Рішення від 18 серпня 2026 р. у справі №725/1356/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/1356/26

Номер провадження 2-а/725/200/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.08.2026 року м. Чернівці

Чернівецький районний суд міста Чернівців

в складі:

головуючого судді - Нестеренко Є.В.

за участю:

секретаря судового засідання – Чобан В. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Чернівецького районного суду міста Чернівців адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , про скасування постанови,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач посилається на те, що постановою №1497 за справою про адміністративне правопорушення від 06.11.2025 року ОСОБА_1 притягнено до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Так, відповідно до тексту постанови «06.11.2025 року ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою представника поліції, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.»

ОСОБА_1 вважає, що вказана постанова є незаконною та не відповідає фактичним обставинам події, адже 06.11.2025 під час відвідування КНП «Міська поліклініка №1» за адресою АДРЕСА_3 , до позивача, підійшли працівники ГУНП в Чернівецькій області. Після недовготривалої розмови між ОСОБА_1 та працівниками поліції, поліцейські застосовували до позивача та його батька – ОСОБА_2 фізичну силу та нанесли їм тілесні ушкодження. Вказані події були зафіксовані на відеозаписах з нагрудних камер цих поліцейських. В результаті того, що працівник поліції зробив удушливий прийом, позивачу стало зле та він втратив свідомість. В такому стані (без свідомості) позивача, працівники поліції доставили до Обласного об`єднаного центру мобілізації (далі – ООЦМ) за адресою АДРЕСА_2 . За короткий період розмови між позивачем та працівниками поліції, працівники поліції не запитували військово-обліковий документ позивача, а він, в свою чергу, не відмовляв їм у пред`явленні такого документа. Як вказує позивач, за весь період перебування в ООЦМ позивач перебував у стані коми (вказане підтверджується картками виїзду швидкої медичної допомоги, що додаються), а також у позивача був епіподібний напад не відомої етіології (схожий на епілептичний).

Позивач наголошує, що відповідач не надав жодних доказів на підтвердження відсутності у позивач. військово-облікового документа, окрім протоколу, а тому у діях позивача відсутня подія та склад адміністративного правопорушення, зазначеного у постанові №1497, оскільки у позивача був військово-обліковий документ, а працівниками поліції такий військово-обліковий документ не вимагався, військово-обліковий документ був у позивача в електронній формі та у паперовій формі.

На підставі вищевикладеного позивач просить скасувати постанову №1497 від 11.11.2025 року, ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_3 підполковником ОСОБА_3 відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.

Представник позивача позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причини своєї неявки суд не повідомив, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, відзиву не подав.

Дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні ним правовідносини.

Згідно матеріалів справи вбачається, що 11 листопада 2025 року було винесено постанову №1497 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відносно ОСОБА_1 . З тексту постанови «06.11.2025 року ОСОБА_1 , будучи військовозобов`язаним, під час дії воєнного стану не мав при собі військово-облікового документа та не пред`явив його за вимогою представника поліції, чим порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто скоїла адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП»

Про існування Постанови №1497 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 11.11.2025 року позивач дізнався 20.01.2026 року після блокування позивачу рахунків та відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно частини 1 статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 10 КУпАП адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.

Вина особи має бути доведена належними та допустимими доказами, в тому числі її бездіяльність як один із проявів адміністративного правопорушення, визначеного ст. 9 КУпАП.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Відповідно до ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ч. 3 ст. 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України.

Для підтвердження порушення позивачем ч. 3 ст. 210-1 КпАП України відповідач, відповідно до ст. 251 КУпАП, зобов`язаний був надати докази, зокрема, належний відеозапис чи матеріали фіксації події.

Згідно ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час перевірки документів уповноважений представник територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейський здійснює фото- і відеофіксацію процесу пред`явлення та перевірки документів із застосуванням технічних приладів та засобів фото- та відеофіксації, а також може використовувати технічні прилади, засоби та спеціалізоване програмне забезпечення з доступом до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Суд звертає увагу на те, що копію ухвали суду про прийняття адміністративного позову до розгляду відповідач отримав, та на час розгляду справи доказів правомірності свого рішення, а саме тих, що підтверджували б факт того, що ОСОБА_1 порушено обов`язок мати при собі військово-обліковий документ та пред`являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського. Статтею 77 КАС України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати докази з власної ініціативи, крім випадків, визначених цим Кодексом. Суд не може витребувати докази у позивача в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, окрім доказів на підтвердження обставин, за яких, на думку позивача, відбулося порушення його прав, свобод чи інтересів. Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Відповідно до п.1 ст. 247 КУпАП, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.

Керуючись ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Крім того, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення .

З наведених положень та обставин справи слідує, що відповідачем неправомірно визнано позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КпАП України, та ухвалено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, № 1497 від 11.11.2025 року, якою накладено адміністративне стягнення на ОСОБА_1 у виді штрафу в розмірі 17000 гривень, а тому відповідно її необхідно скасувати.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають стягнення судові витрати, а саме: судовий збір, що сплачений при поданні позовної заяви та апеляційної скарги в розмірі 3 328 грн.

Керуючись ст. ст.126, 222, 245, 254, 256, 268, 276, 280, 283-285 КУпАП, ст. ст. 77,139, 242-246, 286 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , до ІНФОРМАЦІЯ_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 , про скасування постанови – задовольнити в повному обсязі.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення № 1497 від 11.11.2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП ухвалену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 .

Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП - закрити .

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 3328 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Нестеренко Є. В.