Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №391/690/26 — Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Компаніївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 391/690/26

Провадження № 1-кп/391/82/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"25" серпня 2026 р. селище Компаніївка

Компаніївський районний суд Кіровоградської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі - ОСОБА_2 ,

розглянувши в спрощеному провадженні кримінальне провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Перегонівка, Голованівського району, Кіровоградської області, громадянина України, маючого повну загальну середню освіту, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходить військову службу на посаді гранатометника у військовому званні “солдат”, військової частини НОМЕР_1 , раніше судимого: 21.10.2025 Компаніївським районним судом Кіровоградської області за ч.1 ст.126 КК України, призначено покарання в вигляді штрафу 850 грн., який не сплачено,

у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 06.03.2023 №12 гранатометника, ОСОБА_3 , у військовому званні “солдат”, зараховано в списки військової частини НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок та військову службу» початком проходження військової служби для громадян є день зарахування до списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) - для громадян, прийнятих на військову службу за контрактом, у тому числі військовозобов`язаних, які проходять збори, та резервістів під час мобілізації.

Таким чином, на момент вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_3 був зарахований до списків особового складу військової частини. НОМЕР_1 , тому мав статус військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу, а тому виконував військовий обов`язок - проходження військової служби за призовом.

Згідно зі ст. ст. 3, 65, 68 Конституції України, людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; захист Батьківщини, незалежності і територіальної цілісності України є обов`язком громадян України; кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до ст. ст. 11, 13 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 548-ХІУ, ст. ст. З, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України» від 24.03.1999 № 551-ХІУ, військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати і виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України; знати і утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку; дорожити бойовою славою Збройних Сил України та своєї військової частини, честю і гідністю військовослужбовця Збройних Сил України.

Разом з тим, солдат ОСОБА_3 , діючи на порушення вимог вищезазначеного законодавства, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи умисел на спричинення легкого тілесного ушкодження, за наступних обставин:

04.08.2026, близько 23:20 год., перебував на території домоволодіння, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дружиною, ОСОБА_4 , де в ході спільного відпочинку між ними виник словесний конфлікт.

У цей час, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, у ОСОБА_3 виник умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_4 .

З метою реалізації вказаного умислу, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, ОСОБА_3 , перебуваючи навпроти ОСОБА_4 , кулаками лівої та правої руки, наніс в область обличчя останньої два удари. Після чого, продовжуючи свої протиправні дії, ОСОБА_3 правою ногою наніс один удар в область лівої ноги ОСОБА_4 .

У результаті протиправних дій ОСОБА_3 потерпіла ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження в вигляді синців на верхній повіці правого ока, лівій гомілці, які згідно висновку судово-медичної експертизи №678 від 06.08.2026, відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, згідно п.2.3.5 «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 р. №6.

Дії обвинуваченого ОСОБА_3 в ході досудового розслідування кваліфіковано за ч. 1 ст. 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_3 в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду 21 серпня 2026 року.

В своєму клопотанні прокурор зазначив, що враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_3 беззаперечно визнає свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини та згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності, потерпіла ОСОБА_4 не заперечує проти такого розгляду, у зв`язку з чим прокурор просить проводити розгляд обвинувального акта у відповідності до ст. 302 КПК України, у спрощеному провадженні.

Частинами 2, 3 ст. 381 КПК України передбачено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта. Спрощене провадження щодо кримінальних проступків здійснюється згідно із загальними правилами судового провадження, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цього параграфа.

Згідно заяви обвинуваченого ОСОБА_3 , яка була складена в присутності захисника - адвоката ОСОБА_5 , заяви потерпілої ОСОБА_4 , обвинуваченому та потерпілій роз`яснено зміст встановлених досудовим розслідуванням обставин, обвинувачений беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, а саме в умисному легкому тілесному ушкодженні, обвинувачений та потерпіла не оспорюють встановлені досудовим розслідуванням обставини, ознайомлені з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України та надають свою згоду на розгляд обвинувального акту у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні без їх участі.

Відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України вирок суду за результатами спрощеного провадження ухвалюється в порядку, визначеному КПК України, та повинен відповідати загальним вимогам до вироку суду. У вироку суду за результатами спрощеного провадження замість доказів на підтвердження встановлених судом обставин зазначаються встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження.

Враховуючи викладене, те, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, в скоєнні якого обвинувачений беззаперечно визнає себе винуватим, приймаючи до уваги заяву обвинуваченого ОСОБА_3 , потерпілої ОСОБА_4 , в яких вони зазначають, що не оспорюють встановлені під час дізнання обставини, згодні з розглядом обвинувальних актів у спрощеному порядку за їх відсутності, сумнівів в добровільності такої позиції обвинуваченого, потерпілої, у суду не має, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що обвинувальний акт має бути розглянутий в порядку, визначеному статтями 381-382 КПК України.

Органом досудового розслідування встановлено обставини вчинення кримінального правопорушення (проступку), які підтверджують обставини, встановлені судом.

Дослідивши надані суду матеріали кримінального провадження, суд вважає, що під час розгляду обвинувального акту підтверджено вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення (проступку) за ч.1 ст. 125 КК України, дії обвинуваченого вірно кваліфіковані за ч.1 ст.125 КК України. Суд вважає винуватість обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, а саме спричиненні умисного легкого тілесного ушкодження, доведеною та правильною кваліфікацію його дій за ч.1 ст. 125 КК України.

Вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відносяться до кримінального проступку, його наслідки, особу обвинуваченого, який раніше судимий, судимість не знято та не погашено, є військовослужбовцем, на обліку в лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, одружений, має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_2 , за місцем проживання характеризується в цілому позитивно.

Згідно з ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд вважає визнання винуватості, каяття в скоєному.

Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 , є вчинення кримінального правопорушення щодо подружжя.

З урахуванням вищевикладених обставин по справі, особи обвинуваченого, суд вважає за необхідне призначити покарання обвинуваченому ОСОБА_3 у межах санкції частини 1 статті 125 КК України в виді штрафу. Суд вважає, що таке покарання не є таким, що не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, оскільки суд переконаний в тому, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 65 КК України, визначена даним вироком міра покарання є достатньою для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень. Крім того, враховуючи обставини кримінального правопорушення, суд підстав щодо застосування відносно обвинуваченого обмежувальних заходів відповідно до умов ст. 91-1 КК України, не вбачає.

Цивільний позов у кримінальному проваджені не заявлявся.

Речові докази та процесуальні витрати відсутні.

Керуючись ст.ст. 302, 368-371, 373-374, 376, 381-382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити йому покарання в виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо він не скасований, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Кропивницького апеляційного суду через Компаніївський районний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

У відповідності до частини 1 статті 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя ОСОБА_1