Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №352/2110/26 — Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/2110/26

Провадження № 1-кп/352/253/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області в складі судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12026096250000052 від 03.07.2026 року відносно

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, українця, з професійно-технічною освітою, розлученого, непрацюючого, учасника бойових дій, який перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 , користується правом на відстрочку згідно п.13 ч.1 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», які мають одного з осіб своїх батьків з інвалідністю І-ІІ групи, депутатом не обирався, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

1. Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

02.07.2026 близько 19 год. 00 хв., ОСОБА_2 , приїхав до дачного домогосподарства ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

У подальшому, між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 розпочався словесний конфлікт з приводу створення аварійної ситуації на дорозі, в ході якого у ОСОБА_2 виник умисел на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

Реалізовуючи свій протиправний умисел, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свої дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки щодо здоров`я потерпілого, бажаючи їх настання, на ґрунті раптово виниклих особистих неприязних відносин, ОСОБА_2 наніс не менше 1 удару кулаком правої руки в ділянку обличчя ОСОБА_3 . Після цього, продовжуючи свої неправомірні дії, направлені на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому, ОСОБА_2 повалив ОСОБА_3 на землю та наніс декілька ударів обома руками, але не менше 2 ударів в ділянку правої верхньої кінцівки потерпілого та 1 удару в ділянку лівої верхньої кінцівки, спричинивши потерпілому тілесні ушкодження.

В наслідок умисних протиправних насильницьких дій ОСОБА_2 , потерпілому ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді травматичного забою м`яких тканин лобнотім`яної ділянки зліва з набряком, садна в ділянці правої верхньої кінцівки та синець в ділянці лівої верхньої кінцівки, які відносяться до легких тілесних ушкоджень.

З огляду на зазначене, ОСОБА_2 вчинив умисні дії, які виразилися у заподіянні легких тілесних ушкоджень, тобто у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України.

2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

2.1. 21.08.2026 року до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області надійшов обвинувальний акт у відношенні ОСОБА_2 за обвинуваченням у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, у якому міститься клопотання прокурора ОСОБА_4 про розгляд обвинувального акту в спрощеному порядку без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

До обвинувального акту додана письмова заява обвинуваченого ОСОБА_2 , складена у присутності захисника, щодо добровільності беззаперечного визнання своєї винуватості у вчиненні інкримінованого йому кримінального проступку, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно з ч.2 ст.302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

До обвинувального акту надана і письмова заява потерпілого ОСОБА_3 щодо згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч.2 ст. 302 КПК України та згоди з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Частиною 1 статті 381КПК України визначено, що суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акта за його відсутності, а потерпілий не заперечує проти такого розгляду.

Враховуючи зазначене, суд вважає за можливе розглянути обвинувальний акт щодо вчинення ОСОБА_2 кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, що узгоджується з приписами ч.2 ст.381 КПК України.

2.2. Встановлені органом досудового розслідування обставини не оспорюються учасниками судового провадження, так як під час досудового розслідування обвинувачений ОСОБА_2 беззаперечно визнав свою винуватість, не оспорює встановлені досудовим розслідуванням обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Обвинувачений ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставин.

2.3. Оцінивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд вважає, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального проступку доведена поза розумним сумнівом, а його дії вірно кваліфіковані за ч.1. ст. 125 КК України, тобто вчинення умисних дій, які виразилися у заподіянні легких тілесних ушкоджень.

3. Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

3.1. Обставинами, що пом`якшують покарання відповідно до ст.66 КК України, є щире каяття.

3.2. Обставин, які обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи з інвалідністю.

4. Мотиви призначення покарання.

4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому покарання, дотримується вимог кримінального закону, зокрема ст.65 КК України, та принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, відповідно до яких слід враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Водночас, згідно з ч.2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.

У рішенні «Бемер проти Німеччини» від 03 жовтня 2002 року Європейський суд з прав людини зазначає, що кримінальний суд має враховувати особу засудженого, його стаж злочинної діяльності, обставини скоєного ним злочину, його поведінку після злочину, умови його життя та наслідки, яких можна очікувати в зв`язку з відстрочкою.

4.2. Обираючи вид та строк (розмір) покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що інкриміноване обвинуваченому кримінальне правопорушення є кримінальним проступком, ОСОБА_2 раніше не судимий, має постійне місце проживання, розлучений, не працевлаштований, є особою молодого віку, учасник бойових дій, в КНП «ПОКЦПЗ ІФ ОР» не звертався, амбулаторну допомогу не отримує, за місцем проживання характеризується задовільно.

Суд вважає відсутніми підстави для застосування ст.ст. 69, 75 КК України.

З огляду на вищенаведене, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, як у загально-соціальному плані, так і в плані його потенційної суспільної небезпеки, суд дійшов висновку про необхідність призначення обвинуваченому серед альтернативних видів покарань, передбачених санкцією ч.1 ст.125 КК України, покарання у виді штрафу, яке в даному випадку є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та запобігатиме вчиненню ним та іншими особами нових кримінальних правопорушень. При цьому незважаючи на те, що обвинувачений офіційно не працює, однак є особою молодого віку, працездатний, то призначення покарання у виді штрафу призведе до досягнення мети покарання.

5. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

5.1. Запобіжний захід ОСОБА_2 на момент ухвалення вироку не обраний і підстав для його обрання суд не вбачає.

5.2. Цивільний позов у даному кримінальному провадженні не заявлений.

5.3. Витрати на залучення експерта відсутні.

5.4. Завдана шкода кримінальним проступком відсутня.

5.5. Речові докази, питання по яких суд вирішує в порядкуст.100 КПК України, відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 7, 17, 100, 124, 301, 302, 368-371, 374, 381, 382, 395 КПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст. 125 КК України, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн.

Речовий доказ у кримінальному провадженні, а саме:

Магнітний носій інформації – DVD-R диск білого кольору із маркуванням «My MEDIA», на якому міститься відеозапис «Video 2026-07-03 at 12.26.26», формату МР4 - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Івано-Франківського апеляційного суду через Тисменицький районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня отримання копії вироку.

У відповідності до ч. 1 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 цього Кодексу, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Суддя Тисменицького районного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1