Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №127/27513/26 — Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/27513/26

Провадження № 3/127/5358/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. Вінниця

Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Тишківський С.Л., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , за частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,-

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВБА № 147208 від 23.07.2026: « ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , внаслідок чого остання, 23.07.2026 близько 22 год 40 хв за адресою: АДРЕСА_2 , перебуваючи у громадському місці у стані алкогольного сп`яніння перевернула дитячий візок з малолітнім ОСОБА_2 ».

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явилась по невідомій суду причині, хоча про час, дату та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом надіслання повістки за адресою місця проживання.

За вказаних обставин суд вважає за можливе розглянути справу без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Вказане узгоджується з рішенням Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнов проти України», відповідно до якого в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду об`єктивно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Крім того, в своїх рішеннях Європейський суд також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Крім того, інформація щодо дати призначення справи до судового розгляду була розміщена на сайті https://vnm.vn.court.gov.ua.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, зважаючи на наступне.

Частина 1 статті 184 КУпАП передбачає відповідальність батьків або осіб, які їх замінюють, за ухилення від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

Статтею 150 СК України встановлено вичерпний перелік обов`язків батьків щодо виховання та розвитку дитини. Так, відповідно до положень ст. 150 СК України (частини 1 – 7): 1. Батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. 2. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. 3. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. 4. Батьки зобов`язані поважати дитину. 5. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї. 6. Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини. 7. Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини.

Ухилення від виконання саме цих, передбачених ст. 150 СК України обов`язків, і не саме по собі, а саме щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей – утворює склад правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Тому, для утворення діями/бездіяльністю батьків або осіб, які їх замінюють об`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 КУпАП, необхідна сукупність трьох юридичних фактів:

1) факт ухилення;

2) безпосередній предмет ухилення: обов`язки, передбачені статтею 150 СК України;

3) предмет ухилення невід`ємно пов`язаний із забезпеченням необхідних умов життя, навчання та виховання малолітніх та/або неповнолітніх дітей.

За відсутності хоч одного з трьох вищеназваних юридичних фактів – об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП – відсутня.

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП, обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

На підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, до суду подано протокол про адміністративне правопорушення, письмові пояснення ОСОБА_1 , копії свідоцтва про народження малолітніх дітей ОСОБА_1 ..

У протоколі про адміністративне правопорушення серії ВБА № 147208 від 23.07.2026 зазначено, що громадянка ОСОБА_1 ухилилась від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання своїх малолітніх дітей внаслідок чого остання, перебуваючи у громадському місці у стані алкогольного сп`яніння, перевернула дитячий візок з малолітнім ОСОБА_2 ».

Проте, від яких саме обов`язків щодо виховання своїх малолітніх дітей ухилялась ОСОБА_1 – не зазначено.

У письмових поясненнях ОСОБА_1 зазначає, що разом із двома дітьми ОСОБА_4 та ОСОБА_5 добиралась до місця проживання, перед чим випила алкоголь, а саме, 0,5 літра горілки.

Однак, у письмових поясненнях ОСОБА_1 відсутні згадки про ухилення нею від виконання батьківських обов`язків, а також про те, що вона, перебуваючи у громадському місці у стані алкогольного сп`яніння, перевернула дитячий візок з малолітнім сином.

Пояснення ОСОБА_6 – жінки, яка, як зазначено в рапорті, здійснила виклик служби 102, в матеріалах справи відсутні, суду не надані.

Відеозапис у матеріалах справи відсутній.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 ухилилась від виконання обов`язку піклуватися про здоров`я дітей, їх фізичного, духовного та морального розвитоку. З пояснень ОСОБА_1 не вбачається, що вона перекинула дитячий візок з малолітнім ОСОБА_2 , інших доказів цієї обставини матеріали справи не містять. Рапорт працівника поліції не може слугувати доказом наявності тих чи інших обставин справи. Рапорт суд оцінює виключно як службовий документ, який містить інформацію про вчиненні поліцейськими дії та мотиви, якими керувались поліцейські, встановлюючи осіб, причетних до вчинення адміністративних правопорушень.

Сам по собі факт вжиття ОСОБА_1 алкогольного напою - 0.5 л. горілки, як нею зазначено в письмових поясненнях, не є достатнім для висновку про ухилинення нею від виконання батьківських обов`язків, передбачених ст. 150 Сімейного кодексу України, щодо виховання своїх малолітніх дітей ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , оскільки цей факт має оцінюватись у сукупності з іншими обставинами, а не ізольовано. Проте такі інші обставини з матеріалів справи не вбачаються, доказами не підтверджені.

Отже, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження того, що в діях ОСОБА_1 міститься склад ухилення нею від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання її малолітніх дітей.

Слід зауважити, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших доказів, не може бути достатнім доказом винуватості особи.

Кодекс України про адміністративні правопорушення не наділяє суд повноваженнями самостійно збирати докази та самостійно встановлювати в діях особи склад адміністративного правопорушення, елементи якого не зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

За таких обставин, за змістом протоколу про адміністративне правопорушення, диспозиція частини 1 статті 184 КУпАП - відсутня та матеріалами справи не підтверджується.

Суд також враховує рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010, відповідно до якого адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтуються на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі й закріплених в статті 62 Конституції України.

Положення статті 62 Конституції України встановлюють, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Європейський суд з прав людини, у своєму рішенні від 10.02.1995 р. у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

Згідно зі ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість висунутого проти нього обвинувачення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях притримується позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України» № 39598/03 від 21.07.2011 р.), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25).

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» (Заява № 39598/03) Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З огляду на вищевикладене, провадження в справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП - у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 184, ст. ст. 7, 9, 221, 245, 247, 251, 252, 276, 279, 280, 283, 284, 294 КУпАП, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності – закрити у зв`язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Суддя: