Постанова від 18 серпня 2026 р. у справі №910/12155/25 — Північний апеляційний господарський суд

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" серпня 2026 р. Справа № 910/12155/25

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Євсікова О.О.

Корсака В.А.

секретар судового засідання Сергієнко-Колодій В.В.,

представники сторін - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025

у справі № 910/12155/25 (суддя Кирилюк Т.Ю.)

за позовом ОСОБА_1

до:

1. Приватного акціонерного товариства "Зінвест"

2. Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації

про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ; апелянт; скаржник) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Зінвест" (надалі - відповідач-1; ПрАТ "Зінвест"; Товариство) та Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації (в подальшому - відповідач-2; Адміністрація) про припинення трудових відносин та зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги обґрунтовувались порушенням трудових прав позивача, зокрема бути звільненим із займаної посади за власним бажанням.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 позов задоволено частково. Визнано припиненими трудові відносини ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Зінвест" у зв`язку з звільненням із займаної посади Голови правління за власним бажанням з дати набрання рішенням законної сили. У іншій частині позову відмовлено.

За висновками місцевого господарського суду, неможливість скликання позачергових загальних зборів Товариства та, відповідно, невирішення питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади голови правління є порушенням прав позивача, й перш за все права, гарантованого статтею 43 Конституції України. Тому, позовні вимоги про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Зінвест" припиненими у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора відповідача-1 за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, підлягають задоволенню частково, а саме припиненими з дати набрання рішенням законної сили.

Також суд І-ої інстанції вказав, що рішення суду про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Відтак, у задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 виключити запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 як керівника (голови правління) та представника Приватного акціонерного товариства "Зінвест" слід відмовити.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 в частині задоволених позовних вимог та викласти резолютивну частину рішення в наступній редакції: "Визнати припиненими трудові відносини ОСОБА_1 та ПрАТ "Зінвест" у зв`язку з звільненням із займаної посади Голови правління за власним бажанням із 22.01.2016". Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12155/25 в частині відмови у задоволенні вимог про зобов`язання Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити відповідну державну реєстрацію змін до відомостей про ПрАТ "Зінвест" та ухвалити нове про їх задоволення.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки місцевого господарського суду, викладені в оскаржуваному рішенні, не відповідають встановленим обставинам справи, та при його прийнятті останнім порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права.

Апелянт зазначає, що оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини, що ОСОБА_1 08.01.2016 повністю дотримався вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із Товариством, то належним способом захисту прав позивача мала бути ретроспективна констатація факту припинення трудових правовідносин, а саме починаючи із 22 січня 2016 року, а не з дати набрання рішенням законної сили.

Також скаржник, в рамках заявленої ним до Адміністрації позовної вимоги зобов`язального характеру, акцентує, що ефективним способом захисту прав позивача буде заявлення позовної вимоги саме про зобов`язання відповідача-2 здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме виключити запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 як керівника (голови правління) та представника ПрАТ «Зінвест», а також особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

Тому, як вважає позивач, місцевий господарський суд неправильно застосував положення ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» та не врахував висновки, щодо застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 15.07.2025 у справі № 922/2524/24.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.12.2025, апеляційна скарга позивача в справі №910/12155/25 передана на розгляд колегії суддів у складі: Алданова С.О. (головуючий), Корсак В.А., Демидова А.М.

У зв`язку з перебування судді Демидової А.М. у відпустці, розпорядженням Північного апеляційного господарського суду № 09.1-08/365/26 від 04.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.02.2026 справу № 910/12155/25 передано на розгляд колегії суддів: головуючий суддя: Алданова С.О., судді: Євсіков О.О., Корсак В.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12155/25. Розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12155/25 призначено на 13.04.2026. Запропоновано учасникам судового процесу подати відзив, заперечення на апеляційну скаргу та інші заяви/клопотання, протягом 10 днів з дня отримання ухвали.

Розгляд справи відкладався та в судових засіданнях оголошувалась перерва.

Представник апелянта в судовому засіданні 17.08.2026 вимоги апеляційної скарги підтримав та просив її задовольнити.

У судове засідання 17.08.2026 представники відповідачів не з`явились. Про час та місце розгляду справи Товариство та Адміністрація повідомлені належним чином, що підтверджується довідкою від 09.06.2026 про доставку електронного документа до електронного кабінету відповідача-2 та поштовим повідомленням про вручення поштового відправлення щодо направлення ухвали Північного апеляційного господарського суду від 10.02.2026 про призначення розгляду справи на 17.08.2026 на адресу відповідача-1.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, враховуючи те, що явка відповідачів судом обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань відповідачів про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності Товариства та Адміністрації.

Також судовою колегією зазначається, що відзивів/письмових пояснень на апеляційну скаргу позивача від відповідачів на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходило, що відповідно до частини 3 статті 263 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення першої інстанції в апеляційному порядку.

У судовому засіданні 17.08.2026 судом апеляційної інстанції оголошено про перехід до стадії ухвалення судового рішення та його проголошення 19.08.2026.

В судове засідання 19.08.2026 представники сторін з`явились.

Апеляційним господарським судом ухвалено вступну та резолютивну частини постанови.

Відповідно до статті 269, частини 1 статті 270 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. У суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених при перегляді справ в порядку апеляційного провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення апеляційної скарги в межах викладених апелянтом доводів та вимог, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, 30.11.2007 установчими зборами засновників відповідача-1 ОСОБА_1 обрано Головою правління Товариства.

Позивач 08.01.2016 подав Компанії "Флорін Трейд ЛТД", як одноосібному акціонеру відповідача-1, заяву про звільнення з посади Голови правління Приватного акціонерного товариства "Зінвест" за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України та заяву з проханням ініціювання скликання позачергових загальних зборів відповідача-1, які були надіслані поштою.

Позивач 10.03.2025 повторно звернувся до Компанії "Флорін Трейд ЛТД" із заявою про ініціювання скликання позачергових загальних зборів відповідача-1 з метою припинення його повноважень.

Проте, загальні збори учасників відповідача-1 скликано та проведено не було, питання про звільнення позивача з посади Голови правління не вирішено.

Звертаючись до господарського суду з відповідним позовом позивач стверджував про відсутність можливості звільнитись із займаної посади без рішення загальних зборів Товариства та просив визнати припиненими трудові правовідносини між ним та Приватним акціонерним товариством "Зінвест" у судовому порядку, а також зобов`язати відповідача-2 виключити запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), як керівника (голови правління) та представника Приватного акціонерного товариства «Зінвест».

Посилаючись на фактичні обставини справи місцевий господарський суд вказав таке.

Статтею 16 ЦК України встановлено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Названими нормами матеріального права визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Коли особу обрано до складу виконавчого органу (між товариством та особою встановлені відносини управління товариством) та укладено трудовий договір (встановлені трудові відносини) і коли існують тільки відносини з управління товариством без укладення трудового договору - саме відносини з управління товариством, у яких директору надані відповідні повноваження, за здійснення яких він несе встановлену законом відповідальність, становлять основу відносин між товариством та цією особою. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та/або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Згідно з статтею 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу, власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник. Якщо працівник після закінчення строку попередження про звільнення не залишив роботи і не вимагає розірвання трудового договору, власник або уповноважений ним орган не вправі звільнити його за поданою раніше заявою, крім випадків, коли на його місце запрошено іншого працівника, якому відповідно до законодавства не може бути відмовлено в укладенні трудового договору. Працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, зокрема, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Тобто, відповідно до трудового законодавства України керівник товариства, як будь-який інший працівник, має право звільнитися за власним бажанням, попередивши власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Разом з тим, особливість звільнення директора полягає в тому, що воно відбувається за рішенням загальних зборів учасників товариства. Вказана позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів укладання позивачем з відповідачем-1 трудового договору, тому в даному випадку спірні правовідносини врегульовані нормами не лише трудового, але, насамперед, корпоративного законодавства.

Чинна редакція Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлює, зокрема, порядок обрання особи виконавчим органом товариства або до складу цього органу в межах відносин з управління товариством і окремо передбачає укладення цивільно-правового або трудового договору.

Частиною першою статті 29 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю" встановлено, що загальні збори учасників є вищим органом товариства. Загальні збори учасників можуть вирішувати будь-які питання діяльності товариства (частина перша статті 30 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 98 ЦК України загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі і з тих, що належать до компетенції інших органів товариства. Рішення загальних зборів приймаються простою більшістю від числа присутніх учасників, якщо інше не встановлено установчими документами або законом. Порядок скликання загальних зборів визначається в установчих документах товариства.

За ч.ч. 1 - 3 статті 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. Виконавчий орган товариства може складатися з однієї або кількох осіб. Виконавчий орган, що складається з кількох осіб, приймає рішення у порядку, встановленому абзацом першим частини другої статті 98 цього Кодексу. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Пунктом 11.1 Статуту відповідача-1 встановлено, що вищим органом товариства є загальні збори товариства.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, а також, пункту 7.1.1 Статуту відповідача-1, засновником (учасником) відповідача-1 є Компанія "Флорін Трейд ЛТД".

За п. 13.1 Статуту відповідача-1 виконавчим органом товариства, який здійснює керівництво його поточною та оперативною діяльністю є правління товариства, яке підзвітне та підконтрольне загальним зборам акціонерів та Раді товариства (у разі створення).

Згідно з пунктом 13.2 Статуту відповідача-1 правління товариства обирається Загальними зборами акціонерів на строк до п`яти років, з правом продовження повноважень. Одночасно з обранням членів Правління товариства з їх числа загальними зборами акціонерів обирається Голова правління, який очолює правління товариства.

Пунктом 13.6 Статуту визначено, що у випадку коли Загальні збори акціонерів не обрали членів Правління, а обрали лише Голову Правління, останній діє одноособово та вирішує питання віднесені до компетенції Правління товариства до обрання Загальними зборами акціонерів членів Правління Товариства.

Відповідно до частин 2, 3 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю", виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників шляхом надсилання повідомлення про це кожному учаснику товариства. Виконавчий орган товариства зобов`язаний повідомити учасників товариства не менше ніж за 30 днів до запланованої дати проведення загальних зборів учасників, якщо інший строк не встановлений статутом товариства.

Згідно з пунктом 13.5 Статуту відповідача-1 до компетенції Правління товариства, у тому числі, належить організація скликання та проведення Загальних зборів акціонерів, затвердження (за погодженням з Радою товариства) порядку денного загальних зборів товариства.

Повідомлення, передбачене частиною третьою цієї статті, надсилається поштовим відправленням з описом вкладення. Статутом товариства може бути встановлений інший спосіб повідомлення (частина 4 статті 32 Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю").

Пунктом 11.1 Статуту встановлено, що товариство зобов`язано щороку скликати загальні збори учасників. Річні Загальні збори товариства проводяться не пізніше 30 квітня наступного за звітним року.

Позачергові збори акціонерів скликаються Наглядовою Радою: з власної ініціативи; на вимогу Правління товариства - в разі порушення провадження про визнання товариства банкрутом або необхідності вчинення значного правочину; на вимогу Ревізійної комісії; на вимогу акціонерів (пункти 11.7 та 11.9 Статуту).

Відповідно до пункту 11.21 Статуту Наглядова рада приймає рішення про скликання позачергових Загальних зборів товариства або відмову в такому скликання протягом 10 днів з моменту отримання вимоги про їх скликання та надсилає таке рішення відповідному органу управління товариством або акціонерам не пізніше ніж за три дні з дати його прийняття.

Матеріалами справи не підтверджено створення у відповідача-1 Наглядової Ради.

Директор для припинення своїх повноважень, як одноосібного виконавчого органу, за своєю ініціативою має скликати загальні збори учасників товариства з включенням до порядку денного питання про припинення своїх повноважень шляхом обрання нового директора або тимчасового виконувача його обов`язків, оскільки вирішення цього питання належить до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства.

Аналогічний правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Враховуючи відсутність повноважень у Голови правління на самостійне скликання Позачергових Загальних зборів товариства, втім наділення його правом на організацію скликання та проведення Загальних зборів, судом першої інстанції встановлено, що позивачем дотримано механізм ініціації скликання позачергових зборів учасників відповідача-1.

Проте, поштове направлення не було отримано адресатом і повернулось на адресу позивача у зв`язку неврученням.

Таким чином, з огляду на відсутність повноважень у позивача, як Голови правління, самостійно скликати Загальні збори, на момент розгляду справи, дотримання механізму прийняття рішень Загальними зборами товариства, визначений Статутом відповідача-1 та чинним законодавством України, фактично не можливо.

Так, за висновками місцевого господарського суду наявні в справі докази свідчать про дотримання ОСОБА_1 вимог закону щодо реалізації свого права на припинення трудових відносин із товариством. Проте, заява про звільнення Голови правління розгляну та вирішена не була.

У той же час, неможливість скликання позачергових Загальних зборів товариства та, відповідно, невирішення питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади Голови правління є порушенням прав позивача, та перш за все права, гарантованого статтею 43 Конституції України.

За вказаного, суд 1-ої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги про визнання трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Зінвест" припиненими у зв`язку зі звільненням позивача з посади директора відповідача-1 за власним бажанням на підставі частини 1 статті 38 Кодексу законів про працю України, підлягають задоволенню частково, зокрема шляхом визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ПрАТ "Зінвест" у зв`язку з звільненням із займаної посади Голови правління за власним бажанням з дати набрання рішенням законної сили.

Щодо позовної вимоги до відповідача-2, то місцевий господарський суд зазначив, що оскільки рішення суду про визнання трудових відносин припиненими і є підставою для внесення змін до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відсутніми є підстави для задоволення позовних вимог в частині зобов`язання відповідача-2 виключити запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 як керівника (голови правління) та представника Приватного акціонерного товариства "Зінвест".

З огляду на зазначені вище та встановлені фактичні обставини цієї справи, колегія суддів вказує наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України, кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

В силу ст. 38 Кодексу законів про працю України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною-інвалідом; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або інвалідом I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у Рішеннях від 07.07.2004 № 14-рп/2004, від 16.10.2007 № 8-рп/2007 та від 29.01.2008 № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Незважаючи на те, що право на працю безумовно є правом, а не обов`язком, для належної реалізації свого права на звільнення за власним бажанням керівник (директор) товариства має за власною ініціативою, як виконавчий орган товариства, скликати загальні збори учасників товариства, на вирішення яких і поставити питання щодо свого звільнення.

За ч.ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

У випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду. Позовні вимоги про визнання трудових правовідносин припиненими, або про звільнення, або про припинення трудових правовідносин та / або правовідносин представництва у такому спорі спрямовані насамперед на припинення правовідносин з управління, які існують між директором та товариством. Такий висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.09.2023 у справі № 127/27466/20.

Таким чином Велика Палата Верховного Суду у справі № 127/27466/20 вважала, що визнання трудових правовідносин припиненими у ретроспективі є належним способом захисту.

Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 04.03.2025 у справі № 922/2226/24.

У даному випадку положення закону щодо письмового попередження учасників (засновників) про бажання звільнитися за власним бажанням з боку засновників фактично нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника (директора) чинне законодавство не передбачає, у той час як ст. 43 Конституції України використання примусової праці забороняється.

Водночас, у випадку відсутності рішення загальних зборів учасників товариства про звільнення керівника, зокрема через неможливість зібрати кворум для проведення загальних зборів, керівнику із метою захисту своїх прав надано можливість звернутися до суду із вимогою про визнання трудових відносин припиненими. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово розглядала питання щодо юрисдикційності спору про звільнення чи відсторонення від виконання обов`язків керівника або члена виконавчого органу юридичної особи приватного права та надавала правові висновки про те, що такий спір за своєю правовою природою та правовими наслідками належить до корпоративних спорів і підлягає вирішенню господарськими судами.

Такі висновки зроблені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 28.11.2018 у справі № 562/304/17, від 30.01.2019 у справі №145/1885/1-ц, від 10.04.2019 у справі №510/456/17, від 10.09.2019 у справі № 921/36/18, а також у постанові від 14.06.2023 у справі № 448/362/22.

Так, колегія суддів дійшла висновку, що обраний позивачем спосіб захисту його порушеного права є правомірним, оскільки останнім вичерпано процедурні можливості реалізувати своє право на припинення трудових відносин.

Судова колегія акцентує, що за обставинами цієї справи невирішеним є питання про звільнення за власним бажанням працівника з посади Голови правління, що є порушенням прав позивача, й перш за все права, гарантованого статтею 43 Конституції України.

Тим самим, апеляційний господарський суд висновує, що позовні вимоги в частині визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та ПрАТ "Зінвест" у зв`язку з звільненням із займаної посади голови правління Приватного акціонерного товариства "Зінвест" на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України починаючи із 22 січня 2016 року є доведеними та підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає помилковими висновки суду 1-ої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог у відповідній частині через незастосування правила ретроспективної констатації факту припинення трудових правовідносин з 22.01.2016.

За викладеного, оскаржуване рішення у відповідній частині підлягає зміні.

Також судовою колегією зазначається, що позивач у своїй заяві до Товариства порушував питання щодо необхідності внесення змін до реєстраційних та установчих документів у зв`язку зі зміною керівника.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація юридичних осіб це офіційне визнання шляхом засвідчення державою факту створення або припинення юридичної особи, зміни відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, про юридичну особу, а також проведення інших реєстраційних дій, передбачених цим Законом.

Згідно з п. 13 ч. 2 ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» до Єдиного державного реєстру підлягають внесенню відомості про юридичну особу, зокрема відомості про керівника юридичної особи.

За ч. 1 ст. 25 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань» державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі, а також що надійшли в електронній формі від суду або державної виконавчої служби відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" щодо, зокрема, зобов`язання вчинення реєстраційних дій.

Суб`єкт державної реєстрації не пізніше наступного робочого дня з дати отримання судового рішення, передбаченого пунктом 2 частини першої цієї статті проводить відповідну реєстраційну дію шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру (крім випадків, передбачених пунктами 1 та 2 цієї частини).

Тобто, законодавством передбачена можливість вчинення реєстраційних дій суб`єктом реєстрації на підставі рішення суду.

Колегією суддів наголошується, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 910/7164/19.

В постанові Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 914/393/19 зроблено висновок про те, що під дефініцією «захист права» розуміють державно-примусову діяльність, спрямовану на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначений як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату. Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягнути суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинене порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.

Отже, виходячи із вищевикладеного, можна дійти висновку, що процедура звільнення директора із займаної посади внаслідок припинення трудових відносин з підприємством має супроводжуватись виключенням керівника (голови правління) з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 24.12.2019 у справі № 758/1861/18 зазначив, що факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до ЄДРПОУ.

Колегія суддів враховує й висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 24.05.2023 у справі № 127/9479/21, згідно яких факт припинення повноважень директора як посадової особи законодавець пов`язує із моментом внесення відповідного запису до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

А тому, задоволення вимоги про виключення з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про директора/керівника юридичної особи в комплексі з вимогою про визнання трудових відносин припиненими є такими, що відповідають принципам судочинства, що полягають у справедливому та неупередженому вирішені справ із метою ефективного захисту порушених прав, оскільки у всіх справах правосуддя й справедливість мають перевагу перед суровим розумінням права.

За вказаного, за висновками судової колегії обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню є вимоги позивача в частині зобов`язання відповідача-2 виключити запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 як керівника (голови правління) та представника Приватного акціонерного товариства "Зінвест".

А тому, в зазначеній частині оскаржуване рішення підлягає скасуванню.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами 1-3 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься й у частині 1 статті 74 ГПК України.

Отже, за загальним правилом, обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. При цьому доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Розподіл між сторонами обов`язку доказування визначається предметом спору.

Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, зобов`язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.

Частиною 5 статті 236 ГПК України визначено, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на викладене колегія суддів зазначає, що у цій постанові надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право, зокрема, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Частиною 1 статті 277 ГПК України передбачено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, у зв`язку з чим оскаржуване рішення в частині визнання припиненими трудових відносин, - підлягає зміні з викладенням його мотивувальної та резолютивної частин в редакції цієї постанови, а в іншій частині, - скасуванню та прийняттям нового про зобов`язання Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації здійснити відповідну державну реєстрацію змін до відомостей про Товариство, а апеляційна скарга, - задоволенню.

Згідно ч.ч. 9, 14 ст. 129 ГПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору. Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Отже, судові витрати зі сплати судового збору, понесені позивачем в суді першої та апеляційної інстанцій, відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача-1, оскільки спір фактично виник з його вини.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 269, п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 275, 276, 277, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12155/25 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12155/25 в частині задоволених позовних вимог про визнання припиненими трудових відносин ОСОБА_1 та Приватного акціонерного товариства "Зінвест" у зв`язку з звільненням із займаної посади голови правління за власним бажанням з дати набрання рішенням законної сили - змінити, виклавши його мотивувальну та резолютивну частини в редакції цієї постанови.

Резолютивну частину рішення щодо вимог про визнання припиненими трудових відносин між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Зінвест" у зв`язку з звільненням із займаної посади голови правління за власним бажанням викласти в наступній редакції:

«Визнати припиненими трудові відносини між ОСОБА_1 та Приватним акціонерним товариством "Зінвест" у зв`язку з звільненням із займаної посади голови правління Приватного акціонерного товариства "Зінвест" на підставі ч. 1 ст. 38 Кодексу законів про працю України починаючи із 22 січня 2016 року».

3. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12155/25 у частині відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії та прийняти в цій частині нове судове рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Шевченківської районної в місті Києві Державної адміністрації про зобов`язання вчинити дії, а саме: зобов`язати Шевченківську районну в місті Києві державну адміністрацію (адреса: 01054, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, буд. 24) здійснити державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме виключити запис з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відомості (запис) про ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) як керівника (голови правління) та представника Приватного акціонерного товариства "Зінвест" (ідентифікаційний код: 35625135, місцезнаходження юридичної особи: вул. Глибочицька, буд. 17, м. Київ, 04050), а також особи, яка може вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, подавати документи для державної реєстрації тощо.

4. Пункт 3 резолютивної частини (щодо розподілу судового збору) рішення Господарського суду міста Києва від 09.12.2025 у справі № 910/12155/25 - залишити без змін.

5. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зінвест" (адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17; ідентифікаційний код - 35625135) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції про зобов`язання вчинити дії (здійснення державної реєстрації змін).

6. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зінвест" (адреса: 04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 17; ідентифікаційний код - 35625135) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 ) витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції - 7 267,20 грн (сім тисяч двісті шістдесят сім гривень 20 копійок).

7. Доручити Господарському суду міста Києва видати накази на виконання п.п. 3, 5, 6 цієї постанови Північного апеляційного господарського суду.

8. Справу повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, що передбачені ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 25.08.2026.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді О.О. Євсіков

В.А. Корсак