Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №537/1614/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 537/1614/26

провадження 2/527/970/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Свістєльнік Ю.М.,

з участю секретаря судового засідання – Козинко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», яка подана представником заявника – Ушакевич Мариною Петрівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

20.04.2026 на розгляд до Глобинського районного суду Полтавської області надійшла справа за підсудністю від Крюківського районного суду м. Кременчука, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», яка подана представником заявника – Ушакевич Мариною Петрівною до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позову представник зазначила, що 19.02.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №240219-001, підписаний електронним підписом одноразовим ідентифікатором U80383. Відповідно до кредитного договору, клієнту було надано кредит у сумі 13068,18 гривень. Згідно з умовами кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 12,00% (сума одноразової комісії складає 1568,18 грн). Умовами кредиту передбачено, що позичальник має зробити 12 щомісячних платежів, платежі мають вноситись щомісяця до 19 числа місяця закінчення відповідного розрахункового періоду користування кредитом. На банківський рахунок позичальника було перераховано кредитні кошти у розмірі 11500,00 грн, із урахуванням стягнутої одноразової комісії. Згідно розрахунку кредитної заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором №240219-001 від 19.02.2024, станом на 21.11.2025 заборгованість за ОСОБА_1 перед ТОВ «КРЕДИТСЕРВІС» становить 34434,78 гривень, яка складається з: 12314,02 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 220120,76 гривень – прострочена заборгованість за процентами. Станом на 24.11.2025 заборгованість за кредитним договором не погашена, тому, позивач звертається до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, у зв`язку із порушенням його прав та інтересів як кредитодавця та стянути судові витрати.

Ухвалою Глобинського районного суду Полтавської області від 21.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, в позовній заяві просив справу розглядати без їх участі.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 10:45 год 20.05.2026, на 10:15 год. 18.06.2026, на 14:30 год. 09.07.2026 та на 11.00 год 26.08.2026 повернулися до суду не вручена з відміткою «адресат відсутній».

Приймаючи до уваги викладене, суд вважає, що відповідно до положень п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, повістка вважається такою, що вручена відповідачу.

Відзиву відповідач не подав.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Як встановлено судом, 19 лютого 2024 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №240219-001, за яким кредитодавець надає позичальнику кредит у розмірі вказаному у договорі, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором. Кредит надається позичальнику шляхом перерахування на банківський рахунок позичальника. Умови надання кредиту: сума кредиту становить – 13068,18 грн, сума на карту – 11500,00 грн., строк, на який надається кредит – 366 днів, кількість щомісячних платежів 12, комісія за видачу кредиту – 12% від суми кредиту, денна процентна ставка – 0,57%, орієнтовна реальна річна процентна ставка – 1882,16%, сума щомісячного платежу становить 1698,69 грн. Номер картки позичальника НОМЕР_1 в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.19-25).

Вказаний договір було підписано відповідачкою шляхом накладення електронного підпису одноразовим індентифікатором U80383 (а.с. 24).

Із довідки про укладення договору вбачається, що клієнт ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 подав до ТОВ «Кредитсервіс» заявку на кредит 19.02.2024 року 09 год. 35 хв. Ідентифікація позичальника здійснювалася в інформаційно-телекомунікаційній системі https://recredit.ua. Акцепт оферти позичальником (підписання договору одноразовим ідентифікатором) з ТОВ «Кредитсервіс» здійснювалося в інформаційно-телекомунікаційній системі https://recredit.ua. (а.с. 36).

Одночасно з підписанням цього договору ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту (а.с.25 на звороті - 26).

На підтвердження надання кредиту на підставі вказаного договору ТОВ «Кредитсервіс» було надало платіжну інструкцію №304 від 19 лютого 2024 року відповідно до якої ТОВ «Кредитсервіс» було перераховано кошти на рахунок ОСОБА_1 у розмірі 11500,00 грн (а.с 43).

19 січня 2026 року ТОВ «Кредитсервіс» на адресу ОСОБА_1 направлено повідомлення про досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості (а.с.42).

Згідно Виписки з особового рахунку за Кредитним договором №240219-001, заборгованість ОСОБА_1 станом на 24.11.2025 року становить 34434,78 грн., яка складається із: 12314,02 грн суми заборгованості за тілом кредиту, 22120,76 грн суми заборгованості за відсотками (а.с.35).

Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем ТОВ «Кредитсервіс», відповідачка має заборгованість у розмірі 34434,78 грн., яка складається із: 12314,02 грн суми заборгованості за тілом кредиту, 22120,76 грн суми заборгованості за відсотками. Окрім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідачем було частково погашено заборгованість у розмірі 15.03.2024 на загальну суму в розмірі 1698,98 грн. з них: 754,16 грн в рахунок тіла кредиту та 944,82 грн. погашена заборгованість в рахунок процентів за користування кредитом (а.с.44).

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

Так, відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позов не надав, не скористалася своїми процесуальними правами сторони в процесі і не надав належних доказів, які спростовують доводи позивача щодо укладення кредитного договору та розміру заборгованості.

Кредитний договір №240219-001 від 19.02.2024 підписаний електронним підписом з одноразовим ідентифікатором.

У статті 3 Закону № 675-VIII «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону № 675-VIII електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону № 675-VIII).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. (частина 6 статті 11 Закону № 675-VIII).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі – частина 12 статті 11 Закону № 675-VIII.

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач зазначав, що у зв`язку з порушеннями зобов`язань відповідачка має заборгованість за кредитним договором №240219-001 від 19.02.2024 року в сумі 34434,78 грн., з яких 12314,02 грн суми заборгованості за тілом кредиту, 22120,76 грн суми заборгованості за відсотками.

Стаття 1054 ЦК України передбачає, що за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно із ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, як це передбачено ст. 526 ЦК України.

Згідно з нормою статті 562 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статті 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 611 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання боржником визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц).

Так в даному випадку матеріали справи у своїй сукупності свідчать про те, що відповідач отримав кредитні кошти за договором №240219-001 про надання кредиту від 19.02.2024 року, укладеного з ТОВ «Кредитсервіс».

Таким чином, оскільки відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання та в добровільному порядку у строки, передбачені кредитним договором, отримані в кредит кошти не повернув, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за основною сумою боргу (тілом кредиту) та відсотками за користування кредитом, які нараховані з 19.02.2024 року по 19.02.2025 року, тобто в межах строку кредитування, підлягають задоволенню.

Відповідач заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляв; належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має менший розмір, ніж зазначено позивачем, не надав; власний розрахунок не надавав.

Таким чином, оскільки відповідач не виконує умов кредитного договору, добровільно та в визначені строки не сплачує визначені договором платежі, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідачки підлягає стягненню судовий збір, сплачений позивачем при поданні позову у розмірі 2662,40 гривень.

Іншими витратами є зокрема витрати на професійну правничу допомогу ( п. 1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Ч.2 ст. 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Згідно із ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Суд також враховує правовий висновок у постанові від 22.03.2023 у справі № 758/6113/19, в якій Верховний Суд зазначив, «що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 137 ЦПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами третьою-п`ятою, дев`ятою статті 141 ЦПК України.

При цьому такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі, чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до пункту 4 частини третьої статті 137 ЦПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до пункту 2 частини третьої статті 141 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).

На підтвердження витрат на правову допомогу позивачем надані копії: договору про надання правової (правничої) допомоги № 25 -01/2023 від 25.01.2023, укладений між АО « Правовий діалог» та ТОВ « Кредитсервіс», додаткової угоди №1 до вказаного договору від 04.01.2024, акту № 3 приймання-передачі наданої правової допомоги за договором про надання правової допомоги №25-01/2023 від 30.01.2026, відповідно до яких позивач поніс 7000 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Враховуючи незначну складність справи, яка розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, та обсяг необхідних адвокатом послуг, час, витрачений адвокатом на надання послуг, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 4000,00 грн. витрат на правничу допомогу, що відповідатиме критерію обґрунтованості та пропорційності, виходячи з обставин цієї справи.

Керуючись ст. 10, 12,13, 18,76- 81, 258,133, 137, 141 259, 263-265, 280-281, 352, 354, 355 ЦПК України, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» заборгованість за Кредитним договором №240219-001 від 19.02.2024 у розмірі 34434,78 грн, яка складається з: 12314,02 гривень – прострочена заборгованість за сумою кредиту, 22120,76 гривень – прострочена заборгованість за процентами.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС» судовий збір у сумі 2662,40 гривень та витрати на правову допомогу у розмірі 4 000 гривень.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «КРЕДИТСЕРВІС», місцезнаходження: 01133, вул. Коновальця Євгена, буд. 36-Д, приміщення 65-з, м. Київ, код ЄДРПОУ 41125531.

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ), РНОКПП: НОМЕР_2 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік