Рішення від 23 серпня 2026 р. у справі №279/3279/26 — Коростенський міськрайонний суд Житомирської області

Справа 279/3279/26

Номер провадження 2/279/2369/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" серпня 2026 р.

Коростенський міськрайонний суд Житомирської області в складі: головуючого судді Пацко О.О. за участю секретаря Зубкової І.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Коростенського міськрайонного суду Житомирської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів.

В обгрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що за рішенням Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.01.2014 по 274/6355/13 ухвалено стягувати з нього ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття. Також за судовим наказом Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.05.2026 року по справі №279/2924/26 вирішено щомісячно стягувати з нього ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.05.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

Після ухвалення судових рішень про стягнення аліментів його матеріальний та сімейний стан істотно змінився, що відповідно до ст. 192 Сімейний кодекс України є підставою для зменшення розміру аліментів. Зокрема, під час проходження військової служби він отримав захворювання, відповідно до якого встановлено III групу інвалідності, потребує постійного лікування, проходження реабілітаційних заходів та несе значні додаткові витрати на медичне забезпечення і підтримання стану здоров`я.

Крім того, він є батьком багатодітної сім`ї, що підтверджується посвідченням батьків багатодітної сім`ї серії НОМЕР_1 , виданим 03.12.2025 року. На його утриманні також перебуває малолітня донька — ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дитиною він перебуває у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку. Несе значні додаткові витрати на лікування, медичне забезпечення своє та своєї малолітньої доньки, догляд та побутове утримання дитини та себе.

Також, він матеріально допомагає своєму старшому сину — ОСОБА_6 , який є студентом другого курсу Державного університету «Житомирська політехніка» денної форми навчання за контрактною формою фінансування. Термін його навчання триває з 01.09.2024 року по 30.06.2028 року. У зв`язку з навчанням він потребує фінансової підтримки для забезпечення проживання, навчання та повсякденних витрат.

Крім того, станом на теперішній час у його власності відсутнє будь-яке рухоме та нерухоме майно.

За таких обставин ОСОБА_1 вважає, що подальше стягнення аліментів у розмірі 1/4 частини усіх видів його заробітку (доходу) є надмірним фінансовим навантаженням та не відповідає його реальному матеріальному становищу. З урахуванням принципу справедливості, рівності прав усіх дітей платника аліментів та реального матеріального становища важає обґрунтованим та таким, що відповідає інтересам усіх дітей, зменшення розміру аліментів відповідно до вищезазначених рішень суду з 1/4 частини доходу до 1/8 частини доходу.

Справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідач ОСОБА_3 подала відзив на позов, в якому зазначила, що позивачем не доведено наявність передбачених ст. 192 СК України підстав для зменшення аліментів, які з нього стягуються , в задоволені позову просить відмовити.

Позивач надав відповідь на відзив, в яій заявлені вимоги підтримав. Також надав заяву про про розгляд справи без його участі.

Відповідачка ОСОБА_2 відзиву чи будь-яких клопотань, заперечень на позов не подала. Подала заяву про розгляд справи без її участі.

Дослідивши зібрані у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що згідно рішення Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 28.01.2014 у справі № 274/6355/13-ц з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 стягуються аліменти на сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини заробітку щомісячно, але не менше ніж 30% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і до досягнення дитиною повноліття.

Також, згідно судового наказу Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 12.05.2026 року по справі №279/2924/26 з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 стягуються аліменти на утримання дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в розмірі 1/4 (однієї четвертої) частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 (п`ятдесят) відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 04.05.2026 року та до досягнення дитиною повноліття.

При вирішенні даної справи суд керується такими нормами права.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Згідно з частинами першою, другою статті 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789 ХІІ (78912) та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі статтею 182 СК України при визначені розміру аліментів, суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до статті 183 СК України частка заробітку (доходу) матері, батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Згідно з частиною першою статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 70 Закону України «Про виконавче провадження» загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Надаючи оцінку доводам позивача у співставленні із зібраними у справі доказами, суд зазначає, що в обґрунтування позову ОСОБА_1 посилається на те, що на даний час з нього стягуються аліменти загалом у розмірі 50% всіх доходів: 1/4 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та 1/4 на утримання доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Як випливає з доводів позивача, він просить зменшити розмір аліментів тому, що що на даний час у нього суттєво погіршився стан здоров`я, в підтвердження надав копією виписк з медичної картки. У зв`язку із хворобою не має можливості повноцінно працювати, потребує постійного лікування та реабілітації.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, частин 7, 8 статті 7 СК України, під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з найкращого забезпечення інтересів дітей.

Твердження позивача про зміну матеріального стану через погіршення стану його здоров`я суд визнає недоведеним. Будь-яких доказів, які підтверджували б здійснення витрат на власне лікування ОСОБА_1 не надав. Саме лише призначення позивачеві ліків (протокол засідання ВЛК, свідоцтво про хворобу), не свідчить про неможливість сплачувати аліменти на утримання дітей в раніше присудженому розмірі.

Аргументи позивача про, те що в зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду з а малолітньою донюкою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 він перебуває у відпустці без збереження заробітної плати для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, суд відхиляє, оскільки це є його свідомим вибором та не може слугувати підставою для зменшення розміру аліментів на дітей від попередніх шлюбів.

Посилання на утримання повнолітнього сина ОСОБА_6 , який продовжує навчання, суд не бере до уваги, оскільки відповідно до ч.1 ст. 199 СК України: Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. До того ж, суду не надані докази, які б підтверджували, як батьківство ОСОБА_1 відносно ОСОБА_6 , так і надання позивачем матеріальної допомоги останньому.

Суд звертає увагу на те, що розмір аліментів який має сплачувати позивач на утримання своїх дітей відповідає вимогам сімейного законодавства, а його зменшення, без підтвердження погіршення матеріального становища позивача буде суперечити інтересам дітей.

Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Згідно з статтями 18, 27 Конвенції про права дитини від 20 листопада1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Таким чином, суд, приймаючи до уваги, що позивачем не доведено обставин на які він посилається як на підстави позову про зменшення розміру аліментів, визначених рішеннями суду, тому у задоволенні позову слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,81,89,141,263-265 ЦПК України, ст. ст.180,182,184,185,192 СК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зміну розміру аліментів, відмовити.

Судові витрати залишити за позивачем.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення через Коростенський міськрайонний суд Житомирської області .

Суддя О.О.Пацко