Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №140/4268/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 140/4268/25 пров. № А/857/40216/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

судді-доповідача Шинкар Т.І.,

суддів Довгої О.І.,

Запотічного І.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Львові апеляційну скаргу Волинської митниці на рішення Волинського окружного адміністративного суду (головуючий суддя Денисюк Р.С.), ухвалене за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) в м. Луцьк 01 вересня 2025 року у справі №140/4268/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,

В С Т А Н О В И В :

25.04.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» (далі – Товариство) звернулось в суд з позовом до Волинської митниці, просило: визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів від 04.12.2024 № UA205050/2024/000310/1.

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року позов задоволено.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару. Суд першої інстанції вказав, що для підтвердження заявленої митної вартості за основним методом за ціною договору (контракту) позивач подав разом із МД документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості за переліком, визначеним частиною другою статті 53 МК України. Суд першої інстанції зазначив, що подані декларантом відповідно до частини другої статті 53 МК України документи підтверджують складові митної вартості за першим (основним) методом, дозволяють ідентифікувати оцінюваний товар та містять об`єктивні дані, що піддаються обчисленню. Суд першої інстанції також вказав, що заявлена декларантом за першим методом митна вартість оцінюваного товару підтверджується поданими до митного оформлення документами, у яких відсутні розбіжності щодо вартості товару, вони містять достатньо відомостей щодо ціни товару, при цьому товарно-супровідні документи не містять відомостей, що відповідно до визначених сторонами контракту умов позивач має нести інші витрати. Суд першої інстанції зазначив, що калькуляція транспортних витрат містить відомості про маршрут перевезення Kielce (Польща) Ковель (Україна), його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України (350 км) та по митній території України (60 км), розмір тарифної ставки за 1 кілометр маршруту (38,00 грн), а також підтверджено, що страхування за рахунок Товариства не здійснювалося, розвантажувальні та навантажувальні роботи не проводилися. Суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеною декларантом митною вартістю товару.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Волинська митниця подала апеляційну скаргу, просить скасувати рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01.09.2025 та у позові відмовити повністю. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що декларантом не забезпечено надання відповідно до п.2 частини другої статті 52 Митного кодексу України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню. Скаржник вказує, що митним органом було встановлено розбіжності, а також митний орган запропонувавши надати додаткові документи, сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування першого (основного) методу визначення митної вартості ввезеного на митну територію України товару, проте позивач не усунув наявних розбіжностей та не підтвердив задекларовану митну вартість товару. Скаржник зазначає, що надані копія договору про надання послуг від 26.11.2024 №26/11 та копія акта прийому - передачі від 04.12.2024 №26/11 суперечать відомостям, поданим до митного оформлення, а саме: за МД № 24UA205050043276U3 подано калькуляцію від ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» від 04.12.2024 б/н, та згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП». Скаржник також вказує, що фактично послуги з перевезення товару здійснювалися ОСОБА_1 , а отже, транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару, повинні надаватися безпосередньо від виконавця таких послуг. Звертає увагу суду апеляційної інстанції, що митний орган вказав на розбіжності, про те, розбіжності вказані митним органом, декларантом не були спростовані або усунуті, а документи у суді першої інстанції не досліджувались. Скаржник вважає, що прийняте рішення про коригування митної вартості від 04.12.2024 №UA205050/2024/000310/1 таким, що прийняте у повній відповідності до вимог чинного законодавства, а тому законним та обґрунтованим.

Товариство подало відзив на апеляційну скаргу, вказавши, що перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу, а сума витрат, понесених на транспортування, митним органом під сумнів не ставиться. Вважає, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального та процесуального права, надав належну юридичну оцінку доказам у справі, повно та всебічно з`ясував обставини справи, які мають істотне значення для вирішення спору.

Враховуючи положення статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд апеляційної інстанції дійшов висновку щодо можливості розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, на підставі наявних у ній доказів.

Згідно з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Суд апеляційної інстанції, переглядаючи справу за наявними у ній доказами та перевіряючи законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які посилаються учасники справи, приходить до переконання, що оскаржуване рішення суду першої інстанції вимогам статті 242 КАС України не відповідає.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що 06.11.2024 між ТОВ «777 Трейдінг Груп» (покупець) та компанією «ALI-WОJ-TRANS Sp.z.o.o» (Республіка Польща) (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0611PL, відповідно до якого продавець зобов`язується поставити товар - автобус, бувший у використанні - VANN HOOL vin НОМЕР_1 , а покупець зобов`язується прийняти та оплатити його на умовах, визначених у контракті. Валютою платежу за контрактом є євро. Загальна сума контракту становить 40 000,00 євро. Ціна транспортного засобу становить 40 000,00 євро. Умови поставки FCA-62-002 Suchy Las Польща відповідно до правил Інкотермс в редакції 2020 року. Форма оплати передоплата (а.с.12-14).

Відповідно до інвойсу FVT/24/11/006 від 26.11.2024 компанією «ALI-WОJ-TRANS Sp.z.o.o» поставлено автобус, бувший у використанні VAN HOOL, vin НОМЕР_1 , за ціною 40 000 євро (а.с.15, 16 з перекладом).

04.12.2024 для митного оформлення зазначеного автобуса декларант Товариства подав МД №24UA205050043276U3 (а.с.74), де вказав, що фактурна вартість товару становить 40 000 євро. Митну вартість товару визначено за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються) на рівні 1 763 972,00 грн з урахуванням транспортних витрат у сумі 11 020,00 грн.

Для підтвердження заявленої митної вартості надано: контракт від 06.11.2024 №0611PL, інвойс від 26.11.2024 № FVT/24/11/006, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 03.12.2024 №PL/MF/AT0256659; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.03.2024 №DR/BAU1153685; платіжні інструкції в іноземній валюті від 18.11.2024 №40 та від 19.11.2024 № 41; калькуляцію транспортних витрат від 04.12.2024, висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями від 04.12.2024 №1879; довідку від 04.12.2024 № 041224014; фото та копію митної декларації країни відправлення від 03.12.2024 № 24PL341010000A64A4.

Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товару, заявленого до митного оформлення, митним органом в електронному повідомленні декларанту запропоновано подати такі документи: 1) документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 3) за наявності інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 4) транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару; 5) якщо здійснювалося страхування,- страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; 6) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з контрактом про поставку товару, митна вартість якого визначається; 7) виписку з бухгалтерської документації; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями (а.с.82).

Заявою від 04.12.2024 декларант Товариства повідомив про ненадання додаткових документів (а.с.75).

04.12.2024 Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA205050/2024/000310/1 (а.с.32-33) та сформовала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205050/2024/001209 (а.с.34-35).

У графі 33 оскаржуваного рішення від 04.12.2024 №UA205050/2024/000310/1 зазначено, що митна вартість товару, який ввозиться на митну територію України, не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності, а саме: 1) одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, та транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункти 4, 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Пунктом 5 Контракту від 06.11.2024 №0611pl передбачена передоплата за товар. Для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 18.11.2024 №40, від 19.11.2024 №41. Згідно з нормами Закону України від 21.06.2018 № 2473-VIII «Про валюту і валютні операції», Положення про здійснення операцій із валютними цінностями, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 02.01.2019 № 2, для здійснення платіжної операції з переказу іноземної валюти використовується платіжна інструкція в іноземній валюті. Положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим постановою Правління Національним банком України від 28.07.2008 №216 (зі змінами), передбачено обов`язкові реквізити, які повинні містити платіжні інструкції в іноземній валюті, зокрема, підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком. З урахуванням викладеного, надані копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 18.11.2024 №40, від 19.11.2024 №41 не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216; 2) для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 04.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

Зважаючи на неподання декларантом документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України, у зв`язку із неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості (методу 2а та методу 2б - з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари; методу 2в та методу 2г - з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта), митну вартість товару визначено за резервним методом згідно з статтею 64 МК України на підставі цінової інформації, наявної в ЄАІС. За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено - пасажирського автобуса ідентичної марки «VAN HOOL», з ідентичною країною походження (EU) та ідентичною країною виробництва (Бельгія), ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2013, з подібними технічними характеристиками (12902см3, 375квт, 72 місця, колісна формула 6х2), та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 126 000 євро за шт (МД від 05.08.2024 №UA408040/2024/006034).

Товар випущено у вільний обіг за МД №24UA205050043436U0 від 05.12.2024 із застосуванням положень частини 7 статті 55 МК України.

Вважаючи, що рішення про коригування митної вартості товару прийнято без аналізу поданих до митного оформлення документів, Товариство звернулося з позовом до суду.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції враховує такі підстави.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно частини 1 статті 246 Митного кодексу України, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, (далі - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, на які накладено електронний підпис декларанта або уповноваженої ним особи.

Статтею 49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 1, 2 статі 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що на підтвердження обґрунтованості заявленої в МД митної вартості товару та обраного методу її визначення декларант надав митному органу разом з декларацією такі документи: контракт від 06.11.2024 №0611PL, рахунок-фактуру (інвойс) від 26.11.2024 № FVT/24/11/006, сертифікат з перевезення (походження) товару форми EUR.1 від 03.12.2024 №PL/MF/AT0256659; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу від 13.03.2024 №DR/BAU1153685; платіжні інструкції в іноземній валюті від 18.11.2024 №40 та від 19.11.2024 № 41; калькуляцію транспортних витрат від 04.12.2024; висновок про якісні характеристики товарів, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями, від 04.12.2024 №1879; довідку від 04.12.2024 № 041224014; фото та копію митної декларації країни відправлення від 03.12.2024 № 24PL341010000A64A4.

Митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

У апеляційній скарзі митний орган вказує, що для підтвердження здійснення передоплати за оцінюваний товар декларантом надано копії платіжних інструкцій в іноземній валюті від 18.11.2024 №40, від 19.11.2024 №41, однак такі не можуть бути взяті до уваги як документи, що підтверджують факт оплати за оцінюваний товар, оскільки не містять обов`язкових реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах, визначених Постановою № 216, а саме: підпис(и) (власноручний(і)/електронний(і)) відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має(ють) право розпоряджатись рахунком.

Водночас, постановою Правління Національного банку України від 28.07.2008 № 216 затверджено Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі – Порядок №216), де закріплені обов`язкові реквізити платіжної інструкції в іноземній валюті, оформленої ініціатором в електронній або паперовій формі, серед яких підпис(и) [власноручний(і)/електронний(і)] відповідальної(их) особи(іб) платника, яка(і) відповідно до законодавства України має (ють) право розпоряджатися рахунком, або код автентифікації.

Відповідно до пункту 6 розділу I Порядку №216 ініціатор має право оформити платіжну інструкцію в іноземній валюті або банківських металах в електронній або паперовій формі.

Надані Товариством платіжні інструкції в іноземній валюті від 18.11.2024 №40 та від 19.11.2024 № 41 сформовані у системі «Клієнт-Банк» АТ «Перший український міжнародний банк» шляхом заповнення відповідних граф та містять відмітку банку про проведення оплати.

Відповідно до листа АТ «ПУМБ» від 27.10.2023 (вих.LSK-07.8/155) рахунки Товариства відкриті та обслуговуються в Банку на умовах Договору банківського обслуговування корпоративних клієнтів, укладеного 20.07.2021 шляхом приєднання до умов Договору в порядку ст.634 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень вказаного Договору Банк здійснює прийом електронних документів Клієнта, переданих за допомогою Сервісу «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» цілодобово. Платіжні доручення, надіслані за допомогою Сервісу «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» протягом операційного часу, приймаються до виконання в той же робочий день. Платіжні доручення з відміткою про проведення в післяопераційний час, прийняті в післяопераційний час, виконуються в той же робочий день за наявності технічної можливості. Платіжні доручення без відмітки про проведення в післяопераційний час, прийняті в післяопераційний час, виконуються наступного робочого дня.

Мета впровадження Сервісу «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» – автоматизація процесів обміну документами між Клієнтом і Банком для покращення якості обслуговування Клієнта через електронну обробку інформації з метою зменшення взаємних витрат Сторін.

Платіжні інструкції, надіслані за допомогою Сервісу «ІНТЕРНЕТ-БАНКІНГ» приймаються до виконання, згода на виконання платіжної операції надається Клієнтом шляхом підписання платіжної інструкції власноручним підписом або електронним підписом.

Сторони Договору взаємно визнали юридичну (доказову) силу за електронними документами, підписаними з використанням удосконалених/кваліфікованих ЕП, без необхідності їх підтвердження документами на паперових носіях з накладенням на них власноручних підписів.

Надані Товариством платіжні інструкції містять призначення платежу - Рrерауment for the vehicle to the contract 0611PL DD 06.11.2024 - передоплата за автобус згідно з договором №0611PL від 06.11.2024. Платіж здійснено на рахунок продавця компанії «ALI-WОJ-TRANS Sp.z.o.o» за реквізитами зазначеними в контракті.

Отже, оскільки платіжні інструкції оформлені з використанням системи Інтернет-банкінг з накладенням електронного підпису та містять необхідні реквізити, а також відмітку банку про проведення оплати, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що такі є дійсними та підтверджують проведення відповідної передоплати.

Водночас, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються та не можуть у зв`язку із цим бути підставою для відмови у визнанні митної вартості.

Вказане узгоджується з послідовною позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 01 квітня 2021 року у справі № 260/695/19, від 05 серпня 2021 року у справі № 1.380.2019.003193, від 25 березня 2021 року у справі № 140/2728/19.

Таким чином, зазначені аргументи скаржника не підтверджують наявності розбіжностей у даних про митну вартість імпортованого Товариством товару. Оплата за товар проведена, що не заперечується відповідачем.

Також скаржник зазначає, що для підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару декларантом надано калькуляцію транспортних витрат від 04.12.2024 б/н, проте не надано жодних документів, які б підтверджували суму фактично понесених витрат.

Скаржник звертає увагу, що надані копія договору про надання послуг від 26.11.2024 №26/11 та копія акта прийому - передачі від 04.12.2024 №26/11 суперечать відомостям, поданим до митного оформлення, а саме: за МД № 24UA205050043276U3 подано калькуляцію від ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП» від 04.12.2024 б/н, та згідно з наявною в АСМО «Інспектор» інформацією, перевізником товару зазначено безпосередньо ТОВ «777 ТРЕЙДІНГ ГРУП».

Суд апеляційної інстанції зауважує, що витрати на транспортування в розмірі 11020 грн. Товариство включило у складову митної вартості, про що вказало у наданих митному органу документах (додаткові аркуші до МД).

Надана Товариством калькуляція транспортних витрат від 04.12.2024 (а.с.37) містить відомості щодо протяжності маршруту з пункту відправки - Kielce, Poland до пункту прибуття – м. Ковель.

Такий же ж маршрут вказаний у акті прийому-передачі від 04.12.2024 №26/11 (а.с.41) та у MRN від 03.12.2024 № 24PL341010000A64A4.

Водночас, відповідно до розділу 3 зовнішньоекономічного контракту № 0611PL умови поставки FCA-62-002 Suchy Las.

Саме Suchy Las є місцем реєстрації продавця - компанії «ALI-WОJ-TRANS Sp.z.o.o» (Республіка Польща).

Отже, товар відправлявся не з місця, яке належить продавцю товару та яке було вказано у контракті, однак дані щодо вартості транспортуванні з Suchy Las до Kielce, Poland (протяжність маршруту 382 км.) та сторони зовнішньоекономічного контракту № 0611PL, яка такі витрати понесла, Товариство до митного оформлення не надало.

До того ж, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що як договір про надання послуг від 26.11.2024 №26/11, так і акт прийому-передачі від 04.12.2024 №26/11 подані Товариством разом з листом від 08.02.2024 (зареєстрований митним органом 20.02.2024) в порядку частини 8 статті 55 МК України, тобто такі були відсутні у митного органу на час проведення митного оформлення ввезеного транспортного засобу.

Вказане дозволяє суду апеляційної інстанції дійти висновку, що числові складові транспортних витрат належним чином не підтвердженні, а тому у відповідача були обґрунтовані підстави ставити під сумнів митну вартість товару, визначену декларантом.

Також, суд апеляційної інстанції зауважує, що оскільки в розумінні МК України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця, тому митний орган, встановивши розбіжності в наданих документах, обґрунтовано дійшов висновку про витребування додаткових документів.

Водночас, обов`язок доведення митної вартості на момент здійснення митного оформлення покладений на позивача.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 №К/9901/704/20, №810/5503/15 від 21.01.2020.

При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів, що подані декларантом документи не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи недостатньо відомостей до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи, які б спростовували розбіжності.

Також необхідно вказати, що, запропонувавши надати додаткові документи, митний орган сприяв позивачу в обґрунтуванні застосування основного методу визначення митної вартості товару ввезеного на митну територію України, проте, позивач не надав додаткових документів, які б ці сумніви усунули.

Згідно з частиною 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Таким чином, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Сумніви є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено перелік методів визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що у зв`язку з ненаданням позивачем на запит митного органу документів, які б документально підтвердили або визначили кількісно і достовірно транспортні витрати як складову митної вартості ввезеного транспортного засобу, митна вартість не могла бути визначена за основним методом, а тому у відповідача виникнуло право на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.

За основу для коригування митної вартості оцінюваного товару взято вартість подібного товару, митне оформлення якого вже завершено, - пасажирського автобуса ідентичної марки - «VAN HOOL», з ідентичною країною походження (EU) та ідентичною країною виробництва (Бельгія), ідентичного календарного та модельного року виготовлення - 2013, з подібними технічними характеристиками (12902см3, 375квт, 72 місця, колісна формула 6х2), та з урахуванням обсягу партії товару (1 шт). Рівень митної вартості становить 126000 євро за шт (МД від 05.08.2024 №UA408040/2024/006034).

Коригування митної вартості ввезеного товару здійснена за резервним методом.

Статтею 64 МК України встановлено, що у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до частини 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ 1947) оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.(*) b) Під дійсною вартістю слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи подібний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. У тому ступені, в якому на ціну такого чи подібного товару впливає кількість окремої трансакції, ціна, що розглядається, повинна єдиним способом пов`язуватися або i) з порівнюваними кількостями, або ii) з кількостями, не менш сприятливими для імпортерів, ніж ті, в яких більший обсяг товарів продається у торгівлі між країнами експорту та імпорту.(*) c) Якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до підпункту b) цього пункту, оцінка для митних цілей повинна ґрунтуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Згідно з приміткою 4 до пункту 2 статті 7 Генеральної угоди з тарифів і торгівлі формулювання підпунктів a і b дозволяє стороні визначати вартість для митних цілей єдиним способом чи то (1) на базі цін, які певний експортер встановлює за імпортований товар, чи (2) на базі загального рівня цін на подібний товар.

Відповідно до положень Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року первинною основою для митної вартості за цією Угодою є контрактна вартість, визначена в статті 1. Статтю 1 необхідно розглядати разом зі статтею 8, яка передбачає, inter alia, коригування ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті у випадках, коли певні конкретні елементи, які вважаються такими, що формують частину вартості для митних цілей, припадають на покупця, але не включені до ціни, яка фактично сплачена або підлягає сплаті за імпортовані товари.

У випадках, коли митна вартість не може бути визначена згідно з положеннями статті 1, як правило, повинен проводитися процес консультацій між митною адміністрацією та імпортером для визначення основи вартості згідно з положеннями статті 2 або 3. Наприклад, може статися так, що імпортер має інформацію про митну вартість ідентичних або подібних імпортних товарів, якої безпосередньо немає в митної адміністрації в пункті ввезення. З іншого боку, митна адміністрація може мати інформацію про митну вартість ідентичних або подібних товарів, якої безпосередньо немає в імпортера. Процес консультацій між двома сторонами дозволить обмінятися інформацією за умови дотримання вимог комерційної конфіденційності для визначення належної основи визначення вартості для митних цілей.

Відповідно до статті 5 Угоди якщо імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари продаються в країні-імпортері в тому стані, як вони імпортуються, митна вартість імпортних товарів згідно з положеннями цієї статті ґрунтується на ціні одиниці товарів, за якою імпортні товари або ідентичні чи подібні імпортні товари таким чином продаються в найбільшій сукупній кількості в той час або майже в той час, коли відбувається імпорт товарів, які оцінюється, особам, що не пов`язані з особами, у яких вони купують такі товари, за умови дотримання таких відрахувань: i) чи комісійних, які звичайно сплачуються або на сплату яких отримано згоду, чи надбавок, які звичайно робляться для прибутку й покриття загальних витрат у зв`язку з продажем у такій країні імпортних товарів того самого класу або виду; ii) звичайних витрат на транспорт та страхування й пов`язаних із цим витрат у країні імпорту; iii) у разі необхідності коштів та витрат, зазначених у пункті 2 статті 8; iv) мита й інших національних податків, що підлягають сплаті в країні імпорту з причини імпорту або продажу товарів.

Оскільки декларантом не забезпечено надання відповідно до пункту 2 частини другої статті 52 МК України достовірних відомостей про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню, тому, на переконання суду апеляційної інстанції, Волинська митниця правомірно не визнала заявлену митну вартість та правильно визначила за резервним методом на підставі цінової інформації, наявної в митного органу.

Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Аналіз норм чинного законодавства та встановлених обставин у справі з врахуванням правової позиції Верховного Суду в цій категорії справ дає суду апеляційної інстанції можливість дійти висновку, що судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення зроблено помилкові висновки та не враховано, що митний орган при здійсненні митного оформлення, встановивши розбіжності щодо умов транспортування у поданих декларантом документах, правомірно скористався правом витребування додаткових документів, які не були подані, а рішення про коригування митної вартості товарів від 04.12.2024 № UA205050/2024/000310/1 є таким, що прийнято відповідно до вимог чинного законодавства, положень МК України, а тому є законними та обґрунтованими.

Згідно з частиною 2 статті 6 КАС України та статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» передбачено застосування судами Конвенції та практики ЄСПЛ як джерела права.

У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, прецедентну практику ЄСПЛ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції при винесені оскаржуваного рішення неповно встановив обставини у справі, порушив норми матеріального права, а тому таке слід скасувати та в задоволенні позову відмовити.

Керуючись статтями 241, 243, 308, 311, 317, 321, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Волинської митниці задовольнити.

Рішення Волинського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року у справі № 140/4268/25 скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким в задоволені позову Товариства з обмеженою відповідальністю «777 Трейдінг Груп» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів - відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Т. І. Шинкар

судді О. І. Довга

І. І. Запотічний