Рішення від 01 липня 2026 р. у справі №933/161/26 — Шевченківський районний суд міста Дніпра

Справа № 933/161/26

Провадження № 2/932/971/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 липня 2026 року м. Дніпро

Шевченківський районний суду міста Дніпра у складі:

головуючого судді – Сітнікова Т.Б.

за участі секретаря судового засідання – Рибалці В.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дебальцівської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування, -

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2026 представник позивача адвокат Карлаш І.А. який діє в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Дебальцівської міської ради про визнання права власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка —

ОСОБА_2 обґрунтування позову представник позивача зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивачки ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть від 30.12.2024 року. Факт родинних відносин з чоловіком підтверджується свідоцтвом про шлюб від 20.02.1988 року. З час шлюбу позивачка та її померлий чоловік на підставі свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1994 року подружжям було набуто у спільну часткову власність (по 1/2 частці кожному) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

18.02.2025 року позивач у строк, визначений ст. 1270 ЦК України, подала заяву про прийняття спадщини до Першої дніпровської державної нотаріальної контори (спадкова справа № 76/2025). 18.07.2025 року постановою державного нотаріуса позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність реєстрації права власності спадкодавця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість витребування відомостей з Бюро технічної інвентаризації у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Дебальцеве.

Ухвалою Олександрівського районного суду Донецької області від 29.12.2025 року справу передано за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Дніпра. Ухвалою Шевченківського районного суду м. Дніпра від 18 березня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання позивач та представник не з`явились, представник позивача подав заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримуємо, на задоволенні позову наполягаємо, проти заочного розгляду справи не заперечуємо.

Представник відповідач у судове засідання не з`явився про час та дату був належним чином повідомленний.

Суд, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Як встановлено судом, 20 лютого 1988 року позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , 24.01.1957 уклали шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 .

Чоловік позивачки ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , що вбачається зі свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 30.12.2024 року Дніпровським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Дніпровському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса).

До матеріалів справи також долучено та досліджено судом свідоцтва про право власності на житло від 29.12.1994 року подружжям було набуто у спільну часткову власність (по 1/2 частці кожному) квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

18.07.2025 року постановою державного нотаріуса позивачці було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину через відсутність реєстрації права власності спадкодавця в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та неможливість витребування відомостей з Бюро технічної інвентаризації у зв`язку з тимчасовою окупацією м. Дебальцеве.

Статтями16,328 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути в тому числі і визнання права; право власності набувається на підставах, що не заборонені законом.

Статтею 41 Конституції України визначено, що кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Згідно ч. 1ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, а ч.2 даної статті передбачено, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до статті 316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України). Спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла до інших осіб (спадкоємців) (стаття 1216 ЦК України).

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України).

Відповідно до статті 1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово (частина перша статті 1258 Цивільного кодексу України)

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і щодо нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі «Федоренко проти України» № 25921/02, ЄСПЛ вказав, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

У ст. 382 ЦК закріплюється презумпція правомірності набуття права власності на певне майно. Право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не буде встановлено в судовому порядку, або незаконність права власності не випливатиме із закону.

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16 та від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13 зроблено висновок про те, що державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для підтвердження права власності, а самостійного значення для виникнення права власності немає. Така реєстрація визначає лише момент, з якого держава визнає та підтверджує право власності за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення такого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15- ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 2Закону України« Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», документи, що подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», підставами для відмови в державній реєстрації прав зокрема є: подання документів, які не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями.

Пунктом 9 частини 1 статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Відповідно до ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи, що право власності спадкодавця виникло у законний спосіб, але оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку є неможливим з об`єктивних причин (тимчасова окупація території), позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.4, 19, 76, 81, 200, 206 ,247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст.16, 177,179, 181,182,190,629,328,392,655,656 ЦК України,Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» від 01.07.2004 року № 1952-ІV, суд,

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дебальцівської міської ради про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування – задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 частку квартири за адресою АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка — ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 273 ЦПК України та може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Сітніков Т.Б.