Вирок від 25 серпня 2026 р. у справі №184/2084/26 — Покровський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 184/2084/26

Номер провадження 1-кп/184/327/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 серпня 2026 рокум. Покров

Покровський міський суд Дніпропетровської області в складі головуючої судді ОСОБА_1 , розглянувши у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026046360000098 від 21.07.2026 року, за обвинуваченням

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець міста Орджонікідзе, Дніпропетровської області, громадянин України, має середню-спеціальну освітою, не одружений, військовослужбовець, який проходив військову службу на посаді стрілець-зенітника 1 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного взводу зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 у військовому званні «молодший сержант», зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , згідно ст. 89 КК України раніше не судимому,

у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч.1 ст.125, ч.2 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який проходив військову службу на посаді стрілець-зенітника 1 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного взводу зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 , та перебував у військовому званні «молодший сержант», відповідно до наказу №692/ОКП від 01.04.2026 року ОСОБА_2 визнано таким, що 27 березня 2026 року самовільно залишив військову частину в пункті тимчасової дислокації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV та Військової присяги, статті 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, 19.07.2026 приблизно о 20 годині 00 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в квартирі АДРЕСА_2 , де в той же день та час, там же перебувала його співмешканка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою у ОСОБА_2 , виник словесний конфлікт, під час якого на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин у ОСОБА_2 , виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

В цей же день та час, ОСОБА_2 , знаходячись там же, з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» долонями правої та лівою руки наніс не менше семи ударів в область голови ОСОБА_3 , та не менше трьох ударів долонею правої руки в область носу ОСОБА_3 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_2 умисно схопив правою та лівою рукою шию ОСОБА_3 та силою стиснув, в подальшому схопив своєю лівою рукою праву ногу ОСОБА_3 та всупереч її волі почав тягнути останню по підлозі. Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток носу, синців обличчя, підшкірних гематом волосяної частини голови, саден шиї, саден спини, котрі згідно висновку судово-медичного експерта № 576 від 28.07.2026 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров`я (згідно пункту 2.3.3. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 Кримінального кодексу України - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Крім того, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , будучи військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який проходив військову службу на посаді стрілець-зенітника 1 зенітного ракетного відділення 3 зенітного ракетного взводу зенітної батареї військової частини НОМЕР_1 , та перебував у військовому званні «молодший сержант», відповідно до наказу №692/ОКП від 01.04.2026 року ОСОБА_2 визнано таким, що 27 березня 2026 року самовільно залишив військову частину в пункті тимчасової дислокації, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень, в порушення вимог ст. ст. 11, 16, 49, 127-128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №548-XIV, ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.1999 №551-XIV та Військової присяги, статті 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, 12.08.2026 приблизно о 22 годині 20 хвилин ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився біля першого під`їзду будинку АДРЕСА_3 , де в той же день та час, там же перебувала його колишня співмешканка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою у ОСОБА_2 , виник словесний конфлікт, під час якого на ґрунті раніше виниклих неприязних відносин у ОСОБА_2 , виник злочинний намір, спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 .

В цей же день та час, ОСОБА_2 , знаходячись там же, з метою реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. 28 Конституції України, згідно якої кожен має право на повагу до його гідності, а також в порушення вимог Закону України «Про запобігання та протидії домашньому насильству» стоячи навпроти потерпілої ОСОБА_3 обличчям до обличчя, діючи умисно, схопив потерпілу за праву руку та з силою підтягнув до себе, де далі схопивши правою рукою за шию, з силою повалив потерпілу на землю, де своїми умисними діями вдарив потерпілу колінами та правою частиною обличчя об асфальт. Після чого, ОСОБА_2 продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_3 , стоячи над потерпілою наніс не менше двох ударів долонею лівої руки по обличчю потерпілої в район правого ока. Своїми умисними діями ОСОБА_2 спричинив ОСОБА_3 тілесні ушкодження у вигляді синця та садна обличчя, саден лівого колінного суглобу, синця та садна правого колінного суглобу, котрі згідно висновку судово-медичного експерта № 648 від 14.08.2026 відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, (згідно пункту 2.3.5. Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень).

Таким чином, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 Кримінального кодексу України - умисне легке тілесне ушкодження.

Обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 , в порядку ст. 302 КПК України, надійшов до суду з клопотанням прокурора про його розгляд у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяви обвинуваченого ОСОБА_2 , яка була складена в присутності захисника – адвоката ОСОБА_4 , вбачається, що останній беззаперечно визнає свою винуватість у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч. 1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України, тобто у вчиненні умисного легкого тілесного ушкодження та умисного легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч.2 ст.302 КПК України та надав свою згоду на розгляд обвинувального акту без його участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Зі змісту заяви потерпілої ОСОБА_3 вбачається, що вона погоджується із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлена з обмеженням права апеляційного оскарження згідно ч. 2 ст. 302 КПК України та надала свою згоду на розгляд обвинувального акту без її участі у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.381 КПК України, суд розглядає обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, якщо обвинувачений не оспорює встановлені під час дізнання обставини і згоден з розглядом обвинувального акту за його відсутності.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали в їх сукупності, перевіривши встановлені органом досудового розслідування обставини, які не оспорюються учасниками судового провадження, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України знайшла своє підтвердження та його дії за ч. 1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України кваліфіковані правильно.

Оцінюючи докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими, такими, що знаходяться в об`єктивному зв`язку з матеріалами кримінального провадження, повністю доводять вину обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень (проступків), відтак кваліфікує його дії за ч. 1 ст. 125 КК України - як умисне легке тілесне ушкодження та ч.2 ст.125 КК України – як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.

Згідно з положеннями ст. ст. 65, 68 КК України, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 , суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальними проступками, його наслідки, дані про особу обвинуваченого, обставини, що пом`якшують покарання, а саме: щире каяття. Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_2 : вчинення кримінального правопорушення щодо особи з якою винний перебував у близьких відносинах.

Щодо особи обвинуваченого, то встановлено, що ОСОБА_2 на обліку у лікарів психіатра, фтизіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, військовослужбовець, вину у вчиненому визнав повністю.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, у межах санкції статті, що передбачає відповідальність за скоєне, у вигляді штрафу.

Суд вважає, що такий вид покарання буде необхідним і достатнім для виправлення і перевиховання обвинуваченого та попередження інших злочинів і буде сприяти меті покарання. Обставин та підстав для призначення більш суворішого виду альтернативного покарання судом не встановлено.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався, цивільний позов не заявлявся.

Витрати на проведення експертизи відсутні.

Речові докази відсутні.

Керуючись ч. 3 ст. 349, ст.ст. 371, 373, 374, 376, 381, 382 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень (проступків), передбачених ч. 1 ст. 125, ч.2 ст.125 КК України та призначити йому покарання:

- за ч. 1 ст. 125 КК України у виді штрафу в дохід держави в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що у грошовому вимірі складає 510 (п`ятсот десять) гривень;

- за ч.2 ст.125 КК України у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одну тисячу сімсот) грн.

Згідно ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточне покарання обвинуваченому ОСОБА_2 визначити у виді штрафу в дохід держави в розмірі 100 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 1700 ( одну тисячу сімсот) грн.

До набрання чинності вироком суду ОСОБА_2 запобіжний захід не обирати.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Покровський міський суд Дніпропетровської області області, з особливостями, передбачених ст. 394 КПК України.

Вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому статтями 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, не дослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Копія вироку за результатами розгляду обвинувального акта щодо вчинення кримінального проступку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надсилається учасникам судового провадження.

Суддя Покровського міського суду ОСОБА_1