Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №148/2464/26 — Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/2464/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Тульчин

Суддя Тульчинського районного суду Вінницької області Саламаха О.В. розглянувши заяву судді Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Людмили Анатоліївни про самовідвід щодо розгляду справи № 148/2464/26, провадження № 3/148/712/26 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 164-14КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

В провадження судді Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Л.А. надійшла справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 164-14КУпАП.

Суддею Штифурко Л.А. заявлено самовідвід, який мотивований тим, що ОСОБА_1 обрано присяжним у Тульчинському районному суді Вінницької області, який бере участь у складі суду під її головуванням при розгляді справ, про що відомо значному колу осіб та вказує, що у стороннього спостерігача, можуть виникнути сумніви щодо її неупередженості як головуючого судді при розгляді даного адміністративного матеріалу, тому вважає необхідним заявити самовідвід.

Вивчивши доводи заяви про самовідвід, дослідивши матеріали справи № 148/2464/26, доходжу наступних висновків.

Згідно ст. 2, 7 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України, а провадження в цих справах здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

У Кодексі України про адміністративні правопорушення відсутня норма, яка б регулювала порядок вирішення питання про відвід (самовідвід) судді, а тому до даних правовідносин підлягає застосуванню аналогія закону зі ст. 75, 80 КПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК України слідчий суддя, суддя або присяжний не може брати участь у кримінальному провадженні: за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

Згідно вимог ч.1 ст. 80 КПК України за наявності підстав, передбачених статтями 75-79 цього Кодексу, слідчий суддя, суддя, присяжний, прокурор, слідчий, захисник, представник, експерт, спеціаліст, перекладач, секретар судового засідання зобов`язані заявити самовідвід.

Згідно п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка підлягає застосуванню відповідно до ст. 9 Конституції, та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», закріплено принцип, за яким кожен має право на справедливий публічний розгляд його справи безстороннім судом.

Відповідно до практики ЄСПЛ (рішення від 09.11.2006 у справі «Білуга проти України» від 28.10.1998 у справі «Ветштан проти Швейцарії») важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти у громадськість у демократичному суспільстві. Судді зобов`язані викликати довіру в учасників судового розгляду, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Волков проти України» суд зазначив, що відповідно до ст. 6 п. 1 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на розгляд його справи незалежним і безстороннім судом.

У відповідності до п. 2.5 Бангалорських принципів поведінки судді, суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об`єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви в неупередженості судді.

Статтею 15 Кодексу суддівської етики визначено, що неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Вказане випливає з принципу об`єктивності, визначеному у Бангалорських принципах поведінки суддів, відповідно до яких об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків.

Враховуючи викладене, суд приходить да висновку, що зазначені суддею Штифурко Л.А. обставини, які виключають її участь у розгляді справи про адміністративне правопорушення №148/2464/26 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 164-14КУпАП, а саме з метою уникнення щонайменших сумнівів в особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, чи стороннього спостерігача, щодо неупередженості судді Штифурко Л.А. під час розгляду даної справи є обґрунтованими, а тому заявлений самовідвід підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.75, 80 КПК України, ст. 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод, ст. 245 КУпАП, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

Заяву судді Тульчинського районного суду Вінницької області Штифурко Людмили Анатоліївни про самовідвід щодо розгляду справи № 148/2464/26, провадження № 3/148/712/26 про притягнення ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 3 ст. 164-14КУпАП, - задовольнити.

Справу № 148/2464/26, провадження № 3/148/712/26 передати до канцелярії Тульчинського районного суду Вінницької області для проведення повторного автоматичного розподілу справи автоматизованою системою документообігу суду.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя: