Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №388/2455/25 — Кропивницький апеляційний суд

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 серпня 2026 року м. Кропивницький

справа № 388/2455/25

провадження № 22-ц/4809/1403/26

Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,

учасники справи:

позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі»,

відповідач – ОСОБА_1 ,

розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» на рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року у складі судді Кнурова О. А. і

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовної заяви

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» (далі – ТОВ «ФК «Гелексі») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за договором позики у сумі 25 242 грн 27 коп, витрати зі сплати судового збору у сумі 2 423 грн та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5 000 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 19.04.2019 між сторонами в електронній формі укладено договір позики № 70437, відповідно до умов якого позивач надав відповідачу грошові кошти у розмірі 5 000 грн на умовах строковості, поворотності та оплатності.

Водночас відповідач взяті на себе договірні зобов`язання належним чином не виконала, отримані кошти у встановлений строк не повернула та передбачені договором проценти і комісію не сплатила.

Унаслідок неналежного виконання зобов`язань утворилася заборгованість у загальному розмірі 25 242,27 грн, з яких 4 992,77 грн — заборгованість за позикою та 20 249,50 грн — заборгованість за процентами і комісією.

Оскільки ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, заборгованість не сплачує, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції

Рішенням Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року позов ТОВ «ФК «Гелексі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» заборгованість за кредитним договором № 70437 від 19.04.2019 у розмірі 321 грн 51 коп, з яких: заборгованість за позикою - 321,42 грн, заборгованість за процентами - 0,9 грн.

У задоволені іншої частини позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 у рахунок відшкодування судових витрат 4 841 грн 78 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач отримала за договором позики 5 000 грн та частково виконала свої зобов`язання, сплативши 4 701,68 грн.

Суд першої інстанції встановив, що проценти могли правомірно нараховуватися лише в межах строку кредитування, продовженого до 17.07.2019, а нарахування процентів після закінчення цього строку є неправомірним.

Також суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність правомірності нарахування комісії, оскільки позивач не зазначив, за які конкретно послуги вона стягувалася, та не довів фактичного надання таких послуг.

Рішення суду в частині розподілу судових витрат мотивоване тим, що позов задоволено лише частково, тому відповідно до ст. 141 ЦПК України судові витрати підлягають розподілу між сторонами пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд першої інстанції визнав обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн для кожної зі сторін та, врахувавши частку задоволених вимог, здійснив їх взаємний розрахунок.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Гелексі» просить скасувати рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року в частині стягнення розподілу понесених судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката та ухвалити в цій частині нове рішення, яким стягнути з ТОВ «ФК «Гелексі» користь з ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу 2 000 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» з витрати на професійну правничу допомогу 5 000 грн, стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Гелексі» з витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви у сумі 2 423 грн.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неправильно застосував норми процесуального права при розподілі витрат на професійну правничу допомогу та не врахував критерії їх реальності, розумності, співмірності й пропорційності.

Зокрема, справа є малозначною та незначної складності, розглядалася у спрощеному провадженні, а тому стягнення з позивача 4 841,78 грн витрат на правничу допомогу є завищеним і неспівмірним зі складністю справи та розміром задоволених вимог — 321,51 грн.

Крім того, в матеріалах справи відсутній детальний опис виконаних адвокатом робіт і витраченого часу, що не дає можливості перевірити реальність та обґрунтованість заявлених витрат.

Короткий зміст вимог відзиву на апеляційну скаргу

Від адвоката Яреська Т. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Гелексі» залишити без задоволення, рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року залишити без змін та стягнути з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 документально підтверджені витрати на правничу допомогу в апеляційній інстанції у розмірі 5 000 грн.

Розгляд справи в суді апеляційної інстанції

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.

За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Оскільки ціна позову становить 25 242 грн 27 коп, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (станом на 01.01.2026 становить 99 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.

Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції

Судом першої інстанції встановлено, що 19.04.2019 між ТОВ «ФК «Гелексі» та ОСОБА_1 укладено договір № 70437, відповідно до умов якого відповідачу надано позику в розмірі 5 000 грн зі сплатою процентів у розмірі 0,01 % на день від поточного залишку позики та комісійної винагороди у розмірі 1,5 % на день від початкової суми позики.

Проценти та комісія підлягали нарахуванню за фактичну кількість календарних днів користування позикою, а у разі прострочення договором передбачалася підвищена комісійна винагорода у розмірі 3 % на день від суми позики.

Первісно строк повернення позики було визначено до 18.05.2019, однак додатковими угодами № 1 від 19.05.2019 та № 2 від 18.06.2019 його продовжено до 17.07.2019.

На виконання договору ТОВ «ФК «Гелексі» перерахувало відповідачу 5 000 грн, при цьому ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості сплатила загалом 4 701,68 грн, а саме 2 354,46 грн — 19.05.2019 та 2 347,22 грн — 18.06.2019.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Оскільки зі змісту апеляційної скарги слідує, що рішення суду першої інстанції оскаржується в частині стягнення з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу, суд згідно зі статтею 367 ЦПК України в іншій частині його не переглядає.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини.

Разом із тим законом визначено критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Частиною першою статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з вимогами частин першої, другої, четвертої, п`ятої, шостої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні цих витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення.

Суду, виходить із того, що при визначенні суми відшкодування витрат суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 1950 року. Так, у рішенні ЄСПЛ від 23 січня 2014 року у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» («East/West Alliance Limited v. Ukraine») зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Вказаний правовий висновок викладено у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19).

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» («Lavents v. Latvia») зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У додатковій постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У додатковій постанові від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 Верховний Суд виснував, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 зроблено висновок, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд, за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (пункти 119, 120).

Матеріалами справи підтверджується, що звертаючись до суду з позовом ТОВ «ФК «Гелексі» просило за результатами розгляду справи стягнути з ОСОБА_1 на свою користь 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу (а. с. ).

На підтвердження розміру витрат, понесених позивачем, останнім було надано договір про надання правничої допомоги від 09 липня 2025 року, укладений між ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» та адвокатом Рудзеєм Ю. В., відповідно до якого адвокат зобов`язався надавати клієнту правничу допомогу, зокрема здійснювати представництво його інтересів у судах, складати процесуальні документи, проводити правовий аналіз спірних правовідносин та надавати правові консультації. Розмір гонорару адвоката за умовами договору визначається за домовленістю сторін та відображається в актах приймання-передачі наданих послуг (а. с. ).

Також позивачем надано акт № 70437 наданих послуг правничої допомоги від 01 вересня 2025 року, згідно з яким адвокатом надано послуги з правового аналізу обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій тривалістю 1 годину вартістю 1 000 грн, складання позовної заяви про стягнення кредитної заборгованості тривалістю 3 години вартістю 3 000 грн та формування додатків до позовної заяви тривалістю 1 годину вартістю 1 000 грн. Загальна вартість наданої правничої допомоги визначена сторонами у розмірі 5 000 грн. Актом також передбачено, що оплата правничої допомоги здійснюється клієнтом протягом трьох робочих днів з дати набрання законної сили рішенням суду по суті справи (а. с. ).

На підтвердження повноважень адвоката до матеріалів справи долучено свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЖТ № 001139, видане Рудзею Юрію Володимировичу Радою адвокатів Житомирської області (а. с. ).

У поданому до суду першої інстанції відзиві на позовну заяву адвокат Яресько Т. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просив стягнути з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 судові витрати на пов`язані з витратами на професійну правничу (правову) допомогу у розмірі 10 000 грн (а. с. ).

На підтвердження розміру понесених відповідачем витрат представником було надано договір № 25141 про надання правничої (правової) допомоги від 11 вересня 2025 року, укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Яреськом Т. В., а також додаток № 2 від 06 листопада 2025 року до цього договору, яким сторони погодили надання правничої допомоги у справі № 388/2455/25 та визначили фіксований розмір гонорару адвоката у сумі 10 000 грн (а. с. ).

До матеріалів справи також долучено розрахункову квитанцію № 06/11/25 від 06 листопада 2025 року про сплату Фесечко Я. О. адвокату 10 000 грн, акт приймання-передачі послуг № 1 від 18 листопада 2025 року, відповідно до якого адвокатом надано послуги з представництва та захисту інтересів клієнта у справі, ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, написання заяв по суті, заяв та клопотань, складення контррозрахунку заборгованості, загальною вартістю 10 000 грн, а також ордер на надання правничої допомоги та свідоцтво Яреська Т. В. про право на заняття адвокатською діяльністю серії КС № 8815/10 від 13 березня 2020 року (а. с. ).

Крім того, у поданому відзиві на позовну заяву представник відповідача заперечував щодо заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5 000 грн та просив їх зменшити. Зазначав, що такі витрати є необґрунтованими, завищеними та не відповідають фактичним трудовим витратам представника позивача, а також критеріям реальності, необхідності, розумності та співмірності, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України.

19.11.2025 від ТОВ «ФК «Гелексі» надійшла відповідь на відзив, у якій останнє, зокрема, заперечувало щодо заявленого відповідачем розміру витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000 грн, вважаючи його явно завищеним та таким, що не відповідає критеріям розумності й співмірності (а. с. ).

Вирішуючи питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції правильно врахував принципи співмірності та розумності судових витрат, критерії їх реальності й необхідності, складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатами роботи, витрачений час, необхідність підготовки заяв по суті справи та процесуальних заяв, а також те, що розгляд справи відбувався без участі представників сторін у судових засіданнях. За результатами оцінки наданих сторонами доказів суд дійшов обґрунтованого висновку про доведеність понесення як позивачем, так і відповідачем витрат на професійну правничу допомогу саме у розмірі 5 000 грн кожною зі сторін.

При цьому суд першої інстанції врахував, що заявлені сторонами витрати були предметом взаємних заперечень: відповідач заперечував проти розміру витрат позивача у сумі 5 000 грн, а позивач — проти заявлених відповідачем 10 000 грн. Отже, визначення судом обґрунтованого розміру витрат по 5 000 грн для кожної зі сторін ґрунтується на оцінці їх співмірності з фактично наданою правничою допомогою та конкретними обставинами цієї справи.

Оскільки позов ТОВ «ФК «Гелексі» задоволено лише частково, суд першої інстанції правильно застосував положення статті 141 ЦПК України та здійснив подальший розподіл встановлених і доведених витрат на правничу допомогу пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Доводи апеляційної скарги про неспівмірність та необґрунтованість витрат відповідача на професійну правничу допомогу суд відхиляє, оскільки суд першої інстанції врахував складність справи, характер та обсяг виконаної адвокатом роботи, необхідність підготовки заяв по суті справи та процесуальних документів.

Посилання апелянта на малозначність справи та її розгляд у спрощеному провадженні не свідчить про завищення витрат, оскільки правнича допомога відповідачу включала ознайомлення з матеріалами справи, формування правової позиції, підготовку заяв по суті справи, заяв і клопотань та складення контррозрахунку заборгованості.

Не заслуговують на увагу суду й доводи апеляційної скарги про відсутність детального опису виконаних адвокатом робіт та витраченого часу, оскільки сторони договору погодили фіксований розмір гонорару, а факт та обсяг наданої правничої допомоги підтверджені договором, додатком до нього, актом приймання-передачі послуг та розрахунковою квитанцією про оплату.

Доводи щодо неспівмірності стягнутих з позивача 4 841,78 грн із задоволеною сумою позову 321,51 грн також є безпідставними, оскільки такий розмір є наслідком передбаченого статтею 141 ЦПК України пропорційного розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVINANDOTHERSv. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи в оскаржуваній частині.

За змістом ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки, суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній частині без змін.

Щодо судових витрат

Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції немає.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача просив стягнути з ТОВ «ФК «ГЕЛЕКСІ» на користь ОСОБА_1 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

На підтвердження понесених витрат ним було надано додаток № 3 від 08.06.2026 до договору про надання правничої (правової) допомоги № 25141 від 11.09.2025, відповідно до якого сторони погодили надання адвокатом Яреськом Т. В. правничої допомоги щодо супроводження справи № 388/2455/25 у суді апеляційної інстанції та визначили фіксований розмір гонорару у сумі 5 000 грн (а. с. ); розрахункову квитанцію № 08/06/26 від 08.06.2026 на суму 5 000 грн (а. с. ); акт приймання-передачі послуг № 1 від 09.06.2026 на суму 5 000 грн (а. с. ); детальний опис робіт (наданих послуг) від 09.06.2026, згідно з яким адвокатом здійснено аналіз матеріалів справи та практики Верховного Суду щодо аналогічних спорів і сформовано правову позицію вартістю 1 000 грн, надано консультацію клієнту щодо стратегії захисту його інтересів вартістю 1 000 грн та складено відзив на апеляційну скаргу вартістю 3 000 грн (а. с. ).

Також до матеріалів справи долучено свідоцтво про право Яреська Т. В. на заняття адвокатською діяльністю та ордер на надання правничої допомоги Фесечко Я. О. у Кропивницькому апеляційному суді (а. с. ).

Клопотань щодо зменшення заявлених відповідачем витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції матеріали справи не містять.

Враховуючи, що апеляційну скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині — без змін, з ТОВ «ФК «Гелексі» на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу, понесені під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції, у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гелексі» залишити без задоволення, а рішення Долинського районного суду Кіровоградської області від 25 травня 2026 року в частині, що оскаржується, без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий суддя С. І. Мурашко

Судді С. М. Єгорова

О. Л. Карпенко

Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду

Суддя Кропивницького

апеляційного суду С. І. Мурашко

24.08.2026