Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №180/1432/26 — Марганецький міський суд Дніпропетровської області

Справа № 180/1432/26

2/180/1017/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 р. м.Марганець

Марганецький міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої - судді Хомченко С.І.

за участю секретаря – Меньшиковою А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Марганець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади в особі Марганецької міської ради про визнання права власності на житловий будинок, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовною заявою, у якій просила визнати за нею право власності на житловий будинок загальна площа 68,20 кв.м., житлова площа 42,0 кв.м., допоміжна площа 26,20 кв., з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .. На обґрунтування своїх позовних вимог посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу від 25.12.1974 року її бабці ОСОБА_2 належить житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, після смерті якої залишилось спадкове майно на вищевказаний житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0651 га, призначеної для будівництва та обсоуговування житлового будинку. Після смерті ОСОБА_2 спадщину прийняла її мати ОСОБА_3 , яка за життя в порядку спадкування за заповітом оформила справо власності на земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на будинок мати оформити не встигла. 22.05.2025 року пломерла її мати ОСОБА_3 , після смерті якої залишилось спадкове майно на житловий будинок та земельну ділянку площею 0,0651 га, призначеної для будівництва та обсоуговування житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . 27.08.2025 року її батько, ОСОБА_4 написав заяву про відмову від прийняття спадщини на майно, яке залишилось від ОСОБА_3 на її користь. У встановлений закном строк вона звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Відповідно до свідоцтва на право на спадщину за законом вона набула права власності на земельну ділянку, площею 0,0651 га, кадастровий номер 1211300000:01:010:0666, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 . Постановою від 18.02.2026 року їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 . Підставою відмови вказано відсутність правовстановлюючого документу на домоволодіння, оскільки права власності на будинок за життя спадкодавець не зареєстрував. Вказує, що будинок був побудований у 1987 році. Старий будинок переобладнаний в літню кухню. На момент будівлі житлового будинку у 1987 році, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року. 14 квітня 2026 року на її ім`я Марганецьким БТІ виготовлено технічний паспорт на будинок АДРЕСА_1 .

Вважає, що вона є єдиною спадкоємицею після померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та прийняла спадщину відповідно до закону.

Позивач надала до суду письмову заяву про розгляд справи за її відсутності, в якій позов підтримала і просила задовольнити.

Представник відповідача повідомлений про час та місце розгляду справи належним чином. Відзиву на позовну заяву, заяв і клопотань до суду не надав.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, суд приходить до наступного.

ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 належить житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що підтверджується копією договору купівлі-продажу від 25.12.1974 року, зареєстрованого Марганецьким БТІ 20.03.1975 року.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 .

Після її смерті відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 .

Мити позивачки ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом оформила право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211300000:01:010:0666, що підтверджується копією Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі та Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Право власності на житловий будинок ОСОБА_3 оформити за життя не встягла.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 .

27.08.2025 року ОСОБА_4 написав заяву про відмову від прийняття спадщини за законом на спадкове майно, яке залишилось після смерті ОСОБА_3 на користь доньки, ОСОБА_1 , що підтверджується копією заяви.

У встановлений законом строки позивач ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дряблової Н.Ф. із заявою про прийняття спадщини та видачу свідоцтва про право на спадщину за законом.

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 18.02.2026 року, ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку кадастровий номер 1211300000:01:010:0666.

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 18.02.2026 року приватний нотаріус Нікопольського районного нотаріального округу Дніпропетровської області Дряблова Н.Ф. відмовила позивачу у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 , після смерті померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не надала документ, що посвідчує право власності на житловий будинок.

Спорідненність між ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 підтверджується копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_3 ОСОБА_5 , де матір`ю вказана ОСОБА_2 , копією свідоцтва про народження серія НОМЕР_4 ОСОБА_6 , де матір`ю вказана ОСОБА_3 .

Згідно копії свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_5 ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_7 , та після реєстрації шлюбу змінила прізвище « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

Вирішуючи пред`явлені позовні вимоги судом враховується наступне.

Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

За загальними положеннями про спадкування право на спадщину виникає в день відкриття спадщини, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (статті1220,1222, 1270 ЦК України).

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Під способами захисту суб`єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, як вплив на правопорушника. Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів передбачено статтею 16 ЦК України.

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом.

Відповідно до статті 86 ЦК Української РСР право власності це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності на збудований житловий будинок набувається в порядку, який існував на час його будівництва.

Позивач обґрунтовував позовні вимоги про визнання за нею права власності на спірне домоволодіння у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , посилаючись на те, що відсутність правовстановлюючих документів на зазначене домоволодіння позбавляє її можливості у позасудовому порядку отримати свідоцтво про право на спадщину за законом.

У постанові Верховного Суду України від 18 грудня 2013 року в справі N 6-137цс13 зроблено висновок, що "спірний житловий будинок був збудований у 1957 році. У 1957 році питання набуття права власності регулювались Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року N 8502-II, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року "Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року "Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків" (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва. Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом. Пункт 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначав, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника. Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог цих актів законодавства. Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації".

Згідно абзацу 3 п. 78 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, документ, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів, не вимагається в разі державної реєстрації права власності на індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, прибудови до них, що закінчені будівництвом до 5 серпня 1992 року.

Так, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у своїй Постанові від 15.01.2021 року по справі №1540/3952/18 прийшов до наступних висновків:

Індивідуальні (садибні) житлові будинки, садові, дачні будинки, господарські (присадибні) будівлі і споруди, збудовані у період до 5 серпня 1992 року, не підлягають проходженню процедури прийняття в експлуатацію.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 15 жовтня 2020 року у справі №623/214/17.

Відповідно до частин третьої та четвертої статті 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01 липня 2004 року права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений, зокрема, в постанові Верховного Суду від 26 червня 2018 року в справі N 303/7555/15-ц (провадження N61-9383св18).

Крім того, згідно з пунктом 3.1 Порядку прийняття в експлуатацію індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, громадських будинків та будівель і споруд сільськогосподарського призначення I та II категорій складності, які збудовані без дозволу на виконання будівельних робіт, і проведення технічного обстеження їх будівельних конструкцій та інженерних мереж, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 19 березня 2013 року N 95, документом, який засвідчує відповідність закінчених будівництвом до 05 серпня 1992 року індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них, які не підлягають прийняттю в експлуатацію, вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил, зокрема для потреб державної реєстрації прав власності на нерухоме майно є технічний паспорт, складений за результатами технічної інвентаризації.

Таким чином, індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські (присадибні) будівлі та споруди, побудовані до 05 серпня 1992 року не належать до самочинного будівництва, якщо їх відповідність вимогам законодавства, будівельних норм, державних стандартів і правил підтверджується технічним паспортом, складеним за результатами технічної інвентаризації.

Єдиним документом, що засвідчує факт існування об`єкта нерухомого майна й містить його технічні характеристики, є технічний паспорт на такий об`єкт, виготовлений за результатом його технічної інвентаризації (лист Міністерства юстиції України від 23 лютого 2016 року № 8.4-35//18/1).

Згідно інформаційної довідки КП «Марганецьке бюро технічної інвентарізації» Марганецької міської ради» від 09.09.2025 року право власності на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 . Будинок збудований у 1987 році.

14.04.2026 року на ім`я позивача ОСОБА_1 комунальним підприємством «Марганецьке бюро технічної інвентарізації» Марганецької міської ради» виготовлено технічний паспорт на будинок з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Зважаючи на те, що спірний житловий будинок побудований до 05 серпня 1992 року та законодавством не вимагалося реєстрації права власності на таке нерухоме майно, спірне домоволодіння не належить до самочинного будівництва, суд приходить до висновку, що спадкодавець за життя набув право власності на збудований ним об`єкт нерухомого майна, що складається з житлового будинку загальна площа 68,20 кв.м., житлова площа 42,0 кв.м., допоміжна площа 26,20 кв., з господарськими будівлями та спорудами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, позов про визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який розташовано за адресою: АДРЕСА_1 , підлягає задоволенню.

Понесені судові витрати віднести за рахунок позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 89, 141, 264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Визнати право власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок загальна площа 68,20 кв.м., житлова площа 42,0 кв.м., допоміжна площа 26,20 кв., з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться в АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Марганецький міський суд Дніпропетровської області в 30-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя: С. І. Хомченко