Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №629/5749/26 — Лозівський міськрайонний суд Харківської області

Справа № 629/5749/26

Провадження № 2/629/2319/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.08.2026 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області в складі: головуючого судді Каращука Т.О., за участю секретаря судового засідання Лукаренко А.Р., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Лозова, Харківської області цивільну справу №629/5749/26 за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 13.04.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (первісним кредитором) та відповідачем ОСОБА_1 (позичальником) шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі через вебсайт https://credit7.ua/ було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5458986. Ознайомившись із офертою, відповідач виразив згоду з її умовами та акцептував пропозицію шляхом введення одноразового електронного ідентифікатора (смс-коду 82262), надісланого на його мобільний телефон, чим підписав кредитний договір у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору, первісний кредитор надав позичальнику кошти в розмірі 9 500,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 0,95% на день, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші умови договору. Зобов`язання з надання кредиту були виконані шляхом безготівкового перерахування коштів на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 . Надалі, 04.05.2025 року, відповідач ініціював збільшення суми кредиту через особистий кабінет, у зв`язку з чим сторони у тому ж порядку (із застосуванням одноразового електронного ідентифікатора 77537) підписали Додатковий договір до договору № 5458986. Кредитор надав відповідачу додаткові грошові кошти в сумі 1 000,00 грн, внаслідок чого загальний розмір отриманого кредиту склав 10 500,00 грн. За надання додаткової суми кредиту було нараховано додаткову разову комісію в розмірі 100,00 грн (загальна сума нарахованої комісії склала 1 050,00 грн). Додаткові кошти також перераховано на картку відповідача. Відповідач виконував зобов`язання за договором неналежним чином, допускаючи істотні порушення строків платежів. Погашення здійснювалися лише частково (останній платіж у сумі 1 894,31 грн проведено 27.06.2025 року), через що виникла прострочена заборгованість. 23 лютого 2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-5/26. Відповідно до умов вказаного договору та Реєстру боржників до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5458986 у повному обсязі. Сплата фінансування за договором факторингу підтверджується платіжним дорученням № 10305 від 23.02.2026 року. Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 772,88 грн та складається з таких частин: заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту) - 10 495,18 грн; заборгованість за процентами - 24 027,70 грн; штрафні санкції (пеня, штраф) - 5 250,00 грн; комісія - 0,00 грн. У зв`язку з цим позивач ТОВ «СВЕА ФІНАНС» просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 5458986 від 13.04.2025 року у розмірі 39 772,88 грн, а також судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 662,40 грн.

Ухвалою судді Лозівського міськрайонного суду Харківської області відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін, надано час для подання заяв по суті.

У судове засідання представник позивача не з"явився, у позові вказав, що просить проводити розгляд справи за його відсутності та не заперечував проти винесення заочного рішення.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті Лозівського міськрайонного суду Харківської області. Причини неявки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з викладеного, суд здійснює розгляд справи в заочному порядку, що відповідає положенням ст.280 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що 13.04.2025 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем ОСОБА_1 шляхом обміну електронними повідомленнями в інформаційно-телекомунікаційній системі через вебсайт https://credit7.ua/ було укладено Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту № 5458986. Ознайомившись із офертою, відповідач виразив згоду з її умовами та акцептував пропозицію шляхом введення одноразового електронного ідентифікатора (смс-коду 82262), надісланого на його мобільний телефон, чим підписав кредитний договір у порядку ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію». Згідно з умовами договору, первісний кредитор надав позичальнику кошти в розмірі 9 500,00 грн строком на 360 днів зі стандартною процентною ставкою 0,95% на день, а позичальник зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти та виконати інші умови договору.

Зобов`язання з надання кредиту були виконані ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» шляхом безготівкового перерахування коштів на вказану відповідачем платіжну картку № НОМЕР_1 , що вбачається з листа-підтвердження ТОВ «ПЕЙТЕК» про успішне безготівкове перерахування первинної суми кредиту у розмірі 9 500,00 грн. (транзакція від 13.04.2025 року, час виконання 18:03:14) на платіжну картку споживача № НОМЕР_1 .

04.05.2025 року відповідач ініціював збільшення суми кредиту через особистий кабінет, у зв`язку з чим сторони у тому ж порядку (із застосуванням одноразового електронного ідентифікатора 77537) підписали Додатковий договір до договору № 5458986. Кредитор надав відповідачу додаткові грошові кошти в сумі 1 000,00 грн. внаслідок чого загальний розмір отриманого кредиту склав 10 500,00 грн. За надання додаткової суми кредиту було нараховано додаткову разову комісію в розмірі 100,00 грн (загальна сума нарахованої комісії склала 1 050,00 грн).

Перерахування вищевказаних коштів підтверджується листом ТОВ «ПЕЙТЕК» про перерахування додаткової суми кредиту у розмірі 1 000,00 грн (транзакція від 04.05.2025 року, час виконання 07:46:04) на ту саму платіжну картку відповідача.

23 лютого 2026 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «СВЕА ФІНАНС» було укладено Договір факторингу № 01.02-5/26. Відповідно до умов вказаного договору та Реєстру боржників до ТОВ «СВЕА ФІНАНС» перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором № 5458986 у повному обсязі.

Відповідач виконував зобов`язання за договором неналежним чином, допускаючи істотні порушення строків платежів. Погашення здійснювалися лише частково, через що виникла прострочена заборгованість.

Станом на дату складання позовної заяви заборгованість відповідача перед позивачем становить 39 772,88 грн та складається з таких частин: заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту) - 10 495,18 грн; заборгованість за процентами - 24 027,70 грн; штрафні санкції (пеня, штраф) - 5 250,00 грн; комісія - 0,00 грн.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якого договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

В силу ч.1 ст. 1048 цього ж Кодексу позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

Статтею 512 ЦК України визначено підстави заміни кредитора у зобов`язанні, зокрема пунктом 1 частини першої цієї статті передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

За приписами частини 1 статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (ч. 1ст. 519 ЦК України).

Межі обсягу прав, що переходять до нового кредитора, можуть встановлюватися законом і договором, на підставі якого здійснюється перехід права. Обсяг і зміст прав, які переходять до нового кредитора є істотними умовами цього договору.

У постанові Верховного Суду від 24.12.2019 року у справі № 668/7544/15-ц зазначено, що: «за приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Відповідно до правової позиції, наведеної Верховним Судом України у справі № 6-979цс15, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

З матеріалів справи суд вбачає, що ОСОБА_1 порушив умови договору та станом на дату складання позовної заяви має заборгованість перед ТОВ «СВЕА ФІНАНС».

У суду відсутні докази про те, що відповідач мав перешкоди для реалізації свого зобов`язання по сплаті кредитної заборгованості, належним чином не виконав свої зобов`язання по поверненню кредиту, сплати відсотків, порушивши умови кредитного договору.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Враховуючи те, що судом встановлено факт укладення між первісним кредитором та відповідачем кредитного договору, встановлено факт переходу права вимоги за даним договором до ТОВ "СВЕА ФІНАНС", суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення суми заборгованості за кредитом та відсотками.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Вищевказаний договір було укладено у 2025 року, тобто в період дії воєнного стану, таким чином нарахована позивачем пеня за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню з відповідача не підлягає.

За таких обставин суд доходить висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором №5458986 від 13.04.2025 року у розмірі 34 522,88 грн. яка скаладється з: заборгованість за сумою кредиту (тіло кредиту) - 10 495,18 грн; заборгованість за процентами - 24 027,70 грн.

Враховуючи те, що позовні вимоги ТОВ «СВЕА ФІНАНС» задоволено частково, суд, згідно до положень ст. 141 ЦПК України, присуджує відповідачу судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 310,96 грн. (34 522,88*2662,40/39 772,88).

Керуючись ст.6, 7, 12, 13, 43, 76-81, 82, 89, 128, 131, 141, 223, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС» заборгованість:

- за договором №5458986 від 13.04.2025 року у розмірі 34 522,88 гривень;

-витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 310,96 гривень.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом,що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи,якому повне заочне рішення суду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд -якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач може оскаржити рішення безпосередньо до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення або складення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Інформація про сторони:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «СВЕА ФІНАНС», код ЄДРПОУ 37616221, адреса: вул. Іллінська, буд.8, м. Київ, 04070, електронна пошта: legal@svea.ua.

Відповідач- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.О. Каращук