Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №619/1471/26 — Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 619/1471/26

провадження № 2/619/1182/26

Заочне рішення

іменем України

25 серпня 2026 року,

м. Дергачі,

Дергачівський районний суд Харківської області у складі: головуючого судді Нечипоренко І.М., за участю секретаря судового засідання Міщенко О.О., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу № 619/1471/26,

ім`я (найменування) сторін:

позивачка: ОСОБА_1 ,

відповідач: ОСОБА_2 ,

вимоги позивача: про припинення права власності та скасування реєстрації,

представниця позивача: Катріч М.М.

Стислий виклад позиції позивача.

ОСОБА_1 , у інтересах якого діє представник – адвокат Катріч М.М., 09.03.2026 звернулася до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить припинити право власності на 95/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 63242925 від 03 лютого 2022 року щодо реєстрації права власності. У обґрунтування позову зазначено, що їй на праві спільної часткової власності належить 95/200 частини зазначеного житлового будинку з надвірними будівлями, а відповідачу 105/200 частини цього будинку Внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією рф указаний житловий будинок повністю знищений, що підтверджується висновком про знищення майна DT01:2662-0875-9441-1648 від 17.06.2024 року та Актом про пожежу від 31.01.2023 року. Відповідно до висновку про знищення/знесення майна від 17.06.2024 № 204/1 вищезазначений житловий будинок садибного типу «пошкоджено в результаті воєнних дій та встановлено неможливість його експлуатації за своїм функціональним призначенням від 22.06.2022. 08.03.2024 року у якості компенсації за знищене пошкоджене майно позивачу було надано житловий сертифікат ЖС-08.03.2024-4201 (копія додається) на належну позивачу частину спільного майна. Отримати компенсацію по сертифікату Позивач може тільки зі згодою та наявністю другого співвласника знищеного майна. Вона не може отримати згоди співвласника на отримання компенсації за пошкоджене майно внаслідок бойових дій, спричинених у зв`язку з російською агресією, також не може звернутися до нотаріуса, щоб укласти договір про добровільний виділ будинку, оскільки Відповідач виїхав за межі України та будь-який зв`язок з ним втрачений.

Заяви, клопотання, процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 13.03.2026позов залишено без руху та 20.03.2026 представницею позивачки усунуто недоліки.

Відповідно до ухвалою суду від 24.03.2026 позов повторно залишено без руху та 31.03.2026 представницею позивачки усунуто недоліки.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України, 01.04.2026 судом було направлено звернення до відповідного органу реєстрації щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) відповідачки та 16.04.2026 отримано відповідь.

Ухвалою від 20.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 20.05.2026.

Згідно з ухвалою суду від 20.05.2026закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 23.06.2026, яке знято з розгляду у зв`язку з зайнятістю судді у розгляді кримінального провадження та призначено на 25.06.2026.

Відповідно до ухвали суду від 25.06.2026постановлено повернутися до стадії підготовчого провадження та підготовче засідання призначено на 03.07.2026.

Ухвалою від 03.07.2026 закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті на 25.08.2026.

Представниця позивача у судове засідання не з`явилася, надавши заяву про підтримання позовних вимог та розгляд справи без її участі.

Частиною 3 статті 211 ЦПК України передбачено, що учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, причину неявки не повідомив, хоча про місце, дату та час судового засідання повідомлявся належним чином шляхом направлення рекомендованого поштового відправлення на зареєстроване місце проживання, однак судова повістка повернута до суду з відсутністю адресата за вказаною адресою.

Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Пунктом 99-1 «Правил надання послуг поштового зв`язку», затверджених постановою КМ України від 5 березня 2009 р. № 270, установлено, що рекомендовані листи з позначкою «Судова повістка», адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів його сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата (будь-кого із повнолітніх членів його сім`ї) за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку інформує адресата за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка». Якщо протягом трьох робочих днів після інформування адресат не з`явився за одержанням рекомендованого листа з позначкою «Судова повістка», працівник поштового зв`язку робить позначку «адресат відсутній за вказаною адресою», яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду.

Отже, відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України вважається, що судова повістка відповідачу вручена.

Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З урахуванням того, що відповідач, будучи належним чином повідомленим про дату та час розгляду справи, не з`явився у судове засідання, не подав відзив на позов, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Фактичні обставини, встановлені судом, норми права, які застосовував суд, мотиви суду.

ОСОБА_1 належить 95/200 частини житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу (ВВС № 41709 р. №2-886) від 14.04.2004, посвідченого державним нотаріусом Дергачівської державної нотаріальної контори Харківської області Маренич Г.П., про що свідчить Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності (а.с. 18-20).

105/200 частин зазначеного житлового будинку належить ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 28.10.2020 (р. 3622), посвідченого приватним нотаріусом Дергачівського районного нотаріального округу Харківської області Коробець О.М., про що свідчить Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 54).

Внаслідок бойових дій, спричинених військовою агресією рф указаний житловий будинок повністю знищений, що підтверджується висновком про знищення майна DT01:2662-0875-9441-1648 від 17.06.2024, відповідно до якого зазначений житловий будинок садибного типу «пошкоджено в результаті воєнних дій та встановлено неможливість його експлуатації за своїм функціональним призначенням від 22.06.2022, та Актом про пожежу від 31.01.2023, Витягом Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій від 20.04.2024 (а.с. 31-35).

08.03.2024 року у якості компенсації за знищене пошкоджене майно позивачці було надано житловий сертифікат ЖС-08.03.2024-4201 на зазначений житловий будинок (а.с. 35).

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу /частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України/.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках /абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України/.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону /частина перша та друга статті 5 ЦПК України/.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом.

У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Водночас, відповідно до статті 317 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно положень статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 346 ЦК України, право власності припиняється у разі зокрема знищення майна.

Згідно статті 349 ЦК України, право власності на майно припиняється в разі його знищення.

У постанові від 02 квітня 2025 року у справі № 932/4489/21 Верховний Суд звернув увагу на те, що наявність права, за захистом якого звертається позивач до суду, має встановлюватися судом на час пред`явлення позову та розгляду справи. У зв`язку з цим приписи статті 349 ЦК України застосовуються, враховуючи обставини, які підлягають встановленню судом, щодо фактичного існування (можливого знищення) спірних приміщень на час пред`явлення позову та прийняття рішення у справі, а не на час оформлення (реєстрації) права власності позивачем. Така позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 18 листопада 2020 у справі № 04/5026/803/2012, від 23 грудня 2021 року у справі № 914/1919/20, від 24 травня 2023 року у cправі № 916/3698/20.

Відповідно до частини двадцятої статті 8 Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» (далі - Закон), право власності отримувача компенсації на знищений об`єкт нерухомого майна припиняється у зв`язку з його знищенням. Державна реєстрація припинення такого права здійснюється відповідно до закону.

Державну реєстрацію припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна необхідно здійснити після затвердження уповноваженим органом рішення Комісії з розгляду питань щодо надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України про надання компенсації за знищені об`єкти нерухомого майна і до дати нотаріального посвідчення договору про придбання житла з використанням житлового сертифікату або до моменту проведення виплати коштів на будівництво.

Відповідно до частини другої статті 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі знищення об`єкта нерухомого майна або скасування державної реєстрації земельної ділянки відповідний розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються, а реєстраційний номер цього об`єкта скасовується. Розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав, обтяжень речових прав, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача, обтяжувача.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 27 Закон України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав проводиться, зокрема, на підставі судового рішення, що набрало законної сили, щодо набуття, зміни або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості.

Чинні норми Закону України «Про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень», а також Порядку державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 91127, зокрема, п. 75 та п. 76 Порядку, визначають вичерпний перелік підстав для державної реєстрації припинення права власності за заявою власника - у випадку знищення нерухомого майна або у випадку відмови власника від права власності.

Відповідно до преамбули Закону України «Про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, та Державний реєстр майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України» - цей Закон визначає правові та організаційні засади надання компенсації за пошкодження та знищення окремих категорій об`єктів нерухомого майна внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, з дня набрання чинності Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, а також правові засади створення та ведення Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону, знищені об`єкти нерухомого майна - об`єкти нерухомого майна, які розташовані в Україні та стали непридатними для використання за цільовим призначенням внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, відновлення яких є неможливим шляхом поточного або капітального ремонту, реконструкції, реставрації чи економічно недоцільним.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону, отримувачами компенсації за пошкоджені/знищені об`єкти нерухомого майна (далі - отримувачі компенсації) є, зокрема, фізичні особи - громадяни України, які є власниками пошкоджених/знищених об`єктів нерухомого майна.

Водночас норми статті 8 та статті 10 Закону, визначають різні правові механізми розрахунку та отримання компенсації за знищення чи пошкодження майна відповідно.

Отже, однією з умов отримання компенсації за зруйноване майно є державна реєстрація припинення права власності на об`єкт нерухомості, що був знищений. Для припинення права власності на знищене майно потрібні документи про знищення (з реєстрів або акти обстеження), заява власників, документ про право власності.

Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015року № 1127, у пункті 75 визначено, що державна реєстрація припинення права власності на об`єкт у зв`язку з його знищенням може проводитися за наявності: 1) відомостей про факт знищення, отриманих державним реєстратором з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, або 2) витягу з Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених збройною агресією російської федерації проти України, поданого заявником чи отриманого державним реєстратором, що містить інформацію про акт комісійного обстеження, категорія пошкоджень об`єкта в якому зазначена відповідно до Порядку виконання невідкладних робіт щодо ліквідації наслідків збройної агресії російської федерації, пов`язаних із пошкодженням будівель та споруд, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2022 №473, як «об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйнований об`єкт)», чи про акт дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об`єкт є знищеним, складений відповідно до Порядку реалізації експериментального проєкту щодо проведення обстеження знищених окремих категорій об`єктів нерухомого майна, зокрема із застосуванням інформаційних продуктів дистанційного зондування Землі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.10.2023 №1185, або 3) поданого заявником акта комісійного обстеження, категорія пошкоджень об`єкта в якому зазначена як «об`єкт непридатний для використання за цільовим призначенням, повністю втратив свою економічну цінність, наявні пошкодження несучих та огороджувальних конструкцій, ступінь та характер яких свідчить про небезпеку аварійного обвалення об`єкта (зруйнований об`єкт)», чи акта дистанційного обстеження із заключним висновком про те, що об`єкт є знищеним, або їх копій, засвідчених підписом такого заявника.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що умовами для припинення права власності на знищене нерухоме майно згідно зі статтею 349 ЦК України, є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 17 січня 2019 року у справі № 708/254/18, від 26 червня 2019 року у справі № 334/16303/15, від 25 вересня 2019 року у справі № 272/62/15-ц, від 25 березня 2021 року у справі № 588/249/20, від 01 серпня 2019 року у справі № 915/406/18, від 18 листопада 2020 року у справі № 04/5026/803/2012, від 10 січня 2024 року у справі № 520/5968/17.

Та у разі, якщо майно перебуває у спільній власності двох або більше осіб відповідна державна реєстрація можлива виключно у разі звернення усіх співвласників одночасно.

У даній справі позивачка позбавлена можливості провести державну реєстрацію припинення права власності на знищений об`єкт нерухомого майна з підстав відсутності заяви співвласника нерухомого майна - відповідача по справі ОСОБА_2 .

Тож за таких обставин, у позивачки відсутні будь-які можливості реалізувати отриманий житловий сертифікат та поновити в такий спосіб своє право на знищене житло.

За загальним правилом право власності на майно припиняється в момент його знищення, проте на майно, права на яке підлягають державній реєстрації (наприклад, об`єкти нерухомості (стаття 181 ЦК України)), таке право припиняється з моменту внесення відповідним органом за заявою власника змін до державного реєстру.

За змістом постанови Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі №5015/45/11, тлумачення змісту статті 349 ЦК України свідчить, що умовою припинення права власності згідно з цією статтею, є наявність встановленого факту знищення майна, під яким слід розуміти такий вплив на нього, в результаті якого об`єкт права власності припиняє своє існування.

Верховний Суд звертав увагу, що для застосування приписів статті 349 ЦК України суду мають бути надані належні та допустимі докази на підтвердження факту повного знищення об`єкта нерухомого майна (див., зокрема, постанову Верховного Суду від 09 червня 2022 року, справа № 759/18854/20).

Суд зазначає, що позивачкою доведено належними доказами факт знищення нерухомого майна, що є предметом позову, у зв`язку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. 7, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Припинити право власності ОСОБА_1 на 95/200 частин житлового будинку з надвірними будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у зв`язку зі знищенням майна.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня оголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя І. М. Нечипоренко