Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №334/8891/25 — Запорізький апеляційний суд

Дата документу 25.08.2026 Справа № 334/8891/25

ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний №334/8891/25 Головуючий у 1-й інстанції: Ісаков Д. О.

Провадження № 22-ц/807/1681/26 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Запоріжжя

Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого, судді-доповідача суддів: Подліянової Г.С., Кочеткової І.В., Кухаря С.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвоката Ускової Ірини Іллівни на рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання, -

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточнила, до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_3 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання.

Позовні вимоги мотивуючи тим, що з 01.09.2006 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, актовий запис № 479. Рішенням Комунарського районного суду міста Запоріжжя №333/2042/19 від 20.05.2019 року шлюб між сторонами було розірвано. Позивачці відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ».

Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Діти проживають разом з матір`ю, ОСОБА_1 , яка їх матеріально забезпечує.

Судовим наказом Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23.11.2017 у справі №334/7557/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини до 25.09.2025 з індексацією відповідно до закону, та аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини до 14.03.2031 з індексацією відповідно до закону.

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 01.12.2020 у справі №334/4220/20:

змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 у справі № 334/7557/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини з індексацією відповідно до закону, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання чинності цим рішенням суду;

змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 у справі № 334/7557/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини з індексацією відповідно до закону, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання чинності цим рішенням суду.

Рішенням від 30.04.2025 року по справі № 334/1782/25 провадження № 2/334/1600/25 Дніпровського районного суду м. Запоріжжя змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23.11.2017 у справі № 334/7557/17, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі однієї третини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття.

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 18 років, та в той же час припинилось стягнення аліментів. З 01 вересня 2022 року ОСОБА_3 почала навчатися у Відокремленому структурному підрозділі «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» за денною формою здобуття освіти на 3 курсі у з мішаному форматі групи РПЗ 22 1/9, з терміном навчання по 30 червня 2026 року, що підтверджується відповідною довідкою навчального закладу від 02 жовтня 2025 року за вих. №174/25.1.

Оскільки ОСОБА_3 продовжує навчання до 30.06.2026 року (дата закінчення навчання), вона потребує матеріальної допомоги для покриття витрат на навчання, проживання, харчування, придбання літератури тощо. Також викладене підтверджується Договором РПЗ 22-26 про надання освітніх послуг закладом передвищої освіти від 27.07.2022 року, у відповідності до Розділу ІІ «Фінансування навчання» ОСОБА_3 здобуває освіту за рахунок видатків державного бюджету. Законним представником при укладанні зазначеного договору є мати позивача, ОСОБА_1 . Таким чином, позивач відповідає всім критеріям для отримання аліментів.

Тобто, ОСОБА_3 , продовжує здобувати освіту, що вимагає матеріальної підтримки з боку батьків.

Відповідач, ОСОБА_2 є працездатною особою, має можливість надавати матеріальну допомогу. Матеріальна допомога відповідача є необхідною для забезпечення гідних умов життя та навчання доньки, та повинна бути стягнута в судовому порядку відповідно до законодавства.

На підставі вищевикладеного, ОСОБА_1 просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь аліменти на утримання повнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 гривень щомісячно, починаючи з 25.09.2025 року до досягнення нею 23-річного віку. Судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року у задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з вказаним рішенням суду ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Ускової Ірини Іллівни подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 рокута ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання повнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 7 000,00 гривень щомісячно, починаючи з 25 вересня 2025 року і до досягнення нею 23-річного віку або до закінчення навчання. Судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що позивачем було надано докази того, що донька ОСОБА_3 до досягнення повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проживала разом із матір`ю, ОСОБА_1 .. Дитина досягла повноліття, що спільна з відповідачем дочка є студенткою Відокремленого структурного підрозділу «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» за денною формою здобуття освіти на 3 курсі у з мішаному форматі групи РПЗ 22 1/9, з терміном навчання по 30 червня 2026 року. Подальший виїзд доньки за кордон після досягнення повноліття не позбавляє матір права на звернення до суду, як особи, що продовжує утримувати доньку в навчанні та в побуті. Інших джерел, окрім материнської опіки у доньки немає. Суд не встановив обставин, які б свідчили про неможливість відповідача надавати матеріальну допомогу. Більш того, сам відповідач у відзиві не заперечує свою працездатність, а лише посилається на безробіття, що не є тотожним поняттям непрацездатності.

Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України до суду не надходило. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. При цьому колегія суддів зауважує, що ухвалу про відкриття апеляційного провадження та апеляційну скаргу було направлено на адресу місця реєстрації відповідача, а саме: АДРЕСА_1 , та до апеляційного суду повернувся конверт «адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.121-125), представнику ОСОБА_2 - адвокату Середа Д.М. на електрону адресу ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ) (а.с. 139).

Відповідно до пунктів 1,2 частини шостої статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Частину шосту статті 19 доповнено пунктом 3 згідно із Законом № 460-1X від 15 січня 2020: в редакції Закону № 3831-1X від 19 червня 2024 року відповідно до якої малозначними справами є: справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства ( материнства)

Згідно зі статтею 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

В силу вимог ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2026 року це 99 840 грн (відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2026 рік» з 1 січня 2026 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3328,00 грн (3328,00 грн Х 30 = 99 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Встановлено, що предметом позову в цій справі є стягнення аліментів на утримання повнолітньої дитини, яка продовжує навчання.

Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства, та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та враховуючи зміни в п. 3 ч. 6 статті 19 ЦПК України в редакції Закону № 3831-1X від 19.06.2024, що дана справа відноситься до малозначних справ, тому не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 та 3 частини шостої статті 19 ЦПК України.

Отже, зазначена справа є малозначною в силу вимог закону.

Відповідно до ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.

Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення зазначеним вимогам не відповідає.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що повнолітня дочка ОСОБА_3 не мешкає разом із матір`ю ОСОБА_1 , а тому остання не може бути позивачем за таким позовом, і що позивачем повинна бути повнолітня дитина. Позивачка не надала доказів понесених витрат на придбання комп`ютера, гаджетів та інших матеріальних благ для дочки.

З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду не погоджується, оскільки вони не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з 01 вересня 2006 року, зареєстрований Дніпровським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, актовий запис №479 від 01 вересня 2006 року.

Відповідно до рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 травня 2019 року у справі №333/2042/19 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано. Дане рішення набрало законної сили 07 листопада 2020 року (а.с.7-8).

Під час перебування у шлюбі у сторін народилося двоє дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 видане Ленінським відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції від 04 жовтня 2007 року, ІНФОРМАЦІЯ_6 народилася ОСОБА_3 , батько - ОСОБА_2 , мати - ОСОБА_6 (відновлено дошлюбне прізвище « ОСОБА_4 ») (а.с.11).

Судовим наказом Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23.11.2017 у справі №334/7557/17 стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_6 аліменти на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини до 25.09.2025 з індексацією відповідно до закону, та аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини до 14.03.2031 з індексацією відповідно до закону (а.с.6).

Рішенням Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 01.12.2020 у справі №334/4220/20:

змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 у справі № 334/7557/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зі стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини з індексацією відповідно до закону, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання чинності цим рішенням суду;

змінено розмір та спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 23.11.2017 у справі № 334/7557/17 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зі стягнення аліментів у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 20.11.2017 та до повноліття дитини з індексацією відповідно до закону, на стягнення аліментів у твердій грошовій сумі у розмірі 1500 гривень, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, щомісячно до досягнення дитиною повноліття, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання чинності цим рішенням суду (а.с.9-10).

Рішенням від 30.04.2025 року по справі № 334/1782/25 провадження № 2/334/1600/25 Дніпровського районного суду м. Запоріжжя змінено спосіб стягнення аліментів, які стягуються на підставі судового наказу Ленінського районного суду міста Запоріжжя від 23.11.2017 у справі № 334/7557/17, стягнувши з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання дітей ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі однієї третини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи стягнення аліментів у новому розмірі з дня набрання цим рішенням законної сили і до досягнення найстаршою дитиною повноліття (а.с.13-17).

ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 виповнилося 18 років, та в той же час припинилось стягнення аліментів.

Згідно довідки від 02 жовтня 2025 року №174/25.1 виданої Відокремленим підрозділом «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» ОСОБА_3 дійсно навчається у Відокремленому підрозділі «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» за денною формою здобуття освіти на 3 курсі у з мішаному форматі групи РПЗ 22 1/9 з терміном навчання з 01 вересня 2022 року по 30 червня 2026 року (а.с.18).

Відповідно до договору ВСП «Запорізький електротехнічний фаховий коледж НУ «Запорізька політехніка» №РП322-26 про надання освітніх послуг закладом передвищої освіти від 27 липня 2022 року, укладений з ОСОБА_1 , щодо навчання її доньки ОСОБА_3 в даному навчальному закладі. Фінансування навчання здійснюється за рахунок видатків державного бюджету (розділ ІІІ) (а.с.38).

Відповідно до довідки голови правління ОСББ «Олександрівський посад» Донченко В.І. від 03.10.2025 року за вих. №57, ОСОБА_1 , та доньки ОСОБА_3 , ОСОБА_5 проживають без реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.36).

Відповідно до інформації, наданої Головним центром обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 23.01.2026 №19.5.1/4948-26-вих. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (документ НОМЕР_2 ) перетнула кордон України у напрямку «виїзд» 30.09.2025 03:42» у пункті пропуску пк «Львів» (зал), характеристика ТЗ1 (д.н.з.) 705 Київ-Перемишль. Іншої інформації немає (а.с.60,66).

Відповідно до довідки Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості від 10 грудня 2025 року за вих.№5815, ОСОБА_2 , зареєстрований як безробітній у Запорізька філія Запорізького обласного центру зайнятості з 09 грудня 2025 року, дохід щодо нарахуванню допомоги по безробіттю відсутній (а.с.52).

Між сторонами виник спір про стягнення аліментів на повнолітню доньку, яка продовжує навчання.

Згідно зі ст. 48 Конституції України, кожен має право на достатній життєвий рівень для себе і своєї сім`ї, що включає достатнє харчування, одяг, житло.

Правовідносини щодо утримання батьками повнолітніх дочки, сина регулюються главою 16 Сімейного кодексу України (у редакції Закону України від 17 травня 2016 року № 1370-VIII, далі - СК України), яка зокрема передбачає обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.

Стягнення аліментів на утримання дитини, яка продовжує навчання є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності, оскільки на період навчання вона не має самостійного заробітку та потребує матеріальної допомоги з боку батьків, які зобов`язані утримувати своїх повнолітніх дітей, що продовжують навчатися, до досягнення ними двадцяти трьох років.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття, а у випадках, передбачених статтями 198, 199 цього Кодексу, - і своїх повнолітніх дочку, сина.

Згідно зі статтею 198 СК України батьки зобов`язані утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Частиною першою статті 199 СК України передбачено, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов`язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу.

У пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів осягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18 років, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу. Тобто наявність у батька можливості надавати матеріальну допомогу дитині, що продовжує навчання у сукупності з іншими обставинами є вирішальною підставою для стягнення з батька аліментів на утримання дитини, що продовжує навчання після досягнення вісімнадцятирічного віку.

У частині третій статті 199 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Таким чином, з указаного вбачається, що право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів мають самі дочка, син, які продовжують навчатися, а також той із батьків, з яким вони проживають.

Сімейний кодекс України виходить із принципу рівності прав та обов`язків батьків: брати участь у матеріальних витратах зобов`язанні обоє з батьків, незалежно від того, з ким із них проживає дитина.

При цьому, подаючи до суду позовну заяву, особа має довести наявність вищевказаних фактів, які надають право стягувати аліменти на повнолітню дочку, сина, що продовжують навчання.

Відповідно до ч. 2 ст. 199 СК України право на утримання припиняється у разі припинення навчання.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 СК України суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України, розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

Відповідно до ч. 3 ст. 182 СК України, суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 серпня 2018 року у справі №748/2340/17 зроблено висновок по застосуванню статті 199 СК України, який полягає в тому, що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов`язкової сукупності таких юридичних фактів: походження дитини від батьків або наявність між ними іншого юридично значущого зв`язку (усиновлення); досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв`язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу (батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину).

За нормами ст. 191 Сімейного кодексу України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред`явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви.

Так, суд вважає встановленим та доведеним, що сторони, які проживають окремо, мають зокрема дочку - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка ІНФОРМАЦІЯ_3 досягла повноліття.

Звертаючись до суду першої інстанції із вимогами про стягнення з відповідача аліментів на доньку, яка продовжує навчання, у твердій грошовій сумі у розмірі 7000,00 грн, позивач посилалася на те, що донька ОСОБА_3 є студенткою Відокремленим підрозділом «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка». Відповідно до довідки від 02.10.2025 року №174/25.1 виданої Відокремленим підрозділом «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» ОСОБА_3 дійсно навчається у Відокремленому підрозділі «Запорізький електротехнічний фаховий коледж Національного університету «Запорізька політехніка» за денною формою здобуття освіти на 3 курсі у з мішаному форматі групи РПЗ 22 1/9 з терміном навчання з 01.09.2022 року по 30.06.2026 року. Також викладене підтверджується Договором РПЗ 22-26 про надання освітніх послуг закладом передвищої освіти від 27.07.2022 року, у відповідності до Розділу ІІ «Фінансування навчання», у відповідності до якого ОСОБА_3 здобуває освіту за рахунок видатків державного бюджету. Законним представником при укладенні зазначеного договору є мати

ОСОБА_3 - ОСОБА_1 .. ОСОБА_1 працює, але має обмежені фінансові можливості для повного одноосібного покриття цих витрат на навчання, що створює обставини, за яких донька потребує матеріальної допомоги. Незважаючи на те, що навчання відбувається за рахунок видатків державного бюджету, утримання студента денної форми навчання вимагає значних щомісячних витрат, які не покриваються державою. Ці витрати значно перевищують можливості ОСОБА_1 , яка має обмежені фінансові можливості для повного одноосібного покриття всіх потреб доньки. До необхідних витрат на забезпечення гідного рівня життя та якісного навчання, у якому донька потребує допомоги батька, відносяться: 1) витрати пов`язані з навчальним процесом: щоденні витрати на громадський транспорт для поїздок до коледжу, особливо з урахуванням змішаного формату навчання та необхідності відвідувати очні заняття; 2) навчальні матеріали та обладнання: придбання обов`язкових підручників, довідників, методичних посібників; канцелярське приладдя, зошити, папір для друку курсових робіт та проектів; обслуговування та оновлення техніки, необхідної для навчання на спеціальності «Розробка програмного забезпечення» (РПЗ), включаючи ноутбук/комп`ютер, ліцензійне програмне забезпечення; 3) додаткова освіта та репетиторство: оплата послуг репетиторів або спеціалізованих онлайн-курсів з профільних предметів (програмування, вища математика, англійська мова для ІТ), які є необхідними для успішного засвоєння матеріалу фахового коледжу; участь у факультативних заняттях, олімпіадах, студентських проектах, що частко вимагає організаторних внесків; 4) базові життєві потреби та добробут: повноцінне та збалансоване харчування, витрати на обіди в коледжі; придання сезонного одягу; 5) медичне забезпечення: придбання ліків; оплата послуг стоматолога; 6) гігієна та косметика; 7) розвиток та дозвілля; 8) оплата інтернету, ліхтарі, лампи, павербанки та інше.

Наразі щомісячні витрати на утримання ОСОБА_3 складають орієнтовно: харчування (включаючи обіди в коледжі та домашнє) - 3500 грн, навчальні матеріали (література, зошити, канцтовари) - 500 грн, проїзд до місця навчання (навчання у змішаному форматі) - 700 грн, одяг та особиста гігієна - 1500 грн, побутові потреби (частина комунальних послуг, побутова хімія) - 800 грн. Витрати на дитину носять характер поточних витрат, тому надати докази (чеки на придбання продуктів харчування, речей, які купуються на ринку, засобів особистої гігієни, в крамницях надають зараз електронні чеки) не має можливості. Саме тому, позивач просить стягнути у розмірі 7000 грн, що фактично становить частину від загальної суми щомісячних потреб.

Заперечуючи проти задоволення позову, ОСОБА_2 у відзиві на позовну заяву зазначив, що він є безробітним, і не має доходу, що підтверджується довідкою №5815 від 10.12.2025 року Запорізької філії Запорізького обласного центру зайнятості, і тому він не має можливості надавати матеріальну допомогу своїй донці з приводі її навчання, оскільки він сплачує аліменти на утримання малолітньої доньки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Крім того, повнолітня донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 виїхала до Норвегії, як біженка, мешкає там і отримує матеріальну допомогу від держави Норвегія, навчається онлайн. Враховуючи, що повнолітня донька ОСОБА_3 не мешкає разом із матір`ю ОСОБА_1 , а тому остання не може бути позивачем за таким позовом згідно із ч.3 ст. 199 СК України, таким позивачем повинна бути повнолітня дитина. Донька навчається на державному бюджеті, але позивач посилається на матеріальні витрати, які потребує повнолітня донька для сплати аліментів, але такий перелік витрат не входить до переліку витрат для сплати аліментів, і як додаткові витрати згідно ст. 185 СК України, враховуючи, що донька навчається онлайн в іншій країні, а тому не може нести витрат на проїзд до учбового закладу. Позивач не надала жодного доказу понесених нею витрат з початку навчання дитини, а саме: оплата репетиторів, та спеціальних курсів, обслуговування та оновлення техніки, придбання інтернету, оплата мобільного зв`язку, потужні повербанки, зарядні станції, лампи та ліхтарі, а тому сума аліментів у розмірі 7000,00 є необгрутованою. Разом з тим, прожитковий мінімум повнолітньої працездатної людини на сьогодні становить 3028,00 гривень.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава ( ч. 1, 2 ст 48 ЦПК України).

Відповідно до частини 3 статті 199 СК України, «Право на звернення до суду з позовом про стягнення аліментів має той із батьків, з ким проживала дочка, син, а також самі дочка, син, які продовжують навчання».

Зазначена норма чітко встановлює альтернативне право на звернення до суду, як самої повнолітньої дитини, так і того з батьків, з ким дитина проживала.

Законодавець вживає формулювання «проживала» у минулому часі, що означає, юридичне значення має факт проживання дитини з одним із батьків до досягнення повноліття, а не на момент подання позову.

ОСОБА_3 до досягнення повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) проживала разом із матір`ю, позивачкою ОСОБА_1 . Цей факт встановлений судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи.

Подальший виїзд дочки за кордон після досягнення повноліття не позбавляє матір права на звернення до суду, як особи, що продовжує утримувати доньку в навчанні та в побуті. Інших джерел, окрім материнської опіки у доньки немає.

У постанові КЦС ВС від 06.08.2018 року у справі № 748/2340/17 Верховний Суд підтвердив, що право на звернення з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, належить як самій дитині, так і тому з батьків, з ким дитина проживала, і ці права є рівнозначними. У постанові КЦС ВС від 15.01.2024 року у справі № 591/1707/22 Верховний Суд задовольнив позов матері про стягнення аліментів на повнолітню дочку, яка продовжує навчання, підтвердивши право батьків на таке звернення.

Колегія суддів зазначає, що стаття 198 СК України не ставить обов`язок батьків утримувати повнолітню дитину, яка навчається, у залежність від місця її проживання. Закон не містить жодних обмежень щодо територіального перебування дитини як умови для стягнення аліментів. Як зазначає позивач, виїзд дитини за кордон є вимушеним, обумовленим збройною агресією російської федерації проти України та воєнним станом.

Верховний Суд у постанові Великої Палати від 27.09.2023 року у справі № 295/15287/21 прямо зазначив: «Тимчасове проживання дітей за кордоном з огляду на воєнний стан в Україні не суперечить інтересам дітей». У постанові від 11.12.2023 року у справі № 607/20787/19 Верховний Суд встановив: «Проживання дитини за кордоном не є самостійною підставою для відмови у позові. Факт проживання дитини за кордоном не впливає на вирішення спору судами України».

Війна, через яку дитина вимушено виїхала з України, не є і не може бути приводом для звільнення батька від обов`язку утримувати свою дитину. Навпаки, в умовах воєнного стану, коли дитина опинилась в іншій країні без підтримки обох батьків, потреба в матеріальній допомозі лише зростає. Дитина недоотримує батьківську турботу і живе неповноцінне життя, і навіть у такій скрутній ситуації батько не повинен забувати про свій обов`язок підтримувати дитину.

Дочка продовжує навчання в українському навчальному закладі, що підтверджує її зв`язок з Україною. Онлайн-формат навчання є тимчасовим вимушеним заходом, а не зміною форми здобуття освіти. Згідно з довідкою від 02.10.2025 року ОСОБА_3 залишається студенткою денної форми навчання.

Щодо форми навчання та навчання за рахунок державного бюджету Суд зазначив, що ОСОБА_3 здобуває освіту за рахунок видатків державного бюджету, і це не є критерієм для стягнення аліментів. Такий висновок є помилковим.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 17.04.2019 року у справі № 644/3610/16-ц зазначив, що «заочна форма навчання не звільняє батьків від обов`язку утримання дітей» та що обов`язок батьків утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання, виникає «незалежно від форми навчання».

ОСОБА_3 навчається за рахунок державного бюджету, обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття, існує незалежно від форми навчання. Така ж позиція викладена в постанові Верховного суду від 16 лютого 2022 року у справі № 381/2423/20 (провадження № 61-17937св21)).

Якщо навіть заочна форма навчання не звільняє від обов`язку сплачувати аліменти, то тим більше денна форма навчання, яку здобуває ОСОБА_3 , є безумовною підставою для стягнення.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, про те, що право на звернення до суду з даним позовом про стягнення аліментів на дитину, яка продовжує навчання має лише дочка ОСОБА_3 , оскільки право на звернення з позовом про стягнення аліментів на повнолітню дитину, яка продовжує навчання, належить як самій дитині, так і тому з батьків, з ким дитина проживала, і ці права є рівнозначними.

У частині першій статті 200 СК України передбачено, що суд визначає розмір аліментів на повнолітніх дочку, сина у твердій грошовій сумі і (або) у частці від заробітку (доходу) платника аліментів з урахуванням обставин, зазначених у статті 182 цього Кодексу.

Для повнолітніх осіб віком від 18 до 23 років, які продовжують навчання (денна форма у закладах фахової передвищої чи вищої освіти), під час розрахунку аліментів чи матеріальної допомоги суди та органи соцзахисту орієнтуються на загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, який у 2026 році становить 3 328 грн на місяць.

Витрати на дитину несе лише позивачка, хоча відповідач є працездатною особою, може і зобов`язаний надавати матеріальну допомогу на утримання повнолітньої дочки, яка продовжує навчатися.

Матеріали справи не містять відомостей про те, що відповідач не може працювати за станом здоров`я або має якісь інші протипоказання до роботи.

Докази неспроможності відповідача надавати дочці таку допомоги суду надані не були, хоча доведення обставини неможливості надавати допомогу повнолітній дитині, яка навчається, покладається в силу вимог ст. 81 ЦПК України та принципу змагальності цивільного процесу саме на відповідача.

Доказів скрутного матеріального становища відповідача, що унеможливлює утримання ним своєї повнолітньої доньки, яка продовжує навчання та потребує матеріальної допомоги, не надано ані суду першої, ані апеляційної інстанції.

Оцінивши в сукупності надані докази, колегія суддів, встановила, що ОСОБА_3 дочка відповідача ОСОБА_2 , на день звернення до суду не досягла 23 років, продовжувала навчання на денній формі навчання за державним замовленням й, проживала разом з матір`ю, не працювала, не була заміжньою, у зв`язку з цим потребувала матеріальної допомоги.

Ці ж обставини існували і на час ухвалення рішення суду першої інстанції. Навчання на змішаній формі позбавляє ОСОБА_3 можливості працевлаштуватися та одержувати певний дохід, у зв`язку з чим вона потребує матеріальної допомоги, а ОСОБА_2 , є особою абсолютно працездатного віку (47 років), не є пенсіонером та не має жодної перешкоди утримувати себе та свою доньку ОСОБА_3 , яка б перешкоджала йому здійснювати трудову діяльність та отримувати дохід. Відповідач свідомо уникає непрацевлаштування (соціальне утриманство) як особистий вибір, що не звільняє від обов`язків. Те, що Відповідач тривалий час офіційно не працює, є виключно його суб`єктивним волевиявленням та особистим життєвим вибором (реалізацією права на відпочинок чи пасивний спосіб життя). Однак, право на вибір способу життя та трудової діяльності не може реалізовуватися за рахунок порушення прав його дітей на належне утримання. Реалізація Відповідачем свого права «не працювати» автоматично не скасовує його імперативного обов`язку, передбаченого ст. 199 СК України брати участь в утриманні повнолітньої доньки, яка продовжує навчання.

Розглядаючи спір, колегія суддів застосувавши положення статей 182, 184, 199 СК України, на підставі доказів, поданих сторонами, та зважаючи на рівність батьківських обов`язків, з метою дотримання справедливого балансу між захистом прав повнолітньої дочки та прав відповідача, ураховуючи стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів, перебування на утримання ще однієї неповнолітньої дочки ОСОБА_5 , 2013 року народження, на яку ОСОБА_2 сплачує аліменти за рішенням суду, колегія суддів дійшла висновку, що розмір аліментів у твердій грошовій сумі в розмірі 3000 грн щомісячно відповідає нормам закону та є достатнім.

Такий розмір аліментів є справедливим, виваженим і розумним, він відповідатиме інтересам та потребам дочки, буде необхідним для забезпечення належних умов для її навчання, фізичного, розумового, морального і соціального розвитку.

З огляду на те, що апеляційна скарга містить обставин, які спростовують висновки суду і свідчать про порушення судом норм процесуального та матеріального права, тому з огляду на положення п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України, можуть бути підставою для скасування судового рішення в оскаржуваній частині.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява N 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява N 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

З огляду на те, що судове рішення в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення та ухвалення нового рішення про часткове задоволення позову.

Стосовно розподілу судових витрат, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до підпунктів "б" "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України, суд апеляційної інстанції в резолютивній частині судового рішення повинен зазначити новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільненні позивачі - у справах про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів чи зміну способу їх стягнення, а також заявники у разі подання заяви щодо видачі судового наказу про стягнення аліментів.

Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з скасуванням рішення суду та ухваленням нового про часткове задоволення позовних вимог, колегія суддів здійснює перерозподіл судових витрат.

Оскільки скаржник звільнена від сплати судового збору відповідно до закону, з відповідача в дохід держави належить стягнути пропорційно до розміру задоволених позовних вимог судовий збір в сумі 2664,64 грн, який складається з: судового збору за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн, судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 1453,44 грн (1211,20*150%*0,8).

Керуючись ст. ст.367, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , представника, адвокат Ускової Ірини Іллівни - задовольнити частково.

Рішення Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 03 березня 2026 року- скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на повнолітню дитину, що продовжує навчання - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП: НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , РНОКПП: НОМЕР_4 , аліменти на утримання повнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка продовжує навчання, в розмірі 3000 ( три тисячі ) гривень щомісячно, починаючи з 25 вересня 2025 року та до закінчення навчання, але не більше ніж до досягнення ОСОБА_3 23-х років.

В задоволені іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанцій в сумі 2664,64 (дві тисячі шістсот шістдесят чотири) гривень 64 копійки.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Повна постанова складена 25 серпня 2026 року.

Головуючий, суддя Суддя Суддя

Подліянова Г.С. Кочеткова І.В. Кухар С.В.