Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №697/2212/26 — Канівський міськрайонний суд Черкаської області

Справа № 697/2212/26

Провадження № 1-кп/697/234/2026

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Канів

Канівський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді – ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання – ОСОБА_2

розглянувши в порядку спрощеного провадження без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників справи кримінальне провадження №12026255340000114 від 12.08.2026 за обвинуваченням:

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Канева Черкаської області, зареєстрованого та фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з середньою спеціальною освітою, фізичної особи підприємця « ОСОБА_3 », неодруженого, особи з ІІІ групою інвалідності, учасником бойових дій, постраждалим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС не являється, маючого на утриманні малолітню дитину, раніше не судимого.

у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 , 31.07.2026 близько 21:00 год., більш точного часу не встановлено, перебуваючи поблизу домоволодіння по АДРЕСА_2 , на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння щодо настання суспільно небезпечних наслідків, з метою завдання побоїв, підійшов до раніше знайомого йому ОСОБА_4 , який разом із своїм товаришем ОСОБА_5 перебували поблизу вищевказаного домоволодіння по АДРЕСА_2 та у ході словесного конфлікту з ОСОБА_4 , наніс останньому один удар кулаком правої руки в область його обличчя, а саме ділянку носу, від якого потерпілий присів.

В подальшому, ОСОБА_3 , продовжуючи реалізацію свого єдиного кримінально протиправного умислу, спрямованого на завдання побоїв потерпілому ОСОБА_4 , після того як потерпілий намагався підвестись з положення сидячи на прямі ноги, наніс ОСОБА_4 ще один удар кулаком правої руки в область лівої сторони його обличчя та в цей час товариш потерпілого ОСОБА_5 одразу ж відтягнув в бік ОСОБА_3 та останній покинув місце вчинення кримінального правопорушення, завдавши при цьому потерпілому ОСОБА_4 побоїв, які завдали фізичного болю та не спричинили тілесних ушкоджень.

Тим самим, ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок, передбачений ч. 1 ст. 126 КК України, а саме: умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 в присутності захисника – ОСОБА_6 , беззаперечно визнав свою винуватість у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженими правами на апеляційне оскарження, та згідний з розглядом обвинувального акта у спрощеному провадженні без проведення судового розгляду в судовому засіданні, що підтверджується його заявою від 21.08.2026 на ім`я прокурора щодо визнання своєї винуватості, згоди із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.

Судом шляхом дослідження відповідної заяви встановлено, що обвинувачений ОСОБА_3 обізнаний зі своїми правами, правильно розуміє зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності його позиції.

Потерпілий ОСОБА_4 під час досудового розслідування надав заяву, згідно якої не заперечував проти розгляду обвинувального акта у спрощеному провадженні, згідний із встановленими досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлений з обмеженням права на апеляційне оскарження згідно з ч. 2 ст. 302 КПК України.

Враховуючи викладене, суд розглянув обвинувальний акт щодо вчинення кримінального проступку без проведення судового розгляду в судовому засіданні за відсутності учасників судового провадження, на підставі вивчення обвинувального акта та доданих до нього матеріалів із ухваленням вироку без зазначення доказів на підтвердження встановлених обставин відповідно до ч. 2 ст. 382 КПК України.

Вивчивши обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, доведена.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ч. 1 ст. 126 КК України, як умисне завдання побоїв, які завдали фізичного болю і не спричинили тілесних ушкоджень.

Призначаючи покарання обвинуваченому, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого, особу обвинуваченого, тяжкість скоєного кримінального правопорушення.

Відповідно до ст. 12 КК України, зазначене кримінальне правопорушення за ч. 1 ст. 126 КК України відноситься до кримінальних проступків.

Обвинувачений ОСОБА_3 вину визнав повністю, посередньо характеризується за місцем проживання, є особою з ІІІ групою інвалідності, має на утриманні малолітню дитину, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває.

Обставинами, що пом`якшують покарання ОСОБА_3 , передбачені ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 , передбачених ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винною у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

Згідно з приписами ст. 8 КПК України, кримінальне провадження здійснюється з дотриманням принципу верховенства права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості кримінального правопорушення.

Покарання завжди призначається як відповідний захід примусу держави за вчинене кримінальне правопорушення, виконує виправну функцію і водночас запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень як самим засудженим, так і іншими особами.

Зокрема, індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром такої діяльності є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання – виправлення засудженого.

Враховуючи викладене вище, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке є умисними, закінченими кримінальними проступком, обставини вчинення кримінального правопорушення, характер та ступінь тяжкості фактичних наслідків правопорушення, відомості про особу обвинуваченого, обставин, що пом`якшують покарання, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому міру покарання у виді штрафу.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення кримінального провадження відносно обвинуваченого ОСОБА_3 не застосовувалися і обранню не підлягають.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

На підставі зазначеного та керуючись ст.ст. 370-371, 373-374, 376, 381, 382 КПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 126 КК України, і призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) грн..

Вирок може бути оскаржений до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.

На підставі ч. 1 ст. 394 КПК України, вирок суду першої інстанції, ухвалений за результатами спрощеного провадження в порядку, передбаченому ст.ст. 381 та 382 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав розгляду провадження за відсутності учасників судового провадження, недослідження доказів у судовому засіданні або з метою оспорити встановлені досудовим розслідуванням обставини.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку не пізніше дня, наступного за днем його ухвалення, надіслати учасникам судового провадження.

Головуючий ОСОБА_1