Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №212/12071/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/12071/26

2/212/7557/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді Дехти Р.В., за участю секретаря судового засідання Попик С.Д., в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України за відсутності учасників справи та без здійснення фіксації судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду, в місті Кривому Розі цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Кіровоградській області; третя особа: ПЕРША КРИВОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про скасування арешту з нерухомого майна,

В С Т А Н О В И В:

І. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.

30 листопада 2024 року Позивач - ОСОБА_1 (дошлюбне прізвище ОСОБА_2 ), яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , що є співвласницею вказаного майна у розмірі частки, звернулася до Другої криворізької державної нотаріальної контори з заявою для оформлення свідоцтва про право на спадщину законом на майно, яке належало її батьку – ОСОБА_3 , 1951 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

30 листопада 2024 року державний нотаріус Другої криворізької державної нотаріальної контори Тімошина О.В. видана ОСОБА_1 постанову №3458 02-31 у спадковій справі №797/2023 про відмову у вчиненні нотаріальної дії, враховуючи ту обставину, що на частку квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала померлому накладено арешт, реєстраційний номер обтяження: 3912580, дата реєстрації 18 жовтня 2006 року.

За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна №404504899 на нерухоме місце знаходження якого: АДРЕСА_1 , 18.10.2006 19:25:06 за №3912580 реєстратор Перша криворізька державна нотаріальна контора, накладено арешт нерухомого майна на підставі постанови, без номеру, 21.06.2002, Слідче управління м. Кривого Рогу, ст. слідчий Л.В. Шишак. Арешт, накладений на вище зазначене майно перешкоджає позивачу в оформленні спадкових прав.

Позивач просить суд:

Скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3912580 зареєстрований 18.10.2006 19:25:06, за №3912580 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, , підстава обтяження: постанова, б-н, 21.06.2002, Слідче управління Кривого Рогу, ст. слідчий Л.В. Шишак. Об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 . Власник ОСОБА_3 , виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: ОСОБА_3 . Дата реєстрації 18.10.2006 19:25:06, за №3912580 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б-н, 21.06.2002, Слідче управління Кривого Рогу, ст. слідчий Л.В. Шишак. Об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 . Власник ОСОБА_3 .

ІІ. Заяви, клопотання. Інші процесуальні дії у справі.

04 серпня 2026 року до Покровського районного суду міста Кривого Рогу надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного Управління Національної Поліції в КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ; третя особа: ПЕРША КРИВОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про скасування арешту з нерухомого майна.

04 серпня 2026 року ухвалою Покровського районного суду міста Кривого Рогу було відкрито провадження у справі та призначено справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін , справу призначено до слухання на 26.08.2026 року.

18.08.2026 року, на адресу суду надійшов відзив від відповідача ГУНП В Кіровоградській області. У відзиві відповідач посилається на те, що позов подано до неналежного відповідача, оскільки згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: ОСОБА_3 . Дата реєстрації 18.10.2006 19:25:06, за №3912580 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б-н, 21.06.2002, Слідче управління Кривого Рогу, ст. слідчий Л.В. Шишак, тобто належним відповідачем є Криворізьке районне управління поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Окрім того, зазначає, що у Слідчому управлінні УМВС в Кіровоградській області здійснювалося досудове розслідування у кримінальній справі № 12/2812, порушеній 05.03.2002 року стосовно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за скоєння ряду кримінальних правопорушень передбачених КК України; 30.01.2003 вищезазначену кримінальну справу направлено до суду в порядку ст. 232 КПК України (1960 р.). Вироком Апеляційного суду Кіровоградської області від 26.10.2004 ОСОБА_3 засуджено до 11 років позбавлення волі з конфіскацією всього особистого майна. Таким чином, ГУНП в Кіровоградській області вважає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - є різними людьми. На майно, яке належало батькові Позивача арешт накладався старшим слідчим СУ КНУ УМВД України в Дніпропетровській області Шишак Л.В., територіальний підрозділ поліції якого і буде належним відповідачем по справі.

25.08.2026 року представником позивача ОСОБА_4 – адвокатом Волєвою О.В. подано відповідь на відзив, в якій зазначено, що згідно у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: ОСОБА_3 . Міститься лише один запис: Дата реєстрації 18.10.2006 19:25:06, за №3912580 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б-н, 21.06.2002, Слідче управління Кривого Рогу, ст. слідчий Л.В. Шишак. Представник Позивача звертає увагу, що документ, за яким накладено арешт – це постанова, яка винесена слідчим з ОВС СВ «ОП» СУ УМВС України в Кіровоградській області Паицикою Д.В., слідчим Л.В. Шишак лише направлена супровідним листом до органів нотаріату, тому, в розумінні ЦПК України, саме ГУНП в Кіровоградській області є належним відповідачем у справі, підстави для заміни відповідача або залучена до розгляду співвідповідача – відсутні.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач ОСОБА_1 пред`явила позов про зняття арешту з майна до відповідача ГУНП в Кіровоградській області, що підтверджується позовною заявою.

Під час дослідження доказів судом встановлено, що відповідно до Відомостей з єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухоме майна, є тип обтяження: арешт нерухомого майна, реєстраційний номер 3912580, зареєстровано:18.10.2006 за №3912580, реєстратором Перша Криворізька нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова від 21.06.2002, об`єкт обтяження, квартира АДРЕСА_2 , власник ОСОБА_3 .

Судом оглянуто цивільну справу №212/1673/25, що перебуває у архіві Покровського районного суду м. Кривого Рогу, за позовом ОСОБА_4 до КРУП ГУНП в Дніпропетровській області.

В матеріалах цивільної справи 212/1673/25 міститься відповідь з Криворізької філії Державного нотаріального архіву в Дніпропетровській області, на запит суду дана установа надала документи про арешт майна ОСОБА_3 , відповідно до яких вбачається, що арешт був накладений на підставі постанови від 04.06.2002 року про накладення арешту на майно, що постановлена слідчим з ОВС СВ «ОП» СУ УМВС України в Кіровоградській області Паицикою Д.В., в свою чергу старший слідчий СУ УМУ УМВС України в Дніпропетровській області Шишак Л.В. здійснив лише заходи про направлення на адресу Першої Криворізька нотаріальна контора постанови від 04.06.2002 року про накладення арешту на майно, що постановлена слідчим з ОВС СВ «ОП» СУ УМВС України в Кіровоградській області Паицикою Д.В.

Судом встановлено, що за кримінальним провадження (кримінальною справою) за якою був накладений арешт, Кіровським районним судом міста Кіровограда від 28.07.2004 року було постановлено вирок, а під час досудового розслідування на підставі постанови слідчого був накладений арешт на нерухоме майно, що підтверджується постановою Кіровського районного суду міста Кіровограда від 30 жовтня 2014 року.

ІV. Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування.

Відносини, що склалися приводу про знаття арешту майна регулюються Цивільним кодексом України, Кримінальним процесуальним кодексом України та Цивільним процесуальним кодексом України.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України, позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцезнаходженням цього майна або основної його частини.

Згідно з вимогами ст. 41 Конституції України та ч.1ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч.1 ст. 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ч.1 ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до ч. 2 Постанови Пленуму ВССУ № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» від 03 червня 2016 року позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно).

Відповідачами в справі є боржник, особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, а в окремих випадках - особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване. Як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, має бути залучено відповідний орган державної виконавчої служби, а також відповідний орган доходів і зборів, банк та іншу фінансову установу, які у випадках, передбачених законом, виконують судові рішення (стаття 3 Закону України від 21 квітня 1999 року № 606-XIV "Про виконавче провадження" (у редакції Закону України від 04 листопада 2010 року № 2677-VI) (далі - Закон про виконавче провадження).

Статтею 386 ЦК України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Порядок скасування арешту майна, що накладений в межах кримінального провадження, встановлено ст.174 КПК України.

Згідно зі статтею 126 КПК України (1960 р.), чинною на час накладення арешту на майно позивачки, зазначений захід міг тимчасово застосовуватися слідчим або судом на період досудового слідства та/або судового розгляду для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна. Накладення арешту на майно скасовується постановою слідчого, коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

В даному випадку арешт майна, взагалі, був помилковим втручанням у право власності померлого ОСОБА_3 .

Відповідно до пункту 9 розділу ХІ «Перехідні положення» чинного КПК України арешт майна, застосований під час дізнання та досудового слідства до дня набрання чинності цим Кодексом, продовжують свою дію до моменту їх зміни, скасування чи припинення у порядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом.

Вказана норма узгоджується з вимогами частини першої статті 5 КПК України, за якою процесуальна дія проводиться, а процесуальне рішення приймається згідно з положеннями цього Кодексу, чинними на момент початку виконання такої дії або прийняття такого рішення.

Разом з тим, положеннями КПК України (1960 р.), передбачалося прийняття рішення про зняття арешту з майна на стадії досудового слідства лише в межах провадження у кримінальній справі, або одночасно з винесенням постанови про її закриття (частина перша статті 214), або раніше, якщо в застосуванні відповідного заходу відпаде потреба (частина шоста статті 126).

Водночас, вимоги про звільнення майна з-під арешту, що ґрунтуються на праві власності на нього, виникають з цивільних правовідносин та відповідно до частини першої статті 19 ЦПК України можуть бути вирішені судом цивільної юрисдикції.

У постанові від 30 червня 2020 року у справі №727/2878/19 (провадження № 14-516цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що спори про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 1960 року та не знятого за цим Кодексом після закриття кримінальної справи, слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Арешт майна має тимчасовий характер, і його максимально можлива тривалість обмежена часовими рамками досудового розслідування та/або судового розгляду до прийняття процесуального рішення, яким закінчується кримінальне провадження.

Із закриттям кримінального провадження (кримінальної справи) втрачається легітимна мета арешту майна як втручання у конвенційне право особи на мирне володіння ним збереження речей і матеріальних цінностей для забезпечення можливості виконання завдань кримінального провадження.

Після припинення кримінальної процедури відповідне втручання фактично набуває свавільного характеру, й заінтересована особа правомірно розраховує на його припинення. Адже утвердження й забезпечення прав і свобод та надання людині ефективного засобу юридичного захисту від їх порушень, з огляду на положення статті 3 Конституції України, статті 13 Конвенції є головним обов`язком держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність.

Водночас способів захисту права власника або іншого володільця, порушеного внаслідок неприйняття під час закриття кримінальної справи обов`язкового процесуального рішення про скасування арешту майна, в означеній ситуації кримінальний процесуальний закон не передбачає.

Так як арешт на майно, а саме: квартиру АДРЕСА_3 , було накладено під час дії КПК України 1960 року за процедурою, встановленою цим нормативно-правовим актом.

З огляду на вказане, на правовідносини, пов`язані з вирішенням питання про припинення арешту майна позивача та третіх осіб, поширюються норми КПК України 1960 року.

Із урахуванням викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, тривалого часу, що минув після закриття справи, істотних організаційних і кадрових змін, що в подальшому відбулися у правоохоронних органах, вирішення питання про припинення втручання у право власності позивачки шляхом звернення до слідчого або прокурора на підставі КПК України 1960 року очевидно не буде ефективним способом захисту порушеного права.

Положеннями ч. 1 ст.126 КПК України (в редакції 1960 року) передбачено, що для забезпечення цивільного позову і можливої конфіскації майна провадиться шляхом накладення арешту на вклади, цінності та інше майно обвинуваченого чи підозрюваного або осіб, які несуть за законом матеріальну відповідальність за його дії, де б ці вклади, цінності та інше майно не знаходилось, а також шляхом вилучення майна, на яке накладено арешт. Згідно з ч. 6 ст.126 КПК України(в редакції 1960 року) накладення арешту на майно скасовується коли в застосуванні цього заходу відпаде потреба.

Суд за правилами КПК 1960 року має повноваження скасувати арешт майна відповідно дост.248 КПК України при закритті справи та відповідно до ст. 324 КПК України при постановленні вироку.

На підставі викладеного, а також втрати чинності КПК України 1960 року, закінченням розгляду кримінального провадження та помилкове накладення арешту на майно покійного спадкодавця, вирішення питання про припинення втручання у право власності у порядку, передбаченому кримінально-процесуальним законодавством є неможливим для позивачки, а тому даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

КПК України 1960 року, так само як і чинний КПК України, не передбачає застосування слідчим, слідчим суддею процесуальних норм у припиненій кримінальній справі. Таким чином, вирішення порушеного позивачем питання в порядку кримінального судочинства потребувало б відновлення кримінального провадження (кримінальної справи), яке закрито постановою суду.

Вирішуючи позов по суті, суд, також, звертає увагу, що відповідно до положень ст.ст.12,13,81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і відповідно - правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Uzan та інші проти Турції» (скарги №№ 19620/05, 41487/05, 17613/08 і 19316/08) від 05.03.2019, Європейський Суд встановив, що заявники скаржилися на тривале застосування тимчасових заходів щодо їхнього майна та відмову органів влади скасувати ці заходи протягом кількох років, навіть з урахуванням того, що заявників не було визнано винними у кримінальному провадженні або відповідачами у цивільному провадженні. Європейський Суд дійшов висновку, що влада не змогла встановити «справедливий баланс» між захистом суспільних інтересів та вимог захисту прав заявників на повагу їх власності. Таким чином, мало місце порушення статті 1 Протоколу №1 до Конвенції (право на мирне володіння майном).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи наданні докази, суд повно і всебічно з`ясував обставин, на які посилаються позивач як на підставу своїх вимог, підтверджених наданими доказами, які були досліджені, приходить до висновку про задоволення позовних вимог, в зв`язку з їх доведеністю.

Керуючись ст.ст.4,5,13,19,76-81,89,133,141,258-259,263-265,279,354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до відповідача Головного Управління Національної Поліції в КІРОВОГРАДСЬКІЙ ОБЛАСТІ; третя особа: ПЕРША КРИВОРІЗЬКА ДЕРЖАВНА НОТАРІАЛЬНА КОНТОРА про скасування арешту з нерухомого майна, задовольнити повністю.

Скасувати арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 3912580 зареєстрований 18.10.2006 19:25:06, за №3912580 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б-н, 21.06.2002, Слідче управління Кривого Рогу, ст. слідчий Л.В. Шишак. Об`єкт обтяження: квартира, адреса: АДРЕСА_2 . Власник ОСОБА_3 , виключити з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта: ОСОБА_3 . Дата реєстрації 18.10.2006 19:25:06, за №3912580 реєстратором: Перша криворізька державна нотаріальна контора, підстава обтяження: постанова, б-н, 21.06.2002, Слідче управління Кривого Рогу, ст. слідчий Л.В. Шишак, Об`єкт обтяження: квартира АДРЕСА_2 . Власник ОСОБА_3 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне рішення складено 26 серпня 2026 року.

Суддя: Р. В. Дехта