Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №629/6361/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/6361/26

Провадження № 2/629/2501/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання - Лукаренко А.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №629/6361/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 28.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено Кредитний договір (оферти) №28.07.2025-100001540. Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (смс-коду), надісланого на її фінансовий номер телефону 0666428238, після проходження автентифікації та однозначного встановлення особи через Систему BankID Національного банку України. Відповідно до умов укладеного договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. на строк 217 днів із визначеною датою повернення коштів — 01.03.2026 року. Умовами договору встановлено: фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів; фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0.5% за кожен день користування кредитом протягом наступних чергових періодів; комісію за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 450 грн. 00 коп.; додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим (разом 900 грн. 00 коп.). Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі, здійснивши переказ кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн. на зазначений відповідачем картковий рахунок № НОМЕР_1 за допомогою інтернет-еквайрингу. Однак відповідач свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилася загальна заборгованість у розмірі 16 600,00 грн. яка складається з: 5 000,00 грн. — тіло кредиту; 7 750,00 грн. — проценти за користування кредитом; 450,00 грн. — комісія за надання кредиту; 900,00 грн.— додаткова комісія за обслуговування кредитної заборгованості; 2 500,00 грн. — відсотки, нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України за весь час прострочення. Позивач зазначає, що нарахування процентів річних на підставі ст. 625 ЦК України є повністю правомірним, оскільки Кредитний договір з відповідачем був укладений після набрання чинності змінами до Закону України «Про споживче кредитування» (внесеними Законом № 3498-IX від 22.11.2023), які дозволяють здійснювати нарахування пені, штрафів та інших платежів за споживчими кредитами, що укладені з 24.01.2024 року. На підставі викладеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором у розмірі 16 600,00 грн., судові витрати, які складаються зі сплаченого судового збору у розмірі 2 662, 40 грн. та витрат на надсилання копії позовної заяви відповідачу у розмірі 120,18 грн. Прийняти до уваги, що докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу (орієнтовно 6 000 грн. 00 коп.) будуть надані позивачем протягом 5 днів після ухвалення судового рішення.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, надано час для подання заяв по суті.

Судом було здійснено перехід до розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Виклик відповідача здійснювався шляхом розміщення оголошення.

У судове засідання представник позивача не з”явився, у позові просив проводити розгляд справи за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечував.

Відповідачка в судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином шляхом розміщення оголошення. Причини неявки суду не повідомила, відзив на позов не надала.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Письмовими матеріалами справи наявними в системі "Електронний суд" встановлено, що 28.07.2025 року між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем за допомогою інформаційно-комунікаційної системи було укладено Кредитний договір (оферти) №28.07.2025-100001540. Договір підписано позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором (смс-коду), надісланого на її фінансовий номер телефону 0666428238, після проходження автентифікації та однозначного встановлення особи через Систему BankID Національного банку України. Відповідно до умов укладеного договору, відповідачу було надано кредит у розмірі 5 000,00 грн. на строк 217 днів із визначеною датою повернення коштів — 01.03.2026 року. Умовами договору встановлено: фіксовану процентну ставку «Стандарт» у розмірі 1% за кожен день користування кредитом протягом перших 3 чергових періодів; фіксовану процентну ставку «Економ» у розмірі 0.5% за кожен день користування кредитом протягом наступних чергових періодів; комісію за надання кредиту в розмірі 9% від суми кредиту, що становить 450 грн. 00 коп.; додаткову комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим (разом 900, 00 грн.).

Позивач виконав свої зобов`язання за договором належним чином та в повному обсязі, здійснивши переказ кредитних коштів у сумі 5 000,00 грн. на зазначений відповідачем картковий рахунок № НОМЕР_1 за допомогою інтернет-еквайрингу, що підтверджено довідкою ТОВ «УПР».

Згідно з п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3, ч. 6 ст. 11 Закону України « Про електронну комерцію » електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з вимогами ст.12 Закону України « Про електронну комерцію » якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України « Про електронні документи та електронний документообіг » та «; Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги », за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

За змістом ч. 12 ст. 11 цього Закону України електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Встановлено, що кредитний договір №28.07.2025-10001540 від 28.07.2025 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора E599.

У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Споживчий центр» в електронній формі.

Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідач не надав жодного доказу на спростування того, що він не укладав кредитний договір, не отримував та не вводив одноразовий ідентифікатор, не надавав ТОВ «Споживчий центр» відомості своєї банківської картки для переказу кредитних коштів.

Проценти по кредиту нараховані за період з 28.07.2025 по 01.03.2026 року, тобто в межах строку кредитування.

Так, згідно зі ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1049, 1054 ЦК України, передбачено, що Позичальник зобов`язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором. До відносин за кредитним договором застосовуються положення про договір позики, якщо інше не встановлено і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи погодження сторонами умов кредитного договору, фактичного надання позичальнику кредитних коштів, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту, процентами та комісією за надання кредиту.

Щодо вимог про стягнення комісії за обслуговування кредиту суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною першою статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначення умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 ЗУ «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до ч.5 ст.12 ЗУ «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживче кредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частини першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі №496/3134/19 (провадження №14-44цс21).

Умовами кредитного договору встановлено, що комісія за надання кредиту становить – 450 грн. у кожному з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом. Комісія за обслуговування нараховується Кредитором та обліковується в перший день кожного з 2 чергових періодів, наступних за першим черговим періодом, сплачується згідно Графіку платежів. Комісія за обслуговування встановлюється (економічна сутність) за організацію та забезпечення надання інформаційної підтримки позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення надання можливості робити платежі онлайн на відділеннях, забезпечення надання можливості відновлення забутого паролю для входу в особистий кабінет як віддалено, так і на відділеннях, забезпечення інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги, інші послуги, які прямо не вказані в даному пункті, однак, надання яких забезпечено Кредитодавцем та пов`язане з обслуговуванням кредитної заборгованості. До Комісії за обслуговування кредитної заборгованості не включено послуги, які Кредитодавець зобов`язаний надавати Позичальнику безоплатно відповідно до чинного законодавства, зокрема, за надання один раз на місяць на вимогу споживача інформації про споживчий кредит.

Враховуючи, що відповідачу встановлено плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, положення пункту 9 кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплатити комісію за обслуговування кредиту є нікчемним.

Таким чином позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за комісією в розмірі 900,00 грн є необґрунтованими з вищевказаних підстав і задоволенню не підлягають.

Щодо стягнення відсотків, відповідно до ст.625 ЦКУ суд зазначає наступне.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що відсотки за ст.625 ЦК України, які передбачені кредитним договором, нараховані у період дії в Україні воєнного стану, вони підлягають списанню кредитодавцем та підстави для їх стягнення за рішенням суду відсутні.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню, та відповідно стягненню з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає заборгованість за договором про надання кредиту №28.07.2025- 100001540 від 28.07.2025 року в розмірі 13 200,00 грн. з яких:тіло кредиту в розмірі 5 000,00 грн., заборгованість за процентами в сумі 7 750,00 грн. та комісії за надання кредиту 450,00 грн.

Зважаючи на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду ТОВ «Споживчий центр» було сплачено 2662,40 грн. судового збору.

Пред`явлений ним позов задоволений на 79,52 % (13200 х 100:16600).

З огляду на це суд висновує, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на оплату судового збору в розмірі 2 117,14 грн (2662,40 х 79,52:100 %).

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції у розмірі 120,18 грн., що підтверджується квитанцією № 2151555 «Поштової служби «Е-Пост» від 13.07.2026 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, інші витрати, пов`язані з вчиненням процесуальних дій або витребуванням доказів (пункт 4 частини третьої статті 133 ЦПК України).

До таких витрат відносяться, у тому числі, витрати сторін, пов`язані з надсиланням кореспонденції у справі іншим учасникам процесу та суду.

Оскільки позовні вимоги позивача задоволено частково — на 79,52 %, суд вважає за необхідне покласти поштові витрати на відповідача пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 95,56 грн. (120,18 грн ? 79,52:100 %).

Зважаючи на викладене представником позивача, суд вважає за можливе питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись, ч.1 ст. 526, ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України, ч.1 та ч.2 ст.141, п.2 ч.1 ст.258, ч.1-ч.2 ст.259, ст.263-265, ст.268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором №28.07.2025-100001540 від 28.07.2025 року в розмірі 13 200,00 гривень, витрати на оплату судового збору у розмірі 2 117,14 грн. та витрати пов`язані з надсиланням кореспонденції у розмірі 95,56 гривень.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Питання розподілу судових витрат вирішити у порядку визначеному ч.8 ст. 141 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду небуло врученеу деньйого проголошення, має правона поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження за адресою: вул. Саксаганського, буд.133А, м. Київ, 01032.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О.Каращук