Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №243/2074/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/7557/26 Справа № 243/2074/26 Суддя у 1-й інстанції - Гончарова А. О. Суддя у 2-й інстанції - Никифоряк Л. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд колегією суддів у складі:

судді-доповідача Никифоряка Л.П.,

суддів Гапонова А.В., Красвітної Т.П.,

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у місті Дніпрі справу, що виникла з сімейних правовідносин в якій подана апеляційна скарга ОСОБА_1 на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2026року, головуючий у суді першої інстанції Гончарова А.О.

В С Т А Н О В И В:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У березні 2026року ОСОБА_1 подала позов в суд проти ОСОБА_2 з вимогою про стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000,00грн щомісячно, зі щорічною індексацією відповідно до закону, до досягнення дитиною повноліття.

Існування таких вимог позивачка пов`язувала із тим, що 10 листопада 2015року між позивачкою та відповідачем зареєстровано шлюб. Від подружнього життя сторони мають спільного сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з матір`ю та знаходиться на її утриманні. Позивачка та відповідач разом не проживають. Спільного господарства не ведуть, шлюб фактично припинив своє існування.

Стверджувала, що відповідач самоусунувся від виконання батьківських обов`язків, добровільно матеріальної допомоги на утримання сина не надає, хоча є працездатною особою, отримує дохід неофіційно, інших осіб на утриманні не має.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2026року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 4 000,00грн щомісяця, з подальшою індексацією відповідно до закону, починаючи з 04 березня 2026року та до досягнення дитиною повноліття. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 425,98грн. Допущено негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позов, виходив з того, що позивачка має право на отримання аліментів на утримання дитини від відповідача, який є працездатним та у зв`язку з цим може надавати матеріальну допомогу на утримання дитини. Водночас суд врахував, що позивачкою не доведено фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти у заявленому до стягнення розмірі та визначив аліменти у розмірі 4 000,00грн, що не є мінімальним прожитковим мінімумом для дитини відповідного віку.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

15 травня 2026року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_4 подала безпосередньо до суду апеляційної інстанції за допомогою системи “Електронний суд” апеляційну скаргу на заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2026року.

В апеляційній скарзі висловила вимогу про скасування рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Незаконність та необґрунтованість рішення суду на думку заявника полягає у тому, що суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення для справи, не звернув увагу на те, що в Україні спостерігається швидкий темп зростання цін на харчування, лікування, одяг, гігієну, яких дитина потребує щодня, та не врахував, що відповідач іншим особам аліменти не сплачує, інших осіб на утриманні не має, має задовільний стан здоров`я, доказів перебування в скрутному матеріальному становищі не надав.

Вважала, що відповідач спроможний надавати позивачці аліменти на утримання спільної дитини у розмірі 10 000,00грн щомісячно, що буде необхідним, достатнім та справедливим розміром аліментів.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

Відповідач своїм правом, передбаченим статтею 360 ЦПК України, не скористався та відзиву на апеляційну скаргу не подавав.

Надходження апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції

21 травня 2026року ухвалою судді Дніпровського апеляційного суду витребувано зі Слов`янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу №243/2074/26; та 02 червня 2026року справа надійшла на адресу апеляційного суду.

Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 03 червня 2026року відкрито апеляційне провадження у справі.

18 червня 2026року ухвалою Дніпровського апеляційного суду справу призначено до розгляду без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно пункту 1 частини першої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Враховуючи вищевикладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що про призначення справи до розгляду та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони у справі повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень та довідками про отримання документів в Електронному суді.

Сторони у справі у встановлений законом строк не звернулися до суду з заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Фактичні обставини встановлені в ході судового розгляду, які підтверджені належними та допустимими доказами

10 листопада 2015року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 (після реєстрації шлюбу прізвище змінено на “ ОСОБА_6 ”) зареєстрували шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 /а.с. 13/.

У свідоцтві про народження ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , серії НОМЕР_2 , батьком дитини зазначений ОСОБА_2 , матір`ю — ОСОБА_1 , актовий запис №998 від 10 листопада 2015року /а.с. 12/.

Малолітній ОСОБА_3 мешкає зі своєю матір`ю — ОСОБА_1 та знаходиться на її утриманні.

Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Суд апеляційної інстанції заслухав суддю-доповідача щодо змісту судового рішення, яке оскаржено, дослідив доводи апеляційної скарги та з`ясував межі, в яких повинна здійснюватися перевірка рішення, встановлюватися обставини і досліджуватися докази.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції надважливого значення надав тій обставині, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини та батько, який є працездатною особою, може надавати матеріальну допомогу на утримання сина, водночас позивачкою не доведено фінансову спроможність відповідача сплачувати аліменти у заявленому до стягнення розмірі, а тому з відповідача слід стягнути аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 4 000,00грн щомісячно, що перевищує розмір прожиткового мінімуму для дитини віком від 6 до 18років.

Як правову підставу для часткового задоволення позову суд першої інстанції виснував, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, син сторін є малолітнім та знаходиться на утриманні матері, яка потребує матеріальної допомоги з боку відповідача на утримання дитини.

Дослідивши наявні в цивільній справі документальні докази апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, так як судом першої інстанції при ухваленні рішення додержані норми матеріального і процесуального права.

Мотиви та норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

У частині третій статті 51 Конституції України визначено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Відповідно до частин першої, другої статті 27 Конвенції про права дитини, прийнятої 44-ю сесією Генеральної Асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України (далі — СК України) мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за загальним правилом спосіб виконання батьками своїх обов`язків по утриманню неповнолітніх дітей, зокрема, сплаті аліментів, залежить від домовленості між ними, однак, у разі відсутності такої домовленості той з батьків, з ким проживає дитина, має право звернутися до суду з відповідним позовом і в цьому разі аліменти на неї можуть бути присуджені в частці від заробітку (доходу) їх матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Відповідно до частини першої статті 184 СК України, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період /частина друга статті 184 СК України/.

Доказів щодо розміру щомісячного доходу відповідача позивачкою суду не надано, клопотань про витребування таких доказів судом заявлено не було, у зв`язку з чим місцевий суд розглядав справу на підставі наявних у справі доказів.

Та як вірно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять будь-яких доказів, які б свідчили про те, що відповідач спроможний сплачувати аліменти у заявленому позивачкою до стягнення розмірі (10 000,00грн).

Водночас, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених ЦПК України /частина сьома статті 81 ЦПК України/.

Посилання в апеляційній скарзі з боку ОСОБА_1 на те, що відповідач спроможний надавати позивачці аліменти на утримання спільної дитини саме у розмірі 10000,00грн щомісячно доказами не підтверджені та ґрунтується на припущеннях позивачки.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів /частина друга статті 182 СК України/.

Відповідно до статті 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2026 рік” № 4695-IX від 03 грудня 2025року з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить 3512 гривень.

Оцінюючи надані докази, зважаючи, що відповідач перебуває в працездатному віці, враховуючи відсутність відомостей про незадовільний стан здоров`я відповідача, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини в розмірі 4 000,00грн щомісячно.

Такий розмір аліментів на утримання малолітнього ОСОБА_3 перевищує як мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину, так і мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину.

Визначення аліментів у такому розмірі не буде порушувати основні соціальні гарантії, закріплені Конституцією України та законами України (зокрема, Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» від 05 жовтня 2000року № 2017-III, Законом України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999року № 966-XIV), що включають право відповідача на достатній життєвий рівень для себе не нижчий прожиткового мінімуму.

Доводи апеляційної скарги про те, що в Україні спостерігається швидкий темп зростання цін на харчування, лікування, одяг, гігієну, яких дитина потребує щодня, висновків суду першої інстанції не спростовують. Крім того, розмір аліментів у твердій грошовій сумі з відповідача стягнуто з подальшою індексацією відповідно до закону, що відповідає положенням частини другої статті 184 СК України.

Інші доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у оскаржуваному судовому рішенні, вони зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками суду щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження судом.

Згідно статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Ніщо не вказує на те, що судом не дотримано принципу рівності, що витікає із змісту частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Водночас, заявником апеляційної скарги не підтверджено жодних порушень норм процесуального права, через які він не зміг повною мірою реалізувати свої процесуальні права чи які би призвели до ухвалення незаконного рішення, оскільки судом першої інстанції створені умови для того, щоб позивач надав пояснення та докази щодо обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог.

Саме з такого розуміння вищезазначених обставин та норм матеріального права виходить суд апеляційної інстанції, та вважає що суд першої інстанції виконав вимоги закону про обґрунтованість та законність рішення суду в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого в частині позовних вимог про стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – без змін.

Крім того, відповідно до частини 4 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Колегією суддів встановлено порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині визначення розміру стягнутого з відповідача на користь держави судового збору у розмірі 425,98грн, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем складає 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Тож, законодавцем імперативно визначено мінімальну та максимальну ставку судового збору.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення аліментів задоволені частково, оскільки позивачка на підставі пункту 3 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» була звільнена від сплати судового збору, беручи до уваги, що ставка судового збору не може бути меншою за мінімальний платіж, то з відповідача на користь держави слід стягнути судовий збір у мінімальному розмірі, встановленому частиною другою статті 4 Закону України «Про судовий збір» для позовних вимог майнового характеру - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто у розмірі 1 331,20грн.

В решті, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність залишення без задоволення апеляційної скарги позивачки, залишення без змін рішення місцевого суду в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та скасування рішення в частині стягнення з відповідача на користь держави судових витрат по сплаті судового збору.

На підставі статті 141 ЦПК України, судові витрати понесені сторонами в зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.

Керуючись статтями 259, 268, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

Залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 .

Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2026року в частині стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини – залишити без змін.

Заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 квітня 2026року в частині стягнення з ОСОБА_2 на користь держави судового збору - скасувати.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 331,20грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частиною третьою статті 389 ЦПК України.

Повне судове рішення складено 25 серпня 2026року.

Судді: