Рішення від 24 серпня 2026 р. у справі №308/9649/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9649/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 серпня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючої судді – Світлик О.М.,

за участю секретаря судового засідання – Чепи М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в місті Ужгороді у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Росул Олег Мирославович, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Росул О.М., звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів.

На обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який було зареєстровано 29.10.2005 у виконавчому комітеті Оноківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, актовий запис №60.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2015 у цивільній справі №308/2579/15-ц шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Цим же рішенням суду дітей сторін – сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , залишено проживати разом із матір`ю – ОСОБА_1 .

Крім того, рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2015 у справі №308/2579/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10.03.2015 і до досягнення кожною дитиною повноліття.

Після набрання зазначеним судовим рішенням законної сили позивач отримала виконавчий лист №308/2579/15 та пред`явила його до примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання боржника.

15.12.2015 головним державним виконавцем міського відділу державної виконавчої служби Ужгородського міськрайонного управління юстиції відкрито виконавче провадження №49649951.

Представник позивача зазначає, що відповідач рішення суду в добровільному порядку не виконував, аліменти систематично не сплачував, унаслідок чого виникла значна заборгованість.

У межах виконавчого провадження державним виконавцем вживалися передбачені законом заходи примусового виконання рішення.

Зокрема, 01.03.2018 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, а 07.03.2018 – постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві користування зброєю, у праві керування транспортними засобами та у праві полювання.

Крім того, постановою головного державного виконавця Ужгородського міського відділу державної виконавчої служби від 31.08.2018 у виконавчому провадженні №49649951 встановлено, що сукупний розмір заборгованості ОСОБА_2 зі сплати аліментів перевищував суму відповідних платежів за два роки та станом на 31.08.2018 становив 32800 грн.

У зв`язку з цим на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів, що становило 9840 грн.

Вказує, що, незважаючи на застосовані державним виконавцем заходи, відповідач продовжував ухилятися від виконання рішення суду, не вживав заходів для погашення заборгованості та не надавав відомостей про свої доходи і майновий стан.

Згідно з розрахунком заборгованості зі сплати аліментів №17-49649951 від 20.02.2026 за виконавчим провадженням №49649951 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31.01.2026 становила 240055 грн.

У зв`язку з тривалим невиконанням відповідачем рішення суду позивач звернулася до Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області із заявою про вчинення кримінального правопорушення, передбаченого статтею 164 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Представник позивача наголошує, що внаслідок несплати відповідачем аліментів діти були позбавлені належного матеріального забезпечення, а всі витрати, пов`язані з їх утриманням, несла позивач.

Згідно з наданим позивачем розрахунком розмір неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів за період з 01.03.2015 по 31.01.2026 становить 4111836,49 грн.

Разом із тим, ураховуючи встановлене частиною першою статті 196 СК України обмеження розміру пені ста відсотками заборгованості зі сплати аліментів, позивач просить стягнути з відповідача пеню в межах розміру заборгованості.

На підставі наведеного представник позивача просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.03.2015 по 31.01.2026 у розмірі 240055 грн.

Ухвалою суду від 07.07.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за даним позовом. Постановлено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

24.08.2026 представник позивача – адвокат Росул О.М. подав до суду клопотання, у якому уточнив, що фактичним місцем проживання позивача та її дітей є: АДРЕСА_1 .

На підтвердження зазначених обставин до клопотання додано довідку виконавчого комітету Середнянської селищної ради Ужгородського району Закарпатської області №577 від 07.08.2026, відповідно до якої за вказаною адресою без реєстрації проживають ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Також представник позивача просив приєднати до матеріалів справи оновлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів щодо ОСОБА_2 №17-49649951 від 19.08.2026 та врахувати його під час розгляду справи.

Згідно з оновленим розрахунком заборгованості №17-49649951 від 19.08.2026 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 19.08.2026, з урахуванням нарахувань за липень 2026 року включно, становить 250523 грн.

В оновленому розрахунку також зазначено, що розмір штрафу на користь стягувача, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з наявністю заборгованості понад три роки становить 125261,50 грн.

При цьому заяви про збільшення розміру позовних вимог позивачем або її представником не подано. У клопотанні від 24.08.2026 представник позивача зазначив, що раніше подану позовну заяву підтримує у повному обсязі та просить її задовольнити.

Позивач та її представник у судове засідання не з`явилися, при цьому остання надіслала заяву, згідно з якою позивач підтримує свої позовні вимоги в повному обсязі, з огляду на що просять задовольни позовні вимоги в повному обсязі та розглянути справу без їхньої участі.

Відповідач у судові засідання, призначені на 05.08.2026 та 25.08.2026 повторно не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надіслання судової повістки про виклик в суд рекомендованими поштовими відправленнями. Відзив на позов не подано, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

За приписами частин першої, другої, восьмої статті 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів із дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, виходячи з їх належності, допустимості, достовірності та достатності у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.05.2015 у цивільній справі №308/2579/15-ц стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі в розмірі по 500 грн на кожну дитину щомісячно, починаючи з 10.03.2015 і до досягнення кожною дитиною повноліття.

На виконання зазначеного рішення суду видано виконавчий лист №308/2579/15, який позивачем пред`явлено до примусового виконання.

15.12.2015 державним виконавцем відкрито виконавче провадження №49649951.

Отже, відповідач ОСОБА_2 є боржником у виконавчому провадженні №49649951, а позивач ОСОБА_1 – стягувачем.

Матеріалами справи підтверджується, що у зв`язку з невиконанням відповідачем рішення суду державним виконавцем вживалися передбачені законом заходи примусового виконання.

Зокрема, 01.03.2018 винесено постанову про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві виїзду за межі України, а 07.03.2018 – постанови про встановлення тимчасового обмеження боржника у праві керування транспортними засобами, у праві користування зброєю та у праві полювання.

Постановою головного державного виконавця від 31.08.2018 у виконавчому провадженні №49649951 на підставі частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» на ОСОБА_2 накладено штраф у розмірі 9840 грн у зв`язку з наявністю на той час заборгованості зі сплати аліментів у сумі 32800 грн, сукупний розмір якої перевищував суму відповідних платежів за два роки.

Згідно з первісно наданим розрахунком заборгованості №17-49649951 від 20.02.2026 заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 31.01.2026 становила 240055 грн.

Разом із клопотанням від 24.08.2026 представником позивача подано оновлений розрахунок заборгованості зі сплати аліментів №17-49649951 від 19.08.2026, складений головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби у місті Ужгороді.

Відповідно до оновленого розрахунку заборгованість ОСОБА_2 зі сплати аліментів станом на 19.08.2026, з урахуванням нарахувань за липень 2026 року включно, становить 250523 грн.

Із зазначеного розрахунку також убачається, що відповідачем аліменти не сплачувалися, а розмір штрафу на користь стягувача, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з наявністю заборгованості понад три роки становить 125261,50 грн.

Оновлений розрахунок заборгованості підписаний головним державним виконавцем та скріплений печаткою відповідного органу державної виконавчої служби.

Доказів оскарження зазначеного розрахунку або визначеного в ньому розміру заборгованості та штрафу матеріали справи не містять. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, власного розрахунку суду не надано.

З огляду на те, що розрахунок №17-49649951 від 19.08.2026 є останнім за часом та містить актуальні відомості щодо розміру заборгованості і застосованого до боржника штрафу, суд бере його до уваги при вирішенні справи.

Факт несплати аліментів відповідачем, а також відсутність обставин, які б виключали його вину у виникненні заборгованості, належними і допустимими доказами не спростовані.

З наданого позивачем розрахунку неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів убачається, що такий здійснено за період з 01.03.2015 по 31.01.2026 окремо за кожним простроченим щомісячним платежем, а загальний розмір нарахованої пені становить 4111836,49 грн.

Згідно з частиною четвертою статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Статтею 51 Конституції України та статтею 180 СК України передбачено, що батьки зобов`язані утримувати своїх дітей до досягнення ними повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом із яким проживає дитина (частина третя статті 181 СК України).

Відповідно до частини четвертої статті 194 СК України заборгованість за аліментами стягується незалежно від досягнення дитиною повноліття, а у випадку, передбаченому статтею 199 цього Кодексу, – до досягнення нею двадцяти трьох років.

Частинами першою, другою статті 196 СК України встановлено, що у разі виникнення заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду або за домовленістю між батьками, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення від дня прострочення сплати аліментів до дня їх повного погашення або до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені, але не більше 100 відсотків заборгованості.

У разі застосування до особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, заходів, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», максимальний розмір пені повинен дорівнювати різниці між сумою заборгованості та розміром застосованих заходів примусового виконання, передбачених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».Абзац другий частини першої статті 196 СК України набрав чинності 18.08.2018. Відтак, суд має взяти до уваги при визначенні максимального розміру пені штраф, накладений згідно з постановою державного виконавця від 31.08.2018 у сумі 9840,00 грн Разом з тим, штраф у сумі 125261,50 грн, нарахований на скориговану заборгованість з урахуванням липня 2026 року, до уваги не береться, оскільки такий захід примусового виконання застосований після звернення позивача з позовом.

Розмір неустойки може бути зменшений судом з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів.

Неустойка (пеня) є способом забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання полягає у сприянні належному виконанню зобов`язання та стимулюванні боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка виконує функцію майнової відповідальності та є додатковими майновими втратами боржника за невиконання або несвоєчасне виконання обов`язку зі сплати аліментів.

Стягнення неустойки є санкцією за винне ухилення від сплати аліментів.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі й застосуванні норми права до спірних правовідносин суд ураховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені у постановах Верховного Суду.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 грудня 2020 року у справі №661/905/19 (провадження №61-16670сво19) зазначено, що положення ЦК України субсидіарно застосовуються для регулювання сімейних відносин. Стягнення пені, передбаченої абзацом першим частини першої статті 196 СК України, можливе лише у разі виникнення заборгованості з вини особи, зобов`язаної сплачувати аліменти.

У СК України не передбачено випадків, коли вина платника аліментів виключається. У такому разі підлягають застосуванню норми цивільного законодавства. Якщо платник аліментів доведе, що вжив усіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов`язання, він є невинуватим у виникненні заборгованості, а підстави для стягнення неустойки (пені) відсутні. Саме на платника аліментів покладено обов`язок довести відсутність своєї вини у несплаті або неповній сплаті аліментів.

Таким чином, існує презумпція вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати, а обов`язок доведення відсутності такої вини покладається на боржника.

У постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі №569/14819/19 (провадження №61-1586св20) зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені враховуються сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення.

Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання такого обов`язку та кількість днів прострочення є різними для кожного періодичного платежу. Тому при вирішенні спору суд повинен з`ясувати розмір несплачених аліментів за кожним місячним платежем, установити строк, до якого відповідне зобов`язання мало бути виконане, та обчислити розмір пені за кожен місяць окремо від дня порушення платником аліментів свого обов`язку до дня погашення заборгованості або ухвалення рішення про стягнення пені, після чого підсумувати розміри пені за всіма простроченими платежами.

Такий висновок узгоджується з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 25 квітня 2018 року у справі №572/1762/15-ц та від 03 квітня 2019 року у справі №333/6020/16-ц.

Верховний Суд у постанові від 19 січня 2022 року у справі №711/679/21 зазначив, що формулювання «не більше 100 відсотків заборгованості» означає, що розмір пені не повинен перевищувати розміру заборгованості, на яку вона нараховується. Якщо позов заявлено про стягнення пені за декілька місяців, її розмір за відповідний період не повинен перевищувати сукупного розміру заборгованості, на яку така пеня нарахована.

У цій справі судом установлено наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів. Доказів того, що заборгованість виникла з незалежних від відповідача причин або що він ужив усіх залежних від нього заходів для належного виконання рішення суду, матеріали справи не містять.

Водночас розрахований позивачем розмір пені – 4111836,49 грн – значно перевищує встановлений законом максимальний розмір відповідальності.

Станом на 19.08.2026 заборгованість відповідача зі сплати аліментів становить 250523 грн, а актуальний розмір застосованого до відповідача заходу примусового виконання, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження», становить 125261,50 грн.

Отже, відповідно до абзацу другого частини першої статті 196 СК України максимальний розмір пені, який може бути стягнутий із відповідача, становить:

240055,00 грн – 9840,00 грн = 230215,00 грн.

Представником позивача разом із клопотанням від 24.08.2026 подано оновлений розрахунок заборгованості, однак заяви про збільшення розміру позовних вимог у порядку пункту 2 частини другої статті 49 ЦПК України не подано.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог.

Визначений судом максимальний розмір пені – 230215,00 грн – не перевищує розміру заявлених позовних вимог 240055 грн.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів у розмірі 230215,00 грн.

У задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені в розмірі 9840,00 грн належить відмовити.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги й заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1 ст. 76 ЦПК України).

У частині другій ст. 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ст. 89 ЦПК України).

Таким чином, з огляду на встановлені обставини справи, наявність вини відповідача у виникненні заборгованості зі сплати аліментів, розмір такої заборгованості станом на день звернення з позовом у сумі 240055,00 грн та застосований до відповідача захід примусового виконання, передбачений ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», у вигляді штрафу в розмірі 9840,00 грн, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача неустойки (пені) у розмірі 230215,00 грн.

Позивач при пред`явленні позову звільнена від сплати судового збору на підставі п. 3 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Керуючись ст. 12, 13, 76-81, 89, 223, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник – адвокат Росул Олег Мирославович, до ОСОБА_2 про стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів – задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів на утримання синів ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 230215,00 (двісті тридцять тисяч двісті п`ятнадцять) гривень 00 копійок.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене судове рішення, а саме вступну та резолютивну частини, або якщо розгляд справи здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Дата складення повного судового рішення – 25 серпня 2026 року.

Суддя Ужгородського міськрайонного

суду Закарпатської області О.М. Світлик