Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №175/5609/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/2316/26 Справа № 175/5609/26 Суддя у 1-й інстанції - Дараган Л. В. Суддя у 2-й інстанції - Стародуб О. Г.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Стародуб О.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 на постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року, якою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , військовослужбовця, військове звання – лейтенант, місце служби і посада – командир роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ,

визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, та накладене адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17000 гривень,-

ВСТАНОВИВ:

Згідно постанови, 16 лютого 2026 року, лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та виконуючи обов`язки військової служби в умовах особливого періоду, в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та військової дисципліни, знаходячись на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , недбало ставився до військової служби, а саме: не здійснював контроль за особовим складом, зокрема військовослужбовцем ОСОБА_2 , який 16 лютого 2026 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на перехресті вул. О. Тихого та вул. Бахмутська у м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження постанови судді, постанову скасувати та закрити провадження у справі за відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення. Вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин, оскільки справу розглянуто за його відсутності та без належного повідомлення, а копію постанови він фактично отримав 14.06.2026 року, після прибуття у відпустку до місця реєстрації. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що розгляд справи відбувся з порушенням його прав, передбачених ст. 268 КУпАП. Його не було належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи, хоча і прокурору і суду відоме його фактичне місце перебування. Звертає увагу на те, що протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, складений неповноважною особою та поза межами строку, встановленого ст. 254 КУпАП. Під час його складання не було з`ясовано обставини. Наголошує, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення ним інкримінованого правопорушення.

ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції та законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно статей 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Частиною другою статті 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.

Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що, при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.

Відповідно до ст.ст. 11, 16, 17 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України», необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців, крім іншого, такі обов`язки: свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; бути хоробрим, ініціативним і дисциплінованим; беззастережно виконувати накази командирів (начальників).

Кожний військовослужбовець зобов`язаний виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положеннями, інструкціями.

Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Вимоги до змісту протоколу про адміністративне правопорушення містить стаття 256 КУпАП, якою, поряд з іншим, передбачені викладення суті адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих та інше. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Як на докази вини ОСОБА_1 суд першої інстанції послався на протокол про адміністративне правопорушення № 12/26 від 19.02.2026 року; витяги з наказів, письмові пояснення, копію військового квитка, копії протоколів про адміністративне правопорушення, результат тестування на алкоголь, схему місця дорожньо-транспортної пригоди, фотознімки.

Апеляційний суд вважає, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б поза розумним сумнівом доводили вину ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, а саме, недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах воєнного стану.

Так, диспозицією ст.172-15 КУпАП передбачено відповідальність військової службової особи за недбале ставлення до військової служби.

Безпосереднім об`єктом цього правопорушення є встановлений порядок службової діяльності у сфері реалізації військовими службовими особами своїх прав і виконання обов`язків.

З об`єктивної сторони - правопорушення характеризується суспільно небезпечною бездіяльністю у вигляді недбалого ставлення до служби, суспільно небезпечними наслідками у вигляді істотної шкоди і причинним зв`язком між вказаними бездіяльністю і наслідками.

Недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання військовою службовою особою своїх службових обов`язків, передбачених законами, військовими статутами, положеннями, наказами командування, через недбале чи несумлінне ставлення до них.

Невиконання службових обов`язків полягає у невиконанні дій, які входять до службових обов`язків.

Неналежне виконання службових обов`язків полягає в нечіткому, формальному або неповному здійсненні обов`язків.

При визначенні сфери службової недбалості слід установити межі службової компетенції службової особи та конкретне коло її повноважень. Невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків може бути як одноразовим, так і систематичним, і набувати вигляду певної лінії поведінки по службі. З цього випливає необхідність установлення конкретних обов`язків, які покладалися на конкретну військову службову особу та які з цих обов`язків не виконані чи виконані неналежним чином, а також які нормативні положення порушені суб`єктом правопорушення.

Слід ураховувати, що відповідальність настає лише в тому разі, коли військова службова особа була не лише зобов`язана, а й мала реальну можливість діяти відповідним чином та виконати свої службові обов`язки в повному обсязі.

Це адміністративне правопорушення належить до правопорушень з формальним складом, для якого закон вимагає лише встановлення факту діяння, тобто відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби настає незалежно від того, чи призвело це діяння до негативних наслідків та завдання шкоди матеріального характеру.

За змістом ст. 172-15 КУпАП ця норма закону є бланкетною, тобто при притягнені особи до адміністративної відповідальності у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові суду повинно бути наведені не тільки найменування норм правових актів у тому числі відомчих, а й їхній зміст щодо кола посадових обов`язків (повноважень), у порушенні яких обвинувачується особа. Тобто повинно бути чітко зазначено нормативний акт з переліком службових обов`язків військової службової особи, у невиконанні або неналежному виконанні ця особа обвинувачується.

Проте, ані в протоколі про адміністративне правопорушення, ані в наданих доказах до нього не зазначено, яким саме документом встановлюється коло службових обов`язків ОСОБА_1 та які саме з цього кола службових обов`язків він не виконував або неналежно виконував. Також відсутні докази про порушення ОСОБА_3 спеціальної норми закону, невиконання якої утворювало б недбале ставлення до військової служби.

Як убачається з протоколу про військове адміністративне правопорушення № 12/26 від 19.02.2026 року, 16 лютого 2026 року лейтенант ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем Збройних Сил України та виконуючи обов`язки військової служби в умовах особливого періоду, в порушення вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та військової дисципліни, знаходячись на території тимчасової дислокації підрозділу військової частини НОМЕР_1 , недбало ставився до військової служби, а саме: не здійснював контроль за особовим складом, зокрема військовослужбовцем ОСОБА_2 , який 16 лютого 2026 року, приблизно о 09 годині 00 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, на перехресті вул. О. Тихого та вул. Бахмутська у м. Краматорську Донецької області керував автомобілем «VOLKSWAGEN GOLF», державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

З письмових пояснень ОСОБА_1 вбачається, що з 10 листопада 2025 року перебуває на посаді командира роти безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 . Згідно його функціональних обов`язків, окрім іншого він відповідає за військову дисципліну, підтримання внутрішнього порядку і дисципліни в роті, виховування особового складу роти в дусі поваги до військової служби, дотримання підпорядкованим особовим складом законності, правопорядку та дисципліни. Робота з особовим складом ним проводиться відповідно до вимог Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. Проводяться бесіди щодо дотримання дисципліни, запобігання вчинення правопорушень, які відображаються в Журналі індивідуально-виховної роботи. Після скоєння ОСОБА_2 дорожньо-транспортної пригоди було вжито додаткові заходи. До особового складу доведено інформацію про заборону вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин, а також про відповідальність за наслідки такого вживання, повідомлено про подію яка сталася. Проводилися перевірки особового складу на предмет вживання алкогольних напоїв та наркотичних речовин. На даний час проводяться всі можливі заходи для профілактики та запобігання вживання військовослужбовцями алкогольних напоїв та недопущення у майбутньому подібних ситуацій.

Посадової інструкції ОСОБА_1 із встановленням меж його відповідальності, у тому числі за морально-психологічний стан підлеглих, матеріали справи не містять.

Враховуючи вищезазначене, висновок суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, а саме недбалому ставленні до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду, є необґрунтованим.

Відповідно до ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч. 2 ст. 62 Основного Закону усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до адміністративної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своїй постанові.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України»).

Згідно з вказаною позицією ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

Сукупність викладених вище обставин свідчить про відсутність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП.

Враховуючи викладене, а саме, що матеріали справи не містять достатніх доказів, які б об`єктивно та поза розумним сумнівом доводили провину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, приходжу до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, а оскаржувана постанова судді підлягає скасуванню, з закриттям провадження у справі на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови судді.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову судді Дніпровського районного суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - скасувати, провадження у справі закрити на підставі п.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя