Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №639/7898/26 — Новобаварський районний суд міста Харкова

Справа №639/7898/26

Провадження №1-кп/639/450/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 року м. Харків

Новобаварський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря – ОСОБА_2 ,

прокурора – ОСОБА_3 ,

захисника – адвоката ОСОБА_4 (в режимі відеоконференції),

обвинуваченого – ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження, зареєстроване в ЄРДР за № 12026221210000595 від 29.06.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з середньою освітою, непрацевлаштованого, неодруженого, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

09.04.2026 Київським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

28.06.2026 приблизно о 23 годині 30 хвилин, ОСОБА_5 перебував поблизу гаража № НОМЕР_1 , розташованого в гаражному кооперативі за адресою: м. Харків, вул. Іллі Коваля, 43, де на той час знаходились раніше йому знайома ОСОБА_6 , 2006 р.н., разом із батьками останньої, а саме: ОСОБА_6 , 1981 р.н. та ОСОБА_7 , 1977 р.н., яких ОСОБА_5 раніше не знав.

Саме в той час, ОСОБА_5 діючи умисно, з особливою зухвалістю, без будь-якого приводу, демонструючи зневагу до загальноприйнятих правил поведінки, грубо порушуючи громадський порядок та бажаючи протиставити себе оточуючим, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, кинув у напрямку зазначеного гаражу імітаційно-тренувальний вироб з активною частиною «П-67-М «NАТО», який є піротехнічним засобом з піротехнічним ефектом категорії Р1, який застоовується у військово-спортивних іграх страйкбол, у військових реконструкціях та безпечного тренування навичок поводження з гранатою, використовується на спеціально відведених майданчиках або полігонах, який до категорії вибухових пристроїв, бойових припасів, вибухових речовин не належить, відповідно до висновку судової вибухово-технічної експертизи № СЕ-19/121-26/20249-ВТХ від 14.07.2026, який був у нього при собі.

Після падіння зазначеного виробу всередині гаража, ближче до його виходу, він почав виділяти дим, у зв`язку з чим у присутніх виникла реальна загроза заподіяння шкоди їхньому життю та здоров`ю.

Усвідомлюючи небезпечність ситуації, ОСОБА_7 , з метою припинення небезпечного впливу зазначеного виробу, недопущення його подальшого перебування поблизу людей та забезпечення безпеки присутніх, підійшов до нього та виштовхнув (вибив) його з гаража, після чого зазначений виріб вибухнув, чим викликав у присутніх почуття страху, паніку та істотно порушив їхній спокій і нормальне функціонування громадського порядку.

Після вибуху ОСОБА_5 , продовжуючи свої хуліганські дії, поводився агресивно, не реагував на законні вимоги присутніх припинити протиправну поведінку, а коли до нього підійшов ОСОБА_7 з метою заспокоїти та з`ясувати причини його поведінки, почав поводитися агресивно, намагався завдати йому ударів.

У подальшому, коли ОСОБА_6 намагалася припинити конфлікт та розборонити учасників події, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізовувати злочинний умисел, перебуваючи за вказаною адресою у зазначений період часу, умисно наніс їй не менше двох ударів руками в область голови та обличчя, внаслідок чого спричинив тілесні ушкодження у вигляді синців на обличчі, тулубі, які викликали незначні скороминущі наслідки, тривалістю не більше 6-ти днів, і за цією ознакою відповідно до п.п. 2.3.2. «Б», 2.3.5. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом №6 МОЗ України від 17 січня 1995 року відносяться до ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 09-984/2026 від 01.07.2026, після чого продовжив агресивну поведінку, висловлюючи погрози на адресу присутніх.

Крім того, діючи з особливою зухвалістю, ОСОБА_5 почав переслідувати ОСОБА_6 , рухаючись за нею та висловлюючи на її адресу погрози фізичною розправою, змусивши останню тікати та переховуватись за гаражами.

Після цього ОСОБА_5 , з місця вчинення злочину пішов.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у інкримінованому йому кримінальному правопорушенні за ч. 4 ст. 296 КК України визнав в повному обсязі, підтвердив обставини вчинення кримінального правопорушення так, як вони встановлені судом. Пояснив, що дійсно в ніч з 28 на 29 червня 2026 року під час спілкування з потерпілими після вживання спиртних напоїв у нього стався конфлікт з ОСОБА_7 , після чого він кинув заборонений предмет, який перебував у нього в рюкзаку, в напрямку потерпілих. Інші обставини інкримінованих йому дій також визнає в повному обсязі.

У вчиненому щиро розкаявся, пояснив, що за час перебування під вартою він усвідомив, що не бажає більше вчиняти кримінально карані дії, та просив суворо не карати. Заявив про бажання та готовність проходити військову службу.

Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 подали до суду клопотання про розгляд кримінального провадження за їх відсутності.

Учасники кримінального провадження вважали недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ними не оспорюються.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим своєї вини, а також, що він не піддає сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності позиції обвинуваченого, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз`яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням даних, що характеризують особу обвинуваченого, а також щодо процесуальних витрат та речових доказів

Аналізуючи обставини, що визнаються обвинуваченим ОСОБА_5 , суд дійшов висновку, що його вина в обсязі пред`явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною. Дії обвинуваченого кваліфікуються за ч. 4 ст. 296 КК України як хуліганство, тобто грубе порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю, вчинене із застосуванням предмета, заздалегідь заготовленого для нанесення тілесних ушкоджень.

Перевіркою даних про особу обвинуваченого ОСОБА_5 встановлено, що він судимий 09.04.2026 Київським районним судом м. Харкова за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, на підставі ст. ст. 75, 104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік, вчинив кримінальне правопорушення під час звільнення від відбуванням покарання з іспитовим строком, неодружений, має постійне місце проживання та реєстрації, не працює, на обліках у нарколога та психіатра не перебуває.

Обставиною, що пом`якшує покарання ОСОБА_5 , відповідно до ст. 66 КК України є щире каяття.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого, передбачених ст. 67 КК України, не встановлено.

Призначаючи ОСОБА_5 покарання, суд виходить з положень ст. ст. 50, 65 КК України, а також принципів законності, справедливості, обгрунтованості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень як самим обвинуваченим, так і іншими особами, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу винного, його вік, стан здоров`я, сімейний стан, обставини, що пом`якшують покарання та відсутність обставин, що обтяжують покарання.

При цьому суд дійшов висновку, що досягнення мети покарання щодо ОСОБА_5 в цілому, за наведених обставин, на теперішній час можливе шляхом призначення йому покарання у виді позбавлення волі в мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 4 ст. 296 КК України.

Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 75 КК України не вбачається.

Так, положеннями ст.69 КК України визначено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, (за винятком випадків, які перелічені у ч.1 цієї статті) призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу.

Застосування ст. 69 КК України можливе лише за наявності у кримінальному провадженні виняткових обставин, які дають підстави розраховувати на досягнення мети покарання. При цьому, наявні обставини, що пом`якшують покарання, мають істотно знижувати ступінь тяжкості вчиненого. Ці обставини надають специфічних особливостей, які свідчать, що вчинене діяння виходить за межі типових злочинів такого виду і ступінь його тяжкості порівняно з ними значно менший.

Під час розгляду провадження в суді, не встановлено обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та відповідно і підстав для висновку про можливість застосування ст. 69 КК України.

Призначення більш м`якого покарання за інкримінований злочин, із застосуванням положень ст. 69 КК України не відповідатиме ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, не буде необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Крім того, застосування до обвинуваченого положень ст. 69 КК України, як і звільнення від відбування покарання з випробуванням, за обставин цього кримінального провадження, не зможе забезпечити реалізацію приписів статей 50, 65 КК України.

Оскільки кримінальне правопорушення ОСОБА_5 було вчинене під час іспитового строку, встановленого вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.04.2026, остаточне покарання ОСОБА_5 повинно бути призначене за сукупністю вироків за правилами ст. 71 КК України шляхом часткового приєднання невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

На переконання суду, саме таке покарання відповідає загальним засадам його призначення, визначеним у ст. ст. 50, 65 КК України, є справедливим та співмірним протиправному діянню, необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Запобіжний захід, обраний до ОСОБА_5 на стадії досудового розслідування у вигляді тримання під вартою в умовах ДУ «Харківський слідчий ізолятор», підлягає продовженню до набрання цим вироком законної сили.

Долю речових доказів належить вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні підлягають стягненню з обвинуваченого.

Цивільний позов не заявлений.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 100, 124, 127-129, 349, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, та призначити йому покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за даним вироком, невідбутої частини покарання за вироком Київського районного суду м. Харкова від 09.04.2026, остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді 5 (п`яти) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_5 дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в державній установі «Харківський слідчий ізолятор».

Початок строку відбування покарання ОСОБА_5 відраховувати з дня набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати ОСОБА_5 у строк призначеного покарання строк попереднього ув`язнення з 29.06.2026 (дата фактичного затримання в порядку статті 208 КПК України) по день набрання вироком законної сили з розрахунку, що одному дню попереднього ув`язнення відповідає один день позбавлення волі.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави в особі Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України процесуальні витрати за проведені у кримінальному провадженні експертні дослідження в розмірі 4813 (чотири тисячі вісімсот тринадцять) гривень 60 копійок.

Речові докази: 4 пластикові фрагменти від учбової гранати – знищити (а.с. 21, 50-52); 2 диски DVD-R з відеозаписами з боді-камер співробітників патрульної поліції – зберігати в матеріалах кримінального провадження (к/п, а.с 63-64).

Вирок може бути оскаржений в порядку статті 392 КПК України до Харківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Новобаварський районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику право подати клопотання про помилування.

Роз`яснити обвинуваченому, захиснику, потерпілим право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.

Суддя ОСОБА_1