Вирок від 24 серпня 2026 р. у справі №214/9456/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/9456/26

1-кп/214/1065/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого – судді ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041750000750 від 05.08.2026, відносно:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миролюбівка Широківського району Дніпропетровської області, громадянство – України, яка має професійно-технічну освіту, не одруженого, який має інвалідність ІІІ групи, раніше не судимого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,-

за участю:

секретаря судового засідання – ОСОБА_3 ,

прокурора – ОСОБА_4 ,

обвинуваченого – ОСОБА_2 ,

захисника – адвоката ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИВ:

Положенням ч.1 ст.129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до вимог ч.ч.2, 4 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 , постановою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26.06.2024 у справі № 211/2334/24, яка вступила в законну силу 09 липня 2024 року, визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.5 ст.126 КУпАП, та на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 2 400 (двох тисяч чотирьохсот) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 40 800 (сорок тисяч вісімсот) грн. 00 коп. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 5 (п?ять) років без оплатного вилучення транспортного засобу.

В подальшому, ОСОБА_2 , будучи позбавленим права керування транспортними засобами, умисно, з метою невиконання постанови суду щодо позбавлення права керування транспортним засобом, маючи реальну можливість її виконати, діючи умисно, без посвідчення водія достовірно знаючи про наявність вказаної постанови суду, будучи ознайомленим з нею, з метою невиконання постанови суду, що набрала законної сили, щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, підриваючи авторитет органів правосуддя України, в порушення ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», відповідно до якого судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України, умисно не виконав постанову суду, що набрала законної сили, за наступних обставин.

Так, ОСОБА_2 , у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 21.07.2026, будучи позбавленим права керування транспортними засобами, умисно, з метою невиконання постанов суду щодо позбавлення права керування транспортними засобами, маючи реальну можливість їх виконати, діючи із прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванні місці сів за кермо транспортного засобу «Dacia Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 .

У подальшому, ОСОБА_2 , реалізуючи свій раптово виниклий злочинний умисел, використовуючи вказаний транспортний засіб в особистих цілях, здійснював керування останнім.

Так, ОСОБА_2 , 21.07.2026 о 17:30 год. поблизу буд.25А по вул. Генерала Радієвського, в Саксаганському районі м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, здійснював керування транспортним засобом «Dacia Sandero», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом. Даний факт був зафіксований працівниками патрульної поліції ППП в м. Кривий Ріг УПП в Дніпропетровській області ДПП та винесений протокол серія ЕПР1 №725503 по справі про адміністративне правопорушення за ч.5 ст.126 КУпАП про адміністративні правопорушення.

Умисні дії ОСОБА_2 кваліфіковано за ч.1 ст.382 КК України, за ознаками: умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.

17 серпня 2026 року між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 , за участю захисника ОСОБА_5 , було укладено угоду про визнання винуватості.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 вину у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав за обставин, викладених в обвинувальному акті та підтвердив добровільність укладення угоди про визнання винуватості, просив її затвердити і призначити йому узгоджену міру покарання, а також звільнити від її відбування покарання з іспитовим строком. Наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості йому зрозумілі. Також пояснив, що він цілком розуміє характер пред`явленого йому обвинувачення за ч.1 ст.382 КК України, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів. Крім того, зазначив, що він розуміє надані йому законом права, розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також наслідки укладання та затвердження угоди про визнання винуватості, визначені ст.473 КПК України, наслідки їх не виконання, передбачені ст.476 КПК України, згодний з видом покарання, яке до нього буде застосовано в результаті затвердження угоди про визнання винуватості та наполягає на затвердженні даної угоди.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_5 вважав за можливе затвердити угоду про визнання винуватості та звільнити його підзахисного від відбування покарання з іспитовим строком.

Прокурор в судовому засіданні вважала, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене в угоді покарання, а також звільнити його від відбування покарання з мінімальним іспитовим строком.

Суд, вивчивши надані матеріали, заслухавши думку сторін судового провадження, які не заперечували щодо затвердження угоди про визнання винуватості, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди з наступних підстав.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та обвинуваченим про визнання винуватості.

Згідно ч.4 ст. 469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, за умови надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.

Відповідно до угоди про визнання винуватості від 17 серпня 2026 року, прокурор та обвинувачений ОСОБА_2 дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій за ч.1 ст.382 КК України, щодо узгодженого покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням, згідно зі ст.75 КК України.

Крім того, прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ч.2 ст.473, ст.476 КПК України.

Перевіривши угоду про визнання винуватості на її відповідність вимогам чинного КПК України, суд дійшов до висновку, що зазначена угода у повному обсязі відповідає вимогам ст.472 КПК України, дії обвинуваченого ОСОБА_2 за ч.1 ст.382 КК України кваліфіковано правильно, умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушуються права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, а кримінальне провадження свідчить про наявність підстав для визнання винуватості.

Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_2 визнав себе винуватим, віднесене до нетяжких злочинів, враховуючи, а міра покарання, узгоджена сторонами угоди, відповідає санкції ч.1 ст.382 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 цілком розуміє положення ч.4 ст.474 КПК України, а також усвідомлює наслідки невиконання угоди про визнання винуватості відповідно до ст.476 КПК України.

При призначенні покарання, визначеного угодою про визнання винуватості від 17 серпня 2026 року суд, у відповідності до положень ст.ст.65-67 КК України, враховує ступінь тяжкості та конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, зокрема дані, які характеризують особу обвинуваченого, наявність обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч.1 ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому визначається щире каяття.

Обставин, відповідно до ст. 67 КК України, які обтяжують покарання обвинуваченій, судом не встановлено.

Обвинувачений ОСОБА_2 по відношенню до інкримінованого йому кримінального правопорушення підпадає під дію ч. 1 ст. 19 КК України.

Крім того, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує ступінь тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, особистість обвинуваченого, який раніше не судимий, за медичною допомогою до та лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не звертався..

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням, при цьому покласти на останього обов`язки передбачені п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України, а саме: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Підстав для застосування ст.69 КК України судом не встановлено.

Запобіжний захід відносно обвинуваченого під час досудового розслідування та судового провадження не обирався.

Питання про речові докази вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Керуючись ст.ст.110, 314, 369, 371-374, 475 КК України, суд -

УХВАЛИВ:

Угоду про визнання винуватості, укладену 17 серпня 2026 року між прокурором Криворізької центральної окружної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_2 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, по кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026041750000750 від 05.08.2026 – затвердити.

ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України.

Призначити ОСОБА_2 узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 17 серпня 2026 року покарання за ч.1 ст.382 КК України у виді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до пп.1, 2 ч.1 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Речові докази:

- диск DVD-R 4.7 GB з відеозаписом з бодікамер поліцейських від 21.07.2026 – залишити на зберіганні при матеріалах кримінального провадження (т.2 а.с.21).

Матеріали кримінального провадження №112026041750000750 залишити при обвинувальному акті, з подальшим зберіганням у справі №214/9456/26, провадження №1-кп/214/1065/26.

На вирок можуть бути подані апеляційні скарги протягом 30 днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду через Саксаганський районний суд

м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя ОСОБА_1