Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №206/4043/25 — Самарський районний суд міста Дніпра

Справа 206/4043/25

Провадження 2/206/127/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року Самарський районний суд міста Дніпра

в складі: головуючого судді Плінської А.В.

при секретарі Габісонія Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро за правилами загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ,-

ВСТАНОВИВ:

В липні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом (в редакції позову від 5 листопада 2025 року) до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, а саме просив стягнути в солідарному порядку матеріальну шкоду в розмірі 265 175 грн. 11 коп. та судові витрати по справі. На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 9 листопада 2024 року у м. Дніпро по вул. Сонячній Набережній в районі будинку №9 сталася дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, номерний знак НОМЕР_1 , який належить на праві власності позивачу, під керуванням водія ОСОБА_2 та автомобіля BMW 320, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Позивачу, як власнику транспортного засобу Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI спричинено матеріальну шкоду. Відповідно до постанови Дніпровського апеляційного суду від 8 вересня 2025 року постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 14 травня 2025 року у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, в зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 8 січня 2025 року, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI, номерний знак НОМЕР_1 без урахування зносу складає 361 248 грн. 43 коп., а вартість матеріального збитку з урахуванням зносу становить 265 175 грн.11 коп.

Ухвалою судді від 22 липня 2026 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

26 серпня 2025 року представником відповідача - ОСОБА_2 подано до суду відзив на позов в якому просить відмовити в задоволенні позову із посиланням на те, що ОСОБА_4 не вважає себе винуватцем дорожньо –транспортної пригоди, а тому не має відшкодовувати шкоду. Також ОСОБА_2 стверджував, що в день настання дорожньо-транспортної пригоди виконував робочі обов`язки без офіційного працевлаштування на «Новій пошті» та не погоджується із розміром збитків. Крім того, позивачем не враховано виплату страхового відшкодування страховою компанією. Також відповідач вважає розмір витрат на правову допомогу завищеним.

3 вересня 2025 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив в якому вказує, що позовні вимоги є підставними, адже вину ОСОБА_2 в спричиненні дорожньо – транспортної пригоди встановлено постановою Самарського районного суду м. Дніпропетровська. Розмір шкоди підтверджений належними та допустимими доказами, а розмір витрат на правову допомогу відповідає економічним реаліям.

8 вересня 2025 року представником ОСОБА_2 подано до суду заперечення на відповідь на відзив, в якому посилається на те, що 8 вересня 2025 року Дніпровським апеляційним судом було скасовано постанову Самарського районного суду від 14 травня 2025 року стосовно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, а провадження у справі закрито. Тобто причиною дорожньо- транспортної пригоди стали дії водія ОСОБА_3 і саме він має відповідати за шкоду. Також вказує, що огляд постраждалого автомобіля проводився експертом через місяць після дорожньо – транспортної пригоди, що викликає сумніви в проведенні експертизи. Також не було надано обґрунтування щодо вартості ремонту гідросистеми заднього борта, яку відповідь вважає завищеною. Також вважає, що саме його роботодавець ТОВ «Нова Пошта» має бути відповідачем у справі у відповідності до ст. 1187 ЦК України.

19 листопада 2025 року представником відповідача – ОСОБА_2 – ОСОБА_5 було подано до суду відзив на уточнену позовну заяву в якому вказує, що позивач зловживає своїми процесуальними правами. Відсутність вини ОСОБА_2 встановлено апеляційним судом і це достатня підстава для відмови у позові проти ОСОБА_2 .

Ухвалою від 19 листопада 2025 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Самарського районного суду міста Дніпра від 31 березня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник в судове засідання не з`явились, однак подали заяву про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги підтримують.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, однак подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності та відзив на позовну заяву.

Відповідач ОСОБА_3 та представник відповідача в судове засідання не з`явились, про час та місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI» р/н НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.

08.11.2024 року, у м. Дніпрі, по вул. Сонячна Набережна в районі будинку № 9 (Самарський район м. Дніпра), сталася дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI» р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та автомобіля «BMW 320D» р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 .

В результаті даної пригоди автомобілі отримали механічні пошкодження, тілесні ушкодження отримали: ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

Відповідно до висновку експерта №4583 за результатами проведення експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 8 січня 2025 року, вартість матеріального збитку, нанесеного власнику автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI» р/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо – транспортної пригоди становить 265 175 грн. 11 коп. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI» р/н НОМЕР_1 , пошкодженого внаслідок дорожньо – транспортної пригоди становить 361 248 грн. 43 коп.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 8 вересня 2025 року, постанову Самарського районного суду міста Дніпра від 14 травня 2025 року щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП скасовано, провадження у справі закрито на підставі п. 1 ст. 247 КупАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Суддею в постанові вказано, що наявними матеріалами справи винуватість водія ОСОБА_2 не доведена поза розумним сумнівом. Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх відомостей для достовірного встановлення дійсних обставин події, оскільки відповідні дані випливають лише з показань водіїв та пасажирів одного з автомобілів, які є взаємовиключними за змістом, при цьому жодні з них не є очевидно технічно неспроможними. Для з`ясування питання про винуватість ОСОБА_2 , належить встановити дійсне розташування автомобілів під керуванням його та ОСОБА_3 перед ДТП на дорозі, їх швидкість, відстань між ними на час початку свого маневру водієм ОСОБА_2 , траєкторію руху автомобіля під його керуванням, дії водія ОСОБА_3 та траєкторію руху автомобіля BMW під його керуванням, дійсне місце зіткнення автомобілів та механізм їх контактування між собою.

З вищенаведеного слідує та в постанові апеляційної інстанції про це зазначено, що підставою для закриття провадження за ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_2 стала недоведеність поза розумним сумнівом наявності в діях ОСОБА_7 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП.

Тобто в даному випадку судом апеляційної інстанції фактично не зроблено висновку щодо невинуватості ОСОБА_7 у спричиненні дорожньо – транспортної пригоди, яка мала місце 08.11.2024 року, у м. Дніпрі, по вул. Сонячна Набережна в районі будинку № 9 та дана обставина мала доводитись під час розгляду зазначеної справи про відшкодування шкоди.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно із статтею 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

За змістом частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення (частина перша статті 1188 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (статті 79 ЦПК України).

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (частина друга статті 1187 ЦК України).

Згідно з частиною п`ятою статті 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

У пункті 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов`язана відшкодувати шкоду.

Таким чином, закон містить вказівку на перерозподіл обов`язку доказування та зобов`язує саме відповідача довести, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, була спричинена внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Разом з тим шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, завжди є неправомірною та передбачає безвинну відповідальність власника такого джерела.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому відповідно до вимог статті 1188 ЦК України, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з роз`ясненнями, викладеними у пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», шкода, заподіяна кількома особами, відшкодовується кожною з них у частині, заподіяній нею (у порядку часткової відповідальності). У такому ж порядку відповідають володільці джерел підвищеної небезпеки за шкоду, заподіяну внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки іншим особам.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

При цьому відсутність постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності та закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю складу кримінального правопорушення не означає відсутність вини для цивільно-правової відповідальності (постанова Верховного Суду від 18 березня 2020 року по справі №328/2750/18)

Особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки (крім випадку відшкодування шкоди, завданої внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки), є те, що володілець такого джерела зобов`язаний відшкодувати завдану шкоду незалежно від його вини. Разом із цим відповідальність за шкоду, заподіяну джерелом підвищеної небезпеки, має свої межі, за якими відповідальність виключається. До них належать непереборна сила та умисел потерпілого.

Обов`язок доведення умислу потерпілого або наявності непереборної сили законом покладається також на володільця джерела підвищеної небезпеки, оскільки діє цивільно-правова презумпція заподіювача шкоди.

В той же час, чинне законодавство не передбачає такої підстави для звільнення від відповідальності власника джерела підвищеної небезпеки як вина потерпілого ( постанова ВС від 21 квітня 2021 року по справі №450/4163/18).

Представник відповідача – ОСОБА_2 у відзиві на уточнену позовну заяву заперечив щодо проведення експертизи щодо встановлення вини учасників дорожньо - транспортної пригоди та наполягав на тому, що відсутність вини ОСОБА_2 встановлено апеляційним судом і це достатня підстава для відмови у позові проти ОСОБА_2 . Зрештою представника ОСОБА_2 було мобілізовано, в зв`язку з чим він подав заяву про неможливість його участі у справі, сам же ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_8 до суду жодного разу не з`явився, як і його представник, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, відзиву на позов не подав.

Жодна із сторін не оспорювала той факт, що 08.11.2024 року, у м. Дніпрі, по вул. Сонячна Набережна в районі будинку № 9 (Самарський район м. Дніпра), сталася дорожньо – транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz Sprinter 516 CDI» р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_2 , який на праві власності належить ОСОБА_1 та автомобіля «BMW 320D» р/н НОМЕР_2 , під керуванням водія ОСОБА_3 . Вказане суд вважає встановленим.

Єдиним доказом в підтвердження позовних вимог в частині події дорожньо – транспортної пригоди та її учасників, участі кожного із учасників в її виникненні, суду надано лише матеріали адміністративної справи за ст. 124 КУпАП відносно ОСОБА_2 . Пояснення, які містяться в матеріалах, схема місця ДТП отримали оцінку судом апеляційної інстанції, що мало наслідком закриття провадження щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КупАП, у зв`язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. При цьому, суддею в постанові вказано, що наявними матеріалами справи винуватість водія ОСОБА_2 не доведена поза розумним сумнівом. Так, матеріали справи про адміністративне правопорушення не містять достатніх відомостей для достовірного встановлення дійсних обставин події, оскільки відповідні дані випливають лише з показань водіїв та пасажирів одного з автомобілів, які є взаємовиключними за змістом, при цьому жодні з них не є очевидно технічно неспроможними. Для з`ясування питання про винуватість ОСОБА_2 , належить встановити дійсне розташування автомобілів під керуванням його та ОСОБА_3 перед ДТП на дорозі, їх швидкість, відстань між ними на час початку свого маневру водієм ОСОБА_2 , траєкторію руху автомобіля під його керуванням, дії водія ОСОБА_3 та траєкторію руху автомобіля BMW під його керуванням, дійсне місце зіткнення автомобілів та механізм їх контактування між собою. Тобто, в даному випадку, обидва відповідачі мали б доводити свою невинуватість у спричиненні дорожньо – транспортної пригоди, однак вони не скористались правом щодо призначення експертизи, надання пояснень щодо обставин дтп, допиту свідків, якщо такі були, врешті решт надання відео з камер спостереження із фіксацією обставин дтп, а тому суд вважає, що обидва відповідачі в рівних частинах нестимуть відповідальність за завдану шкоду позивачу, адже самоусунулись від доведення своєї невинуватості у спричиненні дорожньо – транспортної пригоди. При цьому, відповідачем ОСОБА_2 заявлено, однак не надано доказів тому, що він був працевлаштований в ТОВ «Нова пошта» та саме вони мають бути стороною у справі як роботодавець, однак жодного доказу в підтвердження цього не надано, а тому ТОВ «Нова пошта» до участі у справі в якості співвідповідача не залучалась.

Позивачем надано суду на підтвердження розміру заподіяної шкоди висновок експерта №4583 за результатами проведення експертного авто товарознавчого дослідження по визначенню вартості матеріального збитку КТЗ від 8 січня 2025 року. Відповідачами належними та допустимими доказами не спростовано розмір заподіяної шкоди, тож суд вважає, що з відповідачів в рівних частинах слід стягнути заподіяну шкоду майну позивача. При цьому, суд не вбачає підстав для солідарної відповідальності відповідачів.

Також, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати по справі зокрема: по 1060 грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору, по 3500 грн. витрат за проведення експертизи та по 12 000 грн. витрат на правову допомогу (представник позивача чотири рази був присутній в залі судових засідань під час розгляду справи, відповідно до відомостей, що містяться в журналах судових засідань). При цьому, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на правову допомогу зважаючи на її складність та тривалість. Розмір витрат відповідає економічним реаліям та затрат часу і знань адвоката.

Керуючись ст.ст.10,11,81,141,264-265,273 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов задовольнити частково .

Стягнути з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо – транспортної пригоди в розмірі 132 587 грн. 55 коп., 1060 грн. 50 коп. судового збору, 3500 грн. витрат на проведення експертизи та 12 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього -149 148 грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 , АДРЕСА_3 ) на користь ОСОБА_1 ( НОМЕР_4 , АДРЕСА_2 ) матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо – транспортної пригоди в розмірі 132 587 грн. 55 коп., 1060 грн. 50 коп. судового збору, 3500 грн. витрат на проведення експертизи та 12 000 грн. витрат на правову допомогу, а всього -149 148 грн. 05 коп.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 30 днів до Дніпровського апеляційного суду.

Суддя: А.В. Плінська