Постанова від 25 серпня 2026 р. у справі №344/2124/26 — Івано-Франківський апеляційний суд

Справа № 344/2124/26

Провадження № 22-ц/4808/1567/26

Головуючий у 1 інстанції Бабій О. М.

Суддя-доповідач Бойчук

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський апеляційний суд в складі:

судді-доповідача Бойчука І.В.,

суддів: Девляшевського В.А., Мальцевої Є.Є.,

розглянувши у порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2026 року під головуванням судді Бабій О.М. у м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

В лютому 2026 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15 лютого 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісним кредитором) та відповідачкою укладено кредитний договір №8769971 в електронній формі.

В подальшому, 17 жовтня 2025 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №17102025 відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передало ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» прийняло належні йому права вимоги до боржників, які вказані у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників №1 від 17.10.2025 до договору факторингу №17102025 від 17.10.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової вимоги до відповідачки в сумі 70 200 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 26 000 грн, 31 200 грн – заборгованість за відсотками, 13 000 грн заборгованість пенею, штрафами. З моменту отримання права вимоги до відповідачки, а саме з 17.10.2025 року позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Також, 01.04.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (первісним кредитором) та відповідачкою укладено договір надання коштів у кредит № 71729976. В подальшому, 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу №27/03/25 відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК«ЄАПБ» за плату, а останній приймає належні ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права вимоги до боржників, які вказані в реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру боржників № 14 від 26.08.2025 року до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК«ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідачки в сумі 12 930 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 000 грн, 330 грн - сума заборгованості за відсотками; 8 000 грн – сума заборгованості за пенею; 600 грн – комісія за надання кредиту. З моменту отримання права вимоги до відповідачки, позивачем не здійснювалося нарахування жодних штрафних санкцій.

Таким чином, відповідачка має непогашену заборгованість перед ТОВ «ФК «ЄАПБ» за кредитними договорами №8769971 та №71729976, яка становить в загальному розмірі 83130 грн, яку позивач просив стягнути.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за договором № 8769971 від 15.02.2025 про надання споживчого кредиту та за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71729976 від 01.04.2025 у загальному розмірі 62 130 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 посилається на незаконність та необґрунтованість рішення суду.

Апелянт вважає, що судом першої інстанції неправильно проведений розрахунок заборгованості в сумі 57 200 грн за договором № 8769971 від 15.02.2025 року, ураховуючи таке.

Зазначає, що сума заборгованості за кредитним договором № 8769971 від 15.02.2025 повинна складати 39 000 грн. Оскільки заявлена позивачем до стягнення сума заборгованості за нарахованими процентами не є співмірною з сумою кредиту, суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника як споживача послуг кредитної установи, оскільки встановлює вимогу щодо сплати непропорційно великої суми процентів у разі невиконання ним зобов`язань за кредитним договором, вважаю необхідним зменшити розмір процентів за вказаним договором до розміру отриманих відповідачем кредитних коштів.

Також апелянт не погоджується з висновками суду в частині стягнення заборгованості за договором №71729976 від 01.04.2025 де основна сума боргу 4 000 грн, 330 грн - суми заборгованості за відсотками, 600 грн - комісія за надання кредиту, а разом 4 930 грн. Вважає, що суд повинен був повністю відмовити в задоволенні позовних вимог в цій частині, оскільки первісним кредитором ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відповідачка не повідомлялася про укладення договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 з ТОВ «ФК«ЄАПБ».

ОСОБА_1 не визнає отримання коштів в сумі 4 000 грн по кредитному договору №71729976 від 01.04.2025.

В матеріалах справи відсутні будь-які докази отримання ОСОБА_1 коштів в сумі 4 000 грн по кредитному договору №71729976 від 01.04.2025.

Таким чином, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, а тому судове рішення підлягає частковому скасуванню та ухваленню нового рішення.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованості за договором №8769971 від 15.02.2025 про надання споживчого кредиту в розмірі 39 000 грн.

Представник ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що зі змісту кредитного договору вбачається, що жодної з перелічених умов, які законом визнаються несправедливими до договору внесене не було. Не містить він і будь-яких інших несправедливих умов.

Жодних заперечень з приводу того, що відповідач не погодився з правилами надання коштів, відповідачем при укладенні кредитного договору висловлено не було.

Жодних застережень або зауважень з боку відповідачки, щодо неповного розуміння або незгоди з умовами договору або додаткової угоди під час його підписання до суду не було подано. Слід зазначити, що у випадку неповного розуміння умов кредитного договору у відповідачки була можливість відмовитися від підписання даного договору, якою вона не скористалася.

Підписавши договір, відповідачка посвідчила свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом та був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідачка з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, отримавши від останньої всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.

Договори укладені з ОСОБА_1 в судовому порядку не були розірвані.

Відповідачка не була позбавлена можливості надати докази, які підтверджують або спростовують отримання нею кредитних коштів.

Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

За змістом ч.13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, ураховуючи таке.

Спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитних договорів, внаслідок чого фінансова установа позивається про відновлення цих прав шляхом стягнення з боржника заборгованості за кредитними договорами.

Між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (первісним кредитором) та відповідачкою 15.02.2025 укладено договір про споживчий кредит №8769971 (а.с.7-20) у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором С2556. Відповідно до умов вказаного договору сума кредиту 26 000 грн, строк кредиту 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів – кожні 30 днів, дати повернення кредиту та сплати процентів визначені у Таблиці обчислення загальної вартості кредиту, дата надання кредиту – 15.02.2025 або 16.02.2025. Тип процентної ставки фіксована; за користування кредитом нараховуються відсотки: стандартна процентна ставка – 1,00% в день, знижена процентна ставка – 0,95% в день. Кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на поточний рахунок споживача з використанням платіжної карти НОМЕР_1 .

Згідно інформації ТОВ «ФК «КОНТРАКТОВИЙ ДІМ» від 23.10.2025 року (а.с.21) згідно транзакції 1558859226 15.02.2025 здійснено переказ на суму 26 000 грн., № платіжної карти НОМЕР_2 , статус: успіх.

Між ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 17.10.2025 року укладено договір факторингу №17102025 (а.с.25-28), у відповідності до умов якого ТОВ ««АВЕНТУС УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а останній приймає належні ТОВ ««АВЕНТУС УКРАЇНА» права грошової вимоги до боржників, вказаних у реєстрі боржників. Відповідно до реєстру боржників №1 до договору факторингу від 17.10.2025 року ТОВ «ФК«ЄАПБ» набула права грошової вимоги до відповідачки за договором №8769971 в сумі 70 200 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 26 000 грн, 31 200 грн – заборгованість за відсотками, 13 000 грн заборгованість за пенею, штрафами (а.с.29). Саме таку несплачену заборгованість має відповідачка перед позивачем.

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою 01.04.2025 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71729976, у вигляді електронного документа шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи, із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором 71366. Відповідно до умов вказаного договору сума кредиту 4 000 грн, строк договору - 30 днів, дата надання кредиту 01.04.2025, дата повернення кредиту 30.04.2025, процентна ставка/день 0,275% (фіксована), комісія за надання кредиту 15,00% від суми наданого кредиту, що складає 600 грн, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 4,00% в день, пеня 4%, орієнтована загальна вартість кредиту 4 930 грн. (а.с.35-41).

Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 27.03.2025 укладено договір факторингу №27/03/25 відповідно до умов якого ТОВ «ФК «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату, а останній приймає належні ТОВ « Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами вказаними у реєстрі боржників (а.с.43-44). Між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» 26.08.2025 укладено додаткову угоду №8 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 (а.с.45) та складено акт прийому передачі реєстру боржників №14 від 26.08.2025 (а.с.46). Відповідно до реєстру боржників № 14 від 26.08.2025 до договору факторингу №27/03/25 від 27.03.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набула права грошової вимоги до відповідачки за договором №71729976 в розмірі 12 930 грн, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу в розмірі 4 000 грн; 330 грн - сума заборгованості за відсотками; 8 000 грн – сума заборгованості за пенею; 600 грн. – комісія за надання кредиту (а.с.48).

Свої зобов`язання за договором №71729976 від 01.04.2025 відповідача також не виконувала неналежним чином, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка згідно з розрахунком первісного кредитора становить 12 930 грн. (а.с.49-50).

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За таких обставин, у позивача, як нового кредитора, який набув право вимоги в межах сум зазначеного у договорі, наявне право вимоги до відповідача щодо стягнення заборгованості за вказаними кредитними договорами.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами 1, 2 ст. 639 ЦК України встановлено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

За приписом ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин уважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, установлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Разом з тим, особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним із моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19 (провадження № 61-16243св20), від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20 (провадження № 61-18967св20), які відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих правовідносин.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до вимог ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

В ч. 1 ст. 612 ЦК України зазначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 ЦК України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Статтями 1048, 1050 ЦК України передбачено, що у випадку встановлення договором обов`язку позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 611 ЦК України встановлено правові наслідки порушення зобов`язання, за змістом якої у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Положеннями статей 1077, 1078 ЦК України встановлено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Відповідачка не виконувала належним чином взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим у неї виникла заборгованість за двома названими кредитними договорами.

Задовольняючи частково позов ТОВ «ФК «ЄАПБ», суд першої інстанції дійшов висновку, про обґрунтованість позовних вимог за договором № 8769971 від 15.02.2025 в частині стягнення заборгованості основної суми боргу в розмірі 26 000 грн та відсотків у розмірі 31 200 грн, а разом 57 200 грн, а також за договором № 71729976 від 01.04.2025 в частині стягнення основного кредитного боргу в розмірі 4 000 грн; 330 грн - заборгованості за відсотками, 600 грн – комісія за надання кредиту, а разом 4 930 грн.

Щодо вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за пенею в розмірі 13 000 грн за договором про надання споживчого кредиту № 8769971 від 15.02.2025, а також суми заборгованості за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) № 71729976 від 01.04.2025 за нарахованою пенею – 8 000 грн, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у їх задоволенні, оскільки такі нараховані позивачем у період дії в Україні воєнного стану, що не відповідає вимогам чинного законодавства і є неправомірним.

З такими висновками суду погоджується колегія суддів апеляційного суду.

Доводи апеляційної скарги про неправильне нарахування заборгованості за кредитним договором від 15.02.2025 не є доведеними, оскільки умови договору були належним чином доведені до відома відповідачки, є зрозумілими, не суперечать вимогам чинного законодавства, яке регулює спірні кредитні правовідносини, тому підстав для зменшення розміру кредитної заборгованості до 39 000 грн апеляційний суд не вбачає.

Не знайшли підтвердження в суді і доводи представника апелянти про відсутність у справі доказів про отримання нею кредитних коштів у розмірі 4 000 грн за кредитним договором від01.04.2025 та не укладення нею такого договору з ТОВ « Фінансова компанія «1 Безпечне агентство необхідних кредитів», оскільки дані про особу позичальника встановлено і вони збігаються з даними, які вона зазначала при укладенні першого кредитного договору № 8769971 від 15.02.2025. Доказів неотримання нею коштів у розмірі 4 000 грн за договором від 01.04.2025 чи їх неперерахування на картковий рахунок нею не надано, тому такі заперечення апеляційним судом відхиляються як необґрунтовані.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Згідно ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що оскаржуване рішення судом першої інстанції постановлене з додержанням вимог матеріального і процесуального права, тому його слід залишити в силі. Доводи апеляційної скарги не спростовують його законності і обґрунтованості. Підстав для його скасування з мотивів, наведених у скарзі, не встановлено.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Керуючись ст. 374, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 08 червня 2026 року залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дня її ухвалення і у випадках, передбачених п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України, може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову складено 26 серпня 2026 року.

Суддя-доповідач: І.В. Бойчук

Судді: В.А. Девляшевський Є.Є. Мальцева