Рішення від 25 серпня 2026 р. у справі №489/2887/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

Справа № 489/2887/26

Провадження № 2/489/1989/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 серпня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі

головуючого судді Микульшиної Г.А.,

із секретарем судового засідання Бородіною В.Ю.,

за участі представника відповідача: Матвієнко Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

В квітні 2026 року ТОВ «Споживчий центр» звернулось до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за кредитним договором у розмірі 10 200,00 грн. та понесених судових витрат, а саме сплаченого судового збору в розмірі 2 662,40 грн., витрат на професійну правничу допомогу. У позовній заяві представником позивача заявлено, що докази щодо понесених судових витрат на оплату правничої допомоги будуть подані протягом 5 днів після ухвалення рішення.

Як на підставу позовних вимог вказано, що між сторонами 08.01.2023 був укладений кредитний договір (оферти) № 08.01.2023-1000001931, відповідно до умов якого позичальник отримав кредит в розмірі 6 000,00 грн. строком на 42 дні зі сплатою процентної ставки за користування кредитом в розмірі 2 % за один день користування кредитом, а також комісії. Через неналежне виконання позичальником грошових зобов`язань станом на дату подання позовної заяви утворилась заборгованість у розмірі 10 200,00 грн., яка складається з: 6 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 4 200,00 грн. – заборгованості по процентам.

Посилаючись на порушення відповідачем своїх зобов`язань, позивач просить стягнути з нього вказану заборгованість.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 03.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи.

30.06.2026 на адресу суду від представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Матвієнко Н.В. надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого вона просить суд в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх заперечень проти позову посилається на те, що позивачем пропущено строк для звернення із даним позовом до суду, який становить три роки починаючи з 05.02.2023, що є підставою для відмови у позові. Крім того вказувала на те, що ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за мобілізацією з 27.02.2022 по теперішній час, а відповідно має право на пільги, передбачені 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» - проценти за користування кредитом, пеня та штрафні санкції для військовослужбовців та членів їх сімей не нараховуються. Також представник відповідача вказувала на те, що відповідач звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій.

07.07.2026 на адресу суду від представника позивача ТОВ «Споживчий центр» надійшла відповідь на відзив, згідно якої він спростовує заперечення відповідача проти позову та наполягає на задоволенні позовних вимог. Вказує на те, що позивачем не було пропущено строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду, оскільки станом на час поширення коронавірусної хвороби (дії карантину) та в період дії воєнного стану до 04.09.2025 перебігу строку позовної давності було зупинено у відповідності положень діючого законодавства. Крім того вказував на те, що в матеріалах справи відсутні розрахунки, які б спростували правильність визначення розміру заборгованості позивачем.

Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином, в позовній заяві просив розглядати справу за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, повідомлений судом про розгляд справи належним чином. Його представник адвокат Матвієнко Н.В. в судовому засіданні позов визнала частково на суму 4 320,00 грн. з підстав, зазначених у відзиві.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

08.01.2023 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 08.01.2023-1000001931, невід`ємними частинами якого є пропозиція про укладення кредитного договору (оферта) від 08.01.2023 та заявка від 08.01.2023, які підписано позичальником шляхом використання одноразового ідентифікатора (а.с. 15-20).

Сторони уклали договір на наступних умовах: сума кредиту – 6 000,00 грн.; строк, на який надається кредит – 42 днів з дати його надання; процентна ставка – 2 % за один день користування кредитом.

Факт отримання відповідачем кредитних коштів підтверджується квитанцією LiqPay від 08.01.2023 (а.с. 10).

Відповідно до розрахунку заборгованості за кредитним договором № 08.01.2023-1000001931 від 08.01.2023 заборгованість відповідача ОСОБА_1 становить 10 200,00 грн., яка складається з: 6 000,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 4 200,00 грн. – заборгованості по процентам (а.с. 11). При цьому з наданого розрахунку вбачається, що боржником було здійснено погашення заборгованості за нарахованими відсотками на загальну суму 1 680,00 грн.

У відповідності до військового квитка серії НОМЕР_1 ОСОБА_1 проходить військову службу у Збройних Силах України за мобілізацією з 27.02.2022 (а.с. 47-45).

Згідно посвідчення серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – учасників бойових дій (а.с. 46).

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено статтею 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі. Якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами. Якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Частиною першою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті (частина третя статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини шостої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (статті 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Згідно частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за супровідні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Згідно частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо за договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики.

Згідно статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Враховуючи доведення позивачем отримання відповідачем кредиту та порушення останньою грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилась заборгованість, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач ОСОБА_1 посилається на те, що він має право на пільги, передбачені ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», як військовослужбовець, призваний на службу під час дії особливого періоду за мобілізацією. Зокрема вважає, що йому не підлягають нарахуванню відсотки за договором про надання кредиту (позики).

Відповідно до положень ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.

Приймаючи до уваги вищевказані положення діючого законодавства та враховуючи, що відповідачем долучено до матеріалів справи докази перебування на службі за мобілізацією з 27.02.2022, судом встановлено, що нарахування позивачем відсотків за користування кредитом та неустойки відповідачу ОСОБА_1 є безпідставним та суперечить положенням діючого законодавства.

При цьому судом враховано, що за період користування кредитними коштами боржником ОСОБА_1 було сплачено в рахунок погашення відсотків за користування кредитом 1 680,00 грн. (вказане підтверджується матеріалами, а саме розрахунком заборгованості за кредитним договором, долученим до позову). Як вбачається з наданого розрахунку заборгованості, вказані кошти були зараховані позивачем в рахунок погашення інших видів заборгованості, окрім основної суми кредиту, а саме заборгованості по відсоткам.

Оскільки загальна сума кредитних коштів, отриманих відповідачем ОСОБА_1 від позивача за кредитним договором № 08.01.2023-1000001931, склала 6 000,00 грн., нарахування ТОВ «Споживчий центр» відсотків за користування кредитом є безпідставним та суперечить вимогам ч. 15 ст. 14 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідачем було оплачено в рахунок погашення заборгованості 1 680,00 грн., позов підлягає частковому задоволенню, а саме з відповідача на користь ТОВ «Споживчий центр» підлягає стягненню 4 320,00 грн. основного боргу за кредитом (6 000,00 – 1 680,00 грн.).

При цьому суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо пропуску ТОВ «Споживчий Центр» строку позовної давності для звернення із даним позовом до суду – виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду за захистом свого цивільного права або інтересу. Загальне правило обчислення такого строку передбачає його безперервний перебіг, однак законодавець встановив винятки у вигляді його зупинення у разі настання надзвичайних обставин.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Згідно положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» було доповнено розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 12, яким передбачено, що на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, перебіг строків позовної давності зупиняється. Фактично така зупинка тривала з 2 квітня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX, в Україні було введено воєнний стан. У зв`язку з цим законодавець доповнив Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України пунктом 19, відповідно до якого на період дії воєнного стану перебіг позовної давності також зупиняється. Ця норма діяла до її виключення Законом України від 14.05.2025 № 4434-IX і охоплювала відповідні періоди дії воєнного стану (до 04.09.2025).

За таких обставин, на період закінчення строку дії кредитного договору, укладеного між сторонами, уже діяло зупинення перебігу позовної давності, запроваджене у зв`язку з карантином COVID-19 (з 02.04.2020), а також фактично накладалося зупинення у зв`язку з воєнним станом (з 24.02.2022).

Враховуючи викладене судом встановлено, що строк позовної давності для звернення до суду із даним позовом ТОВ «Споживчий Центр» не пропущено.

Відповідно до положень статті 141 ЦПК України, оскільки позовні вимоги про стягнення заборгованості задоволено частково (42,35%), а відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», судовий збір в розмірі 1 127,53 грн. підлягає компенсацію позивачу за рахунок держави в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Позивачем ТОВ «Споживчий Центр» у поданій позовній заяві зазначено про те, що ним понесено витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно положень ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Керуючись статтями 133, 141, 263-265 ЦПК України, суд –

вирішив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.01.2023-1000001931 від 08.01.2023 станом на 19.02.2023 в розмірі 4 320,00 грн. (чотири тисячі триста двадцять гривень 00 копійок), яка складається з: 4 320,00 грн. - заборгованості за тілом кредиту.

Компенсувати Товариству з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір в розмірі 1 127,53 грн. (одна тисяча сто двадцять сім гривень 53 копійки) за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В задоволенні іншої частини позовних вимог – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, адреса: м. Київ, вул. Саксаганського,133-А;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 .

Повний текст рішення складено 26.08.2026.

Суддя Г.А. Микульшина