Рішення від 12 серпня 2026 р. у справі №522/8403/25-Е — Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/8403/25-Е

Провадження № 2-др/522/136/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючої судді Науменко А.В.,

за участю секретаря - Зелінська К.Ю.

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/8403/25-Е за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі правонаступниці ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання об`єкта нерухомості спільним майном подружжя та скасування нотаріальних дій

В С Т А Н О В И В:

08 липня 2026 року судом ухвалено рішення у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі правонаступниці ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання об`єкта нерухомості спільним майном подружжя та скасування нотаріальних дій, у задоволені позову відмовлено.

До суду 13.07.2026 року (зареєстровано канцелярією 14.07.2026) надійшла заява представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення, оскільки судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву передано головуючому судді 15.07.2026 року.

Ухвалою суду від 17.07.2026 року заяву прийнято до провадження та призначено справу до розгляду.

В судове засідання призначене на 13.08.2026 року з`явився представник позивача, який зазначив, що сума у розмірі 225000,00 грн не є співмірною складності розгляду вказаної справи.

Судом встановлено, що рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08.07.2026 у справі № 522/8403/25-Е вирішено у задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі правонаступниці ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання об`єкта нерухомості спільним майном подружжя та скасування нотаріальних дій – відмовити.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частинами 2, 3, 8 статті 141 ЦПК України визначено, що інші судові втирати витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Стосовно розміру витрат на правову допомогу суд зазначає наступне.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Однак, попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених ч. 4 ст. 137 ЦПК України (Постанова КЦС ВС від 31.08.2023 № 824/20/23 (61-6611ав23)

Суд, дослідивши заяву про розподіл судових витрат, приходить до висновку про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат у розмірі який на думку суду є справедливим.

Виходячи з вищевикладеного, суд вбачає задовольнити частково заяву про розподіл судових витрат у розмірі 10000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 133, 141, 270 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Заяву представника ОСОБА_1 – ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення по цивільній справі № 522/8403/25-Е за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі правонаступниці ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання об`єкта нерухомості спільним майном подружжя та скасування нотаріальних дій– задовольнити.

Ухвалити додаткове рішення по справі № 522/8403/25-Е за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 в особі правонаступниці ОСОБА_5 , Управління державної реєстрації юридичного департаменту Одеської міської ради про визнання об`єкта нерухомості спільним майном подружжя та скасування нотаріальних дій.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 10000 гривень витрат на професійну правничу допомогу.

Апеляційна скарга на додаткове рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення додаткового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього додаткового рішення.

Суддя: А.В. Науменко

Повний текст рішення складено 24.08.2026 року.

Суддя: А.В. Науменко

13.08.2026