Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №527/1248/26 — Глобинський районний суд Полтавської області

Справа № 527/1248/26

провадження 2/527/1092/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 серпня 2026 року м.Глобине

Глобинський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді – Свістєльнік Ю.М.,

з участю секретаря судового засідання – Козинко Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глобине в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт», яка подана представником позивача – Балашовим Віталієм Володимировичем до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача звернулася до суду з позовом про стягнення заборгованості, сформованим в системі «Електронний суд».

В обґрунтування позову представник зазначила, що 20.09.2022 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2/2341031. За змістом договору позичальнику відкривався рахунок та видавалася кредитна картка з кредитним лімітом у розмірі 9980,78 грн на строк з 20.09.2022 року по 19.09.2028 року включно, із застосуванням щомісячної процентної винагороди за користування кредитом у розмірі 15 % річних (фіксована процентна ставка).

29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та товариством з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» укладено договір №4-2023 (далі Договір №4-2023 від 29.08.2023) про відступлення права вимоги до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №2/2341031від 20.09.2022.

Відповідно до пункту 2.1. Договору №4-2023 від 29.08.2023 первісний кредитор передає (відступає) новому кредитору права вимоги до боржників, новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за кредитним договорами та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором.

15.09.2023 передача права вимоги за кредитним договором №2/2341031 від 20.09.2022 відбулася до позивача з дати підписання відповідного реєстру прав вимог згідно із Додатком № 5 до Договору про відступлення права вимоги.

15.09.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» направив повідомлення ОСОБА_1 про те, що відбулось відступлення права вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023 до ТОВ «Глобал Спліт», яке, в свою чергу, стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості за кредитним договором.

На виконання умов Договору відступлення права вимоги ТОВ «Глобал Спліт» 01.08.2025 (вих. № 3762) повідомив ОСОБА_1 про необхідність перерахувати на їх користь кошти в сумі 13858,21 грн, що відповідає розміру поточного зобов`язання за договором №2/2341031 від 20.09.2022.

Станом на 05.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2/2341031 від 20.09.2022 становить 13858,21 грн, яка складається із рахунку простроченої заборгованості за основним боргом 9799,17 грн, прострочених відсотків 1209,04 грн., прострочена заборгованість по комісії 2850,00 грн.

У зв`язку з неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань, ТОВ «Глобал Спліт» звернулося до суду з вимогою стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором у розмірі 13858,21 та судовий збір у розмірі 2662,40 грн.

Ухвалою суду від 11 травня 2026 року у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Представник позивача - ТОВ " ГЛОБАЛ СПЛІТ " у судове засідання не з`явився, надав через систему «Електронний суд» клопотання про розгляд справи в його відсутність, позовні вимоги підтримує, проти винесення заочного рішення по справі не заперечує.

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явилася, судові повістки про виклик до суду направлялися за зареєстрованим місцем проживання відповідача.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Як вбачається з Рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень судові повістки про виклик ОСОБА_1 до суду на 10:00 год 16.06.2026, на 11:42 год. 09.07.2026 та на 09:45 год 26.08.2026 повернулися до суду не вручені з відміткою «адресат відсутній».

Відзиву відповідач не подала.

Враховуючи наявність умов проведення заочного розгляду справи встановлених ст. 280 ЦПК, судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Приймаючи до уваги викладене, враховуючи наявність зазначених умов проведення заочного розгляду справи, суд розглянув справу заочно, на підставі наявних у ній доказів.

У зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з вимогами частини 2 статті 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши надані матеріали і оцінюючи їх в сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно зі статтями 4, 5 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Судом встановлено, що 20.09.2022 від між АТ «Креді Агріколь Банк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №2/2341031 на підставі власноруч підписаного сторонами Договору про надання банківських послуг від 20.09.2022 та Заяви про надання банківської послуги «Кредитна картка» (а. с. 17-21,30-31).

Відповідно до умов вказаного кредитного договору, додатково викладених у Паспорті споживчого кредиту, кредитор відкрив рахунок та видавав кредитну картку з кредитним лімітом у розмірі 9980 грн 78 коп. на строк з 20.09.2022 року по 19.09.2028, із застосуванням щомісячної процентної винагороди за користування кредитом у розмірі 15 % річних (фіксована процентна ставка), щомісянка комісійна винагорода за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 285,00 грн.

АТ «Креді Агріколь Банк» свої зобов`язання за кредитним договором №2/2341031 від 20.09.2022 виконав у повному обсязі, надавши можливість відповідачу розпоряджатися кредитними коштами, що підтверджується копіями платіжних інструкції № REF2885094 від 20.09.2022 на суму 1710,00 грн., № REF2885094 від 20.09.2022 на суму 285,00 грн., № REF2885094 від 20.09.2022 на суму 72,29 грн., № REF2885094 від 20.09.2022 на суму 552,12 грн., № REF2885094 від 20.09.2022 на суму 5768,70 грн., № REF2885094 від 20.09.2022 на суму 1592,67 , а всього на загальну суму 9980,78 грн, призначення платежу: рефінансування кредитної заборгованості по договору 1/2341031 від 23.03.2021 ОСОБА_1 (а.с. 22-24).

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором №2/2341031 від 20.09.2022 у повному обсязі належно не виконала, у зв`язку з чим відповідно до розрахунку заборгованості перед АТ «Креді Агріколь Банк» станом на 05.05.2026 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 13858,21 грн, яка складається із рахунку простроченої заборгованості за основним боргом 9799,17 грн, прострочених відсотків 1209,04 грн., прострочена заборгованість по комісії 2850,00 грн (а. с. 16).

Згідно з випискою з рахунку, що відкритий на ім`я клієнта банку ОСОБА_1 , у період з 29.09.2022 – 15.09.2023 остання користувалась кредитними коштами та частково здійснювала плату за їх користування (а. с. 32-36).

29.08.2023 між АТ «Креді Агріколь Банк» та ТОВ «Глобал Спліт» було укладено Договір про відступлення права вимоги №4-2023 з додатками (а. с. 8-11). Згідно з умовами вказаного договору та Додатку № 1 до нього від 29.09.2023 Реєстр прав вимог №1, а також Акту приймання-передачі розширеного реєстру прав вимог щодо кредитних договорів станом на 15.09.2023 первісний кредитор передав права вимоги до боржників, у тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2/2341031 від 20.09.2022 у загальній сумі заборгованості у розмірі 13858,21 грн, яка складається із рахунку простроченої заборгованості за основним боргом 9799,17 грн, прострочених відсотків 1209,04 грн., прострочена заборгованість по комісії 2850,00 грн.

Право вимоги до ОСОБА_1 знаходиться в Реєстрі прав вимог №1 до Договору про Відступлення права вимоги №4-2023 від 29 серпня 2023 року під номером 1913 (а.с. на звороті 71) .

15.09.2023 АТ «Креді Агріколь Банк» направив повідомлення ОСОБА_1 про те, що відбулось відступлення права вимоги за договором №4-2023 від 29.08.2023 до ТОВ «Глобал Спліт», яке, в свою чергу, стало новим кредитором та має право вимагати від ОСОБА_1 погашення кредитної заборгованості за кредитним договором (а.с. 37).

На виконання умов Договору відступлення права вимоги ТОВ «Глобал Спліт» 01.08.2025 (вих. № 3762) повідомив ОСОБА_1 про необхідність перерахувати на їх користь кошти в сумі 13858,21 грн, що відповідає розміру поточного зобов`язання за договором №2/2341031 від 20.09.2022 (а.с. 41).

Відповідно до п. 1 ч.1ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За загальним правилом зобов`язання виконуються тими самими особами, які були кредитором і боржником під час їх виникнення. Але законодавство передбачає можливість заміни осіб (як кредитора, так і боржника) при збереженні предмета і змісту зобов`язання. Стосовно обсягу прав, що переходять до нового кредитора, Цивільний Кодекс України у ст. 514 закріплює правило, згідно з яким до нового кредитора переходять усі права первісного кредитора у зобов`язанні, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, ТОВ «ГЛОБАЛ СПЛІТ» являється новим кредитором у зобов`язанні, позичальником в якому є відповідач ОСОБА_1 .

До теперішнього часу відповідач продовжує ухилятися від своїх зобов`язань.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У відповідності до ст.ст.526,530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином і в установлені строки відповідно до умов договору. Згідно зі ст.ст.610,611 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або неналежне виконання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором, зокрема, сплата неустойки (штрафу), яка є грошовою сумою, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов`язання.

Статтею 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Крім того ч. 2ст. 1050 ЦК України встановлено, що у разі якщо за договором позичальник зобов`язувався повернути позику частинами, то вразі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилась, та сплати процентів.

Згідно ст.ст.12,13,81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ст.ст.625,1048,1054 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання, і за кредитним договором зобов`язаний повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст.ст.626ч.1,627,629 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. При цьому сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором ОСОБА_1 належним чином не виконувала, про що свідчать відомості, викладені у розрахунку заборгованості станом на 05 травня 2026 року. Внаслідок чого у відповідача виникла заборгованість в розмірі 13858,21 грн. Доказів на підтвердження виконання договору, сплати заборгованості за кредитним договором ОСОБА_1 не надала.

Водночас, що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача простроченої заборгованості з комісією в сумі 2850,00 грн., суд зазначає наступне.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

ВП ВС у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 зробила висновок про нікчемність умов кредитного договору щодо оплатності послуги з надання інформації. А в постанові від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 визначила, що умова договору про надання споживчого кредиту, укладеного до 13 січня 2006 року, стосовно встановлення додаткової плати (комісії) за обслуговування споживчого кредиту є оспорюваною.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 (провадження № 14-44цс21) зазначено, що 10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку з чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними, проте, враховуючи ультраактивну форму дії Закону України «Про захист прав споживачів», визначені ним наслідки включення до договору споживчого кредиту умов, якими встановлено плату щодо кредиту, підлягають перевірці на відповідність змісту положень Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Статтею 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит). Цією ж постановою визнано такою, що втратила чинність, постанову Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 «Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту».

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Банк має право обчислювати загальні витрати за споживчим кредитом, базуючись на припущенні, що платежі за послуги банку залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит, якщо договір про споживчий кредит містить умови, що дозволяють зміну процентної ставки та/або інших платежів за послуги банку, включених до загальних витрат за споживчим кредитом, і така зміна не може бути визначена на момент обчислення загальної вартості кредиту та реальної річної процентної ставки (пункт 8 Правил про споживчий кредит).

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит, загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, уключаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

У кредитних відносинах економічною метою кредитодавця є повернення суми кредиту та одержання процентів за користування кредитом. Кредитодавець заінтересований у своєчасному виконанні позичальником обов`язків за кредитним договором, для чого позичальник має бути проінформований про строки і суми належних платежів.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 вирішувала питання (а) чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування»; (б) чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна/нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала на те, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з пунктом 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Враховуючи наведені правові висновки, банк не мав права встановлювати до кредитного договору комісію за обслуговування кредитної заборгованості, яка включає в себе моніторинг заборгованості, під яким розуміється електронне інформування (нагадування) про здійснення щомісячних платежів по кредиту та процентах, надання інформації щодо стану заборгованості через дистанційні системи обслуговування, інформування позичальника про виникнення простроченої заборгованості, консультування позичальника (як усне так і письмове) щодо погашення заборгованості, своєчасності сплати платежів тощо. Така умова договору є нікчемною та не потребує визнанню недійсною.

Отже, оскільки споживач є вразливою стороною договірних відносин, законодавець визначився з посиленим захистом споживачів шляхом прийняття Закону України «Про захист прав споживачів» та Закону України «Про споживче кредитування», який набрав чинності 10 червня 2017 року.

Продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача (частини перша та друга статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Як уже зазначалося судом вище, умовами укладеного між сторонами договору встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості, тобто фактично встановлено плату позичальника за надання інформації щодо його кредиту, безоплатність надання якої прямо передбачена частиною 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Враховуючи наведене, оскільки ОСОБА_1 було встановлено щомісячну плату за послуги банку, які за законом повинні надаватись безоплатно, визначені в пункті 1.3.2. кредитного договору № 2/2341031 від 20.09.2022 умови щодо обов`язку позичальника сплачувати комісійну винагороду за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в розмірі 15 % річних у розмірі 285,00 грн., зазначеної в пункті 1.1. договору, є нікчемними.

Частиною четвертою статті 42 Конституції України передбачено, що держава захищає права споживачів, здійснює контроль за якістю і безпечністю продукції та усіх видів послуг і робіт, сприяє діяльності громадських організацій споживачів.

Згідно з положеннями частини 1 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком. Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг, як це закріплено вимогами частини 3 статті 55 вказаного Закону.

Як визначено положеннями частини 3 статті 13 ЦК України, не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що послуга з надання споживчого кредиту є діяльністю банку або іншої фінансової установи з передачі споживачу коштів на придбання продукції для його особистих потреб, а тому встановлення кредитором будь-яких зборів, комісій, платежів за інші дії, ніж надання коштів на придбання продукції, не відповідає змісту кредитних правовідносин.

За таких обставин, банком без належних на те правових підстав нарахована комісія за обслуговування кредитної заборгованості на загальну суму 2850 грн 00 коп., а відтак, позовні вимоги ТОВ «Глобал Спліт» про стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за комісією в сумі 2850 грн 00 коп., є необґрунтованими з наведених вище підстав та задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, враховуючи наявність у ОСОБА_1 непогашеної заборгованості за кредитним договором, суд дійшов висновку про необхідність задовольнити вимоги позивача в частині стягнення з відповідача заборгованості за комплексним договором № 2/2341031 від 20.09.2022, в загальному розмірі 11008 грн 21 коп., що складається із простроченої заборгованості за основним боргом в сумі 9799 грн 17 коп. та простроченої заборгованості за відсотками в сумі 1209 грн 04 коп.

Відповідач заперечень щодо правильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляв; належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно та має інших розмір, ніж зазначено позивачем, не надав; власний розрахунок не надавав.

При цьому, відповідно до частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 76, частиною 1 статті 77 та статтею 80 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Відповідно до частини 1 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2662 грн 40 коп. (а.с. 90).

Із позовної заяви вбачається, що відповідно до позовних вимог позивач просив стягнути з відповідача заборгованість у загальній сумі 13858 грн. 21 коп. Суд дійшов висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги у розмірі 11008 грн 21 коп.

З відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Позовні вимоги задоволені на 79,73% з розрахунку: 11008 грн 21 коп. (сума задоволених позовних вимог) х 100% : 13858 грн 21 коп. (сума заявлених позовних вимог) = 79,43% (відсоток задоволених позовних вимог).

Отже, сума судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 2122 грн 73 коп. із розрахунку: 2662 грн 40 коп. (сума сплаченого судового збору) х 79,43% (відсоток задоволених позовних вимог).

Керуючись ст.ст.15,16,88,526,530,610,611,612,625-627,629,1048,1050,1054 ЦК України, ст.12,1381,263,265,274,279,280,282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Глобал Спліт» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (01135, м. Київ, вул. Казарменна, буд. 4Г, Код ЄДРПОУ 41904846) заборгованість за кредитним договором №2/2341031 від 20.09.2022 року у розмірі 11008 грн. (одинадцять тисяч вісім грн. 21 коп.)

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ГЛОБАЛ СПЛІТ» (01135, м. Київ, вул. Казарменна, буд. 4Г, Код ЄДРПОУ 41904846) судові витрати на судовий збір в сумі 2122,73 грн.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на заочне рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів до Полтавського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місцезнаходження: 01133, м. Київ, б-р Лесі Українки, буд. 34, оф. 333, ЄДРПОУ: 43541163);

Відповідач: ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ).

Суддя Ю. М. Свістєльнік