Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №274/2804/26 — Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області

справа № 274/2804/26

провадження № 2/0274/2331/26

Рішення

Іменем України

25.08.2026 року м. Бердичів

Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: судді Вдовиченко Т.М., розглянувши в м. Бердичеві Житомирської області в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором -

в с т а н о в и в :

Представник ТОВ "Юніт капітал" Кукса К.О. звернулася до суду із позовною заявою, у якій просить стягнути з відповідачки на користь товариства заборгованість за кредитним договором №159266 від 06.11.2024 року в розмірі 24098,42 грн.

В обґрунтування своїх вимог, позивач зазначає, що 06.11.2024 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №159266, в у формі електронного документа з використанням електронного підпису, за умовами якого позичальник отримала кредит у сумі 17722,00 грн. Після вчинення відповідачкою відповідних дій 06.11.2024 ТОВ «ФК «Кредіплюс» ініціювало переказ грошових коштів на платіжну карту відповідачки. Зазначала, що ТОВ «ФК «Кредіплюс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі. У свою чергу, ОСОБА_1 належним чином не виконувала кредитні зобов`язання, у зв`язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 24 898,42 грн., з яких: 14744,73 грн заборгованість за тілом кредиту, 8653,69 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 700,00 грн заборгованість по комісії, 800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого ТОВ «Юніт Капітал» відступлено право грошової вимоги до відповідачки за кредитним договором №159266 від 06.11.2024. Відповідно до реєстру прав вимог №2 від 07.05.2025 до договору факторингу, до позивача перейшло право вимоги до відповідачки в сумі 24 898,42 грн., з яких: 14744,73 грн заборгованість за тілом кредиту, 8653,69 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 700,00 грн заборгованість по комісії, 800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Враховуючи вищевикладене просила задовольнити позов в повному обсязі.

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 27.04.2026 позовну заяву залишено без руху (а.с.68).

Ухвалою Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 05.05.2026 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) осіб. Витребувано докази (а.с.78 - 79).

Відповідачка повідомлялася про розгляд справи шляхом направлення копії ухвали суду про відкриття провадження у справі рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу зареєстрованого місця проживання, який повернувся до суду з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою".

У постанові Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 наведено позицію, що у разі якщо судове рішення про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернено поштою у зв`язку з посиланням, зокрема на відсутність (вибуття) адресата, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Враховуючи, що справа призначена до розгляду у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, ненадходження від відповідачки відзиву на позовну заяву, суд вирішив проводити розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 06.11.2024 між ОСОБА_1 та ТОВ «ФК «Кредіплюс» за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства укладено договір про споживчий кредит №159266, який підписано електронним підписом позичальника з одноразовим ідентифікатором dc3b783d (а.с.12-15).

У відповідності до п.п.1.1. кредитного договору він складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування позичальника та загальної для всіх клієнтів кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі публічна частина), що розміщена на веб-сайті кредитодавця https://finx.com.ua (далі сайт кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs.

Підписанням кредитного договору відповідачка підтвердила, що отримала та ознайомилася, зокрема, з цією індивідуальною частиною, графіком платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту, публічною частиною договору, Правилами надання коштів у позику в тому числі і на умовах фінансового кредиту кредитодавця (далі Правила), а також іншою інформацією необхідною для прийняття ним рішення про укладення договору та отримання кредиту, у т.ч. передбаченою ст.12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», інформацією та документами розміщеними на сайті https://finx.com.ua/ (п.п.1.2. кредитного договору).

Згідно п.2.2.1 кредитного договору сума (загальний розмір) кредиту становить 17722,00 грн надається не пізніше наступного дня після укладення договору в наступному порядку: у розмірі 14000,38 грн на картку № НОМЕР_1 ; у національній валюті; у розмірі 3721,62 грн шляхом погашення заборгованості позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Пунктом 2.3 індивідуальної частини передбачено, що проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 330% річних. Тип процентної ставки - фіксована. Проценти за користування кредитом нараховуються з дня наступного за днем отримання кредиту позичальником протягом строку кредитування, зазначений в п.2.6. цієї індивідуальної частини та/або графіком платежів. Розмір процентної ставки незмінний.

Згідно з умовами п.2.4. індивідуальної частини, знижений тариф комісії за управління та обслуговування тарифу складає 1,00 грн. Стандартний тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100 грн.

Комісія за надання кредиту складає 3 721,62 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення договору за ставкою 21,00% від загальної суми кредиту (п.2.5 договору).

Згідно п.2.6 загальний строк кредитування за кредитним договором складає 126 днів з 06.11.2024 по 12.03.2025.

Відповідно до паспорту споживчого кредиту від 06.11.2024, ОСОБА_1 проінформована про тип кредиту, валюту кредиту, суму, строк кредитування, орієнтовну реальну річну процентну ставку та орієнтовну загальну вартість кредиту, порядок повернення кредиту (а.с.16,18).

Відповідно до довідки ТОВ «ФК «Кредіплюс» від 30.10.2025 №3882/30-10 підтверджено перерахування на карту відповідача № НОМЕР_1 кредитних коштів в сумі 14000,38 грн., (а.с.37 - 38).

Згідно листа АТ КБ «ПриватБанк» від 27.05.2026, наданого на виконання ухвали суду від 05.05.2026 на ім`я ОСОБА_1 було емітовано платіжну карту № НОМЕР_2 . За період з 06.11.2024 по 11.11.2024 було зарахування коштів у сумі 14000,38 грн.

Згідно картки обліку виконання договору: 159266 ОСОБА_1 за період з 06.11.2024 по 12.03.2025 загальна сума фінансового активу становить: тіло кредиту - 14744,73 грн, відсотки - 8653,69 грн, пеня - 800,00 грн, комісія - 700,00 грн, всього - 24898,42 грн (а.с.18 - 19).

16.04.2025 між ТОВ «ФК «Кредіплюс» та ТОВ «Юніт Капітал» укладено договір факторингу №16042025, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредіплюс» відступило ТОВ «Юніт Капітал» за оплату належні йому права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників, в тому числі і за кредитним договором, укладеним з відповідачкою (а.с.32-36).

Відповідно до витягу з додатку №1 до договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 реєстр прав вимог №2 від 07.05.2025 та Акту прийому-передачі реєстру прав вимоги №2 від 07.05.2025, ТОВ «Юніт Капітал» набуло право грошової вимоги до боржників, в тому числі до боржника за договором №159266 від 06.11.2024 у розмірі 24 898,42 грн., з яких: 14744,73 грн заборгованість за тілом кредиту, 8653,69 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 700,00 грн заборгованість по комісії, 800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (а.с.44-46).

Відповідно до платіжної інструкції №40 від 08.05.2025 ТОВ «Юніт Капітал» згідно договору факторингу №16042025 від 16.04.2025 здійснило оплату на користь ТОВ «ФК «Кредіплюс» в сумі 1060272,67 грн (а.с.47).

Відповідно до Виписки з особового рахунку за кредитним договором №159266 від 06.11.2024 ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором у розмірі 24898,42 грн., з яких: 14744,73 грн заборгованість за тілом кредиту, 8653,69 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 700,00 грн заборгованість по комісії, 800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (а.с.20).

За приписами ч. 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України).

Правовідносини з приводу надання кредиту регулюються Цивільним кодексом України та Законом України «Про банки та банківську діяльність».

Відповідно до статті 2 ЗУ «Про банки та банківську діяльність» банківським кредитом визнається будь-яке зобов`язання банку надати певну суму грошей в обмін на зобов`язання боржника щодо повернення заборгованої суми, сплати процентів за її користування та інших зборів з такої суми.

Правовою формою щодо оформлення відносин сторін є кредитний договір.

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частини 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 629 ЦК України).

Згідно з частиною 1 статті 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частиною 1 ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтями 1048, 1049, 1050 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відтак, суд вважає, що між сторонами досягнуто згоди щодо всіх істотних умов договору.

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитного договору. Зазначений договір недійсним не визнано.

При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду справи про стягнення заборгованості за кредитним договором, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 ЦК України.

З постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 526/405/13 слідує, що факт не вчинення жодних дій щодо розірвання кредитного договору або визнання його недійсним тривалий час, а також користуванням кредитними коштами та сплати відповідачем в рахунок часткового погашення заборгованості за кредитним договором вказує на визнання наведеного кредитного договору таким, що є укладеним.

Суд визнає, що копія договору факторингу та реєстру права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25 (провадження №61-13862св25).

Відповідно до розрахунку заборгованості слідує, що ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором №159266 від 06.11.2024 у розмірі 24 898,42 грн., з яких: 14744,73 грн заборгованість за тілом кредиту, 8653,69 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом, 700,00 грн заборгованість по комісії, 800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями.

Згідно із позицією Великої Палати Верховного Суду, сформованою у справі №342/180/17 від 03.07.2019, якщо фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку кредитору не повернуті, тоді як строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Відповідно до карти обліку виконання договору відповідачкою погашення кредиту не здійснювалося.

Суд звертає увагу на те, що відсотки за користування кредитом позивачем нараховувалися в межах строку дії договору та за відсотковою ставкою погодженою сторонами, що відповідає ч. 5 ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування», а саме 0,7495% в день.

Відтак, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення тіла кредиту в сумі 14744,73 грн та відсотків в розмірі 8653,69 грн є обґрунтованими та доведеними належними доказами у справі.

Щодо вимоги про стягнення комісії за надання кредиту.

Як виснував Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06 листопада 2023 року (справа №204/224/21), якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Держава забезпечує особливий захист більш слабкого суб`єкта економічних відносин, а також фактичну, а не формальну рівність сторін у цивільно-правових відносинах, шляхом визначення особливостей договірних правовідносин у сфері споживчого кредитування та обмеження дії принципу свободи цивільного договору. Це здійснюється через встановлення особливого порядку укладення цивільних договорів споживчого кредиту, їх оспорювання, контролю за змістом та розподілу відповідальності між сторонами договору (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 11.12.2024 у справі №753/25744/21).

Оскільки, в кредитному договорі не обумовлено за перелік яких саме послуг позичальник повинен сплачувати комісію в сумі 700,00 грн., то таку умову кредитного договору слід вважати нікчемною та такою, яка суперечить Закону України «Про споживче кредитування» та Закону України «Про захист прав споживачів».

Таким чином, з урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що вимога позивача у частині стягнення з відповідачки комісії в розмірі 700,00 грн є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Щодо позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф).

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У задоволенні позовних вимог про стягнення штрафних санкцій (пеня, штраф) необхідно відмовити, оскільки відповідно до п. 18. Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Верховного Суду від 06 вересня 2023 року у справі №910/8349/22 суд зазначив щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів.

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду від 31.01.2024 у справі №183/7850/22.

Указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року на території України з 24 лютого 2022 року строком на 90 днів введено воєнний стан, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.

За змістом статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Суд розглядає цивільні справи в межах заявлених фізичними або юридичними особами вимог і на підставі наданих ними доказів. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень.

Отже, суд приходить до висновку, що позовні вимоги частково підтверджуються належними та допустимими доказами, є частково обґрунтованими, а тому підлягають частковому задоволенню у розмірі 23 398,42 грн., з яких: 14744,73 грн заборгованість за тілом кредиту, 8653,69 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Щодо витрат позивача на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Так, згідно ч.2 ст.137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правової допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Згідно з позицією Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «East/West Alliance Limited» проти України»», заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy), № 34884/97).

На підтвердження факту понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу суду надано копію договору №10/09/25-02 від 10.09.2025 року про надання правничої допомоги, укладеного між ТОВ «Юніт капітал» та АБ «Соломко та партнери», додаткову Угоду №25770873544 від 11.09.2025, Протокол погодження вартості послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, Акт прийому-передачі наданих послуг до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 (а.с.55-58).

Згідно з ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Крім того, відповідно до пропорційності, як основної засади цивільного судочинства, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Загальна ціна позову в даній справі становить 24098,42 грн, натомість заявлені до відшкодування витрати позивача на професійну правничу допомогу 7000,00 грн.

За такого, з врахуванням описаних вище обставин щодо категорії та складності справи, її типового для відповідної категорії справ характеру, суд вважає, що пропорційними будуть витрати на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 6797,00 грн, які підлягають стягненню з відповідачки.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, в порядку ст. 141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 2585,00 грн.

Керуючись ст. 12-13,76-81,89,133,137,141,247,258,263-265,274,275,279,354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) заборгованість за кредитним договором №159266 від 06.11.2024 в розмірі 23 398,42 грн., з яких: 14744,73 грн заборгованість за тілом кредиту, 8653,69 грн заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Юніт Капітал» (місце знаходження: м.Київ, бульвар Лесі Українки, 34, офіс 333, ЄДРПОУ 43541163) судовий збір у сумі 2585,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6797,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня отримання його копії безпосередньо до Житомирського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 25 серпня 2026 року

Суддя : Т.М. Вдовиченко