішення про відмову такому суб`єкту господарювання (учаснику) в участі у процедурі закупівлі на підставі п. 4 ч. 1 ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

При цьому зміна директора та/або учасника товариства та інші реєстраційні дії, пов`язані з діяльністю такого суб`єкта господарювання, не впливають на обов`язок замовника публічних закупівель прийняти рішення про відмову учаснику в участі у процедурі закупівлі за наявності підстав, передбачених ст. 17 Закону України «Про публічні закупівлі».

Отже, доведеним є такий елемент складу цивільного правопорушення як причинний зв`язок між протиправною поведінкою ОСОБА_1 як колишнього директора Товариства і завданою товариству шкодою.

Щодо такого елементу складу цивільного правопорушення як вина суд зазначає, що згідно з ч. 2 ст. 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини; якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Таким чином, виходячи із визначених процесуальним законом принципів змагальності та диспозитивності, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності його вини в завданні шкоди позивачу. Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №369/8038/17, від 29.04.2021 у справі №910/4676/19, від 10.09.2024 у справі №910/21221/21.

ЦК України не містить визначення поняття «вина». Але в окремих статтях цього Кодексу згадується про умисел та необережність. Таким чином, в цивільному праві традиційно розрізняють умисну та необережну форми вини.

У частині 1 ст. 614 ЦК України зазначено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Застосовуючи за аналогією статтю 614 ЦК України до деліктних відносин, виною є невжиття особою всіх належних від неї заходів для запобігання заподіянню шкоди («поведінкова концепція вини»).

Умисел як форма вини включає елемент усвідомлення та наміру. Діяння особи вважаються такими, що вчинені з умислом, якщо вона усвідомлювала протиправність своєї поведінки та бажала або свідомо допускала настання шкоди (збитків). Вина у формі необережності має місце за відсутності у особи наміру завдати шкоди. При необережності особа не передбачала можливість настання шкідливих наслідків свого діяння, хоча могла та повинна була їх передбачити або легковажно (безпідставно) сподівалася на їх відвернення (постанова Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 24.01.2021 у справі № 904/982/19).

За доводами Товариства, вина ОСОБА_1 підтверджується тим, що він був обізнаний про заборону вчинення антиконкурентних узгоджених дій, був обізнаний про відповідальність за вчинення таких дій, але попри це вчинив такі дії.

Наявні у матеріалах справи докази, зокрема рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 №60/57-р/к від 30.05.2024, свідчать, що при вчинені від імені ТОВ «Інтер Євро Бізнес» під час підготовки та участі у зазначених вище публічних торгах у змові з ТОВ «Прайм-Актив» дій ОСОБА_1 як директор товариства усвідомлював протиправність своєї поведінки та свідомо допускав настання шкоди (збитків).

Крім того, 24.11.2022 ОСОБА_1 за актом приймання-передачі частки в статутному капіталі ТОВ «Інтер Євро Бізнес», у зв`язку з відчуженням частки в статутному капіталі Товариства передав, а ОСОБА_2 прийняв частку у зазначеному товаристві в розмірі 1 000, 00 грн, що дорівнює 100 % статутного капіталу; у цей же день ОСОБА_1 було звільнено з посади директора Товариства за згодою сторін з 24.11.2022 та призначено на посаду директора товариства з 25.11.2022 ОСОБА_2 .

Зазначені події мали місце після початку розгляду справи №180/60/27-рп/к.22 на підставі розпорядження адміністративної колегії Відділення № 60/27-рп/к від 27.01.2022, однак до ухвалення Відділенням рішення №60/57-р/к від 30.05.2024. При цьому докази повідомлення ним як колишнім директором Товариства нового директора та учасника товариства про розгляд справи №180/60/27-рп/к.22 ОСОБА_1 суду не надав.

ОСОБА_1 в ході розгляду цієї справи не довів відсутності його вини у виникненні зазначених збитків для ТОВ «Інтер Євро Бізнес». ОСОБА_1 як директор ТОВ «Інтер Євро Бізнес», вчиняючи дії від імені Товариства під час участі в публічних закупівлях, повинен був усвідомлювати негативні наслідки таких дій для позивача у вигляді збитків.

За таких підстав обґрунтованим є висновок суду про те, що вчинення ТОВ «Інтер Євро Бізнес» порушення законодавства про захист економічної конкуренції під час підготовки та участі у спірних публічних закупівлях відбулося з вини його директора.

Таким чином, Товариство довело наявність у діях відповідача усіх елементів цивільного правопорушення для застосування такої міри відповідальності як відшкодування шкоди, а саме:

- протиправну поведінку ОСОБА_1 як колишньої посадової особи ТОВ «Інтер Євро Бізнес»;

- збитки, завдані ТОВ «Інтер Євро Бізнес», та їх розмір, що підтверджується сплатою позивачем на підставі платіжної інструкції №2610 від 30.01.2025 розміру штрафу в сумі 272 000,00 грн, присудженого до стягнення з ТОВ «Інтер Євро Бізнес» рішенням Відділення АМК №60/57-р/к від 30.05.2024;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою відповідача та збитками, яких зазнав позивач, полягає у відкритті Відділенням АМК справи №180/60/27-рп/к.22 та винесення рішення №60/57-р/к від 30.05.2024 про накладення на ТОВ «Інтер Євро Бізнес» штрафу у розмірі 272 000, 00 грн.

- вина ОСОБА_1 як посадової особи ТОВ «Інтер Євро Бізнес» полягає в тому, що відповідач був обізнаний про заборону вчинення антиконкурентних узгоджених дій та про відповідальність за вчинення таких дій, однак, не зважаючи на це, вчинив від імені ТОВ «Інтер Євро Бізнес» у змові з ТОВ «Прайм-Актив» протиправні дії, які призвели до порушення п. 1 ст. 50, п. 4 ст. 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, внаслідок чого на ТОВ «Інтер Євро Бізнес» було накладено штраф у розмірі 272 000, 00 грн.

Відповідач відсутність вини, тобто вжиття ним всіх можливих заходів і вчинення дій для запобігання завданню ТОВ «Інтер Євро Бізнес» шкоди, свою добросовісну і розумну поведінку як керівника товариства належними та допустимими доказами не довів.

Тому,вимоги ТОВ «Інтер Євро Бізнес» до ОСОБА_1 про відшкодування збитків у розмірі 272 000,00 грн є обгрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню повністю.

Щодо доводів ОСОБА_1 про те, що у межах розгляду справи №910/8753/24 Товариство у судах першої та апеляційної інстанцій заявляло клопотання про залучення ОСОБА_1 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача, проте суди відмовили у задоволенні такого клопотання, мотивуючи це тим, що позивач не довів, на які права чи обов`язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі, а рішення суду першої інстанції не створює для ОСОБА_1 жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення їх прав та не породжує будь-яких обов`язків, суд зазначає таке.

З позовом у справі, що розглядається, звернувся учасник Товариства ОСОБА_3 , який володіє часткою у розмірі 100% статутного капіталу, в інтересах Товариства в порядку, передбаченому ст. 54 ГПК України, яка передбачає, що власник (учасник, акціонер) юридичної особи, якому належить 10 і більше відсотків статутного капіталу товариства (крім привілейованих акцій), або частка у власності юридичної особи якого становить 10 і більше відсотків, може подати в інтересах такої юридичної особи позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою.

При цьому учасник товариства, у розумінні ст. 54 ГПК України, має право на звернення до суду незалежно від того, чи ухвалювалося загальними зборами такого товариства рішення про притягнення директора до відповідальності. Наявність чи відсутність такого рішення не має значення і при вирішенні судом питання про доведеність складу деліктного порушення. Інше (зворотне) тлумачення суперечило би змісту ст. 54 ГПК України і фактично позбавляло би учасника з часткою у статутному капіталі, яка не надає більшості голосів при голосуванні на зборах, права на звернення до суду з відповідною позовною вимогою. Більш того, у цій справі учасник, який звернувся до суду з позовом в порядку ст. 54 ГПК, володіє часткою 100%, відповідно, розбіжностей між волею і волевиявленням такого учасника та волею і волевиявленням самого товариства не може бути.

Незалучення ОСОБА_1 до участі у справі №910/8753/24 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, не свідчить про неможливість учасника Товариства подати в інтересах Товариства позов про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі її посадовою особою (у т. ч. колишньою посадовою особою) відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 20, ст. 54 ГПК України та ст. 1166 ЦК України.

За таких підстав апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правомірно відхилив відповідні доводи ОСОБА_1 про те, що встановлені судом під час розгляду справи №910/8753/24 обставини не можуть мати юридичних наслідків під час розгляду даної справи як необґрунтовані.

Крім того, відповідальність директора Товариства за шкоду, заподіяну ним Товариству, передбачена не лише чинним законодавством України, а також і п. 14.16 Статуту Товариства.

Щодо додаткового рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026

Обставини справи, встановлені апеляційним господарським судом.

Разом з першою заявою по суті спору Товариство повідомило, що орієнтовний розрахунок судових витрат складається з правничої допомоги у розмірі 20 000,00 грн та сплаченого судового збору за подання позову в сумі 3 264,00 грн.

Під час судових дебатів Товариство просило суд стягнути із ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

Господарський суд Київської області в судовому засіданні 13.11.2025 проголосив вступну та резолютивну частини рішення, яким позовні вимоги задовольнив повністю. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Інтер Євро Бізнес» 272 000,00 грн збитків та 3 264,00 грн судового збору.

14.11.2025 Товариство звернулося із заявою про ухвалення додаткового рішення, у якій просило стягнути з ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 20 000,00 грн.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн Товариство надало: договір №10/03-25 від 10.03.2025 про надання правової допомоги, укладений ним з адвокатом ОСОБА_2.; акт №1 від 10.04.2025 виконаних робіт до договору №10/03-25 від 10.03.2025 про надання правової допомоги на суму 20 000,00 грн; платіжну інструкцію №2776 від 10.03.2025 на суму 5 350,00 грн з призначенням платежу «за послуги за березень 2025 р. згідно рахунку № 1-ІЄБ від 10.03.2025 р. Без ПДВ»; ордер серії АІ №1870871 від 11.04.2025 на надання правничої допомоги, виданий на ім`я адвоката ОСОБА_2 на представництво інтересів Товариства у Господарському суді Київської області; свідоцтво серії ПТ № 2304 від 02.10.2018 про право на заняття адвокатською діяльністю на ім`я ОСОБА_2

ОСОБА_1. подав заяву, у якій просив відмовити у задоволенні вимог Товариства про ухвалення додаткового рішення.

ОСОБА_1. зазначив, що в долученому позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення акті виконаних робіт зазначені години витраченого часу та супроводження справи в суді, але не вказано, з яких показників робився розрахунок оплати, тобто не вказано вартість послуг за одиницю.

Відповідач також вказав на те, що позивач всупереч п. 5.1 договору про надання правової допомоги №10/03-25 від 10.03.2025 не долучив до заяви про ухвалення додаткового рішення додаток до договору, в якому сторони узгодили би гонорар адвоката та порядок сплати адвокату фактичних витрат, необхідних для виконання цього договору. У зв`язку з цим відповідач вважав необґрунтованим розрахунок вартості послуг адвоката.

Щодо оплати в сумі 5 350,00 грн відповідач зазначив, що у призначенні платежу зазначено за послуги за березень 2025 року згідно рахунку № 1-ІЄБ від 10.03.2025, проте не конкретизовано, за які саме послуги здійснено платіж.

Відповідач зауважив також на тому, що зі змісту п. 3 акта виконаних робіт вбачається тільки намір сплатити адвокату решту гонорару в сумі 14 650,00 грн, а тому зазначені витрати позивач не поніс.

Крім того, відповідач стверджував про те, що провадження у справі №911/1642/25 відкрито вже після того, як аналогічну позовну заяву у справі №911/1308/25 було повернуто позивачу, а тому, на думку відповідача, ідентифікувати, що витрати стосуються саме справи №911/1642/25, неможливо, оскільки в акті №1 не зазначено номер справи.

З наданих Товариством документів суд встановив таке.

10.03.2025 Товариство (клієнт) уклало з адвокатом ОСОБА_2. (адвокат) договір №10/03-25 про надання правової допомоги (далі - договір), за умовами п. 1 якого адвокат зобов`язався здійснити захист та надати інші види правової допомоги клієнту, що вказані в цьому договорі, на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору.

За надання адвокатом правової допомоги за цим договором, що вказана в пункті цього 1 договору, клієнт зобов`язаний виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього Договору, в розмірі та на умовах, визначених в додатку до цього договору (п. 3 договору).

Згідно з п. 5.1 договору клієнт зобов`язаний, серед іншого, вчасно та у повному обсязі виплатити адвокату гонорар (винагороду) та оплатити фактичні витрати, необхідні для виконання цього договору, в розмірі та на умовах визначених в додатку до цього договору.

Цей договір діє з дати укладення та до повного його виконання сторонами. Сторони погодили, що в разі набрання законної сили судовим рішенням (вироком, ухвалою), яким вирішено справу (обвинувачення) по суті, до закінчення строку дії цього договору передбаченого в цьому пункті, строк дії цього договору закінчується в день набрання таким судовим рішенням законної сили. Сторони цього договору погодили та встановили, що із закінченням строку дії цього договору усі зобов`язання сторін за цим договором вважаються виконаними належним чином та припиненими (п. 7 договору).

Відповідно до п. 14 додаткові угоди та додатки до цього договору є його невід`ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані сторонами та скріплені печатками (у разі наявності печаток).

10.04.2025 сторони склали та підписали акт №1 виконаних робіт до договору, згідно з п. 1 якого виконавець надав, а замовник прийняв наступні юридичні послуги: правовий аналіз та формування правової позиції у господарській справі про стягнення збитків із ОСОБА_1. (4 години витраченого адвокатом часу); підготовка та подача вимоги про відшкодування збитків (2 години витраченого адвокатом часу); підготовка та подача позовної заяви про стягнення збитків із ОСОБА_1. (4 години витраченого адвокатом часу); супроводження справи у суді - 3 судових засідання.

Відповідно до п. 2, 3 акта № 1 від 10.04.2025 вартість послуг виконавця за цим актом складає 20 000,00 грн. Замовник сплачує виконавцю 26,75% вартості виконаних робіт, в сумі 5 350, 00 грн, у момент підписання договору. Залишок суми у розмірі 14 650,00 грн замовник сплачує виконавцю впродовж 3-х календарних днів після набрання рішенням суду законної сили в даній справі.

10.03.2025 платіжною інструкцією № 2776 Товариство перерахувало на користь адвоката ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 5 350,00 грн з призначенням платежу «за послуги за березень 2025 р. згідно рахунку № 1-ІЄБ від 10.03.2025 р. Без ПДВ».

Джерела права та мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Згідно зі ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому ст. 244 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, в т.ч. якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц).

Згідно зі ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

В силу приписів ст. 59, 131 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу, для надання якої в Україні діє адвокатура, а ст. 16 ГПК України вказує на те, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

За п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон) представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону).

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Суд зазначає, що принцип в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Суд, вирішуючи питання про судові витрати зробив, зокрема, такі висновки щодо застосування норм процесуального права:

- право сторони, яка має намір отримати за результатами розгляду спору по суті відшкодування витрат на професійну правничу допомогу за рахунок іншої сторони, виходячи з положень ст. 124, 129 ГПК України, кореспондується з її обов`язками: по-перше, зазначити попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла або очікує понести у зв`язку із розглядом справи у першій заяві по суті спору; по-друге, заявити про це до закінчення судових дебатів у справі; по-третє, подати до суду докази на підтвердження розміру таких витрат протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду (п. 1.20 постанови Верховного Суду від 19.07.2021 року у справі №910/16803/19);

- процесуальний закон не визначає конкретних вимог щодо змісту та форми такої заяви, зокрема не вказує на те, що вона повинна бути зроблена лише у письмовій формі, а також, що така заява має бути зроблена на певній процесуальній стадії. Закон лише встановлює граничний строк звернення із заявою - до закінчення судових дебатів (пункт 3.6 постанови Верховного Суду від 27.01.2022 у справі №921/221/21 та пункт 20 постанови Верховного Суду від 31.05.2022 у справі №917/304/21).

- відшкодування судових витрат, у т.ч., на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів, а в суді касаційної інстанції - до прийняття постанови у справі (додаткова постанова Верховного Суду від 22.03.2018 у справі №910/9111/17).

Згідно з ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Суд виходить з того, що згідно з п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону).

Отже, гонорар може встановлюватися у формі фіксованого розміру, погодинної оплати. Вказані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і, навпаки, підставою для виплати гонорару, визначеного у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин, помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката залежно від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (п. 130, 131 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21).

У постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд вказав про те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч. 4 ст. 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях ст. 627 ЦК України, принципу «pacta sunt servanda» та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у ст. 43 Конституції України.

Чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Також ч. 4-6, 7, 9 ст. 129 ГПК України, визначають випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку / дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правничу допомогу.

У такому випадку суд, керуючись ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правничу допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правничу допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (аналогічна правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19).

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Так у справі «Схід / Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц).

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі №916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі №922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі №915/237/18).

Отже, процесуальним законом передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами ст. 123-130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

У п. 148 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2024 у справі №686/5757/23 зазначено таке: «Велика Палата Верховного Суду наголошує, що подання доказів на підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом таких витрат у зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критеріям реальності адвокатських витрат (їхньої дійсності й потрібності) та розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи».

Таким чином, розглядаючи заяву / клопотання сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суд має дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та неодмінності), а також розумності їхнього розміру застосовують з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядає конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Надані докази, відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі ст. 74 ГПК України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам ст. 75-79 ГПК України.

Суд зазначає, що для включення всієї суми гонорару у відшкодування за рахунок іншої сторони має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Критерії оцінки реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їхнього розміру застосовуються з огляду на конкретні обставини справи, тобто є оціночним поняттям. Вирішення питання оцінки суми витрат, заявлених до відшкодування, на предмет відповідності зазначеним критеріям є завданням того суду, який розглядав конкретну справу і мав визначати суму відшкодування з належним урахуванням особливостей кожної справи та всіх обставин, що мають значення.

Колегія суддів зазначає, що надані заявником докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в цілому у сукупності відповідають вимогам ст. 73, 75-79 ГПК України, є належними і допустимими.

Дослідивши надані Товариством докази понесених витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу у сумі 20 000,00 грн відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, такі витрати мають характер необхідних і співмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Надання послуг підтверджується наявними у справі матеріалами (позовна заява, відповідь на відзив, протоколи судових засідань, тощо).

Щодо доводів відповідача про те, що зі змісту акта виконаних робіт № 1 від 10.04.2025 неможливо ідентифікувати, що витрати стосуються саме справи №911/1642/25, оскільки в акті не зазначено номер справи, суд зазначає, що позовна заява у справі, що розглядається, була сформована у системі «Електронний суд» 14.05.2025.

У заяві ОСОБА_1. зазначив, що провадження у цій справі було відкрито вже після того, як аналогічну позовну заяву було повернуто позивачу у справі №911/1308/25.

Суд дослідив це питання та встановив, що 11.04.2025 ТОВ «Інтер Євро Бізнес» звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою до ОСОБА_1. про стягнення 272 000, 00 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.05.2025 у справі №911/1308/25 позовну заяву ТОВ «Інтер Євро Бізнес» було залишено без руху на підставі ст. 162, 174 ГПК України та встановлено спосіб усунення недоліків, визначених судом.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2025 у справі №911/1308/25 позовну заяву ТОВ «Інтер Євро Бізнес» до ОСОБА_1. про стягнення 272000, 00 грн збитків та додані до неї документи постановлено вважати неподаними та повернуто позивачу у зв`язку із тим, що позивач не в повному обсязі усунув недоліки позовної заяви, про які зазначено в ухвалі Господарського суду Київської області від 06.05.2025. Разом з тим, повідомлено заявнику, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню з нею до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків.

Повертаючи позовну заяву ТОВ «Інтер Євро Бізнес» та додані до неї документи, Господарський суд Київської області в межах справи № 911/1308/25 не здійснював розподіл судових витрат між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України (в т.ч. на правничу допомогу), оскільки справа по суті не розглядалася, а провадження не було відкрито.

Місцевий суд правомірно зазначив, що у такому разі ТОВ «Інтер Євро Бізнес» мало можливість діяти альтернативно: або повернути сплачений судовий збір за подання позовної відповідно до норм ст. 7 Закону України «Про судовий збір», або повторно звернутись із відповідною позовною до господарського суду в загальному порядку після усунення недоліків, що і було зроблено ТОВ «Інтер Євро Бізнес».

У подальшому ТОВ «Інтер Євро Бізнес» повторно звернулось до Господарського суду Київської області з позовною заявою вх. № суду 5856 від 15.05.2025 до ОСОБА_1. про стягнення 272 000, 00 грн збитків, за наслідками чого ухвалою Господарського суду Київської області від 23.06.2025 було відкрито провадження у справі № 911/1642/25, яка була розглянута судом по суті 13.11.2025.

Суд відзначає, що у будь-якому разі позовна заява Товариства, повернута у справі №911/1308/25, не відповідала вимогам чинного ГПК України (про що зазначено в ухвалах у справі №911/1308/25), а тому не могла бути подана повторно у тому самому вигляді.

Наданий Товариством акт №1 від 10.04.2025 підписаний сторонами до подання позовної заяви і ОСОБА_1 не довів, що станом на дату підписання акта була розглянута інша справа за позовом Товариства до нього ( ОСОБА_1 ) про стягнення збитків.

Суд відзначає, що за текстом цього акта зазначено такі послуги: правовий аналіз та формування правової позиції у господарській справі про стягнення збитків із ОСОБА_1 ; підготовка та подача вимоги про відшкодування збитків; підготовка та подача позовної заяви про стягнення збитків із ОСОБА_1 , що за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що такі послуги були надані у іншій справі, а не у справі №911/1642/25, свідчить про те, що сторони узгодили надання таких послуг та подання відповідної позовної заяви зі сформованою правовою позицією до ОСОБА_1 про стягнення збитків. Отже, відсутні підстави вважати, що відповідні послуги були надані у межах іншої справи, ніж справа №911/1642/25.

Крім того, сторони в акті узгодили послугу супроводження справи у суді - 3 судових засідання.

Отже, перелічені послуги правничої допомоги, які будуть надані / частково надані станом на дату подання позову сторони оцінили у 20 000,00 грн та погодили відповідну вартість цих послуг. Тобто сторони досягли згоди щодо фіксованого розміру гонорару адвоката за весь обсяг професійної правничої допомоги під час захисту та представництва інтересів позивача в господарському суді у справі про стягнення збитків із ОСОБА_1 , і розмір гонорару не залежить від кількості витраченого адвокатом часу та вчинених дій, спрямованих на надання професійної правничої допомоги.

Доводи ОСОБА_1 в частині, що стосується доказів оплати послуг правничої допомоги, не мають вирішального значення при вирішенні питання щодо їх розподілу. У цьому питанні суд звертається до висновку Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19. Так, в абз. 2 та 3 п. 6.5 цієї постанови зазначено, що згідно зі змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою, чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 цього Кодексу).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Як зазначено у п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судові витрати.

У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2025 витрати за її подання відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на апелянта.

Оскільки за подання апеляційної скарги на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 судовий збір не сплачувався, суд його розподіл не здійснює.

Керуючись ст. 74, 129, 269, 275-277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В :

1. Апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Київської області від 13.11.2025 та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 16.03.2026 у справі №911/1642/25 залишити без задоволення.

2. Рішення від 13.11.2025 та додаткове рішення від 16.03.2026 Господарського суду Київської області у справі №911/1642/25 залишити без змін.

3. Судові витрати, пов`язані з поданням апеляційних скарг, покласти на скаржника.

4. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та в строк, передбачені ст. 287 - 289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.08.2026.

Головуючий суддя О.О. Євсіков

Судді С.О. Алданова

В.А. Корсак