Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №538/1786/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 538/1786/25 Номер провадження 33/814/215/26Головуючий у 1-й інстанції Цімбота Л. Г. Доповідач ап. інст. Корсун О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 року м. Полтава

Суддя Судової палати з розгляду кримінальних справ Полтавського апеляційного суду Корсун О.М., за участю: секретаря судового засідання Голиш Ю.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника – адвоката Кузьменка В.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , на постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП із накладенням на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік.

Стягнуто з ОСОБА_1 605 гривень 60 копійок судового збору.

За постановою місцевого суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 11 вересня 2025 року о 13 годині 05 хвилин по вул. Веселій біля буд. №16 у м. Заводське в порушення вимог п.2.5 ПДР України керував автомобілем «ВАЗ 21214», н.з. НОМЕР_1 , із ознаками алкогольного сп`яніння у вигляді: порушення мови, різкого запаху алкоголю з порожнини рота, нечіткої ходи, та відмовився від проходження в установленому законодавством порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

В апеляційній скарзі особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , просить змінити постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року та виключити з її резолютивної частини рішення про застосування щодо нього за ч.1 ст.130 КУпАП стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік. Свої вимоги мотивує тим, що суд першої інстанції безпідставно не застосував аналогію закону та на підставі положень ст.69 КК України мав підстави не застосовувати щодо нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, але під час накладення стягнення належним чином не врахував усі обставини провадження, в тому числі ті, які пом`якшують його відповідальність, а саме те, що: він у повному обсязі визнає винуватість і розкаюється у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, протягом всієї своєї трудової діяльності (протягом більше 40 років) працює водієм, із 2017 року й дотепер працевлаштований водієм ТОВ «РАЙЗ-СХІД», за місцем роботи характеризується позитивно, як водій брав участь у гуманітарній допомозі під час АТО, за що був нагороджений відзнакою Президента України, проживає разом із матір`ю похилого віку, якій виповнилося 94 роки, у зв`язку з її станом здоров`я здійснює догляд за нею та часто відвозить її в лікарню, має пенсію в незначному розмірі, й позбавлення права керування транспортними засобами призведе до його скрутного майнового стану. Водночас апелянт посилається на те, що законодавець чітко не висловився щодо призначення більш м`якого адміністративного стягнення, ніж передбачено санкцією статті КУпАП, а тому в даному випадку є можливим застосування приписів ст.69 КК України.

Суд апеляційної інстанції заслухав думку особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , і його представника – адвоката Кузьменка В.О., вивчив матеріали справи, проаналізував доводи апеляційної скарги та дійшов висновку про таке.

Відповідно до ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Висновки місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні ним адміністративного правопорушення за встановлених місцевим судом обставин і правильність кваліфікації його дій за ч.1 ст.130 КУпАП, в апеляційній скарзі не оспорюються, а тому в зазначеній частині постанова суду першої інстанції в апеляційному порядку не переглядається.

Доводи апелянта зводяться до необхідності застосування щодо ОСОБА_1 положень ст.69 КК України за аналогією закону та призначення йому адміністративного стягнення за ч.1 ст.130 КУпАП без позбавлення права керування транспортними засобами.

Однак наведені вище доводи є неспроможними.

Адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, є найбільш тяжким порушенням у сфері безпеки дорожнього руху, що обумовлено змістом і характером протиправних дій, які становлять загрозу для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху, а також безпосередньо для порушника особисто, та власності третіх осіб.

Кожна особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та керувати ними, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Санкцією ч.1 ст.130 КУпАП передбачено накладення стягнення на водіїв (осіб, які керували транспортними засобами) у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Таким чином, за вчинення цього адміністративного правопорушення особою, яка керувала транспортним засобом, позбавлення права керування транспортними засобами на строк один рік є обов`язковим стягненням.

При цьому, положеннями КУпАП не передбачено можливості накладення адміністративного стягнення нижче від найнижчої межі, визначеної в санкції певної норми, або ненакладення одного з видів стягнень, передбаченого санкцією відповідної норми як обов`язкового.

Наведений вище підхід відповідає п.28 постанови Пленуму Верховного Суду України №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», в якому з урахуванням наведеного вище нормативного регулювання, закріпленого в КУпАП, визначено, що судам за правилами КУпАП основні й додаткові стягнення слід застосовувати в межах санкцій відповідних норм.

А згідно з вимогами ч.4 ст.3 КК України застосування закону про кримінальну відповідальність (у тому числі приписів ст.69 КК України) за аналогією заборонено.

Як убачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.130 КУпАП, а саме як особа, яка керувала транспортним засобом, відмовився від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`яніння.

За таких обставин, підстави для незастосування щодо ОСОБА_1 позбавлення права керування транспортними засобами, про що порушується питання в апеляційній скарзі, є відсутніми.

Суд першої інстанції при накладенні адміністративного стягнення врахував характер і надзвичайно високий ступінь суспільної шкідливості вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, дані про особу порушника, наявність у нього посвідчення водія, ступінь його вини.

Обставиною, яка пом`якшує відповідальність, є щире каяття ОСОБА_1 , обставин, які обтяжують відповідальність, не встановлено.

При цьому, ОСОБА_1 , який відповідно до матеріалів справи є водієм із тривалим стажем, безумовно розумів протиправність своїх дій, наявність у нього передбаченого законодавством обов`язку пройти на вимогу поліцейського в установленому порядку огляд на стан алкогольного сп`яніння і наслідки відмови від проходження згаданого огляду, а саме те, що особи, які вчиняють вказане порушення, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Із урахуванням положень ст.ст.23, 33, 130 КУпАП, суд першої інстанції, як наслідок, правильно наклав на ОСОБА_1 стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян із позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 рік відповідно до санкції ч.1 ст.130 КУпАП.

Апеляційний суд враховує те, що ОСОБА_1 працює водієм автотранспортних засобів ТОВ «РАЙЗ-СХІД» із 11 вересня 2017 року, є водієм і має посвідчення водія протягом тривалого часу, за місцем роботи характеризується позитивно, має: відзнаку Президента України за гуманітарну участь в Антитерористичній операції, матір похилого віку, якій виповнилося 94 роки, здійснює догляд за нею, позицію директора ТОВ «РАЙЗ-СХІД», який просив не позбавляти ОСОБА_1 права керування транспортними засобами, однак згідно з положеннями законодавства ці дані не свідчать про можливість накладення на ОСОБА_1 стягнення лише у вигляді штрафу, оскільки санкція ч.1 ст.130 КУпАП є безальтернативною і передбачає для осіб, які керували транспортним засобом, позбавлення права керування транспортними засобами на строк 1 рік як обов`язкове адміністративне стягнення.

Отже, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження, а тому вона не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а постанову Лохвицького районного суду Полтавської області від 03 жовтня 2025 року щодо ОСОБА_1 – без зміни.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Суддя Полтавського

апеляційного суду О.М. Корсун