Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №728/739/26 — Чернігівський апеляційний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

іменем України

25 серпня 2026 року м. Чернігів

Унікальний номер справи № 728/739/26

Головуючий у першій інстанції – Сороколіт Є. М.

Апеляційне провадження № 22-ц/4823/1691/26

Чернігівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Луговця О.А. (головуючий), Любчика О.В., Разгуляєвої О.В.,

учасники справи:

позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

відповідач ОСОБА_1 ,

особа, яка подала апеляційну скаргу, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс»,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (письмове провадження) апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» на заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року (суддя – Сороколіт Є.М., місце ухвалення – м. Бахмач) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

У С Т А Н О В И В :

У березні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (далі – ТОВ «ФК «Ейс») звернулося з позовом до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути на їх користь з відповідача заборгованість за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 у розмірі 51759,95 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.09.2023 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 у відповідності до Закону України «Про електронну комерцію» було укладено вказаний кредитний договір на суму 7000,00 грн у електронній формі, підписаний позичальником за допомогою одноразового ідентифікатора, а до погодження заявки на кредитування позикодавець верифікував особу позичальника та належність йому платіжної картки. За умовами даного договору товариство надало відповідачу обумовлену суму грошових коштів шляхом перерахування через банк-провайдер. У подальшому відповідач збільшив суму кредиту, у зв`язку з чим його загальна сума становить 11250,00 грн. Цим самим первісний кредитор виконав свої фінансові зобов`язання, а відповідач повинен був повернути кредит, сплатити відсотки за його користування в порядку та строки, визначені договором. Однак відповідач свої кредитні зобов`язання за даним договором належним чином та своєчасно не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочену заборгованість, яка на дату подання позовної заяви становить 51759,95 грн, з яких: 11250,00 грн борг – за тілом кредиту, 40509,95 грн – борг за несплаченими відсотками за користування кредитом, 0,00 грн – борг за штрафними санкціями. Надалі за договорами факторингу ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» відступило ТОВ «Таліон Плюс», а те - ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», а те - ТОВ «ФК «Ейс», як новому кредитору, право вимоги до боржників за кредитними договорами, вказаними у реєстрі, в тому числі й до ОСОБА_1 , тому вказану заборгованість позивач просить стягнути з відповідача в судовому порядку.

Заочним рішенням Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року в задоволенні позову ТОВ «ФК «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено повністю.

В апеляційній скарзі ТОВ «ФК «Ейс» просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 у розмірі 51759,95 грн та судові витрати, пов`язані з розглядом справи в сумі 19656,00 грн, з яких: судовий збір – 6656,00 грн, витрати на професійну правничу допомогу – 13000,00 грн.

Доводи апеляційної скарги позивача узагальнено зводяться до того, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, ухваленим з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення справи, невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильним застосуванням норм матеріального права.

Апелянт вказує, що суд першої інстанції, встановивши існування між сторонами кредитних правовідносин згідно укладеного електронного кредитного договору від 14.09.2023 та наявність зобов`язань, що виникли на його підставі, установивши факт укладення договорів факторингу разом із відповідними додатковими угодами, а також факт переходу права вимоги відповідно до реєстрів, безпідставно відмовив у задоволенні позову з мотивів не доведення права вимоги від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», у зв`язку з чим останній кредитор ТОВ «ФК «Ейс» не набув прав первісного кредитора.

Вважаючи такий висновок суду помилковим, скаржник зазначає, що договір факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» з подальшими додатковими угодами до нього є рамковою угодою, адже він підтверджує згоду двох сторін співпрацювати протягом тривалого часу, а саме 28.11.2018 - 31.12.2024. Тому право вимоги до відповідача перейшло від первісного кредитора до ТОВ «Таліон Плюс» 14.11.2023 під час підписання відповідного реєстру прав вимоги №258 до договору факторингу. Тобто передача права вимоги здійснювалась на підставі реєстрів прав вимоги, що містять перелік конкретних прав вимоги, а не у день укладення договору факторингу.

Звертає увагу на не врахування судом правової природи договору факторингу, зокрема що всі укладені договори факторингу пов`язують перехід права вимоги саме з фактом підписання між сторонами реєстру прав вимог.

Апелянт стверджує, що ним надано належні документи на підтвердження послідовності, безперервності й законності переходу прав вимоги на всіх його етапах, посилаючись на положення національного законодавства України, що регламентують факторингові правовідносини, та висновки Верховного Суду, згідно яких за спірними договорами факторингу до позивача могли перейти права вимоги за кредитним договором, які виникли після укладення договорів факторингу, зокрема викладені в постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25. Одночасно вказує на безпідставність посилань суду першої інстанції на іншу практику касаційного суду, яка не є повністю подібною, а тому не може застосовуватись у даній справі.

Відповідач, будучи належним чином та своєчасно повідомленим про відкриття апеляційного провадження у справі, відзиву на апеляційну скаргу не подав, що за змістом положень ч. 3 ст. 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Згідно з ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухваленого судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до такого висновку.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4 ст. 367 ЦПК України).

За приписами ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (ч. 1). Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права (ч. 2) . Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом (ч. 3). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч. 5).

Судом у справі встановлені такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

14 вересня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 було укладено Договір кредитної лінії №972840103, за умовами якого товариство зобов`язувалось надати позичальнику кредит у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 20100,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник повинен повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом відповідно до умов, зазначених у договорі та додатках до нього й Правилах надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», текст яких розміщений на сайті товариства www.moneyveo.ua і є невід`ємною частиною договору (п. 2.1, 14.1); кредитодавець надає позичальнику перший транш за договором у сумі 7000,00 грн 14.09.2023р., що є датою надання кредиту, шляхом ініціювання переказу грошових коштів на рахунок позичальника, використовуючи реквізити його платіжної картки № НОМЕР_1 (п. 2.3, 5.1.1); загальна сума кредиту складається з сум кредиту за всіма наданими траншами, отриманими позичальником протягом всього строку дії договору (п. 2.5); позичальнику надається дисконтний період кредитування, протягом якого позичальник може збільшувати суму кредиту (отримати черговий транш) в межах кредитного ліміту, шляхом ініціювання в особистому кабінеті, а також частково повернути суму кредиту; строк дисконтного періоду користування складає 30 днів від дати отримання позичальником першого траншу (п. 3.1); сторони погодили, що встановлений у п.3.1 договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періодів оплати всіх фактично нарахованих процентів та за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду; кількість продовжень дисконтного періоду на вищеописаних умовах не обмежена (п. 3.2); для здійснення першої пролонгації дисконтного періоду позичальнику необхідно сплатити всі нараховані за перші 30 днів дисконтного періоду проценти у розмірі 3024 грн (п. 3.3); орієнтовна дата погашення всієї суми кредиту за всіма наданими траншами є датою закінчення дисконтного періоду кредитування 14.09.2023р., а саме протягом 30 днів від дати отримання першого траншу позичальником (п. 7.1); основна сума кредиту має бути повернута позичальником не пізніше ніж протягом 30 календарних днів після настання однієї з наступних обставин (п. 7.2): закінчення строку дії договору в порядку, передбаченому п. 11.1 договору (п. 7.2.1); дострокового припинення дії договору в порядку, передбаченому п. 9.1.1.2 або п. 9.1.1.7 (п. 7.2.2); за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю фіксовані проценти за користування кредитом (п. 8.1, 8.2); за період від дати видачі кредиту до 14.10.2023 проценти нараховуються за процентною ставкою 525,600% річних, що на день укладення договору становить 1,440% в день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.3.1); після закінчення дисконтного періоду кредитування проценти нараховуються за ставкою 1087,70% річних, що становить 2,98% у день від суми залишку кредиту, що знаходиться у позичальника за кожний день користування ним (п. 8.4); для суми кредиту за першим траншем, що вказана в п. 2.3 договору, за перші 30 днів дисконтного періоду орієнтовна загальна вартість кредиту складає 10024 грн та включає загальні витрати за кредитом у вигляді процентів за користування кредитом у розмірі 3024 грн та суму кредиту у розмірі 7000,00 грн (п. 8.8); договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом 5 років, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання, в будь якому разі зобов`язання, що виникли під час дії договору діють до повного їх виконання (п. 11.1) (а.с. 75-84).

Даний кредитний договір підписаний уповноваженою особою кредитодавця кваліфікованим електронним підписом та позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором ZBHU-7465, що підтверджується й довідкою щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» від 14.10.2024 (а.с. 100).

У матеріалах справи наявні також заявка на отримання грошових коштів в кредит від 14.09.2023, Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» у редакції з 10.08.2023, які не підписані ОСОБА_1 (а.с. 88-91, 92).

Згідно копій платіжних доручень від 14.09.2023, 18.09.2023 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» перерахувало ОСОБА_1 на платіжну картку № НОМЕР_1 кошти в загальній сумі 11250,00 грн, призначення платежу - згідно договору №972840103 від 14.09.2023 (а.с. 110) і узгоджується з довідками ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» за період з 14.09.2023 по 18.09.2023 (а.с. 86).

Відповідно до складеного ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та наданого позивачем розрахунку заборгованості за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 станом на 14 листопада 2023 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 22257,95 грн, з яких: 11250,00 грн – борг за тілом кредиту, 11007,95 грн – борг за процентами (а.с. 57).

28 листопада 2018 року між ТОВ «Таліон Плюс» (фактор) і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (клієнт) укладено договір факторингу №28/1118-01, згідно з п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти у розпорядження клієнта за плату на умовах, зазначених указаним договором (а.с. 17-20).

Право вимоги – означає всі права грошових вимог клієнта до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому (п. 1.3). Право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги (п. 4.1).

Строк дії договору факторингу з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками (за наявності) та закінчується 28 листопада 2019 року, але в будь якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за договором (п. 8.1, 8.2).

28 листопада 2019 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №19 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2020 року (а.с. 22 зворот).

31 грудня 2020 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №26 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої текст договору факторингу №28/1118-01 викладено у новій редакції (а.с. 23-26). Зокрема, у п. 4.1 встановлено, що наявне право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання ними відповідного реєстру прав вимоги по формі, встановленій у відповідному додатку. Право майбутньої вимоги передається з моменту виникнення такого права вимоги до боржника та додаткового оформлення не потребує Підписанням реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги. Строк дії договору продовжено до 31 грудня 2021 року (п. 8.2).

31 грудня 2021 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №27 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, згідно з якою строк дії договору продовжено до 31 грудня 2022 року (а.с. 28).

31 грудня 2022 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №31 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, за умовами якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2023 року (а.с. 28 зворот).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» укладено додаткову угоду №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, відповідно до якої строк дії договору продовжено до 31 грудня 2024 року (а.с. 29).

14 листопада 2023 року між ТОВ «Таліон Плюс» і ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» підписано реєстр прав вимоги №258 до договору факторингу №28/1118-01 від 28 листопада 2018 року, у витягу з якого зазначено, що боржником є ОСОБА_1 за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 на загальну суму 22257,95 грн, з яких: 11250,00 грн – борг за тілом кредиту, 11007,95 грн – борг за процентами (а.с. 31).

14 листопада 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» підписано протокол узгодження предмету факторингової операції та обсягу переданих прав вимог згідно реєстру прав вимог №258 від 14.11.2023, у якому сторони на виконання договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 підтверджують погоджену дату відступлення (передачі) прав вимоги, визначених у реєстрі, - 14.11.2023, кількість боржників - 1111 осіб, загальну суму переданої за реєстром заборгованості - 13594987,20 (а.с. 34 зворот).

31 грудня 2023 року між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ТОВ «Таліон Плюс» підписано акт звірки взаємних розрахунків станом на 31.12.2023 зі сплати суми фінансування за реєстром прав вимоги №258 від 14.11.2023 за договором факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 (а.с. 34).

10 жовтня 2024 року між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (фактор) і ТОВ «Таліон Плюс» (клієнт) укладено договір факторингу №10/1024-01, згідно п. 2.1 якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором (а.с. 35-38).

Згідно з проведеним ТОВ «Таліон Плюс» та наданим позивачем розрахунком заборгованості за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 станом на 10 жовтня 2024 року у ОСОБА_1 утворилась заборгованість у розмірі 51759,95 грн, з яких: 11250,00 грн – борг за тілом кредиту, 40509,95 грн – борг за процентами (а.с. 58-59).

10 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» і ТОВ «Таліон Плюс» підписано реєстр прав вимоги №1, у витягу з якого зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 на загальну суму 51759,95 грн, з яких: 11250,00 грн – борг за тілом кредиту, 40509,95 грн – борг за процентами (а.с. 40-41).

Відповідно до копії платіжної інструкції №7504 від 14 жовтня 2024 року ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» сплатило ТОВ «Таліон Плюс» 3486058,07 грн за відступлення права вимоги згідно реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2024 та договору факторингу №10/1024-01 від 10.10.2024 (а.с. 42).

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» (фактор) і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» (клієнт) укладено договір факторингу №15/07/25-Е, згідно п. 1.1 якого фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов`язання за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов`язання (суму позики), плату за позикою (проценти за користування позикою та проценти на прострочену позику), пеню за порушення грошових зобов`язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту. Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно з додатком №1 є невід`ємною частиною Договору (а.с. 43-46).

15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» підписано акт прийому-передачі реєстру боржників за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (додаток №2), відповідно до якого клієнт передав, а фактор прийняв реєстр боржників у кількості 64376 осіб, загальна сума заборгованості 979869825,88 грн (а.с. 51).

У витягу з реєстру боржників до договору факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (додаток №1), підписаному 15 липня 2025 року між ТОВ «ФК «Ейс» і ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», зазначено боржника ОСОБА_1 за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 на загальну суму 51759,95 грн, з яких: 11250,00 грн – борг за тілом кредиту, 40509,95 грн – борг за процентами (а.с. 49-50).

Згідно платіжних інструкцій №361 від 24.09.2025, №381 від 06.10.2025, №383 від 07.10.2025, №385 від 10.10.2025, №396 від 23.10.2025, №401 від 24.10.2025, №404 від 30.10.2025, №409 від 31.10.2025, №411 від 03.11.2025 ТОВ «ФК «Ейс» перерахувало ТОВ «Онлайн Фінанс» кошти в загальній сумі 9400000 грн, як оплату за відступлення прав вимоги за договором факторингу №15/07/25-Е від 15.07.2025 (а.с. 52-56).

Відповідно до наданої ТОВ «ФК «Ейс» виписки з особового рахунку за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 стосовно ОСОБА_1 зазначено, що її заборгованість перед товариством станом на 26.12.2025 складає 51759,95 грн, з яких: 11250,00 грн – прострочений борг за сумою кредиту, 40509,95 грн – прострочений борг за процентами, 0,00 грн – строковий борг за сумою кредиту, 0,00 грн – строковий борг за процентами, 00,00 грн – борг за штрафними санкціями (а.с. 60).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист цивільного інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного судочинства. Способи захисту цивільних прав та інтересів визначені ч. 2 ст. 16 ЦК України.

За приписами ст. 3, 4 ЦПК України захисту підлягають порушене, невизнане або оспорюване право особи чи інтерес, а також державний чи суспільний інтерес.

Згідно з ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом положень статей 526, 530, 610, 611, 625, 1048, 1049, 1050, 1054, 1056-1 ЦК України за кредитним договором (договором позики) банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти; розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору; зобов`язання повинні виконуватися сторонами належним чином і своєчасно; порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання); боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом; якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

У ст. 627 ЦК України встановлено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1). У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів (ч. 2).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір – це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний підпис одноразовим ідентифікатором – це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За приписами ч. 3-5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

У ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ТОВ «ФК «Ейс», суд першої інстанції виходив з того, що право вимоги за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 до позивача не перейшло; таке право не могло бути переданим згідно з договором факторингу від 28.11.2018 №28/1118-01, оскільки на момент укладення цього договору факторингу не тільки відповідного права вимоги, яке б могло бути переданим, не існувало, але й самого зобов`язання, з якого таке право могло б виникнути.

Колегія апеляційного суду не погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність переходу права вимоги від первісного кредитора ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «Таліон Плюс», оскільки відступлення за договором факторингу можливо як наявної вимоги, так і майбутньої вимоги, яка виникне після укладення такого договру.

Висновок суду першої інстанції зведений до формального зіставлення дат укладених договорів і не враховано, що за договором факторингу допускається відступлення як наявних, так і майбутніх грошових вимог, а момент переходу права вимоги визначається умовами договору та настанням обставин, які забезпечують її визначеність (індивідуалізацію).

Відтак відмова у позові лише з мотивів укладення договору факторингу до виникнення конкретного зобов`язання не узгоджується з нормами матеріального права.

Статтею 512 ЦК України визначені підстави заміни кредитора у зобов`язанні. За однією з таких підстав кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передавання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі й на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Крім того, статтею 516 ЦК України встановлено, що заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено відповідним Договором або законом.

За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (частина 1 статті 1077 ЦК України).

Визначення факторингу міститься у статті 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається (частина друга статті 1078 ЦК України).

Апеляційний суд зазначає, що відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у постанові від 07.01.2026 у справі №727/2790/25 зазначив, що допускається відступлення за договором факторингу наявної вимоги та майбутньої вимоги. При цьому для розмежування прав грошової вимоги, що може відступатися на підставі договору факторингу обрано різні критерії. Зокрема, для: (а) наявної вимоги - це строк платежу; (б) майбутньої вимоги - це момент виникнення. Різність критеріїв, які покладені в виокремлення видів, створює складнощі у розумінні як наявної, так і майбутньої вимоги.

Наявна вимога - це право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (частина перша статті 1078 ЦК України). Втім очевидно, що строк платежу визначає не існування, а тільки можливість здійснення права грошової вимоги. І, звісно, що наявні грошові вимоги не вичерпуються тими, строк платежу яких настав. Якщо зробити протилежний висновок, то в категорію майбутніх вимог слід віднести будь-які інші права грошової вимоги, навіть ті які існують в зобов`язанні, але їх здійснення залежить від настання умови чи спливу строку. Саме тому до наявних вимог потрібно віднести й «недозрілі» грошові вимоги. «Недозріла» вимога - це різновид наявної вимоги, тобто право грошової вимоги, можливість здійснення якого залежить від настання умови чи спливу строку платежу. Як наслідок наявна та недозріла вимога існують до або в момент укладення договору факторингу.

Майбутня вимога - це право грошової вимоги, що виникне в майбутньому (частина перша статті 1078 ЦК України), тобто майбутніми мають кваліфікуватися такі права грошової вимоги, що «з`явилися» із тих чи інших договорів, укладених після договору факторингу.

У договорі факторингу необхідно індивідуалізувати право грошової вимоги. Наявна та «недозріла» вимоги мають бути визначені в договорі факторингу з максимальним ступенем конкретності, яка б забезпечувала можливість виокремити такі вимоги від інших вимог клієнта в момент укладення договору факторингу. Для наявної та «недозрілої» вимоги, оскільки вони існують на час укладення договору факторингу, індивідуалізація може полягати, зокрема, у вказівці предмета (розміру чи обсягу вимоги), суб`єктів (як активного - кредитора, так і пасивного - боржника), підстави виникнення (наприклад, договір поставки).

Майбутня вимога має піддаватися індивідуалізації не пізніше, аніж в момент її виникнення. Тобто майбутня вимога повинна мати потенційну властивість для ідентифікації в момент її виникнення. До цього часу майбутня вимога хоча б якось має пов`язуватися із клієнтом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2018 у справі №909/968/16 зазначила такі характеристики договору факторингу як правочину: а) йому притаманний специфічний суб`єктний склад (клієнт - фізична чи юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності, фактор - банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати фінансові, в тому числі факторингові, операції, та боржник - набувач послуг чи товарів за первинним договором); б) його предметом може бути лише право грошової вимоги (такої, строк платежу за якою настав, а також майбутньої грошової вимоги); в) метою укладення такого договору є отримання клієнтом фінансування (коштів) за рахунок відступлення права вимоги до боржника; г) за таким договором відступлення права вимоги може відбуватися виключно за плату; д) його ціна визначається розміром винагороди фактора за надання клієнтові відповідної послуги, і цей розмір може встановлюватися у твердій сумі, у формі відсотків від вартості вимоги, що відступається; у вигляді різниці між номінальної вартістю вимоги, зазначеної у договорі, та її ринковою (дійсною) вартістю тощо; е) вимоги до форми такого договору визначені у статті 6 Закону про фінансові послуги.

Крім того, у постанові від 16.03.2021 у справі №906/1174/18 Велика Палата Верховного Суду додатково навела ознаки договору факторингу: 1) предметом договору є надання фінансової послуги за плату; 2) зобов`язання, в якому клієнтом відступається право вимоги, може бути тільки грошовим; 3) договір факторингу має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, а й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 4) договір факторингу укладається тільки в письмовій формі та має містити визначені Законом про фінансові послуги умови; 5) мета договору полягає у наданні фактором та отриманні клієнтом фінансової послуги.

Як убачається з матеріалів справи, кредитний договір №972840103 укладено від 14.09.2023, а надалі право вимоги за ним було належним чином індивідуалізоване та відступлено у послідовності, підтвердженій письмовими доказами, зокрема витягом з реєстру прав вимоги №258 від 14.11.2023 (а.с. 30-31), в якому зазначено боржника, номер і дату кредитного договору, суму та складові вимоги, витягом з реєстру прав вимоги №1 від 10.10.2024 (а.с. 40-41), що містить дані щодо тієї ж грошової вимоги, а також витягом з реєстру боржників до договору факторингу №15/07-25-Е від 15.07.2025(а.с. 49-50), в якому визначено таку ж суму вимоги та її складові.

Отже, сам по собі факт укладення рамкового договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 до виникнення конкретного кредитного зобов`язання не свідчить про відсутність у сторін можливості відступлення права грошової вимоги, оскільки за договором факторингу допускається відступлення як наявних, так і майбутніх вимог.

У цій справі право вимоги за договором кредитної лінії №972840103 від 14.09.2023 виникло після укладення договору та було належним чином індивідуалізоване у витягу з реєстру прав вимоги, підписаному сторонами після виникнення відповідного зобов`язання, що узгоджується зі статтями 1077-1078 ЦК України та підходом Верховного Суду, викладеним у постанові від 07 січня 2026 року у справі №727/2790/25.

Крім того, Додатковою угодою №26 від 31.12.2020 договір викладено у новій редакції, якою прямо передбачено можливість відступлення вимог, що виникнуть у майбутньому, та врегульовано порядок переходу права такої вимоги (з моменту підписання ними відповідного Реєстру прав вимог).

Відповідно до п. 1.4. Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 «Борг» - означає суми грошових коштів, належні до сплати клієнту боржниками за кредитними договорами, включаючи суми кредиту, процентів за користування кредитом, та будь-які інші суми, що належать до сплати клієнту за кредитними договорами, які нараховані або можуть бути нараховані клієнтом на день набуття цим договором зобов`язальної сили.

Відповідно до п.п. 5.3.3 договору факторингу №28/1118-01від 28.11.2018 фактор ТОВ «Таліон Плюс» має право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі відступати право вимоги на користь третіх осіб. Таким чином, договором передбачено право ТОВ «Таліон Плюс» відступити право вимоги за кредитними договорами.

Частиною 1 статті 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 під правом вимоги розуміється всі права клієнта за кредитними договорами, в тому числі права грошових вимог до боржників по сплаті суми боргу за кредитними договорами, строк платежу за якими настав, а також права вимоги, які виникнуть в майбутньому.

Розділом 2 вищезазначеного договору регламентовано порядок відступлення права вимоги: згідно п. 4.1. право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог по формі, встановленій у відповідному додатку. Підписання реєстру прав вимоги сторони засвідчують передачу права вимоги до боржників в повному обсязі, за відповідним реєстром права вимоги.

Надана позивачем копія договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від клієнта, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», до фактора, ТОВ «Таліон Плюс».

Копія договору факторингу № 10/1024-01 від 10.10.2024 містить підписи сторін, які підтверджують укладення договору та перехід права вимоги від ТОВ «Таліон Плюс» до ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс».

Аналогічним чином право вимоги за кредитним договором відступлено ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ТОВ «ФК «Ейс».

Згідно сталої практики Верховного Суду, доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 02 листопада 2021 року №905/306/17, від 29 червня 2021 року у справі №753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі №334/6972/17, від 27 вересня 2021 року у справі №5026/886/2012, від 15 квітня 2024 року в справі №2221/2373/12).

Тому копії договорів факторингу та реєстрів права вимоги є належними та допустимими доказами відступлення права вимоги у спірних правовідносинах.

Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 07 січня 2026 року викладеними у справі №727/2790/25.

На підтвердження оплати за Договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018, реєстром прав вимоги №258 від 14.11.2023 позивачем надано копію акту звірки взаємних розрахунків зі сплати суми фінансування за вказаним договором, з якого убачається сплата послуг фактора за надання фінансування під відступлення права вимоги. Акт підписано представником ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» (а.с. 34).

Умовами укладених договорів факторингу між ТОВ «Таліон Плюс» та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Таліон Плюс», між ТОВ «ФК «Ейс» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс», передбачено право розпоряджатися правом вимоги на свій власний розсуд, в тому числі, відступати право вимоги на користь третіх осіб.

Вказані договори факторингу підтверджують належний перехід прав вимоги до відповідача від ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» до ТОВ «ФК «Ейс».

Суд першої інстанції не встановив фактичних обставин справи, від яких залежить правильне вирішення спору, не перевірив доводів позивача і дійшов помилкового висновку, у зв`язку з чим прийняв помилкове рішення про відмову у задоволенні позовної вимоги з підстав недоведеності існування права вимоги у позивача за договором кредитної лінії через.

Оцінивши подані докази в їх сукупності, вважає, що позивачем підтверджено набуття права грошової вимоги за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023 внаслідок послідовного відступлення за договорами факторингу та відповідними реєстрами, а тому доводи апеляційної скарги є обґрунтованими.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході перегляду даної справи.

Разом з тим, 10 червня 2017 року набрав чинності Закон України «Про споживче кредитування», який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні.

Відповідно до п. 10, 11 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» споживче кредитування - правовідносини щодо надання, обслуговування та повернення споживчого кредиту; споживчий кредит (кредит) - грошові кошти, що надаються споживачу (позичальникові) на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Верховний Суд у постанові від 10.01.2024 у справі №727/5461/23 дійшов висновку, що споживчим є будь-який кредит, наданий споживачу для задоволення потреб, не пов`язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Пунктом 11.1 кредитного договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту його підписання та діє протягом 5 років або до його дострокового розірвання, а в частині розрахунків до повного та належного їх виконання.

Тобто на час звернення до суду з позовом строк дії договору не закінчився і позивач просить стягнути повністю суму заборгованості за кредитним договором.

Відповідно п. 9.1.1.7 кредитного договору визначено, що у разі затримання позичальником сплати процентів за користування кредитом щонайменше на один місяць кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, шляхом повідомлення позичальника про дострокове припинення договору. При цьому договір вважається розірваним з моменту відправлення відповідного повідомлення, в тому числі на електронну пошту позичальника.

Праву кредитора на дострокове стягнення в судовому порядку заборгованості за кредитним договором, має передувати реалізація ним права вимоги дострокового виконання основного зобов`язання, відповідно до вимог ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування».

Положеннями ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що у разі затримання споживачем сплати частини споживчого кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - щонайменше на три календарні місяці кредитодавець має право вимагати повернення споживчого кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі, якщо таке право передбачене договором про споживчий кредит.

Кредитодавець зобов`язаний у письмовій формі повідомити споживача про таку затримку із зазначенням дій, необхідних для усунення порушення, та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.

Якщо кредитодавець відповідно до умов договору про споживчий кредит вимагає здійснення платежів, строк сплати яких не настав, або повернення споживчого кредиту, такі платежі або повернення споживчого кредиту здійснюються споживачем протягом 30 календарних днів, а за споживчим кредитом, забезпеченим іпотекою, та за споживчим кредитом на придбання житла - 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу. Якщо протягом цього періоду споживач усуне порушення умов договору про споживчий кредит, вимога кредитодавця втрачає чинність.

Тобто, як положення закону, так і умови укладеного сторонами кредитного договору прямо пов`язують виникнення у кредитора права на дострокове стягнення заборгованості саме з фактом отримання боржником відповідного повідомлення.

Проте, доказів направлення відповідачу ОСОБА_1 та одержання нею вимоги ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» чи ТОВ «ФК «Ейс» про дострокове повернення кредитних коштів матеріали справи не містять та позивачем не надано.

Колегія суддів зауважує, що звернення до суду з позовом про дострокове повернення коштів за договором про надання споживчого кредиту не замінює визначений Законом України «Про споживче кредитування» порядок. Якщо кредитодавець звертається до суду з таким позовом, не виконавши вимоги абз. 3 ч. 4 статті 16 цього Закону, не дотримавши передбачений кредитним договором порядок, який не має погіршувати порівняно із цим Законом становище споживача, то в останнього як у позичальника відсутній обов`язок достроково повернути кошти за договором про надання споживчого кредиту, а у суду відсутня підстава для задоволення відповідного позову у частині, яка стосується дострокового стягнення коштів за таким договором (позиція Великої Палати Верховного Суду, що викладена у постанові від 26.05.2020 у справі №638/13683/15-ц).

З огляду на наведене апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту, оскільки вказані вимоги про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором не можуть бути пред`явлені кредитором без попереднього направлення боржнику вимоги про погашення заборгованості до закінчення строку дії договору.

Щодо вимог про стягнення процентів апеляційний суд зазначає наступне.

Закон України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22 листопада 2023 року №3498-ХІ набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Згідно з ч. 5 ст. 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» дія пункту 5 розділу I цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки договір про відкриття кредитної лінії №972840103 від 14.09.2023 укладено до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», однак після набрання чинності цим Законом строк дії договору продовжувався, відтак положення цього Закону застосовуються до договору про відкриття кредитної лінії №972840103 від 14.09.2023, на підставі якого з відповідача стягується заборгованість.

Аналіз наданого позивачем розрахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №972840103 від 14.09.2023 свідчить про те, що проценти за користування кредитними коштами нараховано в межах строку дії кредитного договору та за процентною ставкою, визначеною його умовами, що свідчить про правомірність їх нарахування.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», та розрахунку заборгованості ТОВ «Таліон Плюс» за кредитним договором №972840103 від 14.09.2023, проценти нараховані з 14.09.2023 по 10.02.2024, загальний розмір яких становить 40 509 грн 95 коп.

Відповідно до п.п. 7.4.1, 7.4.2. договору №972840103 від 14.09.2023 проценти за договором сплачуються позичальником протягом дисконтного періоду кредитування не пізніше останнього дня кредитування, після закінчення дисконтного періоду кредитування – щоденно.

Отже, заборгованість за процентами є простроченою, а тому підлягає стягненню з відповідача.

За приписами ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (засада змагальності цивільного судочинства).

Згідно зі ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Матеріалами справи доведено наявність правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Як зазначено у п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року слід скасувати та ухвалити нове рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення заборгованості за процентами за договором кредитної лінії №972840103 від 14.09.2023 у розмірі 40509 грн 95 коп.

В іншій частині позовних вимог апеляційний суд відмовляє з підстав, викладених у мотивувальній частині постанови.

Позовні вимоги задоволені на 78,26%.

З урахуванням приписів статті 141 ЦПК України, з відповідачки ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Ейс» слід стягнути судові витрати по сплаті судового збору за подання позивачем позовної заяви до суду першої інстанції та подання апеляційної скарги у розмірі 5208 грн 98 коп.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 133 ЦПК України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Згідно з приписами ст. 137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається договором про надання правничої допомоги.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду позову судом першої інстанції ТОВ «ФК «Ейс» надало: копію Договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20 серпня 2025 року (а.с. 61-62), копію Протоколу погодження вартості послуг (а.с. 62 зворот), копію Додаткової угоди №25771217882 (а.с. 63), копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 29 грудня 2025 року на суму 7000,00 грн (а.с. 64), копію довіреності від 11 серпня 2025 року (а.с. 66); копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7073/10 (а.с. 65).

ТОВ «ФК «Ейс» просило також стягнути витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції на суму 6000,00 грн, надавши на підтвердження копію Акту прийому-передачі наданих послуг від 17 червня 2026 року на суму 6 000,00 грн (а.с. 156).

Отже, з відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу пропорційно задоволених позовних вимог у сумі 10173 грн 80 коп.

Керуючись ст. 133, 141, 367, 374, 376 ч. 1 п. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» - задовольнити частково.

Заочне рішення Бахмацького районного суду Чернігівської області від 11 червня 2026 року - скасувати.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості -задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ейс» (ЄДРПОУ 42986956, юридична адреса: вул. Юрія Поправки, 6, каб.13, м. Київ, 02094) заборгованість за процентами за договором кредитної лінії №972840103 від 14 вересня 2023 року у розмірі 40509 грн 95 коп., судовий збір у розмірі 5208 грн 98 коп., витрати на правничу допомогу у розмірі 10173 грн 80 коп.

В іншій частині позовних вимог – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення у випадках, передбачених ст.389 ЦПК України.

Головуючий: Судді: