Постанова від 20 серпня 2026 р. у справі №279/3945/26 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №279/3945/26 Головуючий у 1-й інст. Пацко О. О.

Номер провадження №33/4805/1202/26

Категорія ч. 2 ст. 204-1 КУпАП Доповідач Бєлоусов А. Є.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2026 року м. Житомир

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Житомирського апеляційного суду Бєлоусов А.Є., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Житомирі справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Коханій Т.В. на постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.07.2026 у справі № 279/3945/26 про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.2 ст. 204-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП):

ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

1.Короткий зміст оскаржуваного судового рішення

Постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.07.2026 у справі № 279/3945/26 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що в грошовому вираженні становить 8500,00 грн.

Згідно з постановою судді місцевого суду, 13.06.2026 о 07 год 40 хв на автодорозі М-07 (Київ-Ковель-Яготин), 160 км, в контрольованому прикордонному районі на околиці н. п. Коростень (Україна) Коростенської територіальної громади Житомирської області, було зупинено транспортний засіб марки «ФОЛЬКСВАГЕН», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця В/Ч НОМЕР_2 м. Київ, молодшого сержанта, в указаному транспортному засобі перебували пасажири - громадяни України: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які рухались в бік державного кордону України з республікою білорусь з метою здійснення спроби незаконного перетину державного кордону України та виїзду до країн ЄС з метою ухилення від військової служби.

У зв`язку зі збройною агресією рф в Україні пункти пропуску між рб та Україною закриті, а тому ці громадяни порушили вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто громадянин ОСОБА_1 спільно з іншими громадянами вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.204-1 КУпАП.

2.Короткий зміст апеляційної скарги, узагальнений виклад доводів особи, яка подала апеляційну скаргу

Захисник - адвокат Коханій Т.В., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , не погодилась з постановою судді місцевого суду, подала апеляційну скаргу, в якій просить зазначену постанову судді Коростенського міськрайонного суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв`язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Адвокат вважає, що суддя місцевого суду передчасно дійшла висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, не надала належної правової оцінки обставинам справи, допустила формальний підхід до їх дослідження та безпідставно притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Апелянт вказує, що докази, на котрі суддя місцевого суду посилалась як на такі, що підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, не містять жодних даних про спроби ОСОБА_1 вчинити дії, спрямовані на перетин державного кордону, а тому не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення ОСОБА_1 умисних дій, спрямованих на спробу перетину державного кордону України.

Захисник наголошує на тому, що ОСОБА_1 було виявлено на автодорозі М-07 в Коростенському прикордонному районі, на відстані 48 км від лінії державного кордону, тобто, на місці на підставі положень про прикордонний режим, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, не належить до прикордонної смуги та не містить заборони щодо вільного в`їзду.

Додатково адвокат зауважує, що у протоколі про адміністративне правопорушення взагалі не зазначені конкретні дії ОСОБА_1 з метою спроби незаконного перетину державного кордону України, які б відповідали об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, крім того, що ОСОБА_1 перебував в межах контрольованого прикордонного району, де немає обмежень або заборон щодо перебування.

Захисник звертає увагу суду на те, що ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із бронюванням за основним місцем роботи до 12.12.2026, ця обставина повністю спростовує можливість існування наміру ухилення від військової служби ОСОБА_1 .

Також апелянт зазначає, що ОСОБА_1 , як особа, котра має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із бронюванням, відповідно до Правил перетину державного кордону громадянами України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57, має право на законних підставах виїжджати з України в пунктах пропуску через державний кордон України, а тому в розглядуваному випадку відсутній умисел на незаконний перетин кордону, що є суб`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Окрім зазначеного, адвокат вказує на те, що письмові пояснення ОСОБА_1 , котрі містяться в матеріалах справи, були надані ОСОБА_1 , який знаходився в стресовій ситуації після звернення до представника Державної прикордонної служби України за консультаційною допомогою щодо формулювання змісту пояснень, а тому ОСОБА_1 зазначив у поясненнях ті обставини, які були йому запропоновані працівниками Державної прикордонної служби України, щодо визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Захисник звертає увагу суду на те, що постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2026 у справі № 279/3949/26 було закрито провадження щодо ОСОБА_3 , який перебував в автомобілі разом із ОСОБА_1 , у зв`язку із відсутністю події адміністративного правопорушення.

3. Позиція особи, яка подала апеляційну скаргу, під час апеляційного розгляду

До Житомирського апеляційного суду 20.08.2026 надійшла заява адвоката Коханій Т.В., в якій вона просила розгляд її апеляційної скарги проводити без її часті та участі її підзахисного - ОСОБА_1 .

4. Межі апеляційного перегляду

Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.

5. Обставини, встановлені під час розгляду справи суддею місцевого суду

Як убачається зі змісту постанови судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.07.2026 у справі № 279/3945/26, під час розгляду справи було встановлено, що 13.06.2026 о 07 год 40 хв на автодорозі М-07 (Київ-Ковель-Яготин), 160 км, в контрольованому прикордонному районі на околиці н. п. Коростень (Україна) Коростенської територіальної громади Житомирської області, співробітники Державної прикордонної служби України зупинили транспортний засіб марки «ФОЛЬКСВАГЕН», номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , військовослужбовця В/Ч НОМЕР_2 м. Київ, молодшого сержанта, в указаному транспортному засобі перебували пасажири - громадяни України: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які рухались в бік державного кордону України з республікою білорусь з метою здійснення спроби незаконного перетину державного кордону України та виїзду до країн ЄС з метою ухилення від військової служби.

У зв`язку зі збройною агресією рф в Україні пункти пропуску між рб та Україною закриті, а тому ці громадяни порушили вимоги ст. 9 Закону України «Про державний кордон України», тобто громадянин ОСОБА_1 спільно з іншими громадянами вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст.204-1 КУпАП.

Суддя місцевого суду дійшла висновку щодо винуватості ОСОБА_1 за результатами дослідження письмових доказів, наданих співробітниками Державної прикордонної служби України:

- протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 337654 від 13.06.2026;

- рапорту інспектора Державної прикордонної служби України від 13.06.2026;

- схеми виявлення правопорушення на КрП «Коростень» від 13.06.2026;

- рапорту інспектора СРПП ВПД № 2 Бердичівського РВП ГУНП в Житомирській області;

- письмових пояснень ОСОБА_1 ;

- фотознімків місця події.

З огляду на викладене, суддя місцевого суду визнала ОСОБА_1 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

6. Позиція судді апеляційного суду

Дослідивши матеріали справи, суддя апеляційного суду дійшов таких висновків.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

За змістом ст. 9 КУпАП єдиною підставою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у її діях (бездіяльності) складу адміністративного правопорушення, яким визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження у справі про адміністративне правопорушення є, зокрема, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин справи, вирішення її у точній відповідності з законом.

Згідно з вимогами ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність.

Відповідно до положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Варто зауважити, що обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.

Як убачається з матеріалів справи, суддя місцевого суду зазначених вимог закону не дотрималась, висновки судді щодо винуватості ОСОБА_1 у скоєнні адміністративного правопорушення не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду.

Адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 204-1 КУпАП настає за перетинання або спробу перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або з використанням підробленого документа чи таких, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Згідно з ч. 2 ст. 204- 1 КУпАП відповідальність настає за вчинення тих саме дій, вчинені групою осіб або особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті.

Об`єктом даного адміністративного проступку є суспільні відносини у сфері охорони державного кордону. Об`єктивна сторона правопорушення виражається у перетинанні або спробі перетинання державного кордону України будь-яким способом поза пунктами пропуску через державний кордон України або в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади (формальний склад).

Суб`єктивна сторона незаконного перетинання державного кордону передбачає наявність прямого умислу, тобто виражається в навмисній формі вини, коли особа розуміє, що незаконно перетинає Державний кордон України, та бажає вчинити такі протиправні дії.

У справі вказаної категорії суд повинен встановити наявність в діях правопорушника факту перетину або спроби перетину ним державного кордону України поза встановленими пунктами пропуску та наявність прямого умислу на незаконний перетин державного кордону.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про Державний кордон України» перетинання державного кордону України здійснюється на шляхах сполучення через державний кордон з додержанням встановленого порядку. Залізничне, автомобільне, морське, річкове, поромне, повітряне та пішохідне сполучення через державний кордон України здійснюється в пунктах пропуску, що встановлюються Кабінетом Міністрів України відповідно до законодавства і міжнародних договорів України, а також поза пунктами пропуску через державний кордон України у випадках, визначених законодавством.

Пункт пропуску через державний кордон України - це спеціально виділена територія на залізничних та автомобільних станціях, автомобільних і пішохідних шляхах, в аеропортах (аеродромах), морських і річкових портах, включаючи частину їх акваторії (захищена повністю або частково огороджувальними гідротехнічними спорудами чи об`єктами природного походження), з комплексом будівель, споруд і технічних засобів, на якій здійснюються прикордонний, митний контроль, інші види контролю і пропуск через державний кордон України осіб, транспортних засобів, вантажів та іншого майна. Положення про пункти пропуску через державний кордон України затверджується Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст. 12 Закону України «Про Державний кордон України» пропуск осіб, які перетинають державний кордон України, здійснюється органами Державної прикордонної служби України за дійсними документами на право в`їзду на територію України або виїзду з України. Пропуск транспортних засобів, вантажів через державний кордон України провадиться відповідно до законодавства України і міжнародних договорів України. Відповідно до міжнародних договорів України Кабінетом Міністрів України може бути встановлено спрощений порядок пропуску осіб, транспортних засобів, вантажів через державний кордон України.

На переконання судді апеляційного суду докази, які були надані суду першої інстанції та досліджені суддею місцевого суду, не містять жодних даних щодо спроби ОСОБА_1 вчинити дії, спрямовані на перетин державного кордону, тому не можуть вважатись такими, що беззаперечно доводять вчинення вказаною особою умисних дій, спрямованих на спробу перетинання державного кордону України.

Зі схеми виявлення правопорушення на КрП «Коростень» від 13.06.2026, доданої до протоколу про адміністративне правопорушення серії ЧЦП № 337654 від 13.06.2026, встановлено, що ОСОБА_1 було виявлено та затримано працівниками Державної прикордонної служби України за 48 км від державного кордону України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про державний кордон України», з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Згідно із ч. 1 ст. 23 Закону України «Про державний кордон України», у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, використання повітряних суден, обліку та тримання на пристанях, причалах, базах для стоянки малих і спортивних суден і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.1998 № 1199 «Про контрольовані прикордонні райони» Коростенський район Житомирської області включено до переліку міст і районів, на території яких установлюються контрольовані прикордонні райони.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147 «Про прикордонний режим», на виконання вимог Закону України «Про державний кордон України», встановлено вздовж державного кордону на його сухопутних ділянках і вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм прикордонну смугу завширшки 5 кілометрів від лінії державного кордону, де встановлюється прикордонний режим, але не менше від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруд.

Згаданою постановою також встановлено спеціальний прикордонний режим та заборону вільного в`їзду, перебування, проживання, пересування осіб і провадження робіт, не пов`язаних з обороною чи охороною державного кордону, в межах земельних ділянок шириною 30-50 метрів уздовж лінії державного кордону на суші, по берегу української частини прикордонної річки, озера або іншої водойми, а вздовж лінії державного кордону України з Російською Федерацією і Республікою Білорусь - шириною до 2 кілометрів, які надано в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби для будівництва, облаштування та утримання інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій.

Відповідно до п. 7, 8 Положення про прикордонний режим, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 № 1147, громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають, перебувають, проживають, проваджують роботи і пропускаються у прикордонну смугу з дозволу відповідного органу Державної прикордонної служби, який безпосередньо виконує завдання щодо забезпечення недоторканності державного кордону у визначеній зоні відповідальності, за наявності документів, що посвідчують їх особу.

Громадяни України, іноземці та особи без громадянства в`їжджають у контрольований прикордонний район, перебувають, проживають або пересуваються в його межах на підставі документів, що посвідчують їх особу.

Разом з тим, як вбачається з протоколу, ОСОБА_1 було виявлено на автодорозі М-07 в Коростенському прикордонному районі, на відстані 48 км від лінії державного кордону, тобто на місці, яке в силу наведених положень постанови Кабінету Міністрів України від 27.07.1998 №1147, не належить до прикордонної смуги, яка становить смугу завширшки 2 км від державного кордону.

Жодних доказів про те, що прикордонна смуга у зазначеному розмірі знаходиться у місці, де було виявлено ОСОБА_1 , не подано, у протоколі взагалі не зазначено, які саме дії здійснював ОСОБА_1 з метою спроби незаконного перетинання державного кордону України, які б відповідали об`єктивній стороні правопорушення, передбаченого ст. 204-1 КУпАП.

Крім того, відповідно до Указу Президента України №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» 24.02.2022 на території Україні запроваджено воєнний стан. Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 в Україні запроваджено загальну мобілізацію, що передбачає здійснення визначених Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходів, зокрема, обмеження виїзду чоловіків 18-60 років за кордон.

Пунктом 26 Правил перетину державного кордону громадянами України, затв. постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.1995 № 57 встановлено, що у разі введення на території України надзвичайного або воєнного стану право на перетин державного кордону, крім осіб, зазначених у пунктах 21 та 22- цих Правил, також мають інші військовозобов`язані особи, які не підлягають призову на військову службу під час мобілізації. Ця норма не поширюється на осіб, визначених в п. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, пункті 214 цих Правил, а також осіб, які мають дипломатичний ранг Надзвичайний і Повноважний Посол та припинили дипломатичну службу.

Згідно з інформацією із системи «Резерв+» ОСОБА_1 має відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації у зв`язку із бронюванням до 12.12.2026, працевлаштований на підприємстві ТОВ «Черкаський м`ясокомбінат» та має право, з урахуванням Правил перетину державного кордону громадянами України, на законних підставах виїжджати з України в пунктах пропуску через державний кордон, що, на думку судді апеляційного суду, повністю спростовує намір ОСОБА_1 на ухилення від військової служби та наявність умислу у останнього на незаконний перетин кордону, що є суб`єктивною стороною правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП.

Таким чином, будь-яких належних і допустимих доказів, які б «поза розумним сумнівом» підтверджували беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні дій, спрямованих на спробу незаконного перетину державного кордону України в республіку білорусь, матеріали справи не містять.

Сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто, не узгоджується із стандартом доказування "поза розумним сумнівом" (рішення від 18 січня 1978 року у справі "Ірландія проти Сполученого Королівства" (Ireland v. The United Kingdom), п.161, Series A заява №25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть "випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту".

Та обставина, що ОСОБА_1 перебував на території контрольованого прикордонного району, за відсутності об`єктивних доказів, які б свідчили про його намір незаконно перетнути державний кордон, не є підставою для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

Письмові пояснення самого ОСОБА_1 , надані 13.06.2026 співробітникам Державної прикордонної служби України, не можуть бути покладені в основу висновку щодо винуватості цієї особи у скоєнні адміністративного правопорушення, кваліфікованого за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП. Адже, як зазначено в апеляційній скарзі, ОСОБА_1 написав пояснення такого змісту після звернення до представника Державної прикордонної служби України за консультаційною допомогою щодо формулювання змісту пояснень, зазначив у поясненнях ті обставини, які були йому запропоновані співробітниками Державної прикордонної служби України, щодо визнання вини у вчиненні адміністративного правопорушення.

Також згадані пояснення ОСОБА_1 були складені за відсутності захисника (адвоката). У цьому контексті необхідно звернути увагу на позиції, висловлені у практиці Європейського суду з прав людини (п. 82 – 84 рішення від 09.02.2016 у справі «Шличков (Shlychkov) проти Росії», заява № 40852/05), згідно з якими надані за відсутності адвоката свідчення не можуть вважатися достовірними, оскільки немає ніяких доказів, які б спростовували, що вони могли з`явитися під примусом.

Верховний Суд у постанові від 01.02.2021 у справі № 127/4546/16-к (провадження № 51-4127км18) зазначив, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада судочинства має значення для повного з`ясування обставин провадження та його об`єктивного вирішення. Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами, здійснити їх оцінку за визначеними законом критеріями і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного провадження. Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад провадження, таких як презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їхньої переконливості. Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду, недотримання її судом означає, що докази, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, не можуть бути визнані допустимими і враховані при постановленні судового рішення.

Отже, з урахуванням засад безпосередності дослідження доказів, в основу висновку щодо винуватості особи у скоєнні правопорушення могли би бути покладені пояснення свого ОСОБА_1 , якби він надав їх безпосередньо в судовому засіданні, під час розгляду суддею відповідної справи про адміністративне правопорушення. У розглядуваній справі ОСОБА_1 не давав показань щодо визнання своєї винуватості безпосередньо в суді.

Крім того, варто заначити, що постановою судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 16.06.2026 у справі № 279/3949/26 провадження за ч. 2 ст. 204-1 КУпАП щодо ОСОБА_3 , який перебував разом із ОСОБА_1 в автомобілі під час виявлення пасажирів співробітниками Державної прикордонної служби, було закрито у зв`язку із відсутністю події адміністративного правопорушення. Ця постанова набрала законної сили та ніким з учасників судового провадження оскаржена не була.

Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 у складі групи осіб вчинив спробу незаконного перетину державного кордону України поза пунктами пропуску, не ґрунтується на фактичних обставинах справи, у зв`язку з чим, доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах, в тому числі, і закріпленої в ст. 62 Конституції України презумпції невинності.

Ст. 62 Конституції України встановлює, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення. За таких обставин службовими особами прикордонної служби не доведено наявності у діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 204-1 КУпАП, будь-які дії ОСОБА_1 , котрі би вказували на його активну спробу здійснити незаконний перетин кордону, співробітниками прикордонної служби не зафіксовані. Отже, суддя апеляційного суду констатує відсутність правових підстав для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності.

7. Висновок за результатами розгляду апеляційної скарги

Таким чином, суддя місцевого суду не надала належної оцінки доказам у справі та дійшла помилкового висновку про наявність в діянні ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, у формі свідомого умислу на спробу перетину державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України, в пунктах пропуску через державний кордон України без відповідних документів або за документами, що містять недостовірні відомості про особу, чи без дозволу відповідних органів влади.

Тож оскаржуване судове рішення не відповідає фактичним обставинам справи, ухвалене з порушенням норм матеріального права.

Згідно зі ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате провадження підлягає закриттю, зокрема, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення. При наявності обставин, передбачених статтею 247 КУпАП орган (посадова особа) по справі про адміністративне правопорушення виносить постанову про закриття справи (ст. 284 КУпАП).

Згідно з ч. 8 ст. 294 КУпАП за наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право, зокрема, скасувати постанову судді місцевого суду та закрити провадження у справі.

З урахуванням цього, суддя апеляційного суду вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника задовольнити, постанову судді місцевого суду скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити.

Керуючись ст. 7, 9, 247, 280, 284, 294 КУпАП, суддя апеляційного суду

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника – адвоката Коханій Т.В. задовольнити.

Постанову судді Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 06.07.2026 у справі № 279/3945/26 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч. 2 ст. 204-1 КУпАП, скасувати.

Провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.

Ця постанова судді апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення (постановлення), є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя А.Є. Бєлоусов