Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №910/2527/26 — Північний апеляційний господарський суд

Суд: Північний апеляційний господарський суд

Інстанція: Апеляційна

Юрисдикція: Господарське

Категорія: енергоносіїв

Дата: 11 серпня 2026 р.

Справа: №910/2527/26

Суддя: Ходаківська І.П.

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" серпня 2026 р. Справа№ 910/2527/26

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Владимиренко С.В.

Демидової А.М.

за участю секретаря судового засідання: Зозулі Н. М.

за участю представників:

від позивача: Богуш М. К.

від відповідача: Олійник Н. А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Акціонерного товариства "Гарантований покупець"

на рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2026 (повне рішення складено 12.05.2026)

у справі № 910/2527/26 (суддя О. В. Гумега)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "АКВА-ВІТТА"

до Акціонерного товариства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ"

про стягнення 382 235, 00 грн

В С Т А Н О В И В:

09.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "АКВА-ВІТТА" (ТОВ "ЕК "АКВА ВІТТА"; позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Державного підприємства "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" про стягнення заборгованості у загальній сумі 382 235,00 грн, з яких: 358 772,74 грн основного боргу, 14 653,09 грн інфляційних втрат та 8 809,17 грн 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушення відповідачем умов договору в частині своєчасної та повної оплати наданих за січень 2024 року та у періоди з березня 2024 року по жовтень 2025 року послуги, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, на яку були нараховані три відсотки річних та інфляційні втрати.

Відповідач заперечував проти позовних вимог позивача та зазначав, що порядок виконання грошових зобов`язань ДП "Гарантований покупець" перед виробниками електричної енергії за "зеленим" тарифом підпорядкований спеціальному правовому регулюванню та залежить від здійснення оператором системи передачі відповідних розрахунків із ДП "Гарантований покупець", у зв`язку з чим несвоєчасність таких розрахунків виключає порушення відповідачем своїх зобов`язань. Крім того, відповідач вказував на помилковість визначення позивачем заборгованості за вересень та жовтень 2025 року з огляду на здійснені ним оплати, а також зазначав, що після відкриття провадження у справі сплатив 62 283,79 грн основного боргу. Також відповідач заперечував правильність нарахування 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням проведених оплат.

Крім того, відповідач посилався на наявність у позивача заборгованості перед ним з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та вважав, що відповідно до постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 така заборгованість є підставою для зменшення рівня розрахунків із продавцем за "зеленим" тарифом та, відповідно, для відмови у задоволенні позовної вимоги в цій частині. Водночас відповідач зазначав про настання обставин непереборної сили (форс-мажору), про які повідомляв своїх контрагентів.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 04.05.2026 замінено відповідача у справі № 910/2527/26 Державне підприємство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454) його правонаступником Акціонерним товариством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (ідентифікаційний код: 43068454).

Рішенням господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/2527/26 позов задоволено частково. Стягнуто з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "АКВА-ВІТТА" 279 650,23 грн основного боргу, 8 765,41 грн 3% річних, 14 653,09 грн інфляційних втрат. В іншій частині позову відмовлено.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд встановив, що після звернення позивача до суду з даним позовом АТ "Гарантований покупець" погасило частину основної заборгованості в розмірі 62 283,79 грн, у зв`язку з чим, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), закрив провадження у справі в цій частині.

Разом з тим, суд першої інстанції дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог у частині стягнення з відповідача 279 650,23 грн боргу, оскільки відповідач не надав належних доказів його сплати за поставлену позивачем електричну енергію.

При цьому місцевий господарський суд не знайшов підстав для зменшення суми боргу на суму заборгованості позивача перед відповідачем з відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії, оскільки відповідач не реалізував передбачене абз. 3 пп. 12 п. 1 постанови № 332 право на зменшення рівня розрахунків, а доказів проведення сторонами зустрічного зарахування суду не надано. Також місцевий господарський суд визнав необґрунтованими доводи відповідача щодо настання форс-мажорних обставин, зазначивши, що введення воєнного стану саме по собі не є підставою для звільнення від виконання зобов`язань, а такі обставини мають бути підтверджені належними доказами та доведені до відома контрагента у встановленому договором та законом порядку.

Частково не погоджуючись з ухваленим рішенням, Акціонерне підприємство "Гарантований покупець" через систему "Електронний суд" звернулось безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просило рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/2527/26 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю. Крім того, апелянт просив апеляційний суд відстрочити сплату судового збору за подання цієї апеляційної скарги до ухвалення Північним апеляційним господарським судом постанови у даній справі, а судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на позивача.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції ухвалене за неповного з`ясування обставин справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Зокрема, апелянт вважав, що судом першої інстанції безпідставно відхилено доводи відповідача про те, що обов`язок відповідача щодо оплати 100 % вартості електричної енергії, за існуючого алгоритму розрахунків, обумовлений 100% оплатою ОСП послуги перед відповідачем у відповідному розрахунковому періоді, а оскільки НЕК "Укренерго" не сплатило послугу в повному обсязі (заборгованість НЕК "Укренерго" перед відповідачем складає 15, 667 млрд. грн), зобов`язання відповідача перед позивачем за вказаний розрахунковий період у розумінні статті 530 Цивільного кодексу України не виникло. Крім того, на думку апелянта, місцевий господарський суд дав невірну оцінку праву відповідача зменшити рівень розрахунків із позивачем на суму неоплаченої частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії та не врахував настання форс-мажорних обставин, які виключають можливість стягнення з нього як з підприємства підвищеної соціальної спрямованості основного боргу, 3 % річних та інфляційних втрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2026 апеляційну скаргу у справі № 910/2527/26 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: Ходаківська І. П. головуючий суддя, судді: Владимиренко С. В., Демидова А. М.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.06.2026 відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного підприємства "Гарантований покупець" про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги та апеляційну скаргу залишено без руху. Апелянту надано десятиденний строк з дня отримання даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 5 455,24 грн.

30.06.2026 через систему "Електронний суд" на адресу суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків, до якої додані належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2026 відкрито апеляційне провадження та призначено розгляд апеляційної скарги на 12.08.2026.

06.07.2026 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

09.07.2026 позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив суд апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Позивач вважав рішення суду першої інстанції обґрунтованим, прийнятим на підставі норм матеріального та процесуального права, належним чином застосованих до спірних правовідносин.

Так, позивач зазначив, що виконання взятих відповідачем на себе зобов`язань за договором, укладеним між позивачем та відповідачем, не може ставитися в залежність від виконання НЕК "Укренерго" обов`язків за договором про надання послуг із збереження частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії. При цьому відповідач не надав до суду доказів, що він скористався своїм правом на зменшення рівня розрахунків з продавцем за "зеленим" тарифом, а відтак доводи апелянта щодо неправомірного неврахування судом першої інстанції такого права позивача не спростовують правильність висновків суду. Позивач погодився з висновками суду першої інстанції щодо необґрунтованості доводів відповідача щодо наявності форс-мажорних обставин, оскільки вони не підтверджені належними та допустимими доказами. При цьому судом першої інстанції здійснено перевірку правильності нарахування позивачем інфляційних втрат та трьох відсотків річних.

12.08.2026 АТ "Гарантований покупець" через підсистему "Електронний суд", у порядку п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України, подано заяву про зупинення провадження у цій справі до закінчення перегляду об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 910/11540/25.

Клопотання про зупинення провадження мотивовано тим, що об`єднаною палатою досліджується питання правозастосування положень абзацу 3 пп. 12 (пп. 13) п. 1 постанови НКРЕКП №322 та абзацу 2 пункту 11.4 Глави 11 Порядку №641.

У судовому засіданні 12.08.2026 колегія суддів протокольно відмовила у задоволенні зазначеного клопотання з огляду на таке.

Зупинення - це тимчасове припинення всіх процесуальних дій у справі, зумовлене настанням певних визначених законом обставин, що перешкоджають подальшому руху справи до їх усунення (див. постанову Великої Палати Верховного Суду у справі від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23).

Саме по собі зупинення провадження у справі не повинне розглядатися як невиправдане затягування строків розгляду справи, оскільки цей інститут має застосовуватися лише за обставин, визначених процесуальним законом.

Так, пунктом 7 частини першої статті 228 ГПК України передбачено право суду зупинити провадження у справі за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.07.2026 справу № 910/11540/25 передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з підстав правозастосування положень абзацу 3 пп. 12 (пп. 13) п. 1 постанови НКРЕКП № 322 та абзацу 2 пункту 11.4 Глави 11 Порядку № 641 в частині обов`язку Гарантованого покупця здійснити оплату відпущеної продавцем за "зеленим" тарифом електричної енергії протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги у взаємозв`язку з положеннями ст. 253 ЦК (перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок). Однак станом на день розгляду даної заяви відсутні відомості щодо прийняття до розгляду об`єднаною палатою справи № 910/11540/25, а відтак така справа не перебуває на розгляді об`єднаної палати та відсутні підстави для зупинення провадження у справі № 910/2527/26, що розглядається судом апеляційної інстанції.

При цьому за висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 05.03.2025 у справі № 910/13175/23 зупинення провадження у справі судом апеляційної інстанції є обґрунтованим у випадку перегляду судового рішення Верховним Судом, якщо це може вплинути на розгляд спору по суті, що вбачається із пунктів 7.44 - 7.50 наведеної постанови.

Колегія суддів звертає увагу на те, що, формуючи позовні вимоги, позивач здійснював розрахунок з урахуванням того, що день оприлюднення рішення НКРЕКП щодо затвердження розміру вартості послуги не включався до п`ятиденного строку. Відтак правозастосування положень абзацу 3 пп. 12 (пп. 13) п. 1 постанови НКРЕКП № 322 та абзацу 2 пункту 11.4 Глави 11 Порядку № 641 у взаємозв`язку з положеннями ст. 253 ЦК, питання щодо якого передано на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 910/11540/25, не впливає на вирішення даного спору.

На підставі вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні клопотання про зупинення провадження у цій справі.

Присутній у судовому засіданні 12.08.2026 представник відповідача просив задовольнити апеляційну скаргу, а представник позивача - відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Розглянувши доводи апелянта, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права при вирішенні спору, колегія суддів дійшла таких висновків.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 21.03.2011 між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "АКВА-ВІТТА" було укладено Договір № 6836/02 (далі - Договір).

16.07.2019 між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (нова назва - Акціонерне товариство "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ") та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "АКВА ВІТТА" було укладено Додаткову угоду № 445/01 до Договору № 6836/02 від 21.03.2011, в якій погоджено, що з метою реалізації вимог Закону України "Про ринок електричної енергії" в частині правонаступництва гарантованого покупця за Договором купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом між Державним підприємством "Енергоринок" та виробником електричної енергії, укладено цю додаткову угоду про зміну сторони зобов`язання Договору про купівлю-продаж електричної енергії між Державним підприємством "Енергоринок" та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії від 21.03.2011 № 6836/02 та приведення такого Договору у відповідність до Типового договору про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, що виробляє електричну енергію з використанням альтернативних джерел енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 445/01 від 16.07.2019, сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "Державне підприємство "Енергоринок", що діє на підставі ліцензії на право здійснення підприємницької діяльності з оптового постачання електричної енергії від 18.01.2012 № 579645 та має статус платника податку на прибуток на загальних умовах" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець", що діє на підставі ліцензії на провадження господарської діяльності зі здійснення функції гарантованого покупця".

12.05.2020 між Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "АКВА ВІТТА" було укладено Додаткову угоду № 1433/01/20 до Договору № 6836/02 від 21.03.2011.

Відповідно до п. 1 Додаткової угоди № 1433/01/20 від 12.05.2020 сторони дійшли згоди в преамбулі Договору слова "виробник за "зеленим" тарифом" замінити словами "продавець за "зеленим" тарифом".

Сторони дійшли згоди статті 1-7 договору викласти в новій редакції (п. 2 Додаткової угоди № 1433/01/20 від 12.05.2020).

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1433/01/20 від 12.05.2020, продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену продавцем за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 № 641 (далі - Порядок), або Порядку продажу та обліку електричної енергії, виробленої споживачами, а також розрахунків за неї, затвердженого постановою НКРЕКП від 13.12.2019 № 2804 (далі - Порядок продажу електричної енергії споживачами).

Згідно з п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1433/01/20 від 12.05.2020, продавець за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії генеруючих одиниць продавця за "зеленим" тарифом за встановленим йому "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до тарифу.

В пунктах 2.4, 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1433/01/20 від 12.05.2020 сторони погодили, що продавець за "зеленим" тарифом продає гарантованому покупцю електричну енергію відповідно до Порядку, якщо продавець є виробником за "зеленим" тарифом або Порядку продажу електричної енергії споживачами, у разі якщо продавець є споживачем за "зеленим" тарифом, за тарифами, величини яких для кожної генеруючої одиниці за "зеленим" тарифом встановлені Регулятором, у національній валюті України.

Вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця за "зеленим" тарифом у розрахунковому місяці визначається відповідно до глави 10 Порядку або глави 6 Порядку продажу електричної енергії споживачами на підставі тарифів, встановлених НКРЕКП для кожної генеруючої одиниці.

30.01.2024 між Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" (далі - гарантований покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енергетична компанія "АКВА ВІТТА" (далі - продавець) було укладено Додаткову угоду № 1687/07/24 до Договору № 6836/02 від 21.03.2011.

Пунктом 2 Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 сторони дійшли згоди глави 1-8 Договору замінити главами 1-9 в такій редакції.

Відповідно до п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024, продавець зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП від 26 квітня 2019 року № 641.

Згідно з п. 2.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 сторони визнають свої зобов`язання згідно з Законами України "Про ринок електричної енергії", "Про альтернативні джерела енергії", Порядком, Порядком продажу електричної енергії споживачами, Правилами ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 307, Правилами ринку "на добу наперед" та внутрішньодобового ринку, затвердженими постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 308, та договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця та керуються їх положеннями і положеннями чинного законодавства України при виконанні цього Договору.

Продавець здійснює продаж електричної енергії гарантованому покупцю за встановленим Регулятором для кожної генеруючої одиниці "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього, та іншими цінами, у випадках, передбачених Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком, у національній валюті України (п. 2.3 Договору в редакції Додаткової угоди №1687/07/24 від 30.01.2024).

У пунктах 2.4 та 2.5 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 сторони погодили, що вартість електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавця у розрахунковому місяці, визначається відповідно до Порядку. Цей Договір укладається одночасно з договором про участь у балансуючій групі гарантованого покупця, крім випадків, передбачених Порядком.

Відповідно до п.п. 3.1-3.2 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку. Розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.

Оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку (п. 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024).

Відповідно до п. 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати першої/другої декади розрахункового місяця за відпущену електричну енергію продавцем понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу електричної енергії (акта коригування до акта купівлі-продажу електричної енергії) за відповідний розрахунковий період.

Згідно з п. 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 продавець має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 цього Договору.

За положеннями п. 4.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, здійснювати купівлю та продаж електричної енергії в обсязі, визначеному відповідно до Порядку, а також своєчасно та у повному обсязі здійснювати розрахунки за куплену у продавця електричну енергію.

У п. 7.4 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 визначено, що цей Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє на строк дії "зеленого" тарифу.

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.12.2024 № 2146 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у лютому 2024 року, у березні 2024 року (оприлюднено 20.12.2024).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 30.12.2024 № 2418 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні 2024 року (оприлюднено 30.12.2024).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 21.01.2025 № 76 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2024 року (оприлюднено 23.01.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.02.2025 № 193 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у квітні 2024 року, у серпні 2024 року (оприлюднено 13.02.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.02.2025 № 247 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у жовтні 2024 року, у листопаді 2024 року (оприлюднено 19.02.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 25.02.2025 № 285 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у грудні 2024 року (оприлюднено 26.02.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.03.2025 № 378 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні 2025 року (оприлюднено 12.03.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 08.04.2025 № 529 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у січні 2024 року, у травні та червні 2024 року, у лютому 2025 року (оприлюднено 10.04.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 20.05.2025 № 753 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у березні 2025 року (оприлюднено 21.05.2025);

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 18.06.2025 № 916 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у квітні 2025 року (оприлюднено 19.06.2025);

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 15.07.2025 № 1074 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у травні 2025 року (оприлюднено 16.07.2025);

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 12.08.2025 № 1238 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у червні 2025 року (оприлюднено 13.08.2025);

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 02.09.2025 № 1398 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у липні 2025 року (оприлюднено 03.09.2025);

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 14.10.2025 № 1648 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у серпні 2025 року (оприлюднено 15.10.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 11.11.2025 № 1850 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у вересні 2025 року (оприлюднено 12.11.2025).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг від 16.12.2025 № 2141 затверджено розмір вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел енергії, наданої ДП "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" у жовтні 2025 року (оприлюднено 18.12.2025).

Як встановлено судом першої інстанції, на виконання умов Договору № 6836/02 від 21.03.2011 позивачем у січні 2024 року та у період з березня 2024 року по жовтень 2025 року було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію на загальну суму 4 037 050,41 грн, що підтверджується Актами купівлі - продажу електроенергії: у січні 2024 року на загальну суму 417 270,93 грн; у березні 2024 року на загальну суму 491 346,05 грн; у квітні 2024 року на загальну суму 455 441,77 грн; у травні 2024 року на загальну суму 363 364,70 грн; у червні 2024 року на загальну суму 298 866,24 грн; у липні 2024 року на загальну суму 175 540,13 грн; у серпні 2024 року на загальну суму 96 683,42 грн; у вересні 2024 року на загальну суму 49 420,08 грн; у жовтні 2024 на загальну суму 70 471,02 грн; у листопаді 2024 року на загальну суму 87 189,23 грн; у грудні 2024 року на загальну суму 148 054,06 грн; у січні 2025 на загальну суму 125 447,66 грн; у лютому 2025 року на загальну суму 87 918,83 грн; у березні 2025 року на загальну суму 118 360,34 грн; у квітні 2025 року на загальну суму 140 884,46 грн; у травні 2025 року на загальну суму 166 271,80 грн; у червні 2025 року на загальну суму 271 386,23 грн; у липні 2025 року на загальну суму 90 624,44 грн; у серпні 2025 року на загальну суму 251 723,59 грн; у вересні 2025 року на загальну суму 51 135,77 грн; у жовтні 2025 року на загальну суму 79 649,66 грн.

Відповідач здійснив часткову оплату за отриману електричну енергію у січні 2024 року та у період з березня 2024 року по жовтень 2025 року на загальну суму 3 678 277,67 грн, що підтверджується платіжними інструкціями долученими до позовної заяви.

Звертаючись з позовом до суду, позивач зазначив, що враховуючи часткову оплату відповідачем електроенергії за Актами купівлі-продажу електроенергії у січні 2024 року та у період з березня 2024 року по жовтень 2025 року, заборгованість відповідача перед позивачем за Договором за відпущену у цей період електроенергію становить 358 772,74 грн. За доводами позивача, відповідач порушив зобов`язання за Договором, оскільки у повному обсязі та своєчасно не сплатив за куплену електроенергію за "зеленим" тарифом за вказаний період. Крім цього, за прострочення відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позивач нарахував 14 653,09 грн інфляційних втрат та 8 809,17 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з пунктом 18 частини 1 статті 4 Закону України "Про ринок електричної енергії" учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про купівлю-продаж електричної енергії за "зеленим" тарифом.

Згідно з частиною 1 статті 71 вказаного Закону України "Про ринок електричної енергії" електрична енергія, вироблена на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), може бути продана її виробниками за двосторонніми договорами, на ринку "на добу наперед", на внутрішньодобовому ринку та на балансуючому ринку за цінами, що склалися на відповідних ринках, або за "зеленим" тарифом, аукціонною ціною, встановленими (визначеними) відповідно до Закону України "Про альтернативні джерела енергії".

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 71 Закону України "Про ринок електричної енергії" виробники електричної енергії, яким встановлено "зелений" тариф, мають право продати електричну енергію, вироблену на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього гарантованому покупцю відповідно до цього Закону.

За частиною 3 статті 71 вказаного Закону з цією метою виробники, передбачені частиною другою цієї статті, зобов`язані: 1) стати учасником ринку у порядку, визначеному цим Законом; 2) укласти з гарантованим покупцем двосторонній договір за типовою формою договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом або за типовою формою договору про купівлю-продаж електричної енергії між гарантованим покупцем та суб`єктом господарювання, який за результатами аукціону набув право на підтримку; 3) увійти на підставі договору до балансуючої групи гарантованого покупця; 4) щодобово подавати гарантованому покупцю погодинні графіки відпуску електричної енергії на наступну добу у порядку та формі, визначених двостороннім договором з гарантованим покупцем.

За змістом ч.ч. 2, 3 ст. 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Гарантований покупець зобов`язаний купувати у суб`єктів господарювання, яким встановлено "зелений" тариф, всю відпущену електричну енергію, вироблену на включених до складу балансуючої групи гарантованого покупця об`єктах електроенергетики або чергах їх будівництва (пускових комплексах) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - виробленої лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), у тому числі відпущену з установки зберігання енергії у складі таких об`єктів (у разі якщо електрична енергія, що відбирається, зберігається і відпускається такою установкою, вироблена з альтернативних джерел енергії), за встановленим їм "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього протягом всього строку застосування "зеленого" тарифу, обсяг якої не перевищує обсяг електричної енергії, який може бути відпущений відповідним об`єктом електроенергетики або чергою його будівництва (пусковим комплексом) у кожному розрахунковому періоді (годині) згідно із встановленою потужністю електрогенеруючого обладнання, зазначеною в ліцензії на виробництво електричної енергії. При цьому в кожному розрахунковому періоді (місяці) обсяг відпуску електричної енергії, виробленої на об`єкті електроенергетики або черзі його будівництва (пусковому комплексі) з альтернативних джерел енергії (а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), визначається за вирахуванням обсягу витрат електричної енергії на власні потреби в електричній енергії відповідного об`єкта згідно з показниками приладів обліку на власні потреби. Купівля-продаж такої електричної енергії за "зеленим" тарифом з урахуванням надбавки до нього здійснюється на підставі двостороннього договору між виробником або споживачем, якому встановлено "зелений" тариф, та гарантованим покупцем. Такий договір укладається на підставі типового договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом. Типова форма договору купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом затверджується Регулятором. Договір купівлі-продажу електричної енергії за "зеленим" тарифом укладається між гарантованим покупцем та виробником або споживачем, які виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії - лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями) на весь строк дії "зеленого" тарифу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст. 662 Цивільного кодексу України встановлено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як встановив суд першої інстанції, на виконання умов Договору № 6836/02 від 21.03.2011 позивачем у січні 2024 року та у період з березня 2024 року по жовтень 2025 року було вироблено та продано, а відповідачем придбано електричну енергію на загальну суму 4 037 050,41 грн, що підтверджується Актами купівлі - продажу електроенергії: у січні 2024 року на загальну суму 417 270,93 грн; у березні 2024 року на загальну суму 491 346,05 грн; у квітні 2024 року на загальну суму 455 441,77 грн; у травні 2024 року на загальну суму 363 364,70 грн; у червні 2024 року на загальну суму 298 866,24 грн; у липні 2024 року на загальну суму 175 540,13 грн; у серпні 2024 року на загальну суму 96 683,42 грн; у вересні 2024 року на загальну суму 49 420,08 грн; у жовтні 2024 на загальну суму 70 471,02 грн; у листопаді 2024 року на загальну суму 87 189,23 грн; у грудні 2024 року на загальну суму 148 054,06 грн; у січні 2025 на загальну суму 125 447,66 грн; у лютому 2025 року на загальну суму 87 918,83 грн; у березні 2025 року на загальну суму 118 360,34 грн; у квітні 2025 року на загальну суму 140 884,46 грн; у травні 2025 року на загальну суму 166 271,80 грн; у червні 2025 року на загальну суму 271 386,23 грн; у липні 2025 року на загальну суму 90 624,44 грн; у серпні 2025 року на загальну суму 251 723,59 грн; у вересні 2025 року на загальну суму 51 135,77 грн; у жовтні 2025 року на загальну суму 79 649,66 грн.

Згідно з п.2 ч. 3 ст. 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" Товариство має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.

Згідно з пунктом 8 частини 9 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" Підприємство зобов`язане сплачувати своєчасно та повному обсязі за електричну енергію, куплену у виробників, яким встановлено "зелений" тариф, а також у виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку.

У пункті 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди № 1687/07/24 від 30.01.2024 міститься відсильна норма, відповідно до якої оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюється відповідно до Порядку.

Отже, строк остаточного розрахунку за електричну енергію відповідного періоду, сторони, в тому числі керуючись і принципом свободи договору, визначили з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (затвердження вартості послуги НКРЕКП) з посиланням на Порядок № 641.

Аналогічна правова позиція щодо остаточного розрахунку за електричну енергію з виробником за "зеленим" тарифом викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.06.2024 у справі № 910/4439/23.

Суд зазначає, що спірні правовідносини між позивачем та відповідачем щодо остаточного розрахунку виникають не з моменту підписання між сторонами акта купівлі-продажу, електроенергії, а саме з події, яка має неминуче настати - затвердження вартості послуги НКРЕКП.

До затвердження рішення регулятора щодо розміру вартості послуги у відповідному місяці у гарантованого покупця не виникає зобов`язання з остаточного розрахунку за електроенергію.

З урахуванням викладеного, у даному випадку підлягають застосуванню норми права, що діяли на момент затвердження відповідною постановою НКРЕКП вартості послуг.

Пунктом 10.4 Порядку (у редакції до 26.01.2024) передбачено, що після отримання від продавця акта купівлі-продажу протягом трьох робочих днів з дати оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці, гарантований покупець здійснює остаточний розрахунок з продавцем із забезпеченням йому 100 % оплати відпущеної електричної енергії попереднього розрахункового періоду (місяця) з урахуванням авансових платежів. У разі необхідності оплати продавцем спожитої електричної енергії продавець здійснює таку оплату протягом двох робочих днів з дати отримання від гарантованого покупця підписаного КЕП уповноваженої особи акта купівлі-продажу.

Відповідно до пункту 11.4 Порядку (у редакції від 26.01.2024) гарантований покупець забезпечує проведення розрахунку та здійснення оплати за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора щодо затвердження розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

При визначенні суми коштів для здійснення остаточного місячного платежу за відпущену продавцем за "зеленим" тарифом у попередньому розрахунковому періоді (місяці) електричну енергію гарантованим покупцем, зокрема враховується сума коштів, сплачених такому продавцю за "зеленим" тарифом шляхом здійснення авансових платежів, та сума коштів, отриманих гарантованим покупцем від ОСП відповідно до Договору про надання послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел.

Отже, як вірно вказано судом першої інстанції, відповідно до Порядку №641 позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за поставлену ним електричну енергію відповідно до укладеного договору, а відповідач зобов`язаний здійснити повний розрахунок за отриману електричну енергію протягом п`яти робочих днів з дня оприлюднення НКРЕКП розміру вартості послуги із забезпечення збільшення частки виробництва електричної енергії з альтернативних джерел, наданої гарантованим покупцем у розрахунковому місяці.

Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Оскільки постанови оприлюдненні та затвердженні після 26.01.2024, тобто, після набрання чинності змін до Порядку №641, тому розрахунки за електричну енергію, відпущену за період за січень 2024 року та у періоди з березня 2024 року по жовтень 2025 року необхідно здійснювати у порядку та в строки, встановлені пунктом 11.4 Порядку №641 (у редакції, чинній з 26.01.2024) - протягом 5 робочих днів з дня оприлюднення рішення Регулятора.

З урахуванням дат оприлюднення рішень регулятора, строк виконання зобов`язання відповідача перед позивачем зі 100% оплати за поставлену електричну енергію за спірні періоди станом на день прийняття рішення судом є таким, що настав.

Крім того, в матеріалах справи наявний Акт звірки взаємних розрахунків між Державним підприємством "ГАРАНТОВАНИЙ ПОКУПЕЦЬ" та ТОВ "Енергетична компанія "АКВА-ВІТТА" станом на 31.12.2025, підписаний уповноваженими представниками позивача та відповідача, що підтверджує заборгованість відповідача перед позивачем у розмірі 358 772,74 грн.

Разом з тим судом першої інстанції встановлено, що 13.03.2026 (після звернення позивача до суду з позовом) відповідач сплатив на рахунок позивача за відпущену (куплену) електроенергію за травень 2024 року у розмірі 62 283,79 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 554 046 від 13.03.2026.

У зв`язку з цим ухвалою господарського суду міста Києва від 12.05.2026 закрито провадження у справі № 910/2527/26 в частині позовних вимог про стягнення основного боргу у сумі 62 283,79 грн.

Таким чином, правомірним є висновок суду першої інстанції, що відповідач лише частково виконав взяті на себе зобов`язання за договором, сплативши вартість електроенергії частково, у зв`язку з чим, на час звернення до суду першої інстанції з позовом у останнього виникла заборгованість за договором у сумі 279 650,23 грн, яка підтверджена належними та допустимими доказами та не спростована відповідачем.

Стосовно доводів апелянта про наявність у нього обставин непереборної сили колегія суддів зазначає таке.

Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

У пункті 1 частини 1 статті 263 ЦК України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.

Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов`язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.

Для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання згідно зі статтями 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв`язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10.06.2015 у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).

Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов`язань за таких умов здійснення господарської діяльності.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Відповідно до частини другої статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, зокрема, викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Частиною 1 цієї статті встановлено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб`єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі № 908/2287/17 зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб`єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).

Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов`язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.

Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу.

Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21, у постанові від 04.10.2022 у справі № 927/25/21.

Щодо посилання відповідача на лист Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, то у постанові Верховного суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22 викладено висновок про те, що лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14№ Закону України "Про торгово-промислові палити в Україні", a також такий лист не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб`єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини.

Отже, лист ТПП віл 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс- мажорних обставин для всіх без виключення суб`єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб`єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов`язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин (Постанова ВС від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22).

Таким чином, колегія суддів зазначає, що відповідач жодним чином не підтвердив обставин, які б свідчили про те, що саме внаслідок військової агресії Російської Федерації проти України, у зв`язку з введенням воєнного стану та його наслідками він був об`єктивно позбавлений можливості виконати свої зобов`язання.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення з відповідача штрафних санкцій.

Щодо заявленого твердження відповідача про наявність у нього права на зменшення розрахунків з позивачем, суд зазначає наступне.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що матеріалами справи не спростовано доводи відповідача щодо обов`язку позивача відшкодовувати відповідачу частки вартості небалансу та частки відхилення на означені суми розрахунки з позивачем.

Як вірно зазначив суд першої інстанції, відповідач зобов`язаний був вчинити дії на реалізацію свого права зменшення розрахунків, зокрема повідомити позивача, відобразити відповідні зменшення в обліку та актах звірки, провести зарахування однорідних вимог. Відповідач мав чітко визначити, на які саме суми, за які періоди, та згідно яких актів ним реалізовано право на зменшення рівня розрахунків. У суду відсутні правові підстави для здійснення будь-яких дій по реалізації права на зменшення рівня розрахунків замість відповідача.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3% річних.

Положеннями статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений за договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України як складова грошового зобов`язання та особлива міра відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18). Визначене частиною другою статті 625 ЦК України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг). Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21.

Велика Палата Верховного Суду також неодноразово зазначала, що у статті 625 ЦК України визначено загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення.

Верховний Суд неодноразово виснував, що у випадках порушення грошового зобов`язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов`язання через відсутність необхідних коштів, адже це не звільняє його від обов`язку виконати господарські зобов`язання (стаття 607 ЦК України) або відсутністю вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 910/4926/19, від 30.03.2020 у справі № 910/3011/19, від 03.04.2018 у справі № 908/1076/17).

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 ЦК України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3% річних від простроченої суми.

Верховним Судом неодноразово наголошено, що за змістом наведеної норми закону нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справі № 703/2718/16-ц, від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 ).

Визначене частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України право стягнення трьох процентів річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг) (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21).

Як вбачається зі змісту оскаржуваного судового рішення, місцевим господарським судом, задовольняючи позовні вимоги, встановлено, що відповідачем допущено прострочення розрахунків з позивачем за придбану електричну енергію та зроблено висновок щодо наявності підстав для застосування до нього відповідальності, передбаченої частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України.

Необхідно враховувати, що сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 роз`яснила, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не вбачає необхідності відступу від такого способу розрахунку інфляційних збитків у порядку статті 625 ЦК України, оскільки він не суперечить зазначеній нормі права та законодавству, яке застосовується при розрахунку інфляційних збитків.

Здійснивши перевірку розрахунків 3 % річних та інфляційних втрат у межах заявлених позивачем періодів, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про їх арифметичну неправильність.

Водночас за результатами здійсненого судом розрахунку сума 3 % річних, що підлягає стягненню з відповідача, становить 8 765,41 грн, а сума інфляційних втрат - 18 256,39 грн. Разом з тим, оскільки позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 14 653,09 грн, суд першої інстанції, не виходячи за межі заявлених позовних вимог, правомірно задовольнив вимогу про їх стягнення у заявленому позивачем розмірі.

Отже, правомірним є висновок місцевого господарського суду про наявність правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості з урахуванням інфляційних втрат та 3 % річних, перерахунок яких обґрунтовано здійснено судом.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо застосування статті 625 ЦК України до спірних правовідносин та можливості стягнення 3 % річних та інфляційних втрат у випадку, коли у відповідача наявне грошове зобов`язання зі сплати решти суми основного боргу за поставлену електроенергію за "зеленим" тарифом, строк виконання якого настав і, відповідно, має місце прострочення грошового зобов`язання зі сторони відповідача. Подібного висновку також дійшов Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2024 у справі № 910/1703/23.

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу залишені судом апеляційної інстанції без задоволення та не прийняті до уваги як необґрунтовані та безпідставні.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

За результатами перегляду даної справи колегія суддів дійшла висновку про те, що місцевим господарським судом було повно, всебічно та об`єктивно з`ясовано обставини, які мають значення для справи, а також вірно застосовано норми матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваних у даній справі судових рішень відсутні.

Судові витрати

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за результатами розгляду апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Гарантований покупець" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 12.05.2026 у справі № 910/2527/26 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повна постанова складена 24.08.2026.

Головуючий суддя І.П. Ходаківська

Судді С.В. Владимиренко

А.М. Демидова

Оригінал: reyestr.court.gov.ua