Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №333/1038/26 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 25.08.2026 Справа № 333/1038/26

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №333/1038/26 Головуючий у 1-й інстанції: Ковальова Ю.В.

Провадження №22-ц/807/1445/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Стариченко Миколи Петровича на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У січні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором позики.

В обґрунтування позову зазначено, що 25 серпня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4864163.

02 вересня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та ОСОБА_1 укладено Договір № 77558623.

07 вересня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю "Мілоан" та ОСОБА_1 укладено Договір № 102060545.

17 вересня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3382808105-122089.

23 вересня 2021 року між Товариство з обмеженою відповідальністю «Бі Ел Джи Мікрофінанс" та ОСОБА_1 укладено Договір № 7680386.

Відповідно до умов кредитних договір товариства зобов`язалися надати позичальнику кредит, а позичальник зобов`язався в порядку та умовах, визначених кредитними договорами, повертати кредит, виплачувати проценти за користування кредитом, сплачувати комісію та інші передбачені платежі в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитними договорами.

Товариства свої зобов`язання за договорами виконали у повному обсязі, а саме надали відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договорами.

У свою чергу позичальник договори не виконала та кредитні кошти разом з відсотками не повернула.

У подальшому ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги до Відповідача за вищезазначеними договорами, за якими у ОСОБА_1 виникла заборгованість з повернення кредитних коштів та сплати процентів у загальному розмірі 200 510,60 грн, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (тіло кредиту) - 36 34200 грн; заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 16 284,30 грн; заборгованість за комісіями - 1470,00 грн; інфляційні збитки - 355,00 грн; нараховані 3% річних - 59,30 грн.

Враховуючи наведене, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОА «Коллект центр» суму заборгованості за кредитними договорами у розмірі 200 510,60 грн, сплачений судовий збір у розмірі 2662,40 грн, та понесені витрати на правову допомогу у розмірі 25000,00 грн.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» суму заборгованості:

- за кредитним договором № 3382808105-122089 від 17.09.2021 року у розмірі 2546 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 2000 грн, заборгованість за нарахованими процентами з 17.09.2021 по 01.10.2021 - 546 грн;

- за кредитним договором № 7680386 від 23.09.2021 року у розмірі 6744,73 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 4000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 2574,60 грн, інфляційні збитки - 141,53 грн, нараховані 3% річних -28,60 грн;

- за кредитним договором № 4864163 від 25.08.2021 року у розмірі 78840 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 10000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 68140 грн, заборгованість за комісіями - 700 грн;

- за кредитним договором № 102060545 від 07.09.2021 року у розмірі 55545 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 7000 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 47 775 грн, заборгованість за комісіями - 770 грн;

- за кредитним договором № 77558623 від 02.09.2021 року у розмірі 45446, 87 гривень, з яких: заборгованість за основним зобов`язанням (за тілом кредиту) - 13342 грн, заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 31 860,70 грн, інфляційні збитки - 213,47 грн, нараховані 3% річних - 30,70 грн;

у загальному розмірі 189 122, 60 гривень.

В решті позову - відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» судовий збір в розмірі 2511, 19 гривень, а також витрати на правничу допомогу у розмірі 7000 гривень.

Не погоджуючись із вищезазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Стариченко Миколи Петровича подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року та ухвалити нове рішення, яким позов ТОВ «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договорами задовольнити частково, зокрема:

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр»:

- заборгованість за кредитним договором №3382808105-122089 від 17.09.2021 в загальному розмірі - 2546 грн, з яких 2000 грн - тіло кредиту, 546 грн - проценти за користування кредитом; - заборгованість за договором позики №4864163 від 25.08.2021в загальному розмірі 13340 грн, з яких - 10000 грн тіло кредиту, 2640 грн - проценти за користування кредитом та 700 грн комісія за надання кредиту; - заборгованість за договором позики №102060545 від 07.09.2021 року в загальному розмірі 10935 грн, з яких 7000 грн - тіло кредиту, 2625 грн - проценти за користування кредитом та 770 грн комісія за надання кредиту; - заборгованість за договором позики №77558623 від 02.09.2021 року в загальному розмірі 16926,33 грн, з яких 13342 грн - тіло кредиту, 3584,33 грн - проценти за користування кредитом; - заборгованість за договором позики №7680386 від 23.09.2021 року в загальному розмірі 6574.60 грн, з яких 4000,00 грн - тіло кредиту, заборгованість за нарахованими процентами - 2574.60 грн, що разом становить заборгованість у розмірі 50 492,06 грн. Стягнути з ТОВ «Коллект центр» на користь ОСОБА_1 судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції не врахував, що розрахунок заборгованості не є належним і достовірним доказом заборгованості та нарахування заборгованості проводилось з порушення діючого законодавства, не проаналізувавши заперечення відповідача. Також апелянт зазначає, що заборгованість була нарахована поза межами строку кредитування, а тому нараховані відсотки є незаконними. Зокрема, матеріали справи не містять відомостей про те, що за кредитним договором № 4864163 від 25.08.2021, та № 102060545 від 07.09.2021 відповідачу була зроблена пропозиція щодо продовження строку дії договору. Крім того, відсотки за договорами №77558623 від 02.09.2021 та № 7680386 від 23.09.2021, на його думку, також нараховані поза межами встановленого строку кредитування.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу ТОВ «Коллект центр» зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.

Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 200 510,60 грн, оскаржується в частині задоволених позовних вимог у розмірі 189 122,60 грн, що перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України) (3328,00 грн Х 80 = 266 240 грн).

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю доповідача в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам відповідає.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив із доведеності факту укладення між відповідачем та первісними кредиторами кредитних договорів, належного виконання кредитодавцями своїх зобов`язань щодо надання кредитних коштів, а також переходу до позивача права вимоги за спірними договорами на підставі укладених договорів факторингу. Суд визнав наданий позивачем розрахунок заборгованості належним та достатнім доказом її розміру, встановив відсутність доказів виконання відповідачем своїх договірних зобов`язань та дійшов висновку про наявність передбачених законом підстав для стягнення з відповідача заборгованості за кредитними договорами від 25.08.2021, 02.09.2021, 07.09.2021, 23.09.2021 у заявленому розмірі разом із судовими витратами. Щодо кредитного договору від 17.09.2021 стягнув відсотків за період з 17.09.2021 по 01.10.2021, як такі, що не виходять за межі строку кредитування. Витрати на професійну правничу допомогу з урахуванням складності справи, ціни позову, обсягом наданих послуг, виходячи з вимог співмірності судом було зменшено до 7 000 грн.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погоджується, виходячи з наступного.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Судом встановлено, що 25 серпня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено в електронній формі Договір про споживчий кредиту №4175588 (т.1 а.с.171-175).

Згідно п. 1.1. договору, Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 10000.00 грн. Відповідно до п. 1.3. договору, Кредит надається строком на 30 днів з 28.08.2021 (строк кредитування). Згідно з п.1.4 договору, термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 24.09.2021. Згідно п. 1.5.1. договору, Комісія за надання кредиту: 700.00 грн, яка нараховується за ставкою 7.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 1.5.2. договору, Проценти за користування кредитом: 2640.00 грн, які нараховуються за ставкою 0.88 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. договору, Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. договору). Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок (п. 2.1. договору). У відповідності до п.2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але не може перевищувати 60 днів. Згідно з п. 6.4. договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Даний договір разом із додатком до нього було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором S44772.

Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором направленим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 25.08.2021 - НОМЕР_2 (т.1 а.с.186).

25 серпня 2021 року ОСОБА_1 створено анкету-заяву на кредит № 4864163, в якій погоджені умови кредитування по заяві (т.1 а.с.178).

В матеріалах справи містяться правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (а.с.179-183), та паспорт споживчого кредиту (т.1 а.с.177).

З квитанції від 25 серпня 2021 року ТОВ ФК «Клаєнс», вбачається, що 25 серпня 2021 року на карту № НОМЕР_3 , згідно Кредитного договору №4864163 від 25.08.2021, було здійснено зарахування коштів в сумі 10000 грн (т.1 а.с.187).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається, що станом на 23.11.2021 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору №4864163 від 25.08.2021 року становить 43 340.00 грн, з яких: 10 000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 32 640.00 грн - заборгованість по процентам (за період з 25.08.2021 по 23.11.2021 роки); заборгованість по комісії - 700.00 грн (т.1 а.с.188-189).

15 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», було укладено договір факторингу № 15/12-2021-22, згідно якого до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору факторингу (т.1 а.с.241-245).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 15/12-2021-22 від 15.12.2021, до ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором в розмірі 43 340.00 грн, з яких: 10 000.00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 32 640.00 грн сума заборгованості по процентам, 700.00 грн заборгованість по комісії (т.2 а.с.5-7).

ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 на суму 4 014 759.20 грн, що підтверджено копією платіжного доручення №313550011 від 20.12.2021 (т.1 а.с.246).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», було укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору відступлення прав вимоги (т.2 а.с.61-66).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором в розмірі 78 840.00 грн, з яких: 10 000.00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 68 140.00 грн сума заборгованості по процентам, 700.00 грн заборгованість по комісії (т.1 а.с.155).

За таких обставин до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору.

02 вересня 2021 року між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики № 77558623 (т.1 а.с.208).

Згідно п.1. договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський картковий рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку позики, або достроково, та сплатити позикодавцю плату від суми позики.

Відповідно до п. 2 договору про надання позики: сума позики становить 13 342.00 грн; базова процентна ставка (фіксована) 1,99 %, які нараховуються щоденно, включаючи дати отримання та повернення, на залишок позики (п.4) строк позики 30 днів, тобто до 02.10.2021, орієнтовна загальна вартість позики 16 926,33 грн.

В матеріалах справи містяться правила надання фінансових кредитів ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» (т.1 а.с.209-214).

Відповідно до п. 6.5. Правил надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» у разі неповернення/повернення не в повному розмірі/несвоєчасного повернення позики та процентів, позичальнику на таку неповернуту позику (або її частину) товариство має право нараховувати проценти у розмірі, передбаченому договором позики, за кожний день понадстрокового користування позикою (або її частиною), починаючи з першого дня такого понадстрокового користування та закінчуючи днем повернення позики (або її частини) та процентів, але в будь-якому випадку не більше 90 календарних днів (п.7.16).

З довідки від 15 грудня 2025 року ТзОВ «ФК «Фінекспрес» вбачається здійснення переказу грошових коштів на суми 13 342.00 грн отримувачу ОСОБА_1 на карту № НОМЕР_3 , дата платежу 02 вересня 2021 року (т.1 а.с.215).

З розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 27 січня 2022 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 77558623 від 02.09.2021 року становить 45 202,70 грн, з них: 13 342.00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 31 860.70 грн - заборгованість за нарахованими процентами (проценти нараховані з 02.09.2021 по 31.12.2021) (т.2 а.с.220-221).

27 січня 2022 року між ТОВ «1 Безпечне Агенство Необхідних Кредитів» та ТОВ «Вердикт капітал» було укладено договір факторингу № 27-01/2023, згідно якого до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором (т.2 а.с.45-49).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» було укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором (т.2 а.с.61-66).

За таких обставин до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору.

07 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний Договір про споживчий кредиту №102060545 (т.1 а.с.190-194).

Згідно п. 1.1. договору, Кредитодавець зобов`язався на умовах, визначених цим Договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі кредит), а позичальник зобов`язався повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі плата) у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором. Відповідно до п. 1.2. договору сума (загальний розмір) кредиту становить 7000.00 грн. Відповідно до п. 1.3. договору, Кредит надається строком на 30 днів з 07.09.2021 (строк кредитування). Згідно з п.1.4 договору, термін (дата) повернення кредиту і сплата комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 07.10.2021. Згідно п. 1.5.1. договору, Комісія за надання кредиту: 700.00 грн, яка нараховується за ставкою 11.00 відсотків від суми кредиту одноразово. Відповідно до п. 1.5.2. договору, Проценти за користування кредитом: 2625.00 грн, які нараховуються за ставкою 1.25 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Згідно п. 1.6. договору, Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п.1.6. договору). Умовами Кредитного договору передбачена видача кредитних коштів Позичальнику безготівково, а саме шляхом переказу коштів на Картковий рахунок (п. 2.1. договору). У відповідності до п.2.3.1.2 позичальник може збільшити строк кредитування на 1 день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування, але не може перевищувати 60 днів. Згідно з п. 6.4. договору, укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки. Відповідно до п. 6.5. договору, цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

07 вересня 2021 року ОСОБА_1 створено анкету-заяву на кредит № 102060545, в якій погоджені умови кредитування по заяві (т.1 а.с.197).

Даний договір разом із додатком до нього було підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором R77940.

Відповідно до довідки ТОВ «Мілоан», ОСОБА_1 підписала кредитний договір одноразовим ідентифікатором направленим на номер мобільного телефону НОМЕР_1 07.09.2021 - НОМЕР_5 (т.1 а.с.203).

В матеріалах справи містяться правила надання фінансових кредитів ТОВ «Мілоан» (а.с.198-202), та паспорт споживчого кредиту (т.1 а.с.196).

З квитанції від 07 вересня 2021 року ТОВ ФК «Клаєнс», вбачається, що 07 вересня 2021 року на карту № НОМЕР_3 , згідно Кредитного договору №102060545 від 07.09.2021, було здійснено зарахування коштів в сумі 7000 грн (т.1 а.с.204).

З розрахунку заборгованості ТОВ «Мілоан» вбачається, що станом на 23.11.2021 року заборгованість ОСОБА_1 по кредитному договору № 102060545 від 07.09.2021 року становить 31 395.00 грн, з яких: 7 000.00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 23 625.00 грн - заборгованість по процентам (за період з 07.09.2021 по 06.12.2021 роки); заборгованість по комісії - 770.00 грн (т.1 а.с.206-207).

17 грудня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт капітал», було укладено договір факторингу № 17/12-2021-62, згідно якого до ТОВ «Вердикт капітал» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору факторингу (т.1 а.с.9-13).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 17/12-2021-62 від 17.12.2021, до ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором в розмірі 31 395.00 грн, з яких: 7 000.00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 23 625.00 грн сума заборгованості по процентам, 770.00 грн заборгованість по комісії (т.2 а.с.21-23).

ТОВ «Вердикт Капітал» здійснило оплату ТОВ «Мілоан» згідно договору факторингу №17/12-2021-62 від 17.12.2021 на суму 2 503 264.98 грн, що підтверджено копією платіжного доручення № 313550009 від 20.12.2021 (т.2 а.с.18).

10 січня 2023 року між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр», було укладено договір відступлення прав вимоги № 10-01/2023, згідно якого до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до відповідача за вказаним кредитним договором. Вказане підтверджується копією договору відступлення прав вимоги (т.2 а.с.61-66).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/2023 від 10.01.2023, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором в розмірі 55 545.00 грн, з яких: 7 000.00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 47 775.00 грн сума заборгованості по процентам, 770.00 грн заборгованість по комісії (т.1 а.с.156).

За таких обставин до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору.

07 вересня 2021 року між ТОВ «Інкасо Фінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір позики № 3382808105-122089, який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора Z9C9K4WW, відповідно до умов якого:

п. 2.2. Кредит надається в загальному розмірі (Сума кредиту): 2000.00 грн;

п.3.3 Строк період користування кредитними коштами складає 14 (днів) та починається з 17.09.2021 та закінчується 01.10.2021 (включно);

п. 9.13. За користування, наданими за цим Договором, грошовими коштами у строк передбачений п.п. 2.3. цього договору встановлюється процентна ставка у розмірі 702 % річних (або 1,95 % за 1 (один) день користування грошовими коштами) (а.с.72-77).

ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» умови договору виконано та перераховано ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 2000,00 грн на картку № НОМЕР_3 , номер якої був зазначений нею в договорі, що підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 16.01.2025 (т.2 а.с.167).

Відповідно до розрахунку заборгованості, проведеного ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс», ОСОБА_1 станом на 18.01.2022 має заборгованість за кредитним договором № 3382808105-122089 в загальному розмірі 2546.00 грн, з яких заборгованість за тілом кредиту 2 000.00 грн, заборгованість за відсотками 546.00 грн (т.2 а.с.169-170).

Згідно договору про відступлення прав вимоги № 18-01/22 від 18.01.2022 між ТОВ «Фінансова компанія «Інкасо Фінанс» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір, відповідно до якого ТОВ «Інкасо Фінанс» відступило, а ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право вимоги заборгованості за договором № 3382808105-122089 від 07 вересня 2021 року (т.2 а.с. 26-29).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 18-01/22 від 18.01.2022, до ТОВ «ФК «Вердикт Капітал» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3382808105-122089 в розмірі 2 546.00 грн, з яких: 2 000.00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 546.00 грн сума заборгованості по відсотках (т.2 а.с.37-39,44).

Згідно з платіжної інструкції № 368370001 від 10.05.2023 ТОВ «Вердикт Капітал» сплатило за договором відступлення прав вимоги №18-01/22 від 18.01.2022 ТОВ «ФК «Інкасо Фінанс» 270 000,00 грн (т.2 а.с.34).

Згідно договору про відступлення прав вимоги № 10-01/23 від 10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір, відповідно до якого ТОВ «Вердикт Капітал» відступило, а ТОВ «Коллект центр» набуло право вимоги заборгованості за договором № 3382808105-122089 від 17 вересня 2021 року (т.2 а.с.61-66).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/23 від 10.01.2026, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 3382808105-122089 в розмірі 13 934.00 грн, з яких: 2 000.00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 11 934.00 грн сума заборгованості по відсотках (т.2 а.с.149-150).

За таких обставин до позивача перейшло право грошової вимоги до відповідача по вказаному кредитному договору.

23 вересня 2021 року між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено Договір позики № 7680386, який підписано ОСОБА_1 за допомогою одноразового ідентифікатора В-639932 (т.1 а.с.184-185).

Відповідно до умов укладеного договору позикодавець ТзОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» надав відповідачу грошові кошти у розмірі 4000.00 гривень на 15 календарних днів зі строком повернення, включено зі сплатою процентів за користування кредитом до 08 жовтня 2021 року (п.п. 1.1-1.4).

За користування кредитом позичальник сплачує кредитодавцю проценти, які нараховуються на фактичний залишок виданого кредиту за кожний день користування кредитом у розмірі: з 1-го по 15-й день користування кредитом 0,0010 % (п. 1.5).

Тип процентної ставки за договором - фіксована (п. 1.11).

Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 839,04 %, орієнтовна загальна вартість кредиту складає 6574,60 грн (п. 1.13).

Строк дії договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, але не більше 1 календарного року (п. 1.12).

Вказаний кредитний договір з додатками було укладено у паперовій формі та підписання особисто позичальником.

23 вересня 2021 року ОСОБА_1 створено заяву на кредит, в якій погоджені умови кредитування по заяві (т.1 а.с.234).

ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» свої зобов`язання за кредитним договором виконало у повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти у розмірі 4000.00 грн, що підтверджується довідкою ТОВ «Елаєнс» (т.2 а.с.23).

Згідно з проведеного ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» розрахунку заборгованості за договором № 7680386, станом на 29.11.2021 року у відповідача утворилася заборгованість у розмірі 6574,60 грн, з них: заборгованість за тілом кредиту 4000 грн, заборгованість за відсотками 2574,60 грн (т.2 а.с.40).

29 листопада 2021 року право вимоги за кредитним договором № 7680386, перейшло до ТзОВ «Вердикт Капітал» на підставі договору факторингу № 29/11-1 укладеного між ТОВ «Бі Ел Джи Мікрофінанс» та ТзОВ «Вердикт Капітал» (т.1 а.с.141-145).

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 10-01/23 від 10.01.2026, до ТОВ «Коллект центр» перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 7680386 в розмірі 6 744,73 грн, з яких: 4 000.00 грн сума заборгованості за тілом кредиту; 2 574,60 грн сума заборгованості по відсотках, 170,13 грн відповідальність за порушення зобов`язання по ст. 625 ЦК України (т.1 а.с.151).

10 січня 2023 року право вимоги за кредитним договором № 7680386, перейшло до ТзОВ «Коллект Центр» на підставі договору про відступлення права вимоги № 10-01/2023, що укладений між ТзОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр».

Згідно із частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Особливості укладення кредитного договору в електронній формі визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті.

Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів (ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію»).

У постанові Верховного Суду від 23.03.2023 у справі №910/3105/21 зроблено висновок, що використання електронного підпису, який відповідає вимогам до кваліфікованого електронного підпису, дозволяє забезпечити електронну ідентифікацію підписувача і гарантує цілісність підписаних даних, а також має презумпцію відповідності особистому підпису (ст. 14, 18, 23 Закону України «Про електронні довірчі послуги»).

Висновок про правомірність використання при укладенні електронного договору електронного підпису у виді одноразового ідентифікатора зроблено також і в постанові Верховного Суду від 07.04.2021 у справі № 623/2936/19.

З урахуванням наведеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що договори укладено сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 13 Закону України «Про електронну комерцію».

Згідно зі статтями 526, 530, 610 ЦК України та частиною 1 статті 612 ЦК України, зобов`язання повинне виконуватись належним чином у встановлений термін відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Якщо у зобов`язанні установлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Одним з видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048, ч. 1 ст. 1054 ЦК України кредитодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 зроблено висновок, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду відхилила аргументи позивача, що, на підставі ст. 599 та ч. 1 ст. 631 ЦК України він мав право нараховувати передбачені договором проценти до повного погашення заборгованості. При цьому Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі спливом строку кредитування припинилося право позивача нараховувати проценти.

Подібні правові висновки викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №910/1238/17 з приводу застосування приписів статті 1048 ЦК України в разі неправомірного, незаконного користування боржником грошовими коштами через прострочення виконання грошового зобов`язання, суд вказав на таке.

Плата за прострочення виконання грошового зобов`язання врегульована законодавством. У цьому разі відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто законодавство встановлює наслідки як надання можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу в межах дії договору, так і наслідки прострочення грошового зобов`язання, коли боржник повинен сплатити гроші, але неправомірно не сплачує їх.

У постановах Великої Палати Верховного Суду неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані ч. 1 ст. 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання за ч. 1 ст. 1050 ЦК України, застосуванню в таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за ч. 2 ст. 625 ЦК України, є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

За приписами пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).

За частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Згідно з частиною першою статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, відступлення права вимоги є договірною передачею вимог первісного кредитора новому кредиторові та відбувається на підставі укладеного між ними правочину.

Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (частина третя статті 656 ЦК України); (б) дарування (частина друга статті 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України)

Частиною першою статті 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За змістом частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Як вбачається з матеріалів справи, п`ять кредитних договорів були укладені між відповідачем та первинними кредиторами в електронній формі та підписані позичальником електронним підписом одноразовими ідентифікаторами, що свідчить про повідомлення позичальника кредитодавцем у встановленій законом формі про всі істотні умови відповідно до вимог чинного законодавства України, при цьому позичальник не заперечував факт отримання коштів від кредиторів за вказаними договорами.

Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність факту укладення сторонами кредитних договорів, отримання відповідачем кредитних коштів та переходу до позивача права вимоги за спірними зобов`язаннями.

Відтак висновки суду про існування між сторонами кредитних правовідносин є цілком законним та обґрунтованими.

Як убачається зі змісту апеляційної скарги, відповідач не заперечує факту укладення кредитних договорів, отримання кредитних коштів, не оспорює переходу до позивача права вимоги за спірними зобов`язаннями на підставі договорів відступлення права вимоги, а тому в цій частині рішення суду не переглядається, та не оскаржує висновків суду першої інстанції щодо договору № 3382808105-122089 від 17.09.2021. В апеляційній скарзі фактично зазначено, що рішення суду в частині стягнення заборгованості за вказаним договором у розмірі 2546.00 грн відповідачем не оскаржується та з ним він погоджується.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Оскільки доводи апеляційної скарги зводяться виключно до незгоди з висновками суду щодо правомірності нарахування процентів за договорами № 4864163 від 25.08.2021, № 77558623 від 02.09.2021, № 102060545 від 07.09.2021, № 7680386 від 23.09.2021, інфляційні збитки та 3 % річних за договорами № 77558623 від 02.09.2021 та № 7680386 від 23.09.2021, висновки суду першої інстанції стосовно договору № 3382808105-122089 від 17.09.2021 не є предметом апеляційного оскарження та апеляційним судом не переглядаються.

В апеляційній скарзі, заявник заперечує проти нарахування відсотків поза межами строку дії договорів.

Так, 25.08.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір №4864163. Також, 07.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 укладено Договір № 102060545 від 07.09.2021.

До повної заяви долучено розрахунки заборгованості, з яких вбачається за який період нараховується заборгованість та за якою відсотковою ставкою (відповідно до визначеного кредитного договору). Дана інформація детально відображена безпосередньо в розрахунках заборгованостей ТОВ «Мілоан», ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект центр».

Особливості нарахування процентів визначені пп 2.2, 2.3 цього Договору.

Нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату фактичного повернення кредиту (включно) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (пункт 2.2.2 Договору).

Сторони договору також узгодили умови пролонгації строку кредитування.

Так, продовження вказаного в п. 1.3. договору строку кредитування може відбуватись на пільгових або стандартних (базових) умовах (п. 2.3.1. договорів).

Пунктом 2.3.1.1. Договору передбачено порядок пролонгації строку кредитування на пільгових умовах. Так позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту, а саме: для продовження строку кредитування на 3 дні максимальний розмір комісії, відсотку від поточного залишку кредиту становить 3 %, на 7 днів - максимальний розмір 5 %, на 15 днів - максимальний розмір 10 %.

Пунктом 2.3.1.2. Договору передбачено пролонгацію на стандартних (базових) умовах: позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користування кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилася до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною у п. 1.6. Договору.

Тобто, відбулась авто пролонгація договору спершу на 60 днів у відповідності до п.п. 2.3.1.2 Договору, після чого відсотки нараховувались до 23.02.2022 року на підставі п.4.2 Договору так і ст. 625 ЦК України із огляду на наступне.

Згідно п. 1.6 Договорів, стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.

Згідно п. 4.2 Договорів, у разі прострочення Позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п. 1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова Договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч. 2 ст. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п. 1.6 Договору. Обов`язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця.

За положеннями п.5.1 Договору позичальник, зокрема, підтверджує, що умови договору йому зрозумілі та що договір адаптовано до його потреб та фінансового стану.

Таким чином, сторони погодили, що за користування кредитними коштами кредитором нараховуються відсотки за користування кредитом на весь період фактичного користування, в тому числі і у випадку прострочення виконання грошового зобов`язання за ставкою передбаченою п. 1.6 договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст. 625 ЦК України.

Окрім того, правові висновки щодо застосування відповідної норми права вже викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 23 травня 2018 року у справі №910/1238/17.

Відповідно до пункту 91 постанови від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нарахувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Таким чином, правова позиція Великої Палати Верховного Суду полягає у тому, що відповідно до частини другої 625 ЦК України кредитний договір може встановлювати проценти за неправомірне користування боржником грошовими коштами як наслідок прострочення боржником виконання грошового зобов`язання. І такі проценти можуть бути стягнуті кредитодавцем й після спливу визначеного кредитним договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України.

Тобто, ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, із врахуванням п 4.2 договору, та ч. 2 ст. 625 ЦК України, нараховані відсотки після спливу строку кредитування повинні бути стягнуті на рахунок кредитора. Вказане узгоджується з висновком, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 квітня 2023 року у справі №910/4518/16.

Отже, у встановлений строк кредитування ОСОБА_1 не повернула кошти, а тому, зобов`язана нести наслідки невиконання зобов`язанням, передбачені п. 4.2 Договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України. Тобто, відсотки можуть бути нараховані за кредитним договором в межах строку кредитування. Проте, в даному випадку, відсотки нараховувались за п.2.3.1.2, п.4.2 Договору та ч.2 ст. 625 ЦК України, тобто за іншого розміру процентів в розумінні ст.. 625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору в строк до 23.02.2022 року у зв`язку із обмеженнями встановленими п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦПК України.

Щодо стягнення відсотків за договором №77558623 від 02.09.2021, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з доданого до позовної заяви та наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості, складеного ТОВ « 1 Безпечне агентство необхідних кредитів», в якому детально (поденно) відображені усі проведені за Договором надання позики операції та нарахування процентів і формування заборгованості ОСОБА_1 , тобто мало місце продовження строку користування позикою саме на ініціативою Позичальника/відповідача та, відповідно, продовжувалось нарахування процентів за користування позикою. Тобто, за понадстрокове користування Позикою нарахування процентів здійснювалось на підставі п.6.5 Правил.

Таким чином нарахування відсотків, заявлених до стягнення з ОСОБА_1 , проведена з дотриманням умов Договору позики та Правил, відтак є правомірним та законним, а наведена в розрахунках сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Крім того, долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості ОСОБА_1 , складений ТОВ «Вердикт Капітал», містить додатково нарахування 3 % річних та інфляційних збитків проведений на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за період з 27.01.2022 року (дата набуття права вимоги) по 23.02.2022 року включно (по дату застосування положень ч. 2 ст.625 ЦК України), що також повністю відповідає вимогам чинного законодавства України і підлягає стягненню з ОСОБА_1 ..

Щодо стягнення відсотків за договором №7680386 від 23.09.2021 року, колегія суддів зазначає наступне.

Пункт 1.4 Договору передбачено, що Кредит надається строком на 15 днів. Термін (дата) повернення кредиту 08.10.2021 року. Пунктом 1.5 договору передбачено, що з 1-го по 15-й день Позичальник сплачує проценти (плату за користування грошовими коштами) за кожен день строку користування кредитом у розмірі 0,0010 %. Пунктом 1.10 договору передбачено, що строк дії Договору до повного виконання сторонами своїх зобов`язань але не більше 1 календарного року.

Як вбачається з розрахунків боргу, відсотки за користування кредитними коштами не нараховувались поза межами річного строку дії Договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 дійшла висновку, що припис пункту 2 частини 1 статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нарахувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

В даному договорі проценти за користування кредитними коштами нараховувались кредитором межах погодженого сторонами строку кредитування на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України, що включав у себе і строк користування кредитом. Враховуючи, що ОСОБА_1 , підписавши Договір, погодилася з його умовами, немає підстав вважати, що умови такого договору про порядок та строк застосування процентних ставок не були відомі відповідачу. Отже, підстави стверджувати, що відсотки нараховані первісним кредитором неправомірно немає. Розрахунки кредиторів є максимально чіткими та зрозумілими, здійснювались в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договору, а тому, стверджувати, що вони невірні наразі неможливо. Натомість відповідач не подав належного контррозрахунку, який би спростовував наведений позивачем розрахунок або свідчив про інший розмір заборгованості. Отже розмір заборгованості судом першої інстанції у даній справі визначено вірно, що спростовує апеляційні аргументи скаржника стосовно нарахування заборгованості по відсоткам за користування кредитними коштами поза межами строку кредитування.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Викладені у апеляційній скарзі доводи не спростовують факту наявності у відповідача заборгованості за кредитними договорами у вищевказаному розмірі, оскільки, як вбачається із сум погашення нею заборгованості, вона жодного разу не погашала її у повному обсязі. За такого посилання відповідача на відсутність у неї заборгованості за кредитними договорами є хибним.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції безпідставно задовольнив частково позов, колегія суддів не приймає до уваги оскільки такі доводи зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд, висвітлення цих обставин у спосіб, що є зручним для скаржника, що має за мету задоволення апеляційної скарги, а не спростування висновків суду першої інстанції.

Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.

Стосовно тверджень відповідача про те, що стягнення з нього витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача у сумі 7000,00 грн, є необґрунтованим, бо вказаний розмір витрат є недоведеним, то колегія суддів вважає їх безпідставними.

Звертаючись до суду з позовом, ТОВ «Коллект центр» просило стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у сумі 25 000,00 грн. На підтвердження таких витрат позивачем до позовної заяви додано: договір №01-07/2024 про надання правової допомоги від 01.07.2024 року, заявку на надання юридичної допомоги, Акт про надання юридичної допомоги, прайс опису та вартості послуг, (т.1 а.с.159-166).

Розподіляючи судові витрати, суд вважав, що з урахуванням складності справи, суми заборгованості відповідача, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, до стягнення з нього на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у частковому розмірі, а саме 7000,00 грн.

Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що адвокатським об`єднанням «Лігал Ассістанс» були надані позивачу у суді першої інстанції послуги на суму 25 000,00 грн.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з частиною восьмою статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналізуючи складені адвокатами адвокатського об`єднання «Лігал Ассістанс» заяви по суті справи, на предмет складності, обсягу та часу, витраченого для їх складання, обсяг виконаних робіт згідно з актом надання юридичної допомоги, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов до правильного висновку, що розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанції у розмірі 7000,00 грн є співмірним зі складністю справи та обсягом виконаних робіт.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення; скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення (пункти 1 і 2 частини 1 статті 374 ЦПК України).

Згідно зі статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на вищевказане, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні або скасуванню не підлягає, бо є законним та обґрунтованим.

Інші наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди позивача з висновками суду першої інстанції, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального і процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (справа «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Вагомих, достовірних та достатніх доводів, які б містили інформацію щодо предмета доказування і спростовували висновки суду першої інстанції та впливали на законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення, апеляційна скарга не містить.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі,надано належну оцінку зібраним у ній доказам, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін, тому підстав для нового розподілу судових витрат немає.

Керуючись ст. 367, 368, 369, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Стариченко Миколи Петровича - залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2026 року -залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 25 серпня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.