Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №714/841/26 — Герцаївський районний суд Чернівецької області

Справа № 2/714/432/26

ЄУН 714/841/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р. м.Герца

Герцаївський районний суд Чернівецької області в складі:

головуючого судді Костишин Н.Я.,

за участі секретаря судових засідань Ротар М.В.,

розглянувши у судовому засіданні в м.Герца цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та матері, з якою проживає дитина з інвалідністю,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, мотивуючи позов по тим підставам, що в період з 12 травня 2012 р. до 20 січня 2026 р. вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Від шлюбу мають сина – ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Неповнолітній син постійно проживає з нею. Він має інвалідність, поставлений діагноз дитячий аутизм, має статус «особи з інвалідністю». Син перебуває на обліку у лікарів невролога та психіатра, потребує постійного стороннього догляду, має індивідуальну форму навчання.

На неповнолітнього сина, який має статус особи з інвалідністю та потребує постійного догляду, вона витрачає чималі кошти на постійні лабораторні дослідження, ЛФК, логопедичні масажі, корекційні логопедичні заняття, купівлю необхідних медикаментів тощо.

Окрім, зазначених витрат, які вона витрачає на лікування, реабілітацію дитини, вона також витрачає чималі кошти на харчування, на одяг, на транспорт тощо.

Зазначає, що усі зазначені витрати є постійними, адже дитина потребує постійного медикаментозного лікування, постійно потрібно здавати аналізи, проходити курси реабілітації, що включають в себе лікувальні масажі, заняття з логопедами тощо.

Батько дитини покинув сім`ю та перебуває у Франції, участі в утриманні сина не бере, інших дітей у нього немає, при цьому, їй відомо, що він працевлаштований на будівництві і його заробітна плата складає більше 3 тис. євро.

Вона отримує соціальну допомогу на дитину з інвалідністю в сумі 8 000 грн. на місяць. Інших джерел доходів не має, витрачає на утримання себе та неповнолітньої дитини з інвалідністю кошти, які надають батьки, а якщо батьки не зможуть допомогти матеріально, вона не уявляє як надалі буде лікувати та утримувати свою дитину, адже влаштуватися на роботу не має можливості у зв`язку із здійсненням постійного догляду за сином.

Просить суд стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 20 000 грн. щомісячно. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь, як такої з якою проживає дитина з інвалідністю, аліменти на її утримання в розмірі 5 000 грн. щомісячно.

У судове засідання позивачка не з`явилася, її представником ОСОБА_4 подано до суду заяву, в якій він підтримує позовні вимоги, просить справу розглянути у його та позивачки відсутності, не заперечує проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час і місце судового засідання, причини неявки суду не повідомив, а також не подав відзиву на позов. За таких обставин та за відсутності заперечень представника позивачки, відповідно до ч.1 ст.280 ЦПК України суд ухвалює заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно ст.13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів,

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту третього вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 12 травня 2012 р. ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб.

Від шлюбу мають сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 13 червня 2014 р. виконавчим комітетом Горбівської сільської ради Герцаївського району Чернівецької області, актовий запис №44.

Ррішенням Герцаївського районного суду Чернівецької області у справі № 714/1553/25 від 20.01.2026 р. шлюб між сторонами розірвано.

Неповнолітній ОСОБА_3 постійно проживає з матір`ю.

ОСОБА_3 має інвалідність, поставлений діагноз аутизм, має статус «дитини-інваліда», що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 , виданим Управлінням праці та соціального захисту населення Герцаївської районної Державної адміністрації від 14.05.2018 р., згідно якого позивач є законним представником (опікуном) дитини-інваліда.

Згідно висновку ЛКК № 29 КНП «Герцаївська міська лікарня» від 28.01.2026 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз (основний): атиповий аутизм з затримкою мовного розвитку, супутні: змішаний нетоксичний зоб, виражена плосковальгусна деформація стоп, кіфосколіоз, деформація грудної клітини. Дитина потребує постійного медикаментозного лікування та курсів реабілітації, а також операції.

Згідно висновку ЛКК № 281 КНП «Герцаївська міська лікарня» від 22.05.2026 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: атиповий аутизм з розумовою відсталістю, порушенням соціального функціонування, Дитина є інвалідом дитинства. Потребує постійного стороннього догляду і нагляду матері.

Згідно виписок з медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та реабілітації» від 08.06.2022 р., 27.07.2023 р., 30.05.2025 р., 14.05.2026 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , потребує спостереження у психіатра, корекційних занять з логопедом, психологом.

Згідно висновку обл.ЛКК № 372 ОКНП «Буковинський центр відновного лікування та реабілітації» від 17.08.2022 р., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має діагноз: деформація стоп, потребує ортопедичного взуття.

До позову долучено чеки за оплату медикаментів, замовлення на проведення медичних обстежень тощо.

Статтею 180 СК України визначено, що батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з ст.ст.181, 191 СК України способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

Відповідно до положень ст.ст.183,184 СК України суд за заявою одержувача може визначити розмір аліментів у вигляді частки від заробітку (доходу) матері, батька дитини або у твердій грошовій сумі.

Відповідно до закону батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним і не залежить від того, чи є батьки працездатними й чи є в них кошти, достатні для надання утримання, а лише враховується судом при визначенні розміру стягуваних аліментів.

Згідно зі ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів, відповідно до ч.2 ст.182 СК України, на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до положень ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ст. ст. 1-3 Конвенції ООН «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

Згідно зі ст.18 Конвенції про захист прав дитини, суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, як встановлено, дитина сторін є дитиною з інвалідністю, не може обходитися без постійного стороннього догляду, проживає разом з матір`ю. Угоди про добровільну сплату аліментів на утримання дитини між сторонами не досягнуто.

Відповідач є особою працездатного віку, а позивач, в силу обставин, а саме хвороби сина, не працює та опікується ним.

Враховуючи те, що угоди про сплату аліментів в добровільному порядку сторонами не досягнуто, суд приходить до висновку про те, що вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини підлягають частковому задоволенню, беручи до уваги загальні витрати на дитину-інваліда, який потребує догляду, медикаментів, реабілітації на постійній основі, на підтвердження чого стороною позивачки надано відповідні докази, а також враховуючи, той факт, що відповідач має змогу працювати та забезпечувати спільну дитину, а позивачка такої змоги не має.

Таким чином, суд вважає, що до стягнення з відповідача на користь позивачки підлягають аліменти на утримання сина в твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. щомісячно, що надасть матеріальну можливість матері забезпечити дитину необхідним лікуванням та відповідним доглядом.

Також позивачка зазначає про те, що потребує допомоги на її утримання.

Відповідно до приписів ст. 1 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в України», дитина з інвалідністю - особа до досягнення нею повноліття (віком до 18 років) зі стійким обмеженням життєдіяльності, якій у порядку, визначеному законодавством, встановлено інвалідність.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про охорону дитинства», дитина з інвалідністю - дитина зі стійким розладом функцій організму, спричиненим захворюванням, травмою або вродженими вадами розумового чи фізичного розвитку, що зумовлюють обмеження її нормальної життєдіяльності та необхідність додаткової соціальної допомоги і захисту.

Відповідно до ч.8 ст.7 СК України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї.

За правилами ст.88 СК України, якщо один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду, і опікується нею, він має право на утримання за умови, що другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

Вказана норма встановлює підстави, за яких виникає зазначене вище право: 1) один із подружжя, в тому числі і працездатний, проживає з дитиною-інвалідом; 2) дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; 3) цей з подружжя опікується нею; 4) другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу.

За таких обставин, право матері на отримання аліментів від батька дитини виникає у разі, якщо вона проживає з дитиною з інвалідністю; дитина не може обходитися без постійного стороннього догляду; матір опікується нею; другий з подружжя може надавати матеріальну допомогу. Отже, обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину з інвалідністю виникає за обов`язкової сукупності вказаних вище юридичних фактів.

Отже, виходячи з аналізу наведеної норми, обов`язковими умовами виникнення права на утримання одного з подружжя, з яким проживає дитина з інвалідністю, є не тільки наявність в дитини інвалідності, але й неспроможність дитини обходитись без постійного стороннього догляду, а також наявність в другого з подружжя можливості надавати матеріальну допомогу. Право на утримання триває протягом всього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею і не залежить від матеріального становища того з батьків, з ким вона проживає.

Наявність у відповідача інших утриманців судом не встановлено. Оскільки, позивачка потребує матеріальної допомоги на своє утримання, як матір, з якою проживає дитина з інвалідністю, яка не може обходитися без постійного стороннього догляду та якою вона опікується, а відповідач може надавати матеріальну допомогу, тому право позивача підлягає захисту судом шляхом стягнення аліментів з відповідача на її утримання.

Суд також враховує, що право того з подружжя, з ким проживає дитина з інвалідністю, на утримання, пов`язане з виникненням досить складних життєвих обставин, в яких мати з об`єктивних причин значно більшою мірою виконує обов`язки по догляду і розвитку дитини, зазнає більших фізичних та психологічних навантажень і у зв`язку з цим потребує додаткової підтримки. А тому відповідач зобов`язаний брати участь у забезпеченні матеріального благополуччя позивачки, з якою проживає їх спільна дитина з інвалідністю, як це визначено положеннями ч.2 ст.88 СК України.

Відповідно до ст.77 СК України, утримання одному з подружжя надається другим із подружжя у натуральній або грошовій формі за їхньою згодою. За рішенням суду аліменти присуджуються одному з подружжя, як правило, у грошовій формі. Аліменти сплачуються щомісячно.

На підставі ст. 80 СК України, аліменти присуджуються одному з подружжя у частці від заробітку (доходу) другого з подружжя і (або) у твердій грошовій сумі.

Обрання способу стягнення аліментів у частці від доходу чи у твердій грошовій сумі здійснюється саме за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

З врахуванням наведених норм права, оцінивши докази по справі в їх сукупності, співмірність вимог позивачки, зважаючи на те, що обставин, які б виключали можливість відповідача надавати матеріальну допомогу на утримання дружини, з якою проживає дитина з інвалідністю, не встановлено, враховуючи стан здоров`я дитини, яка має інвалідність та потребує постійного догляду, суд вважає необхідним позов в цій частині задовольнити частково та стягнути з відповідача аліменти на утримання позивачки, з якою проживає дитина з інвалідністю, у розмірі 3 328 грн. (у розмірі прожиткового мінімуму для працездатної особи у 2026 р.), щомісячно, починаючи з дня звернення до суду з позовом і до усього часу проживання з дитиною з інвалідністю та опікування нею.

Згідно до ч.1 ст.191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову.

У силу п. 1 ч.1 ст.430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Судовий збір в сумі 2 662,40 грн. (1 331,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів на дитину + 1 331,20 грн. за вимогу про стягнення аліментів на позивачку = 2 662,40 грн.) підлягає стягненню з відповідача на користь держави, так як позивачка при подачі позовної заяви про стягнення аліментів звільнена від його сплати на підставі закону.

Вирішуючи вимоги про стягнення витрат на правничу допомогу суд виходить із наступного.

Повноваження адвоката, як представника, підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (частина четверта статті 62 ЦПК України).

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пункт 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» установлює, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то позивачка просить стягнути 15 000 грн. витрат.

На підтвердження понесених витрат, позивачка долучила: свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Апетракіоає Г.В. №000164; договір про надання правничої допомоги від 16.10.2025 р.; акт приймання-передачі наданих послуг від 19.06.2026 р. на суму 15 000 грн., квитанція до прибуткового касового ордера від 19.06.2026 р.

Із аналізу акту виконаних робіт адвокатом встановлено, що адвокатом надано наступні послуги: консультація (2 год.), ознайомлення з правовими висновками ВСУ, судовою практикою щодо стягнення аліментів (2 гол.), збір документів та підготовка документів для подачі позовної заяви до суду (4 год.), підготовка та надіслання позовної заяви (6 год.), всього витрачено 14 год., вартість наданих послуг складає 15 000 грн., тобто 1 год. послуг = 1 071,43 грн.

Разом з тим, на думку суду заявлені витрати на суму 8 571,43 грн. є безпідставними, оскільки консультація, ознайомлення з правовими висновками ВСУ, судовою практикою щодо стягнення аліментів, збір документів та підготовка документів для подачі позовної заяви, на думку суду, охоплюється послугою підготовка позовної заяви на подача її до суду, тобто реальними понесеними витратами, є витрати на суму 6 428,57 грн. за підготовку позовної заяви та подачі її до суду.

Відповідно до ч.2 ст.141 ЦПК судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги задоволенню частково на 53,31 % витрати на правничу допомогу в сумі 3 427,07 грн. (6 428,57 грн. х 53,31% / 100%) підлягають стягненню з відповідача на користь позивачки.

На підставі ст.ст.75, 84, 85, 180-184, 191-192 Сімейного Кодексу України, керуючись ст.ст.4, 12, 81, 263-268, 280-282, 284, 287 ч.4, 288 ч.2, 289, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дитини з інвалідністю та матері, з якою проживає дитина з інвалідністю, - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі в розмірі 10 000 грн. щомісячно, починаючи стягнення з 23 червня 2026 р. та до досягнення дитиною повноліття.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_4 , аліменти на її утримання, як матері з якою проживає дитина з інвалідністю, у твердій грошовій сумі в розмірі 3 328 грн. протягом усього часу проживання з дитиною з інвалідністю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та опікування ним, починаючи з 23 червня 2026 р.

Допустити негайне виконання судового рішення у частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 3 427,07 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 2 662,40 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження починається відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя