Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №212/4560/26 — Покровський районний суд міста Кривого Рогу

Справа № 212/4560/26

2/212/4302/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року м.Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі головуючої судді Швець М. В.; за участі секретаря судового засідання Дегтярової В. В., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, без фіксування за допомогою звукозаписувального технічного засобу позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив таке.

До суду звернувся представник позивача Усенко М.І. із зазначеною позовною заявою. Суд виніс ухвалу про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, задовольнив клопотання позивача про витребування доказів.

Відповідач скористався своїм правом надання відзиву на позовну заяву.

Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Справа розглядається за відсутності учасників справи, тому у відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Позиції сторін.

Позивач заявив про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100549450 на загальну суму 24 885,00 грн, судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2 662,40 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 8 000,00 грн.

Позов обґрунтував таким. 30.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та відповідачем було укладено кредитний договір № 100549450, за яким ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кошти у розмірі 7 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності. Відповідач умов кредитного договору не виконував, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість. 29.07.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, за яким ТОВ «Мілоан» передав ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за плату належні йому права вимоги до відповідача за договором № 100549450 за реєстром боржників. Таким чином, ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 24 885,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 16 695,00 грн – сума боргу за відсотками, 1 190,00 грн – заборгованість за комісією.

Відповідач у своєму відзиві визнав позовні вимоги в частині тіла кредиту, проти решти заявлених вимог заперечив, пославшись на таке. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності їх наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу. На момент укладення договору (березень 2024 року) відповідачу було 19 років, він був студентом денної форми навчання (Державний Університет Економіки і Технологій). Первісний кредитор, будучи професійною фінансовою установою, діяв вкрай недобросовісно. Всупереч вимогам Закону України «Про споживче кредитування», кредитодавець не здійснив належної перевірки реальної кредитоспроможності відповідача, не витребував жодних довідок про доходи, а натомість видав кредит під 839% річних 19-річному студенту. У доданих до позову документах міститься анкета-заява, в якій зазначені відомості про працевлаштування та дохід. Відомості, зазначені в анкеті-заяві щодо працевлаштування та доходу, самі по собі не свідчать про належну та реальну перевірку кредитодавцем моєї фактичної платоспроможності. Водночас офіційний стабільний дохід на момент укладення договору у відповідача був відсутній. позивач не надав належних доказів того, що первісний кредитодавець здійснив повну, реальну та добросовісну перевірку моєї платоспроможності перед наданням кредиту на умовах надмірно високої процентної ставки та додаткової комісії. Отже, зазначені відомості не спростовують необхідності судової оцінки справедливості умов договору та співмірності заявлених до стягнення сум. Позивач просить суд стягнути 16695,00 грн процентів, що є більш ніж удвічі більшим за суму фактично отриманого кредиту, а також 1190,00 грн комісії. Такий розмір нарахувань свідчить про очевидну надмірність фінансового навантаження на споживача та потребує особливо ретельної перевірки судом на предмет відповідності принципам добросовісності, розумності та справедливості. З урахуванням віку на момент укладення договору, відсутності стабільного офіційного доходу, статусу студента денної форми навчання, а також відсутності належних доказів здійснення первісним кредитодавцем повної та реальної перевірки моєї кредитоспроможності, вважає, що заявлена до стягнення сума процентів у розмірі 16695,00 грн є явно неспівмірною, несправедливою та не підлягає стягненню. Просив суд критично оцінити поданий позивачем розрахунок, перевірити правомірність включення до нього всіх заявлених сум та не покладати його в основу рішення без оцінки справедливості умов договору і законності кожної складової заявленої заборгованості. Позивач також просить стягнути 1 190 грн «комісії за надання кредиту». Відповідно до ч. 4 ст. 12 Закону України "Про споживче кредитування", кредитодавець не має права встановлювати окрему плату (комісію) за дії, які він здійснює на власну користь (надання кредиту, оформлення документів тощо). Видача кредиту — це прямий обов`язок кредитора, а не окрема супутня послуга для споживача. Отже, 1 190 грн стягненню не підлягають. Крім того, вважає, що заявлена позивачем сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8000 грн є завищеною та не відповідає ані критерію розумності її розміру, ані складності даної цивільної справи. Відтак, просив суд частково задовольнити позовну заяву в частині вимог щодо тіла кредиту, а також відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, у разі якщо суд дійде висновку про наявність підстав для їх стягнення – зменшити їх до розумного та співмірного розміру.

Позивач своїм правом надання відповіді на відзив не скористався, будь-які інші клопотання, заяви по суті – відсутні.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування. Оцінка аргументів сторін та висновки суду.

30.03.2024 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису (одноразового ідентифікатора) було укладено Договір про споживчий кредит № 100549450 (далі – договір, а. с. 12-17), за умовами якого кредитор надав боржнику кредит у сумі 7 000,00 грн загальним строком на 105 днів, строк складається з пільгового та поточного періодів. Згідно з п. 1.3.1 Договору пільговий період складає 15 днів, що настає з дати видачі кредиту та завершується 14.04.2024 року. Згідно з п. 1.3.2 Договору поточний період складає 90 днів, що настає з дня наступного за днем завершення пільгового періоду та закінчується 13.07.2024 року, тобто останнього дня строку кредитування. Згідно з п. 1.5.1 Договору комісія за надання кредиту становить 1 190,00 грн, яка нараховується за ставкою 17,00 % від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Згідно п. 1.5.2 Договору проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду складають 2 205,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,10 % від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредиту протягом пільгового періоду. Згідно з п. 1.5.3 Договору проценти за користування кредитом протягом поточного періоду складають 14 490,00 грн, які нараховуються за стандартною процентною ставкою 2,30 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом протягом поточного періоду. Денна процентна ставка складає 2,43% (п. 1.5. договору).

Можливість укладення кредитного договору в електронній формі передбачена п. 6.1. самого договору. Разом з Договором, відповідач підписав також Графік платежів (а. с. 18).

В матеріалах справи наявна Довідка про ідентифікацію позичальника (а. с. 19 зворот).

Копія платіжного доручення № 85927105 від 30.03.2024 (а. с. 21), а також надана АТ КБ «Приватбанк» на виконання ухвали суду про витребування доказів інформація підтверджують обставину перерахування ТОВ «Мілоан» відповідачу кредитних коштів у сумі 7 000,00 грн.

29 липня 2024 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» уклали договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т (а. с. 23-27), відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» права грошової вимоги до боржників, зокрема до відповідача, що підтверджується витягом з Реєстру боржників до договору відступлення прав вимог (а. с. 33 зворот), в якому зазначено, що заборгованість відповідача становить 24 885,00 грн, з яких: 7 000,00 грн – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 24 885,00 грн – сума боргу за відсотками, 1 190,00 грн – заборгованість за комісією. 29.07.2024 ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» сплатило первісному кредитору ТОВ «Мілоан» плату за відступлення права вимоги за вказаним договором, що підтверджується платіжною інструкцією (а. с. 33).

Докази погашення заборгованості та/або спростування розрахунку заборгованості відповідач суду не надав, обставину укладання такого кредитного договору визнає.

Отже, між ТОВ «МІЛОАН» як первісним кредитором та відповідачем склалися відносини споживчого кредитування; право вимоги за укладеним між ними кредитним договором було передано за договором відступлення права вимоги позивачу. Обставини кредитування та переходу права вимоги суд вважає доведеними.

Щодо тіла кредиту та відсотків

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України (далі за текстом рішення - ЦК) зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

На підставі ст. 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За ст. 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно із ст. 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику в строк та в порядку, що встановлені договором.

На підставі ст. 610 ЦК порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

За п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як свідчить розрахунок (а. с. 21 зворот - 22), проценти нараховані первісним кредитором впродовж строку кредитування, визначеного Договором про споживчий кредит, в розмірі, обумовленому сторонами під час укладення Договору.

Разом з тим, відповідно до Закону України «Про споживче кредитування», оскільки Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року, що набрав чинності 24 грудня 2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» пунктом 5, яким встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Наведені норми, які регулюють питання споживчого кредитування, передбачають, що починаючи з 24 грудня 2023 року денна ставка має бути не більше 2,5 %, з 23 квітня 2024 року – не більше 1,5 %, а з 21 серпня 2024 року – не більше 1 %.

Позивач з моменту набуття права вимоги до відповідача не здійснював жодних нарахувань, в тому числі і відсотків. Однак первісний кредитор не дотримався зазначеної вище вимоги закону, застосовуючи протягом усього строку кредитування денну процентну ставку 2,43%. З урахуванням вимог Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих відсотків за період з 23.04.2024 до 13.07.2024 (тобто впродовж поточного періоду) з урахуванням зазначених норм Закону. Відсотки у цей період мають бути нараховані за процентною ставкою 1,5 %, і становлять 8 610,00 грн.

Таким чином, загальний розмір правомірно нарахованих відсотків становить 12 103,00 гривень. В іншій частині заявлених вимог про стягнення нарахованих відсотків у зазначений період слід відмовити.

Суд відхиляє доводи відповідача про несправедливість умов кредитного договору з підстав того, що на момент його укладення він був студентом 19-річного віку, а кредитодавець не здійснив належної перевірки його кредитоспроможності.

Відповідно до статей 203, 204, 627, 628, 638 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні його умов, а укладений договір є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

З матеріалів справи вбачається, що до укладення кредитного договору відповідач самостійно подав заявку на отримання кредиту, у якій повідомив кредитодавця про свій статус студента та зазначив розмір свого щомісячного доходу. Таким чином, саме відповідач надав кредитодавцю інформацію, необхідну для вирішення питання щодо можливості надання кредиту, і не довів, що така інформація була викладена ним помилково або що кредитодавець був обізнаний про її недостовірність.

Сам по собі факт перебування відповідача у статусі студента та його юний вік на момент укладення договору не свідчать про відсутність у нього цивільної дієздатності, неспроможність усвідомлювати значення своїх дій чи про несправедливість умов договору. На час укладення кредитного договору відповідач був повнолітньою особою, яка мала повний обсяг цивільної дієздатності, а тому могла самостійно набувати цивільних прав та обов`язків і нести відповідальність за взяті на себе договірні зобов`язання.

Матеріали справи не містять належних і допустимих доказів того, що відповідач був позбавлений можливості ознайомитися з умовами кредитного договору, що на нього чинився будь-який тиск, що він діяв під впливом обману чи тяжких обставин, або що окремі умови договору були приховані від нього. Навпаки, укладення кредитного договору свідчить про досягнення сторонами згоди щодо всіх його істотних умов, зокрема щодо розміру кредиту, строку користування ним, процентної ставки та порядку виконання зобов`язань.

Посилання відповідача на те, що кредитодавець неналежним чином перевірив його кредитоспроможність, також не можуть бути підставою для звільнення його від обов`язку сплатити проценти за користування кредитними коштами.

Відповідачем не надано доказів того, що умови кредитного договору були несправедливими у розумінні законодавства про захист прав споживачів, а також не доведено наявності вимог та підстав для визнання окремих умов договору недійсними чи такими, що не підлягають застосуванню. Незгода відповідача з розміром процентів після отримання та використання кредитних коштів не є підставою для звільнення його від виконання належним чином взятих на себе договірних зобов`язань.

Щодо комісії

Законом України «Про споживче кредитування» в редакції станом на час укладення Договору про споживчий кредит визначав можливість встановлення комісії, пов`язаної з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту. Як свідчить заява на отримання кредиту (а. с. 20) та сам Договір (п. 1.5.1., а. с. 13), мова йшла про одноразову комісію за надання кредиту. Відповідач був обізнаний про неї, зокрема, до укладення Договору і погодився на цю умову.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо неправомірності включення до складу заборгованості одноразової комісії за надання кредиту.

Посилання відповідача на частину четверту статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та постанову Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 суд вважає нерелевантними до застосування у межах цієї справи, оскільки ця справа та висновки ВП ВС стосувалися комісії за обслуговування кредиту (а у справі № 212/4560/26 йдеться про комісію за надання кредиту).

З матеріалів справи вбачається, що умовами кредитного договору сторони погодили сплату одноразової комісії за надання кредиту, її розмір був визначений у договорі та відомий відповідачу до моменту його укладення. Підписанням заяви та кредитного договору відповідач підтвердив своє ознайомлення з його умовами та погодився з ними, у тому числі щодо обов`язку сплатити зазначену комісію.

При цьому відповідачем не надано належних та допустимих доказів того, що умова договору про сплату одноразової комісії була визнана недійсною у встановленому законом порядку, суперечить імперативним приписам законодавства або була включена до договору внаслідок порушення принципу свободи волевиявлення сторін.

Отже, суд не вбачає правових підстав для відмови у стягненні одноразової комісії за надання кредиту, передбаченої умовами укладеного сторонами договору. Така вимога позивача підлягає задоволенню.

Щодо витрат на правничу допомогу

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких за ч. 3 ст. 133 ЦПК належать витрати на професійну правову допомогу, які за змістом ст. 137 ЦПК несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати (усі, крім судового збору), пов`язані з розглядом справи, покладаються, у разі задоволення позову - на відповідача.

За ст. 141 ЦПК розмір витрат, які сторона сплатила у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог ч. 4 ст. 137 ЦПК суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, тому обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а суд при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу повинен надати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких відповідач має заперечення.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Отже, можна зробити висновок, що ЦПК передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Аналогічна правова позиція була викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року по справі № 755/9215/15-ц.

Суд встановив, що витрати позивача на правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн підтверджуються такими документами: Договором про надання правничої допомоги від 01.07.2025 року (а. с. 37); Актом наданих послуг (а. с. 38), Детальним описом наданих послуг до Акту (а. с. 38 зворот).

Відповідач у своєму відзиві просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, або ж зменшити їх розмір. Вважає заявлену суму витрат завищеною та такою, що не відповідає ані критерію розумності її розміру, ані складності даної цивільної справи. Дана справа не є складною, є типовою справою про стягнення заборгованості за кредитним договором, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а подана позовна заява має переважно шаблонний характер.

З урахування принципів розумності та справедливості, суд вважає, що розумним і справедливим у цьому випадку є розмір витрат на правничу допомогу у розмірі 4 000,00 гривень.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовна заява підлягає частковому задоволенню, судові витрати підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме у розмірі 2 138,57 грн судового збору та 3 262,00 грн витрат на правничу допомогу.

На підставі зазначеного, керуючись статтями 12, 13, 19, 80, 81, 82 89, 131, 141, 223, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив таке.

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за Кредитним договором № 100549450 від 30.03.2024 року в загальному розмірі 20 293,00 (двадцять тисяч двісті дев`яносто три) гривень.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 2 138,57 грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 3 262,00 грн.

У задоволенні решти заявлених позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, юридична адреса: вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28, м. Львів;

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення суду складено та підписано 25 серпня 2026 року.

Суддя: М. В. Швець