Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №548/1189/24 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 548/1189/24 Номер провадження 33/814/114/26Головуючий у 1-й інстанції Миркушіна Н. С. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Голиш Ю.О., представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Ткач В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю., на постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 07 травня 2024 року о 20 годині 40 хвилин на 1 км автодороги м. Хорол - сел. Семенівка на території Хорольської ТГ Лубенського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував транспортним засобом «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: від огляду на місці зупинки за допомогою газоаналізатора - алкотестера «Драгер 6810», та медичного огляду в Хорольській міській лікарні.

В апеляційній скарзі адвокат Мотальова-Кравець В.Ю. просить скасувати постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року та закрити провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП у зв`язку з відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції не врахував те, що: матеріали справи не містять об`єктивних, належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_1 у вчиненні зазначеного вище правопорушення, а саме доказів щодо: керування ОСОБА_1 автомобілем, його зупинки в процесі руху та відсторонення від керування транспортним засобом поліцією, наявності підстав для здійснення його зупинки, часу вживання ним алкоголю; ОСОБА_1 на момент прибуття поліції спав у своєму автомобілі, лише перебував у ньому та не керував ним, не мав зазначених у акті огляду ознак алкогольного сп`яніння та не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою газоаналізатора «Drager»; поліцейським у протоколі помилково й безпідставно вказано про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України.

Водночас апелянт зазначає, що ОСОБА_1 не був обізнаний про судове засідання місцевого суду й не отримував судову повістку.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку адвоката на підтримку апеляційної скарги, вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Виходячи з положень ст.252 КУпАП, орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст.245 КУпАП завданням судді при розгляді справ про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.

Відповідальність за ч.1 ст.130 КУпАП настає, зокрема, за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

Висновок місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП - відмови ним як особою, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується наявними в матеріалах справи належними, допустимими, достовірними, а у своїй сукупності достатніми та взаємозв`язаними доказами, і є обґрунтованим.

Так, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД №678205 07 травня 2024 року о 20 годині 40 хвилин водій ОСОБА_1 на 1 км автодороги м. Хорол - сел. Семенівка на території Хорольської ТГ Лубенського р-ну Полтавської обл. у порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_2 , із ознаками алкогольного сп`яніння та відмовився від проходження у встановленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: за допомогою газоаналізатора - алкотестера «Драгер 6810», та в медичному закладі. Протокол засвідчено підписами двох свідків: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , без будь-яких зауважень і доповнень щодо його змісту (а.с.2).

Наведені вище обставини об`єктивно підтверджуються даними відеозаписів, записаних на технічному носієві інформації, з яких установлено те, що 07 травня 2024 року в період часу з 20 до 21 години поліцейські прибули на місце події на 1 км автодороги м. Хорол - сел. Семенівка на території Хорольської ТГ Лубенського р-ну Полтавської обл., де в кюветі знаходився автомобіль «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_2 , у салоні якого на передніх сидіннях лежав ОСОБА_1 із явними ознаками алкогольного сп`яніння. Присутня на місці події свідок ОСОБА_4 підтвердила те, що цього дня приблизно о 20 годині вона стояла на зупинці та очікувала транспортний засіб, щоб доїхати до сел. Семенівка, після чого зупинився автомобіль «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 . Отримавши від нього відповідь про те, що він рухається в напрямку сел. Семенівка, вона сіла в салон даного транспортного засобу, під час руху почула від ОСОБА_1 запах алкоголю, помітила наявність у нього неадекватної поведінки та виявила бажання вийти із автомобіля. Також у ОСОБА_1 була порушена мова. ОСОБА_1 зупинився, вона вийшла з цього транспортного засобу, почала йти пішки в напрямку м. Хорол і, помітивши, що він рухається автомобілем за нею, злякалась і почала тікати, а ОСОБА_1 , керуючи вказаним вище автомобілем, почав розвертатися та затим здійснив виїзд у кювет.

Також, із відеозаписів убачається, що поліцейським було встановлено наявність підстав уважати, що водій ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння та повідомлено йому про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови. Однак на неодноразові вимоги поліції ОСОБА_1 словесно та своєю поведінкою відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння: як на місці зупинки з використанням спеціального технічного засобу, який здійснюється поліцейським, так і в медичному закладі, на вказані вимоги поліції висловлював образи поліцейського, при цьому, підтвердив розуміння ним того, що за вчинення вказаних вище дій (відмови як особи, яка керувала транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння) передбачено відповідальність за ст.130 КУпАП (а.с.9).

Тому посилання апелянта на відсутність доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом є неспроможними, оскільки спростовуються даними відеофіксації, яка є засобом об`єктивного контролю.

Пунктом 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України №1452/735 від 09 листопада 2015 року, визначено, що огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Саме ці дискреційні повноваження поліцейського дають йому право самостійно визначати наявність чи відсутність підстав для проведення огляду водія на стан сп`яніння.

Як убачається з матеріалів провадження, поліцією було встановлено наявність підстав уважати, що ОСОБА_1 перебуває в стані алкогольного сп`яніння з ознаками такого стану. На місці події поліцією повідомлено ОСОБА_1 про виявлені в нього ознаки алкогольного сп`яніння, зокрема, у вигляді: запаху алкоголю з порожнини рота, порушення мови. При цьому, відповідно до відеозаписів ОСОБА_1 візуально мав явні ознаки алкогольного сп`яніння, їх наявність у ОСОБА_1 підтвердила й пасажир транспортного засобу – ОСОБА_4 .

Наявність же ознак алкогольного сп`яніння не є тотожним наявності стану алкогольного сп`яніння, який можливо встановити лише за результатами відповідного огляду на стан названого сп`яніння, та згадані ознаки не вказують на перебування особи, яка керувала транспортним засобом, у цьому стані, але є однією з передумов, які на вимогу поліцейського зобов`язують особу, яка керувала транспортним засобом, пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння відповідно до встановленого законодавством порядку. Однак у порушення вимог закону ОСОБА_1 від проходження такого огляду відмовився.

Отже, з урахуванням викладених вище обставин і вимог закону, суд апеляційної інстанції не вбачає належних і достатніх підстав для висновку про безпідставність висування поліцією ОСОБА_1 вимог щодо проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння чи наявності тих істотних порушень вимог законодавства, які би нівелювали обов`язок виконання цих вимог, ставили би під сумнів наявність у діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Усупереч доводам апелянта, апеляційний суд також зауважує, що місцевим судом у межах протоколу про адміністративне правопорушення притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, а за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння особою, яка керує транспортним засобом, що є порушенням вимог п.2.5 ПДР України та утворює самостійну альтернативну форму об`єктивної сторони складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Твердження апелянта на те, що поліцейським у протоколі помилково й безпідставно вказано про порушення ОСОБА_1 вимог п.2.9 «а» ПДР України є неспроможними, так як у протоколі про адміністративне правопорушення зазначено про те, що ОСОБА_1 своїми протиправними діями порушив вимоги п.2.5 ПДР України, що підтверджується наведеною вище сукупністю доказів.

Також позбавлені підстав доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння на місці події за допомогою газоаналізатора «Drager», адже вони спростовуються наведеними вище відеозаписами, а також змістом складеного поліцією акту, в якому свідки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили своїми підписами факт відмови ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціального технічного засобу – газоаналізатора «Драгер 6810», який здійснюється поліцейським (а.с.3).

Отже, наведені вище докази підтверджують зміст один одного й безперечно доводять вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, та об`єктивних обставин не довіряти їм немає. Підстав для висновку про недопустимість, недостовірність чи неналежність цих доказів перевіркою матеріалів справи не встановлено.

Посилання апелянта на невідсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем є безпідставними, адже з матеріалів справи вбачається те, що ОСОБА_1 був відсторонений від керування транспортним засобом «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_2 , оскільки:

- відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення, підтвердженого підписом ОСОБА_1 у відповідній графі, поліцією було тимчасово вилучено у ОСОБА_1 посвідчення водія (а.с.2);

- згідно з актом огляду й тимчасового затримання транспортного засобу від 07 травня 2024 року поліцією здійснено затримання транспортного засобу «Daewoo Lanos», н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_1 , із подальшим його поміщенням на зберігання на спеціалізованій території, визначеній поліцією, тим самим і примусово припинено рух даного автомобіля та звільнено його від особи, яка ним керувала – ОСОБА_1 (а.с.5).

адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Що стосується посилань в апеляційній скарзі на відсутність доказів зупинки ОСОБА_1 , то з наведеної вище сукупності доказів установлено, що ОСОБА_1 не зупинявся поліцією, а факт вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП був установлений за результатами реагування на повідомлення заявниці. Зазначені обставини жодним чином не впливають на правильність постанови місцевого суду, адже не спростовують законність та обґрунтованість притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, факт вчинення якого ОСОБА_1 підтверджується поза розумним сумнівом сукупністю викладених вище доказів.

Окрім того, доводи апелянта, пов`язані із зупинкою транспортного засобу, яким керував ОСОБА_1 , та відстороненням водія від керування транспортним засобом, у будь-якому випадку за своїм змістом не стосуються конструктивних ознак диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП, самі по собі не свідчать про наявність достатніх підстав для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження щодо ОСОБА_1 , адже не спростовують факт керування ним транспортним засобом та його відмови від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння, тобто наявність у його діях події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

У свою чергу, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зауважити, що місцевий суд у прийнятій постанові допустив технічну описку в одній із букв при зазначенні номерного знаку автомобіля, яким керував ОСОБА_1 , а саме помилково зазначив: «АФ 9927 ЕХ», замість правильного: « НОМЕР_2 », що вбачається з матеріалів провадження. Ця описка має технічний і редакційний характер, а тому може бути виправлена судом першої інстанції за власною ініціативою або за заявою учасника провадження чи іншої заінтересованої особи, та не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Що стосується доводів апелянта, які стосуються здійснення місцевим судом розгляду справи без участі ОСОБА_1 і без його повідомлення про судове засідання, то можливість реалізації прав, передбачених законодавством України, в тому числі й тих, про які йдеться в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 і його представникам було надано під час провадження в суді апеляційної інстанції, якими вони й скористалися в повному обсязі в спосіб, який уважали за необхідне. У ході апеляційного провадження вони, зокрема, мали можливість навести аргументи, з яких вважали безпідставним і помилковим притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП. Разом з тим, доводи сторони особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не знайшли свого підтвердження.

Водночас із матеріалів провадження вбачається, що ОСОБА_1 було належним чином повідомлено про місце, дату й час розгляду справи місцевим судом, що підтверджується довідкою про успішне доставлення судового повідомлення за номером мобільного телефону ОСОБА_1 : НОМЕР_3 (який вказаний у поданій ним до місцевого суду процесуальній заяві (а.с.34) та в апеляційній скарзі його представника (а.с.51), для здійснення повідомлень ОСОБА_1 , тобто це додатково підтверджує належність ОСОБА_1 цього номеру телефона).

У судове засідання, призначене на 25 вересня 2024 року о 09 годині 40 хвилин у приміщенні Хорольського районного суду Полтавської області, в якому здійснено розгляд справи, ОСОБА_1 не з`явився, причини неявки не повідомив, клопотань/заяв про відкладення цього судового засідання не подавав.

Відповідно до ч.1 ст.268 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Частиною другою ст.268 КУпАП визначено перелік справ про адміністративні правопорушення, при розгляді яких присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, є обов`язковою. У переліку таких справ відсутнє посилання на справи про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП.

Таким чином, не визначено обов`язковою участь у судовому засіданні особи, щодо якої судом розглядається справа про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

Тому, за вказаних вище обставин, здійснення розгляду справи в першій судовій інстанції 25 вересня 2024 року без участі ОСОБА_1 не суперечило приписам ст.268 КУпАП.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги, з яких ставиться питання про скасування оскаржуваної постанови й закриття провадження щодо ОСОБА_1 на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП, не знайшли свого підтвердження, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції, керуючись ч.7 ст.294 КУпАП, вважає, що постанова місцевого суду в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення підлягає зміні.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є водієм із посвідченням водія серії НОМЕР_4 .

Із урахуванням положень ст.23, 33 КУпАП, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про необхідність накладення на ОСОБА_1 за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Водночас апеляційний суд зауважує, що згідно з положеннями ст.27 КУпАП штраф є грошовим стягненням, що накладається на громадян, посадових та юридичних осіб за адміністративні правопорушення у випадках і розмірі, встановлених цим Кодексом та іншими законами України.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв (осіб, які керували транспортними засобами) у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік. Положення КУпАП, які регулюють порядок заміни на штраф інших видів стягнень теж розраховують таку заміну, виходячи з неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Тобто зазначені вище положення КУпАП сформульовано однозначно, вони чітко й послідовно вказують на єдиний вимір розміру стягнення у вигляді штрафу - неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

При ухваленні оскаржуваної постанови місцевий суд наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 гривень із позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік, проте не вказав про кратний розмір штрафу у співвідношенні до неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, як того вимагають приписи КУпАП. Тобто при накладенні стягнення суд першої інстанції неправильно застосував норму матеріального права, що є підставою для зміни судового рішення судом апеляційної інстанції у відповідній частині.

Отже, оскаржувану постанову в частині накладеного на ОСОБА_1 стягнення належить змінити та вважати його притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із застосуванням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП, яка є безальтернативною. Зазначена вище зміна не погіршує становище ОСОБА_1 .

Аналогічний підхід викладено в постанові Верховного Суду від 16 грудня 2025 року у справі №707/1509/24 (провадження №51-178км25), яка, з огляду на логіку та зміст правозастосування, є релевантною для врахування у справі, що є предметом апеляційного розгляду.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 – адвоката Мотальової-Кравець В.Ю., залишити без задоволення.

У порядку ч.7 ст.294 КУпАП постанову Хорольського районного суду Полтавської області від 25 вересня 2024 року щодо ОСОБА_1 в частині накладеного на нього стягнення змінити.

Вважати ОСОБА_1 притягнутим до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення за цим законом у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

В іншій частині постанову місцевого суду залишити без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун