Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №914/3244/25 — Західний апеляційний господарський суд

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 914/3244/25

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії: головуючий суддя Міліціанов Р.В., судді Степанюк Н.Л., Ржепецький В.О., при секретарі Залуцькому Д.Т.. розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» на Рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС АГРО-ГРУП»

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025»

про стягнення 1 059 014, 59 грн

за участю представників:

від позивача: Батіг В.В.

від відповідача/апелянта: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі №914/3244/25 позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС АГРО-ГРУП» заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № БПФД-3 від 14.03.2025р. у сумі 1 059 014,59 грн, з яких: 1 012 500,00 грн – сума боргу; 16 893,49 грн – 3% річних; 29 621,10 грн – інфляційні втрати, 12 708,18 грн судового збору, 15000,00 витрат на професійну правову допомогу.

05.06.2026, не погодившись з Рішенням Господарського суду Львівської області, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Ухвалою апеляційного суду від 10.06.2026 апеляційну скаргу залишено без руху. Встановлено апелянту строк для усунення недоліків апеляційної скарги - протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали про залишення апеляційної скарги без руху. Встановлено апелянту спосіб усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду: доказів сплати судового збору в сумі 19 062,26 грн за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 22.06.2026 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» на Рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026, розгляд апеляційної скарги призначено на 12.08.2026.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Західного апеляційного господарського суду від 10.08.2026 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи № 914/3244/25, у зв`язку із перебуванням у відпустці судді-члена колегії Іванчук С.В. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2026 головуючим-суддею (доповідачем) у справі визначено суддю Міліціанова Р.В., суддів: Ржепецького В.О., Степанюк Н.Л.

Ухвалою суду від 12.08.2026 розгляд справи відкладено до 25.08.2026.

У судове засідання 25.08.2026 прибув представник позивача.

Представник апелянта у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду повідомлений належним чином, шляхом доставляння ухвали до електронного кабінету у системі ЄСІТС.

Враховуючи повторне не прибуття у судові засідання, керуючись ст. 202, 242, 270 ГПК України, судом апеляційної інстанції розглянуто апеляційну скаргу за відсутності представника апелянта, у межах розумних процесуальних строків.

1. Короткий зміст позовних вимог.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач у передбачений договором термін та станом на час подання позову не виконав зобов`язання щодо повернення грошових коштів за Договором поворотної фінансової допомоги. Борг відповідача перед позивачем за Договором поворотної фінансової допомоги від 14.03.2025 № БПФД-3 становить 1 012 500,00 грн, який просить стягнути з відповідача.

Також, позивачем нараховано 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов`язання.

2. Короткий зміст оскаржуваного процесуального рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі №914/3244/25, позов задоволено повністю, стягнуто з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРОКУС АГРО-ГРУП» заборгованість за Договором про надання поворотної фінансової допомоги № БПФД-3 від 14.03.2025р. у сумі 1 059 014,59 грн, з яких: 1 012 500,00 грн – сума боргу; 16 893,49 грн – 3% річних; 29 621,10 грн – інфляційні втрати, 12 708,18 грн судового збору, 15000,00 витрат на професійну правову допомогу.

Рішення суду мотивоване тим, що матеріалами справи підтверджується факт невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення поворотної фінансової допомоги, розмір заборгованості відповідає фактичним обставинам та на момент прийняття рішення доказів повернення отриманих від позивача коштів Відповідач суду не надав, як і доказів, що спростовують вищевикладені обставини, тому вимоги Позивача про стягнення з відповідача 1 012 500,00 грн боргу підлягають задоволенню.

Перевіривши розрахунок Позивача щодо нарахування річних та інфляційних втрат, місцевим судом встановлено, що Позивачем правильно визначено період та суми нарахування, а тому позовні вимоги в частині 16 893,49 грн 3% річних та 29 621,10 грн інфляційні втрат задоволено повністю.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» звернулося до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить: скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 по справі № 914/3244/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Доводи апеляційної скарги:

- неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права,

- невідповідність висновків суду обставинам справи,

- посилання Позивача та суду першої інстанції на той факт, що предметом Договору поставки № 03-02/25-СОН від 03.02.2025 є поставка соняшнику, а не кукурудзи, не є підставою вважати, що Сторони не мали намірів щодо виникнення зобов`язань з поставки кукурудзи як в межах цього договору так і за межами договору № 03-02/25-СОН від 03.02.2025,

- предметом Договору поставки № 03-02/25-СОН від 03.02.2025 не обумовлено конкретних сільськогосподарських культур,

- поза увагою суду залишено той факт, що Відповідачем дійсно було виставлено позивачеві для оплати рахунок № 52 від 14.03.2025 на суму 9 598 800,0 грн, по якому надійшла часткова оплата в сумі 1 012 500,00 грн за кукурудзу врожаю 2024 року. У вказаному рахунку зазначено договір № 14-03/25-КУК від 14.03.2025 текст якого позивач відмовився підписати, а отже сам договір у формі єдиного документу з таким номером сторонами не підписано. Однак, це не змінює дійсні фактичні правовідносини сторін, що позивач насправді мав наміри щодо придбання кукурудзи та фактично акцептував оферту відповідача у формі рахунку № 52 від 14.03.2025,

- у рахунку № 52 від 14.03.2025 вказано, що оплата цього рахунку означає погодження з умовами поставки товарів. Таким чином, в даному випадку між сторонами склались спірні правовідносини, які в залежності від конкретних обставин регулюються відповідно до статті 1212 Цивільного кодексу України, або ж відповідно до статті 693 ЦК України, однак точно не в частині регулювання договору позики. Відповідач вважає, що спірні правовідносини врегульовуються 693 ЦК України і готовий поставити товар за наявності такого бажання у позивача. Однак, відповідач вимоги про поставку товару чи повернення коштів не отримував, що унеможливлює задоволення позову.

4. Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу (вх.№01-04/5612/26 від 02.07.2026) проти аргументів апелянта повністю заперечив, просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого суду.

Заяви про приєднання до апеляційної скарги не надходили (ст. 265 ГПК України).

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції.

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «КРОКУС-АГРО ГРУП» (Позивач) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «ЩЕРБИНИ», найменування якого в подальшому змінено на Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» (Відповідач) укладено Договір про надання поворотної фінансової допомоги № БПФД-3 від 14.03.2025 (Договір).

Відповідно до п.1.1 Договору, Позивач надає Відповідачу поворотну фінансову допомогу, а Відповідач зобов`язується повернути надані грошові кошти в порядку та на умовах, передбачених даним Договором.

Згідно з п.2.1 Договору, поворотна фінансова допомога надається в національній валюті України в межах суми 1 012 500,00 грн без ПДВ.

Поворотна фінансова допомога надається з дати підписання даного Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Відповідачу з рахунку Позивача (п. 2.3 Договору).

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30.04.2025.

Відповідно до п. 1.1, 2.1, 2.3 Договору, Позивач перерахував 1 012 500,00 грн на поточний рахунок Відповідача, котрий зазначений у розділі «РЕКВІЗИТИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН» Договору, що підтверджується платіжною інструкцією №3235 від 14.03.2025 із призначенням платежу «надання поворотної фінансової допомоги згідно договору № БПФД-3 від 14.03.2025р. Сума 1 012 500,00 грн. Без ПДВ» (згідно листа Позивача вих. № 14/3 від 14.03.2025).

Позивач зазначив, що всупереч п. 1.1, 3.1 Договору Відповідач не повернув Позивачу поворотну фінансову допомогу у сумі 1 012 500,00 грн до 30.04.2025.

Позивач звертався до Відповідача з Претензіями-вимогами вих. № 20/05 від 20.05.2025 та вих. №22/09 від 22.09.2025, в яких вимагав, в тому числі, повернення поворотної фінансової допомоги за Договором у сумі 1 012 500,00 грн.

Станом на 20.10.2025 Відповідач вимогу про повернення коштів не виконав.

7. Визначені судом апеляційної інстанції відповідно до встановлених обставин правовідносини; доводи та мотиви суду апеляційної інстанції, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Предметом спірних правовідносин є перевірка судом апеляційної інстанції застосування судом першої інстанції норм матеріального права, якими врегульовано питання стягнення поворотної фінансової допомоги.

Західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, зазначає наступне.

7.1. Спір між учасниками процесу виник з приводу неналежного виконання відповідачем договірного обов`язку з повернення поворотної фінансової допомоги.

Із змісту ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

За своєю правовою природою договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики, до регулювання правовідносин якого застосовуються загальні положення про договір та положення про позику, кредит визначені параграфами 1, 2 глави 71 ЦК України.

Як визначено у ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ст. 1047 ЦК України, договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Фінансова допомога - фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов`язковою до повернення (п. 14.1.257 ст. 14 Податкового кодексу України).

Статтею 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Положеннями ст. ст. 525, 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

7.1. Щодо доводів апеляційної скарги про зміну позивачем дійсних правовідносин, які виникли між сторонами спору, то в обґрунтування апеляційної скарги товариство зазначає, що отримало не поворотну фінансову допомогу на суму 1 012 500,00 грн на підставі Договору №БПФД-3 від 14.03.2025, що перерахована позивачем 14.03.2025 на підставі платіжної інструкції №3235, а вказані кошти надійшли, як плата за кукурудзу на підставі рахунку №52 від 14.03.2025, як зазначено у графі «призначення платежу» платіжної інструкції №3235.

Колегія суддів зауважує, що предметом договору №03-02/25-СОН від 03.02.2025 є поставка соняшника, а не кукурудзи (як це вбачається з Специфікації до договору).

Листом позивача від 14.03.2025 №14/3 підтверджується вірне цільове призначення перерахованих коштів з надання поворотної фінансової допомоги.

У матеріалах справи відсутні докази поставки відповідачем позивачу товару (соняшника чи кукурудзи) на спірну суму.

Відповідачем не заперечується факт укладення договору №БПФД-3 від 14.03.2025, не надано доказів визнання його недійсним, не оспорюються обставини отримання грошових коштів.

Крім того, ціна договору №БПФД-3 від 14.03.2025, дата його укладення повністю співпадають з сумою та датою проведення платежу.

В той час як, рахунок №52 від 14.03.2025 містить іншу вартість товару (9 598 800,00 грн).

Підсумовуючи, колегія суддів погоджується з висновком місцевого господарського суду про те, що між сторонами укладено договір №БПФД-3 від 14.03.2025 про надання поворотної фінансової допомоги, позивач перерахував, а відповідач отримав поворотну фінансову допомогу на суму 1 012 500,00 грн, спір у справі виник на підставі невиконання відповідачем обов`язку з повернення фінансової поворотної допомоги за договором №БПФД-3 від 14.03.2025 у розмірі 1 012 500,00 грн.

Апеляційний суд вважає вірною оцінку доказів у їх сукупності, на основі засади вірогідності, із застосуванням положень ст. ст. 73-79, 86 ГПК України.

При вирішенні даного спору, колегія суддів враховує, що згідно з частиною першою статті 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього ж Кодексу.

Підставою для тлумачення судом правочину є наявність спору між сторонами щодо його змісту, невизначеність і незрозумілість буквального значення слів, понять і термінів у тексті всієї угоди або її частини, що не дає змогу з`ясувати дійсний зміст угоди або її частини, а волевиявлення сторони правочину не дозволяє однозначно встановити її намір. У той же час тлумачення не може створювати нові умови договору, а виключно роз`яснює існуючі умови угоди. Тобто суд може постановити рішення про тлумачення змісту договору без зміни його умов. Оскільки метою тлумачення правочину є з`ясування змісту його окремих частин, який складають права та обов`язки сторін, то тлумачення потрібно розуміти як спосіб виконання сторонами умов правочину.

Тлумаченню підлягає зміст угоди або її частина у способи, встановлені статтею 213 ЦК України, тобто тлумаченням правочину є встановлення (з`ясування) його змісту відповідно до волевиявлення сторін при його укладенні, усунення незрозумілостей та суперечностей у трактуванні його положень (Постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 у справі №500/5194/16).

Враховуючи обставини цієї справи, колегія суддів констатує, що умовами укладеного сторонами договору №БПФД-3 від 14.03.2025 сторони погодили порядок надання та умови і строки повернення поворотної фінансової допомоги.

Апеляційний суд критично оцінює доводи апелянта про надходження від позивача спірних коштів, як оплати вартості кукурудзи, а не отримання поворотної фінансової допомоги, оскільки така позиція суперечить умовами договору, поданим доказам та положенням ст. ст. 3, 529, 629 ЦК України.

Згідно з пунктом 6 статті 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність. Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 цієї статті, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Такі засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії.

У Постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10.04.2019 у справі № 390/34/17 зроблено висновок, що добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Доктрина «venire contra factum proprium» (заборони суперечливої поведінки) ґрунтується ще на римській максимі - «non concedit venire contra factum proprium» (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці). В основі доктрини «venire contra factum proprium» знаходиться принцип добросовісності. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

Тому, суд апеляційної інстанції критично оцінює доводи апеляційної скарги стосовно виникнення між сторонами інших договірних відносин.

Також, отримавши грошові кошти апелянтом не надано доказів передачі відповідного товару, за поставку якого, за твердженням апелянта, вони надійшли.

Тобто, відповідні твердження апелянта не спростовують виникнення обов`язку з повернення грошових коштів та правомірних висновків суду першої інстанції відносно наявності підстав для стягнення основної суми боргу.

Посилання апелянта на ст. 693 ЦК України є помилковими, оскільки правило ч. 2 ст. 693 ЦК України, яке передбачає право покупця вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, неявно включає і право покупця прийняти повернення суми попередньої оплати, здійснене за ініціативою продавця (погодитися на пропозицію продавця щодо такого повернення) або заперечити проти цього і вимагати від продавця передачі товару.

Прийняття покупцем поверненої передоплати без зауважень доводить припинення зобов`язання за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 604 ЦК України). Проте обов`язок продавця передати товар у натурі зберігається, якщо покупець без невиправданої затримки недвозначно заперечив проти повернення грошей (шляхом претензії чи позову) і вимагав поставки товару.

Такі висновки зробила Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 лютого 2026 року у справі № 911/969/24.

Відповідач не вчинив жодної дії, передбаченої ч. 2 ст. 693 ЦК України, не забезпечив поставку товару та не вимагав його прийняття покупцем.

Крім того, апеляційний суд повторює про помилкове посилання апелянта на ч. 2 ст. 693 ЦК України, яка регулює відносини купівлі-продажу/поставки товару, з огляду на визначений судом предмет спірних відносин з повернення позики, які врегульовано відмінними нормами матеріального права, перелік яких наведено вище.

7.2. Щодо нарахованих відсотків річних та інфляційних втрат, то пунктом 3.1 Договору передбачено, що поворотна фінансова допомога підлягає поверненню до 30.04.2025.

Тому, судом першої інстанції вірно визначено період прострочення, починаючи з 01.05.2025 року.

За змістом статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Такі висновки викладено у постановах Великої палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за неналежне виконання зобов`язання.

Передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

Такі висновки містяться, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16.

Апеляційним судом перевірено нарахування мір цивільної відповідальності, згідно поданої 26.11.2025 через систему «Електронний суд» заяви про збільшення позовних вимог (вх.№5091/25), та встановлено розмір 3% річних:

Період прострочення грошового зобов`язання:Кількість днів у періодіСума

з 01/05/2025 до 19/11/2025 1 012 500,00 x 3 % x 203 : 365 : 10020316 893,49 грн.

Інфляційні втрати нараховано за період: травень - жовтень 2025 року, тому їх розмір становить:

Період (01/05/2025 - 31/10/2025)Індекс інфляції

травень 2025101,30

червень 2025100,80

липень 202599,80

серпень 202599,80

вересень 2025100,30

жовтень 2025100,90

Розрахунок здійснюється за формулою

ІІС = ( ІІ1 : 100 ) x ( ІІ2 : 100 ) x ( ІІ3 : 100 ) x ... ( ІІZ : 100 )

ІІ1 - індекс інфляції за перший місяць прострочення,

......

ІІZ - індекс інфляції за останній місяць прострочення.

IIc (101,30 : 100) (100,80 : 100) (99,80 : 100) (99,80 : 100) (100,30 : 100) (100,90 : 100) = 1.02925541

Інфляційне збільшення: 1 012 500,00 x 1.02925541 - 1 012 500,00 = 29 621,10 грн.

Таким чином, розрахунки позивача є арифметично вірними, тому оскаржуване судове рішення прийнято з дотримання норм матеріального права.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що доводи апеляційної скарги не містять заперечень стосовно стягнутих судом першої інстанції судових витрат.

8. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права (ст. 276 ГПК України).

Судом апеляційної інстанції не встановлено визначених ст. 277 ГПК України обставин, тому апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» слід залишити без задоволення; Рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 - залишити без змін.

9. Розподіл судових витрат.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 73-79, 86, 129, 232-242, 269, 270, 273, 275-277, 281-289 ГПК України, суд

У Х В А Л И В:

1. Апеляційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛИНА 2025» на Рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі №914/3244/25 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 13.05.2026 у справі №914/3244/25 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги - залишити за апелянтом.

4. Копію повного тексту судового рішення (постанови) не пізніше двох днів від дати складення направити учасникам справи до електронних кабінетів у системі ЄСІТС, за їх відсутності – засобами поштового зв`язку.

5. Матеріали справи у п`ятнадцятиденний строк повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення – 25.08.2026.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу безпосередньо до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення (постанови).

Повна постанова складена 26.08.2026.

Головуючий суддя Міліціанов Р.В.

Суддя Степанюк Н.Л.

Суддя Ржепецький В.О.