Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №638/15628/26 — Шевченківський районний суд міста Харкова

Справа № 638/15628/26

Провадження №1-кп/638/1944/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові кримінальне провадження №62026170020011825 від 21.05.2026 з обвинувальним актом у відношенні:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , народженого у с. Василівка Старобішевського району Донецької області, громадянина України, українця, з середньо-спеціальною освітою, одруженого, військовозобов`язаного, не працюючого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 1, 409 ч. 4 КК України, -

за участю:

прокурора ОСОБА_4

підсудного ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В :

Підсудний ОСОБА_3 , на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) за №2 від 27.01.2023, зарахований до списків військової частини НОМЕР_1 , поставлений на всі види забезпечення і проходив військову службу за призовом під час мобілізації на посаді навідника 3-го механізованого відділення 1-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат».

В подальшому, підсудного ОСОБА_3 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) за №129-РС від 28.11.2023, призначено на посаду старшого водія 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», з дислокацією військового підрозділу в АДРЕСА_3 .

При цьому, військовослужбовець ЗСУ - підсудний ОСОБА_3 , будучи обізнаним про дію Указу Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово було продовжено, у тому числі Указом Президента України №469/2024 від 23.07.2024 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 05:30 години 12.08.2024 строком на 90 діб, а також Закону України № 2102-ІХ від 24.02.2022 «Про Затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, у період воєнного стану поширеного на території України, всупереч вимог ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст.ст. 1, 2, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст.ст. 9, 11, 12, 14, 16, 49, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, відповідно до яких військовослужбовець, зокрема, зобов`язаний: свято і непорушно додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів, накази командирів, захищати суверенітет і територіальну цілісність України, забезпечувати її економічну та інформаційну безпеку, віддано служити українському народу, сумлінно, чесно та зразково виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, не допускати негідних вчинків, які повинен був неухильно дотримуватись, вирішив стати на злочинний шлях та в порушення вищевказаних нормативно-правових актів, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, шляхом обману, з метою ухилення від несення обов`язків військової служби в умовах воєнного стану та з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, 17 вересня 2024 року, перебуваючи за місцем дислокації військового підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , подав рапорт за № 28974/93 до командування військової частини НОМЕР_1 , про звільнення з військової служби відповідно до приписів п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» через сімейні обставини, пов`язані з необхідністю здійснювати догляд за дружиною ОСОБА_5 , яка згідно наданих ним документів нібито є інвалідом 2-ї групи.

До рапорту про звільнення, підсудний ОСОБА_3 , з метою досягнення злочинного результату, та введення командування військової частини НОМЕР_1 в оману, та як наслідок - ухилення від несення обов`язків військової служби в умовах воєнного стану,додав завідомо неправдиві відомості, про які йому було достеменно відомо, а саме: нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 967896 від 22.08.2024, видану Київською обласною МСЕК №2 на ім`я його дружини ОСОБА_5 , у якій було зазначено, що ОСОБА_5 була оглянута 22 серпня 2024 року, та за результатами огляду їй встановлена 2-га група інвалідності на строк до 01 вересня 2026 року; визначена причина інвалідності - загальне захворювання; висновок про умови та характер праці - протипоказана важка фізична праця, рекомендовані заходи щодо відновлення працездатності - стаціонарне та стаціонарно-курортне лікування, лікування та нагляд лікаря кардіолога, з зазначенням, що ОСОБА_5 потребує постійного стороннього догляду, з зазначенням підстави - акт огляду МСЕК №2148.

Між тим, як згідно інформації з Департаменту охорони здоров`я Київської обласної державної адміністрації (Київської обласної військової адміністрації) за вих. № 903 від 24.04.2026, довідка до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 967896 від 22.08.2024, Київською обласною МСЕК №2 не видавалась.

У подальшому, на підставі наданих підсудним ОСОБА_3 завідомо неправдивих відомостей, а саме: нотаріально засвідченої копії довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 967896 від 22.08.2024, виданої Київською обласною МСЕК №2 на ім`я його дружини ОСОБА_5 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 за № 86-РС (по особовому складу) від 18.09.2024, військовослужбовця ЗСУ солдата ОСОБА_3 , на підставі приписів п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною ОСОБА_5 , яка нібито є інвалідом 2-ї групи, звільнено з військової служби ЗСУ в ЗАПАС з подальшим направленням для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Крім того, підсудний ОСОБА_3 , під час проходження військової служби за призовом під час мобілізації на посаді старшого водія 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», 17 вересня 2024 року, перебуваючи за місцем дислокації військового підрозділу військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_3 , діючи умисно, із корисливих мотивів, маючи намір на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство), з метою незаконного збагачення, повідомив командуванню військової частини НОМЕР_1 завідомо неправдиві відомості, про які йому було достеменно відомо, надавши при цьому нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК серії 12 ААВ № 967896 від 22.08.2024, видану Київською обласною МСЕК №2 на ім`я його дружини ОСОБА_5 про нібито встановлена останній 2-ї група інвалідності, що є, у розумінні приписів п.п. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», підставою для звільнення з військової служби.

У подальшому, на підставі наданих підсудним ОСОБА_3 завідомо неправдивих відомостей, командир військової частини НОМЕР_1 , будучи введеним в оману підсудним ОСОБА_3 , видав наказ за № 86-РС (по особовому складу) від 18.09.2024 про його звільнення з військової служби ЗСУ в ЗАПАС, внаслідок чого підсудному ОСОБА_3 військовою частиною НОМЕР_1 були нараховані та здійснені виплати грошового забезпечення військовослужбовця при звільненні в загальній сумі 49170 гривен 69 копійок, якими підсудний ОСОБА_3 , шляхом обману (шахрайство), незаконно заволодів та розпорядився на власний розсуд, чим заподіяв матеріальну шкоду державі в собі військової частини НОМЕР_1 на вказану суму.

У судовому засіданні підсудний ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 1, 409 ч. 4 КК України, визнав повністю та показав, що при обставинах, зазначених в обвинувальному акті, він дійсно з 27.01.2023 зарахований до списків в/ч НОМЕР_1 в якій він проходив військову службу за призовом під час мобілізації на останній посаді старшого водія 1-го механізованого відділення 2-го механізованого взводу 3-ї механізованої роти НОМЕР_2 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «солдат», з дислокацією військового підрозділу в АДРЕСА_3 . Він був обізнаний щодо введення воєнного стану в Україні та положень Статуту ВС ЗСУ, Дисциплінарного статуту ЗСУ і відповідних Законів України. В вересні 2024 року перебуваючи за місцем несення військової служби, він шляхом використання мережі інтернет знайшов пропозицію отримання за грошову винагороду відповідної довідки МСЕК, яка б надавала можливість звільнення з лав ЗСУ. Надавши анкетні дані своєї дружини ОСОБА_5 , він через деякий час, перебуваючи у н.п. Борова отримав від раніше незнайомого йому чоловіка довідку МСЕК з зазначенням того, що його дружина нібито є інвалідом 2-ї групи та потребує постійного догляду, за що сплатив 20000 гривен. При цьому, його дружині ОСОБА_5 на той час не встановлювалась у передбачений спосіб будь-яка група інвалідності. Він достеменно розумів, що в такий спосіб отримав підроблений документ щодо стану здоров`я його дружини, який вирішив використати як підставу для звільнення з лав ЗСУ. 17.09.2024 він, перебуваючи за місцем несення військової служби, звернувся до командира військової частині з рапортом про звільнення за сімейними обставинами, при цьому надав нотаріально засвідчену копію довідки до акта огляду МСЕК його дружини ОСОБА_5 де було зазначено, що вона є інвалідом 2-ї групи, що не відповідає дійсності. Таким чином, ввівши командування в оману, він звільнився з лав ЗСУ, та отримав грошове утримання при звільнення в розмірі близько 49000 гривен, які були йому перераховані на банківську картку. Будь-яких поважних причин, які б обумовлювали можливість звільнення з військової служби не мав, так як хоча, на його думку, і сам мав незадовільний стан здоров`я, однак з цього приводу до командирів та начальників у встановленому порядку не звертався, а тому у завідомо для нього протиправний спосіб, вирішив звільнитися з лав ЗСУ. Він також розумів про те, що надавши завідомо неправдивих відомостей та ввівши в оману командування військової частини, він незаконно був звільнений з лав ЗСУ, тим самим ухилився від проходження військової служби в ЗСУ, та незаконно отримав відповідне грошове утримання при звільненні, яким розпорядився на власний розсуд, що є кримінальним правопорушенням. У вчинені вказаних кримінальних правопорушень щиро кається. Під час досудового розслідування він добровільно надавав пояснення щодо обставин вчинених кримінальних правопорушень та сприяв досудовому розслідуванню. Завдану військовій частині шкоду не відшкодував у зв`язку з матеріальними ускладненнями. На теперішній час має бажання відновитись на військовій службі та продовжити боронити Державу Україна.

Оскільки підсудний ОСОБА_3 та інші учасники судового провадження у судовому засіданні не оспорювали вказані вище фактичні обставини справи, суд відповідно до вимог ст. 349 ч. 3 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів щодо цих обставин, які ніким не оспорюються.

Аналізуючи вищевикладені докази суд вважає, що дії підсудного ОСОБА_3 за ст.ст. 190 ч. 1, 409 ч. 4 КК України кваліфіковані вірно, так як він, так як він своїми умисними діями вчинив: заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство); ухилення військовослужбовця від несення обов`язків військової служби шляхом іншого обману, вчиненого в умовах воєнного стану.

При визначенні підсудному ОСОБА_3 виду та розміру покарання суд враховує суспільну небезпечність, характер та тяжкість вчинених кримінальних правопорушень, данні про особу підсудного, який раніше судимим не був та до кримінальної відповідальності не притягувався, раніше був військовослужбовцем ЗСУ та є учасником бойових дій, так як безпосередньо брав участь у виконанні бойових завдань по захисту Держави Україна від збройної агресії рф, не працює, має постійне місце проживання, міцні сімейні, родинні та соціальні зв`язки, має на утриманні малолітню доньку ОСОБА_6 , 04,09.2016 року народження, за місцем несення служби характеризується з задовільної сторони, відповідно до медичної характеристики, на час звільнення з лав ЗСУ, за станом здоров`я, придатний для проходження військової служби, на диспансерному обліку в ОДН та МПНД не перебуває.

У відповідності до приписів п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України, обставинами, які пом`якшують покарання підсудного ОСОБА_3 судом визнаються щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

Обставин, які відповідно до приписів ст. 67 КК України, обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.

Крім того, судом також враховується та обставина, що в результаті протиправних дій підсудного ОСОБА_3 наслідків, які могли бути віднесені до категорії тяжких не настали.

Протиправні діяння підсудного ОСОБА_3 були зумовлені саме вказаними обставинами та не носили систематичний характер.

Таким чином, враховуючи приписи ст. 50 КК України, згідно яких покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами, приймаючи до уваги дані, які характеризують особу підсудного ОСОБА_3 , наявність обставин, які як пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання підсудного, відношення до скоєних кримінальних правопорушень, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, обставин вчинення вказаних кримінальних правопорушень, суд вважає, що виправлення та перевиховання підсудного ОСОБА_3 можливо лише в умовах ізоляції його від суспільства, з призначенням йому міри покарання ближче до мінімального розміру передбаченого санкціями ст.ст. 190 ч. 1, 409 ч. 4 КК України, а саме, за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень, у виді позбавлення волі на відповідний строк.

Суд вважає, що таке покарання відповідатиме гуманності й справедливості, та не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між охоронюваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечуватиме співрозмірність діяння та кари, відповідатиме таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.

Запобіжний захід у відношенні підсудного ОСОБА_3 , на час постановлення вироку, не обирався.

Строк відбуття покарання підсудному ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили, рахувати з моменту його фактичного затримання та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання.

Процесуальні витрати та речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 373, 374 КПК України суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст. 190 ч. 1, 409 ч. 4 КК України та призначити йому покарання на підставі цього закону:

- за ст. 190 ч. 1 КК України у виді штрафу на користь держави в розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34000 гривень;

- за ст. 409 ч. 4 КК України у виді 5 років позбавлення волі.

У відповідності до ст. 70 ч. 1 КК України, за сукупністю скоєних кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно ОСОБА_3 визначити до відбуття покарання у виді 5 років позбавлення волі, з відбуттям покарання у кримінально-виконавчій установі закритого типу.

Запобіжний захід у відношенні засудженого ОСОБА_3 , на час постановлення вироку, не обирався.

Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_3 , після набрання вироком законної сили, рахувати з моменту його фактичного затримання та поміщення до кримінально-виконавчої установи для відбуття призначеної міри кримінального покарання.

Відповідно до приписів ст. 532 КПК України вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок відповідно до приписів ст.ст. 393, 395 КПК України, з особливостями визначеними приписами ч. 2 ст. 394 КПК України, може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду, через Шевченківський райсуд м. Харкова, протягом 30 діб з моменту проголошення.

Згідно до приписів ст. 376 КПК України копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в Шевченківському райсуді м. Харкова копію цього вироку, подавши відповідну заяву.

Вирок постановлено в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя ОСОБА_1