Постанова від 11 серпня 2026 р. у справі №766/1484/25 — Херсонський апеляційний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Постанова

іменем України

справа №766/1484/25

провадження №22-ц/819/933/26

12 серпня 2026 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючий: Бездрабко В.О. (суддя-доповідач),

судді: Приходько Л.А.,

Радченко С.В.,

секретар судового засідання: Манько К.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Державної іпотечної установи на заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2026 року, постановлене під головуванням судді Кузьміної О.І., у цивільній справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діють ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей виконавчого комітету Корабельної у м. Херсоні ради, орган опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, Виконавчий комітет Херсонської міської ради орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради про розірвання договору фінансового лізингу, визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням та виселення без надання іншого житлового приміщення,

встановив:

Зміст позовних вимог

В січні 2025 року Державна іпотечна установа (далі - ДІУ) звернулася до суду з вищезазначеним позовом, в якому позивач просив:

- розірвати нотаріально посвідчений договір фінансового лізингу №ФЛ202000475 від 02 липня 2020 року укладений між Державною іпотечною установою та ОСОБА_1 ;

- визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності Державній іпотечній установі шляхом вилучення запису про інше речове право: 37142628, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно;

- примусово виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в особі законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві приватної власності Державній іпотечній установі, без надання іншого житлового приміщення;

-вирішити питання розподілу судових витрат.

Позов мотивований тим, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна від 03 червня 2020 року позивач є власником квартири АДРЕСА_1 .

02 липня 2020 року між Державною іпотечною установою та ОСОБА_1 був укладений нотаріально посвідчений договір фінансового лізингу №ФЛ202000475, за умовами якого ДІУ (лізингодавець) передав ОСОБА_1 (лізингоодержувачу) в строкове платне володіння та користування двокімнатну квартиру АДРЕСА_2 . Строк дії договору погоджений до 01 липня 2040 року, вартість предмету лізингу становить 750 000,00грн.

Відповідач ОСОБА_1 зобов`язалася сплачувати щомісячні лізингові платежі, до яких включено відшкодування вартості предмету лізингу в сумі не менше 3 125,00 грн; платежі, як винагороду лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг житло; суми відшкодування витрат лізингодавця, що пов`язані з виконанням договору.

В пункті 2.3 договору сторони погодили, що розмір відсоткової ставки винагороди лізингодавця за отримане у фінансовий лізинг житло становить 15,3% річних або 17,8% річних у разі розірвання договору про компенсацію частини лізингових платежів від 02 липня 2020 року № ДК202000472, укладеного між ДІУ, ОСОБА_1 та Департаментом патрульної поліції (Орган забезпечення житлом), як роботодавцем лізингоотримувача, який на підставі зазначеного договору здійснював компенсацію частини лізингових платежів відповідача в розмірі 30% від щомісячної суми, яка відшкодовує частину вартості житла та 15,3% річних – винагороди лізингодавця.

Листом від 13 січня 2023 року Департамент патрульної поліції Національної поліції України повідомив позивача про припинення дії договору про компенсацію частини лізингових платежів №ДК202000472 від 02 липня 2020 року, у зв`язку зі звільненням 05 січня 2023 року із служби в поліції Шестакової Катерини Сергіївни.

У зв`язку з припиненням дії договору компенсації, ОСОБА_1 мала самостійно виконувати зобов`язання за договором фінансового лізингу, проте з лютого 2023 року відповідач належним чином договірні зобов`язання зі сплати щомісячних платежів не виконувала, станом на 21 жовтня 2024 року має прострочену заборгованість у розмірі 187 595,65 грн.

18 жовтня та 21 листопада 2023 року позивач направив ОСОБА_1 повідомлення про погашення простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу, які залишилися не виконаними.

16 липня 2024 року Державною іпотечною установою направлялася вимога про дострокове розірвання в односторонньому порядку договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року, звільнення (виселення) з предмету лізингу, яка ОСОБА_1 залишена без виконання, житлове приміщення не звільнено.

Позивач зазначав, що у спірній квартирі разом з ОСОБА_1 проживають: ОСОБА_2 (чоловік) та малолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (донька).

Пославшись на порушення лізингоодержувачем ОСОБА_1 умов договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року, Державна іпотечна установа просила позов задовольнити.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Заочним рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2026 року позов Державної іпотечної установи задоволено частково.

Розірвано договір фінансового лізингу №ФЛ202000475, посвідчений 02 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хильою О.В. за реєстровим №884, який укладений між Державною іпотечною установою та ОСОБА_1 .

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Державної іпотечної установи витрати зі сплати судового збору в розмірі по 1514,00 грн. з кожного з відповідачів.

Задовольняючи позовну вимогу про розірвання договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року, суд першої інстанції вважав, що оскільки ОСОБА_1 допустила порушення умов договору щодо строків внесення платежів, то наявні підстави для дострокового розірвання договору лізингу в односторонньому порядку.

Разом з цим суд дійшов висновків, що вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, яка на праві власності належить Державній іпотечній установі шляхом вилучення запису про інше речове право 37142628 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно задоволенню не підлягають, оскільки позивачем не наведено жодного обґрунтування зазначеної вимоги, а вирішення питання про розірвання договору лізингу має привести сторони у попередній стан.

Відповідачі за відомостями УДМС України в Херсонській області зареєстровані за адресою: АДРЕСА_3 . Відомостей про їхнє місце реєстрації за адресою розташування предмета лізингу за адресою АДРЕСА_4 та фактичне проживання в цій квартирі судом не встановлено та позивачем не доведено, а відтак суд дійшов висновку про відмову у задоволенні вимог про виселення відповідачів.

Доводи апеляційної скарги

Не погодившись із рішенням суду, Державна іпотечна установа подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, неповне з`ясування фактичних обставин справи, просить скасувати заочне рішення суду від 17 березня 2026 року в частині відмовлених позовних вимог та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Загалом доводи апеляційної скарги передають зміст позовної заяви.

Скарга мотивована тим, що на виконання постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку забезпечення ДІУ поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, Державного бюро розслідувань житлом на умовах фінансового лізингу від 14 листопада 2018 року №1201, Установою придбано у державну власність квартиру АДРЕСА_1 та передано її в строкове, платне володіння, користування ОСОБА_1 згідно договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року. В пункті 3.1 договору лізингодавець ДІУ надав згоду на те, що в предметі лізингу (квартирі) можуть бути зареєстровані та проживатимуть члени сім`ї лізингоодержувача, які набувають рівних з лізингоодержувачем прав та обов`язків щодо користування предметом лізингу.

ОСОБА_1 припинила виконувати належним чином свої договірні зобов`язання перед Установою, внаслідок чого на момент звернення до суду виникла прострочена заборгованість. Згідно підпункту 1 пункту 5.5 договору фінансового лізингу визначено, що лізингодавець має право відмовитись від договору та/або вимагати звільнення (виселення) лізингоодержувача та осіб, що проживають разом з ним, з предмету лізингу без надання іншого жилого приміщення, у випадку прострочення сплати лізингових платежів (частково або у повному обсязі) більше 90 (дев`яносто) календарних днів.

Відповідачі мали право користуватися предметом лізингу лише за наявності правових підстав, обумовлених укладенням та виконанням умов договору фінансового лізингу. Порушення договірних зобов`язань лізингоотримувачем є підставою як для дострокового розірвання договору, так і втрати відповідачами права користування майном, а їхнє виселення з предмету лізингу є пропорційним заходом захисту інтересів позивача у спорі. ДІУ як власник державної власності предмету лізингу - квартири, відповідно до положень статті 392 ЦК України має право вимагати усунення будь-яких перешкод у користуванні належним йому нерухомим майном, а тому відмова у задоволенні вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування спірною квартирою та виселення, свідчить про порушення прав позивача на належне йому нерухоме майно та створення перешкод у вільному користуванні та розпорядженні цим майном на власний розсуд.

На підставі укладеного договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року та згідно положень статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно був вчинений запис 37142628 про право користування ОСОБА_1 квартирою АДРЕСА_1 . Наявність цього запису в Реєстрі обмежує права ДІУ щодо використання, розпорядження державним майном, що перебуває в господарському віданні Установи. Відмовивши у задоволенні вимоги ДІУ щодо вилучення запису про інше речове право №37142628 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, суд першої інстанції дійшов хибного висновку, що задоволення позову в частині розірвання договору фінансового лізингу призведе сторони у попередній до його укладення стан, адже внесення змін до Реєстру проводиться на підставі судового рішення щодо набуття, зміни або припинення інших речових прав.

Позиція інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Розгляд справи апеляційним судом

В судовому засідання представник ДІУ просила апеляційну скаргу задовольнити. Інші сторони до суду не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи повідомлені згідно приписів частини шостої статті 128 ЦПК України, що підтверджується довідками про доставку судових повісток до електронних кабінетів Служби у справах дітей виконавчого комітету Корабельної у м. Херсоні ради, Органу опіки та піклування виконавчого комітету Дніпровської районної у м. Херсоні ради, виконавчого комітету Херсонської міської ради орган опіки та піклування в особі Служби у справах дітей Херсонської міської ради.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомлялися про розгляд справи шляхом направлення рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, які повернуто з відміткою «адресат відсутній» (пункт 3 частини восьмої статті 128 ЦПК України); повідомленнями в мобільний додаток Viber. З направлених відповідачем ОСОБА_2 . SMS-повідомлень встановлено, що в 2022 році відповідачі залишили місце проживання в м.Херсоні та перебувають на непідконтрольній Україні території. Будинок, в якому розташований предмет лізингу, знаходиться в «червоній зоні» активних бойових дій в місті та неодноразово зазнавав пошкоджень. В якому стані перебуває квартира йому достеменно невідомо. Відповідачі прийняли рішення припинити проведення платежів за договором та оплату послуг з утримання майна.

Згідно з частиною другою статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду.

Ураховуючи наведене, баланс інтересів учасників справи у як найшвидшому розгляді справи, обізнаність учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, створення апеляційним судом під час розгляду цієї справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності учасників справи.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Згідно договору купівлі-продажу від 03 червня 2020 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Заєць І.О., зареєстрованого у реєстрі №1616, Державна іпотечна установа придбала в державну власність квартиру АДРЕСА_1 . Право власності на вищевказану квартиру зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (том 1, а. с. 41-45).

Порядком забезпечення Державною іпотечною установою поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту житлом на умовах фінансового лізингу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 14 листопада 2018 року №1201 (далі - постанова №1201) регулюються правовідносини з питань отримання житла у фінансовий лізинг поліцейськими та особами рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, в тому числі і порядок фінансування витрат на придбання житла тощо.

З урахуванням вимог постанови №1201, 02 липня 2020 року між Державною іпотечною установою та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу, згідно з умовами якого ДІУ, як лізингодавець, передала ОСОБА_1 , як лізингоотримувачу, в строкове платне володіння квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 49,9 кв. м, з подальшим переходом права власності лізингоотримувачу. Загальна вартість предмету лізингу становить 750000,00 грн (том 1, а. с. 46-61).

Пунктом 1.4. цього договору визначено, що предмет лізингу передається у платне володіння та користування на строк до 01 липня 2040 року включно, але не менш ніж на 1 (один) рік.

Для вчинення правочину надано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 про згоду на укладання цього договору, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, Нікодон О.О., 22.06.2020 року за реєстровим № 2776 (пункт 1.9 договору).

Пунктом 2.3 договору передбачено, що розмір відсоткової ставки винагороди за отримане у фінансовий лізинг житло визначається договором у наступному розмірі:

п. 2.3.1 - 15,3% річних розмір відсоткової ставки винагороди за отримане у фінансовий лізинг житло, що встановлено лізингодавцем з дня передачі житла згідно п. 2.1 договору;

п. 2.3.2 - 17,8% річних розмір відсоткової ставки винагороди за отримане у фінансовий лізинг житло, що набуває чинності з дня розірвання договору про компенсацію частини лізингових платежів, зазначеного у п. 2.2 договору.

У відповідності до умов договору фінансового лізингу після отримання предмету лізингу, у ОСОБА_1 виникли зобов`язання щодо оплати лізингових платежів.

Пунктом 2.2 договору визначено, що лізингові платежі можуть включати: суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у фінансовий лізинг житло; суми відшкодування витрат лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням Договору.

Протягом строку дії договору фінансового лізингу розмір лізингових платежів може бути змінено у випадку та порядку, передбаченому Договором.

Лізингодавець може одержувати компенсацію частини лізингових платежів за рахунок коштів Державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством, яка надається лізингоодержувачу відповідно до чинного законодавства України. Умови виплати зазначеної компенсації, періодичність платежів та їх розмір встановлюється Договором про компенсацію частини лізингових платежів №ДК202000472 від 02.07.2020 (далі - Договір компенсації), укладеним на виконання постанови №1201 між Департаментом патрульної поліції (далі - Органом забезпечення житлом), ОСОБА_1 та ДІУ. При цьому розмір компенсації частини лізингових платежів може включати частину від суми, яка відшкодовує вартість житла, та винагороду лізингодавцю.

Згідно абзацу 2 пункту 2.4, лізингоодержувач зобов`язався щомісячно сплачувати лізингові платежі, до яких включено відшкодування вартості предмету лізингу в сумі не менше 3 125,00 грн, та винагороду за отриманий у фінансовий лізинг предмет лізингу в строки та порядку, визначеному договором.

В пункті 3.1 договору, лізингодавець надав згоду на те, що в предметі лізингу можуть бути зареєстровані та проживати: лізингоодержувач ОСОБА_1 ; чоловік ОСОБА_2 ; донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зазначені в цьому пункті договору особи набувають рівних з лізингоодержувачем прав та обов`язків щодо користування предметом лізингу.

Пунктом 5.5 договору передбачено право лізингодавця відмовитись від договору та/або вимагати звільнення (виселення) лізингоодержувача та осіб, що проживають разом з ним, з предмету лізингу без надання іншого житлового приміщення, у тому числі у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса або за рішенням суду, зокрема у разі: прострочення сплати лізингових платежів (частково або у повному обсязі) більше 90 календарних днів; прострочення сплати (частково або у повному обсязі) лізингоодержувачем спожитих їм житлово-комунальних послуг та платежів на утримання, пов`язаних з предметом лізингу більше 90 календарних днів.

Відповідно до пункту 5.6, у разі розірвання договору за рішенням суду, лізингоодержувач та інші особи, які разом з ним проживали, підлягають виселенню з предмету лізингу на підставі рішення суду, без надання іншого житла.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 02 липня 2020 року встановлено реєстрацію за ОСОБА_1 іншого речового права – користування квартирою АДРЕСА_1 загальною площею 49,9 кв.м, номер запису про право 37142628 (т.1, а.с.62).

02 липня 2020 року між Департаментом патрульної поліції (Орган забезпечення житла), ОСОБА_1 та ДІУ укладений договір про компенсацію частини лізингових платежів №ДК202000472, за умовами якого Орган забезпечення житла з метою надання державної підтримки на придбання доступного житла зобов`язався здійснювати компенсацію лізингових платежів за рахунок коштів державного бюджету та інших джерел, не заборонених законодавством (пункт 1.1 договору).

Згідно пункту 1.7, розмір відсоткової ставки винагороди ДІУ за отримане у фінансовий лізинг житло становить 15,3% річних.

Пунктом 7.1 договору про компенсацію частини лізингових платежів передбачено підстави припинення договору, до яких віднесено, серед іншого звільнення заявника зі служби (т.1, а.с.65-92).

Наказом Департаменту патрульної поліції №14 о/с від 05 січня 2023 року ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції (т.1, а.с.93).

Листом від 13 січня 2023 року Департамент патрульної поліції повідомив ДІУ про припинення договору про компенсацію частини лізингових платежів №ДК202000472, у зв`язку зі звільнення зі служби ОСОБА_1 (т.1, а.с.94).

Станом на 21 жовтня 2024 року ОСОБА_1 мала прострочену заборгованість зі сплати платежів за договором фінансового лізингу в загальному розмірі 187 595,65грн (т.1, а.с.106).

Листами від 18 жовтня та 21 листопада 2023 року ДІУ направляла ОСОБА_1 повідомлення про наявність простроченої заборгованості за договором фінансового лізингу з вимогою про погашення боргу, які залишилися не виконаними (т.1, а.с.96-101).

16 липня 2024 року ДІУ направлялася вимога про дострокове розірвання в односторонньому порядку договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року, звільнення (виселення) з предмету лізингу, яка ОСОБА_1 залишена без виконання (т.1, а.с.102-105).

Незважаючи на припинення виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу ОСОБА_1 , як лізингоодержувач, не повернула позивачеві предмет лізингу - квартиру АДРЕСА_1 , яка належить позивачу та не звільнила в порядку, передбаченому договором, зазначене житлове приміщення з членами сім`ї.

В заяві від 23 лютого 2026 року Служба у справах дітей виконавчого комітету Херсонської міської ради повідомила про неможливість подання висновку органу опіки та піклування щодо вирішення спору в частині визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такою, що втратила право користування жилим приміщенням та виселення без надання іншого житлового приміщення, у зв`язку з неможливістю встановлення фактичного місця проживання родини ОСОБА_4 ; проведення обстеження умов проживання дитини та з`ясування інших обставин.

Мотиви, з яких виходить суд апеляційної інстанції та застосовані норми права

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (стаття 4 частина 1 ЦПК України).

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.

Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про фінансовий лізинг».

Відповідно до статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Аналогічне визначення договору лізингу містилося і у статті 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції Закону, чинній на дату виникнення спірних правовідносин).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу.

У пункті 3 частини першої статті 10 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що лізингодавець має право відмовитися від договору лізингу у випадках, передбачених договором лізингу або законом.

Відповідно до частини першої статті 611 ЦК України наслідками односторонньої відмови від двостороннього правочину є припинення зобов`язання.

Згідно приписів статей 10, 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) лізингоодержувач зобов`язаний був повернути предмет лізингу лізингоодержувачу у разі припинення зобов`язання.

Відповідно до статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Встановленні у справі фактичні обставини свідчать, що 02 липня 2020 року між Державною іпотечною установою та ОСОБА_1 був укладений договір фінансового лізингу №ФЛ202000475, згідно якого лізингоодержувач на умовах строковості та платності зобов`язалася здійснювати сплату лізингових платежів (частково або у повному обсязі з урахуванням умов договору).

Після звільнення 05 січня 2023 року зі служби в поліції, ОСОБА_1 мала самостійно у повному обсязі проводити оплату лізингових платежів,обрахованих з урахуванням розміру відсоткової ставки винагороди за отримане у фінансовий лізинг житло, що дорівнює 17,8% річних. Проте належним чином відповідач договірні зобов`язання не виконувала, що призвело до утворення заборгованості в загальному розмірі 187 595,65грн, розмір якої не спростований.

Пунктами 5.5. 5.6 договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року передбачено право лізингодавця відмовитися від договору та вимагати звільнення (виселення) лізингоодержувача та осіб, які проживають разом з ним, з предмету лізингу без надання іншого жилого приміщення.

Ураховуючи наведене та невиконання ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором фінансового лізингу, зокрема щодо повної та своєчасної оплати щомісячних лізингових платежів, прострочення яких становить більш, ніж на 90 календарних днів, вимоги ДІУ про розірвання договору фінансового лізингу №ФЛ202000475 від 02 липня 2020 року слід визнати обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання відповідачів такими, що втратили право користування житлом шляхом вилучення запису про інше речове право з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та виселення відповідачів, суд першої інстанції вважав, що позивачем не наведено обґрунтування зазначених вимог та не доведено проживання відповідачів в квартирі АДРЕСА_1 .

Колегія суддів не погоджується з зазначеним висновком суду з огляду на таке.

Статтею 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц, від 19 травня 2020 року у справі №916/1608/18).

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що застосування судом способу захисту, обраного позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб`єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципу верховенству права.

Щодо вимоги про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 та належить на праві державної власності Державній іпотечній установі шляхом вилучення запису про інше речове право: 37142628, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно суд зазначає наступне.

Згідно пункту 2.1.2 договору фінансового лізингу Державна реєстрація іншого речового права передачі предмета лізингу у фінансовий лізинг в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно проводиться з моменту нотаріального посвідчення цього договору.

На підставі договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року внесено запис про інше речове право: 37142628 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зміст речового права: строкове платне володіння та користування квартирою, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Наявний в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про право користування предметом лізингу обмежує права ДІУ щодо використання та розпорядження державним майном, що перебуває в господарському віданні Установи.

Згідно абзацу 1 частини другої статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, державним реєстратором вноситься до Державного реєстру прав запис про скасування державної реєстрації прав.

Оскільки право державної власності на квартиру зареєстроване за ДІУ, а інше речове право (користування) за ОСОБА_1 , з урахуванням пункту 3.1 договору фінансового лізингу про надання лізингодавцем згоди на користування жилим приміщенням іншим відповідачам у справі, вимога про визнання відповідачів такими, що втратили право користування квартирою, шляхом вилучення запису про інше речове право з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно підлягає задоволенню, як така що відповідає вимогам Закону та відновленню порушених прав позивача.

Згідно листів від 04 лютого 2025 року Департаменту адміністративних послуг Херсонської міської ради зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та малолітньої ОСОБА_3 є АДРЕСА_3 (т.1, а.с.164-166).

За умовами укладеного договору фінансового лізингу від 02 липня 2020 року квартира АДРЕСА_1 , яка є предметом договору лізингу, була передана у строкове, платне користування лізингоодержувача ОСОБА_1 та членів її сім`ї чоловіка ОСОБА_2 та доньки ОСОБА_3 (пункт 3.1). Договір укладено з письмової нотаріально посвідченої згоди чоловіка лізингоодержувача – ОСОБА_2 (пункт 1.9).

Не доведення факту проживання відповідачів у зазначеній квартирі на час розгляду справи не спростовує для позивача законності права вимоги про виселення відповідачів без надання іншого жилого приміщення з вищевказаного житлового приміщення, яке є предметом договору лізингу, згідно умов договору фінансового лізингу (пункт 5.5).

Відсутність відповідачів за місцем проживання та за зареєстрованим місцем проживання у м.Херсоні унеможливила для уповноваженого органу опіки та піклування подання висновку про можливість виселення малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з предмету лізингу.

За повідомленням ОСОБА_2 , сім`я відповідачів залишила постійне місце проживання в м.Херсоні та з 2022 року перебуває на непідконтрольній Україні території.

Не вирішення в судовому порядку питання про виселення відповідачів з предмету лізингу без надання іншого жилого приміщення обмежує права власника – ДІУ щодо володіння та розпорядження квартирою.

Ураховуючи, що відповідач ОСОБА_1 допустила порушення умов договору фінансового лізингу щодо строків внесення платежів, позивач відповідно до умов договору та чинного законодавства реалізував своє право про розірвання договору лізингу. Оскільки відповідач всупереч положень договору фінансового лізингу та вимог закону не повернула предмет лізингу лізингодавцеві та не звільнила разом з членами своєї сім`ї житлове приміщення квартири квартира АДРЕСА_1 , апеляційний суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ДІУ про виселення без надання іншого жилого приміщення відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вищевказаного житлового приміщення.

За наведених обставин заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2026 року в порядку статті 376 ЦПК України підлягає скасуванню з прийняття у справі нової постанови про задоволення позовних вимог Державної іпотечної установи в повному обсязі.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України).

Згідно частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З матеріалів справи встановлено, що при зверненні до суду з позовом та апеляційною скаргою ДІУ сплачено судовий збір у розмірі 6056,00 грн та 7267,20 грн. відповідно, а всього 13 322,20 грн.

У зв`язку із задоволення позовних вимог в повному обсязі, колегія суддів вважає необхідним стягнути понесенні ДІУ витрати зі сплати судового збору у розмірі 13 322,00 грн з відповідача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 141, 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, апеляційний суд

постановив:

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити.

Заочне рішення Херсонського міського суду Херсонської області від 17 березня 2026 року скасувати та прийняти у справі нову постанову.

Розірвати Договір фінансового лізингу №ФЛ202000475, посвідчений 02 липня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хильою О.В. за реєстровим №884, який укладений між Державною іпотечною установою та ОСОБА_1 .

Визнати ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в особі законних представників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такими, що втратили право користування квартирою АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Державній іпотечній установі шляхом вилучення запису про інше речове право: 37142628, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Виселити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах якої діють законні представники ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з квартири АДРЕСА_1 , яка належить на праві власності Державній іпотечній установі, без надання іншого житлового приміщення;

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Державної іпотечної установи сплачений судовий збір за поданням позовної заяви та апеляційної скарги в загальному розмірі 13 323,20 грн.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 серпня 2026 року.

Головуючий: В.О. Бездрабко

Судді: Л.А. Приходько

С.В. Радченко