Рішення від 16 серпня 2026 р. у справі №302/679/26 — Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/679/26

Провадження № 2/302/445/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(повний текст)

17 серпня 2026 року селище Міжгір`я

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі головуючого судді Повідайчика О.І., за участі секретаря судового засідання Сита Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін в залі судових засідань цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , діючи через представника – адвоката Кривку Павла Павловича, звернулася до Міжгірського районного суду Закарпатської області з позовом до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.

В обґрунтування позову посилалась на те, що перебувала з відповідачем у шлюбі з 03.08.2016. Під час перебування в шлюбі з відповідачем у сторін народилась спільна дитина – син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.03.2019 шлюб було розірвано та стягнуто з відповідача на користь позивачки аліменти на утримання малолітньої дитини в розмірі 2 000,00 грн на місяць. Відповідач аліменти сплачує нерегулярно, станом на дату звернення з позовом має заборгованість у сумі 24 510 грн. Визначений розмір аліментів є недостатнім для утримання дитини. Малолітній син хворіє, а тому потребує систематичного спостереження й лікування. Відповідач не бажає витрачати кошти на лікування й утримання дитини. З віком потреби дитини зростають, а внаслідок інфляції зменшується купівельна спроможність і визначеного розміру аліментів явно не хватає на утримання сина. Відповідач більше 10-ти років проживає в Чеській Республіці, а тому має фінансові спроможності надавати кошти на утримання спільної дитини в більшому розмірі. На підставі наведеного, з посиланням на відповідні положення міжнародного й національного законодавства позивачка просила стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього ОСОБА_3 в розмірі 7 000 грн але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

Ухвалою судді від 01 червня 2026 року було відкрито провадження в справі та постановлено проводити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

09 липня 2026 року до суду надійшов відзив на позов поданий представником відповідача ОСОБА_2 – адвокатом Попиком В.В. У відзиві представник відповідача не визнав позов та зауважує, що наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується, що відповідач має постійний та достатній заробіток і не доводиться можливість сплачувати аліменти в розмірі 7 000 грн щомісячно. Зауважує, що у відповідача, окрім малолітнього сина, на утриманні перебувають його батьки похилого віку, які час від часу потребують допомоги на лікування. Стверджує, що батько відповідача в 2025 році проходив дороговартісне лікування, а також відповідно до консультативного висновку спеціаліста – потребує дороговартісного оперативного втручання. Просить позов задовольнити частково й стягнути з відповідача аліменти на утримання малолітнього сина в розмірі 4 000 грн але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно.

12 серпня 2026 року представник позивачки – адвокат Кривка П.П. подав відповідь на відзив у якій заявив про безпідставність посилань відповідача на надання матеріальної допомоги батькові. Стверджує, що здійснені в минулому разові витрати не є підставою для обмеження чи зменшення розміру аліментів. Натомість понесення значних витрат додатково підтверджує платіжну спроможність відповідача. Зауважує про відсутність доказів перебування на утриманні відповідача його батьків. Просить врахувати, що відповідач є працездатною особою, не має інвалідності, працює за кордоном та отримує доходи в твердій іноземній валюті. Наполягав на задоволенні позову в повному обсязі.

Сторони та їх представники на розгляд справи не з`явились, представники подали заяви про проведення розгляду без їх участі.

Ознайомившись із вимогами, доводами й запереченнями сторін, дослідивши подані учасниками докази, перевіривши їх на відповідність критеріям належності, допустимості й достовірності та достатності у взаємозв`язку для вирішення спору, встановив такі фактичні обставини справи.

Сторони по справі мають спільну малолітню дитину – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 8).

Рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26 березня 2019 року в справі № 302/1349/18 (а.с. 5, 6) шлюб між сторонами було розірвано, з відповідача на користь позивачки на утримання малолітнього сина ОСОБА_3 було стягнуто аліменти у твердій грошовій сумі в розмірі 2 000,00 грн (дві тисячі гривень 00 коп.) щомісячно але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку починаючи з 02.11.2018 і до досягнення дитиною повноліття.

З акту обстеження матеріально-побутових умов (а.с. 9) слідує, що малолітній ОСОБА_3 проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 .

З листа Іршавського відділом державної виконавчої служби у Хустському районі Закарпатської області від 02.04.2026 № 3285/24.10-29 та розрахунків заборгованості по сплаті аліментів АСВП № 59320690 (а.с. 12-17) слідує що вказаним відділом виконавчої служби здійснюється примусове виконання виконавчого листа № 302/1349/18, виданого Міжгірським районним судом Закарпатської області 30.04.2019 про стягнення з відповідача на користь позивачки на утримання сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Розрахунками підтверджується, що сплата аліментів проводиться не своєчасно та не в повному обсязі, допускається заборгованість.

Відомостями реєстру застрахованих осіб станом на 07.03.2026 (а.с. 18-21) підтверджується, що з 2022 по 2025 рік позивачка є працевлаштованою та отримує доходи.

Медичними документами (а.с. 22 і 23) підтверджується, що дитина проходила медичні обстеження з приводу захворювань, за результатами яких лікарями надано відповідні рекомендації щодо лікування.

З відповіді Головного центру обробки спеціальної інформації ДПС України від 04.06.2026 слідує, що в базі даних «Відомості про осіб, які перетнули державний кордон України, в`їхали на тимчасово окуповану територію України або виїхали з такої території» (а.с. 35) відсутні відомості щодо перетину державного кордону України, лінії розмежування з тимчасово окупованою територією ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в період з 08.11.2017 по 04.06.2026. Інформація про осіб, які перетнули державний кордон та лінію розмежування зберігається впродовж 10 років. Водночас суд бере до уваги, що у відзиві на позов не спростовано доводи сторони позивачки про перебування відповідача за кордоном.

З свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 слідує, що батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 . Водночас матеріали справи не містять відомостей про вік батьків відповідача.

Суд визнає неналежними й не бере до уваги при вирішенні цієї справи, як докази наявності у відповідача витрат на утримання батьків, медичні документи та документи, які містять відомості про проведені операції, консультації, які свідчать про необхідність операцій у майбутньому та вартість вказаних процедур щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , адреса: АДРЕСА_1 . Матеріали справи не містять достатніх доказів на підтвердження родинних відносин ОСОБА_8 і ОСОБА_7 . В адресах місця проживання зазначених осіб наявна розбіжність, а їх спільне проживання та сімейні відносини не підтверджуються іншими доказами. Матеріалами справи не доводиться факт наявності у відповідача батьків, які потребують утримання, відсутності у вказаних батьків інших дітей чи осіб, які зобов`язані їх утримувати за законом, перебування батьків на утриманні відповідача та понесення останнім витрат на їх лікування.

Суд не установив наявності у відповідача інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати в силу вимог закону або ж страждання відповідача на певні захворювання, які б унеможливлювали чи утруднювали його працевлаштування. Матеріали справи не містять відомостей щодо існування інших обставин, які б давали підстави уважати, що відповідач не має можливості сплачувати аліменти на утримання його малолітнього сина.

Суд зауважує, що предметом цього позову є, зокрема, збільшення розміру аліментів на утримання малолітньої дитини, які визначені в твердій сумі. Позивачка не заявляла вимог про стягнення додаткових витрат на дитину в порядку ст. 185 СК України.

Встановивши зазначені фактичні обставини справи, суд констатує таке.

За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Спірні правовідносини регулюються положеннями Сімейного кодексу України.

Відповідно до статті 141 Сімейного кодексу України, мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя. Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (стаття 150 Сімейного кодексу України).

Такий принцип рівності прав та обов`язків батьків щодо дитини ґрунтується на нормах Конституції України, які проголошують, що усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах (ст.21), громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками (ст.24).

За частинами 1 та 2 статті 155 СК України, здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ст.18 Конвенції ООН «Про права дитини» від 20.11.1989 року (ратифікована Україною 27.02.1991року), держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно до ст.8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Отже, обов`язок батьків з утримання своїх дітей виникає незалежно від факту реєстрації шлюбу, наявності між ними фактичних шлюбних відносин або спільного проживання. Батьки зобов`язані утримувати своїх дітей незалежно від того, перебувають вони в шлюбі чи шлюб між ними розірвано. Обов`язок батьків утримувати своїх дітей є безумовним.

Відповідно до ч. 1 в 2 ст.27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст.180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачка зазначає, що з моменту присудження аліментів пройшов тривалий час. Дитина часто хворіє й потребує постійного і регулярного лікування, що тягне за собою систематичні витрати. Суд бере до уваги, що предметом позову є стягнення аліментів, а не додаткових витрат на дитину, в порядку ст. 185 СК України.

Щодо доводів позивачки про збільшення витрат на утримання дитини у зв`язку з її зростанням та збільшенням рівня цін унаслідок інфляції належить взяти до уваги таке.

Суд відхиляє доводи позивачки про наявність підстав для перегляду розміру аліментів у зв`язку з інфляцією. Відповідно до ч. 2 ст. 184 СК України розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. Тобто індексація запобігає інфляційному знеціненню визначеного в твердій сумі розміру аліментів, а тому інфляція не може бути самостійною підставою для їх перегляду.

На час ухвалення Міжгірським районним судом Закарпатської області рішення від 26.03.2019 малолітньому ОСОБА_3 виповнилось два роки, а наразі він досяг дев`ятирічного віку. Зі зростанням дитини збільшуються витрати на її утримання. Законом України «Про прожитковий мінімум» діти віком до 6 та від 6 до 18 років виділені в окремі групи з відмінним розміром прожиткового мінімуму.

Оцінюючи доводи позивачки в їх сукупності і взаємозв`язку суд висновує, що зростання дитини, а також її захворювання обумовлюють збільшення витрат з боку матері на її утримання при незмінності суми аліментів, які при цьому нерегулярно й не в повному обсязі сплачуються батьком. Збільшення витрат на дитини суттєво впливає на матеріальне становище матері, з якою проживає дитина, в бік його погіршення.

Статтею 192 Сімейного кодексу України передбачено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 "Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів" розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (ч.3 ст.181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України в справі №143цс13 від 05.02.2014, з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», ст.183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», ст.184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні (постанова Верховного Суду по справі № 303/369/20 (провадження № 61-17250св20) від 29 січня 2021 року).

Аналогічна позиція викладена в пункті 23 постанови Пленуму Верховного суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч.1 ст.2 ЦПК України).

Враховуючи зміст ст. 181 і 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Розмір аліментів може бути переглянути у зв`язку зі зміною матеріального становища як отримувача так і платника аліментів, зокрема, як у випадку його покращення так і погіршення.

Положеннями ст. 192 СК України зміна вказаних факторів визначена як підстава для перегляду раніше визначеного розміру аліментів.

Закон не містить вимоги визначення точного розміру аліментів суто як половини відповідного розміру прожиткового мінімуму на дитину, відповідні розміри прожиткового мінімуму є не абсолютними величинами (базою) для визначення розміру аліментів, а можуть слугувати лише певним орієнтиром при вирішенні питання, яким суд не зв`язаний з огляду на фактичні обставини справи, динаміку дійсних витрат тощо.

При визначенні розміру аліментів на теперішній час суд враховує вимоги ст.182, 192 СК України, не залишаючи поза увагою те, що ріст та фізичний розвиток дітей, який не є статичним і змінюється, потребує матеріальних затрат при придбанні відповідного одягу та взуття, а також продуктів харчування, шкільного приладдя, тощо.

Щодо доводів позивачки про те, що відповідач проживає та працює в Чеській Республіці й отримує регулярний доход, суд зауважує, що такі доводи не підтверджені відповідними доказами, водночас і не спростовані відповідачем.

При оцінці відповідних доводів сторони позивача, суд зауважує про відсутність доказів, які б підтверджували факт перебування відповідача за кордоном та працевлаштування й отримання регулярних доходів. Висновок суду про отримання ОСОБА_2 доходів і їх розмір не може базуватись на припущеннях.

Отже , при визначенні розміру аліментів, які необхідні для забезпечення потреб дітей на теперішній час, суд враховує їх вікову категорію та звичайні потреби, особу платника аліментів, а також те, що стягнення аліментів не повинно погіршувати становище іншого порівняно зі становищем одержувача аліментів.

При цьому, вирішуючи питання про збільшення розміру аліментів, судом також взято до уваги, що обов`язок утримувати двох неповнолітніх дітей до досягнення ними повноліття покладено на обох батьків в рівній мірі, також суд враховує розмір гарантованого законодавством України прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, те, що відповідач ОСОБА_2 є працездатною особою, здоровий, молодий за віком, тому суд вважає, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, а неповнолітня дитина потребує такої допомоги.

Проаналізувавши надані докази у їх сукупності та позиції сторін у справі, враховуючи в першу чергу якнайкраще забезпечення інтересів дітей суд бере до уваги, що спільні діти сторін проживають разом із позивачкою і остання несе більші витрати на їх утримання. Зважаючи на обставини справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1 та зміни розміру аліментів, виходячи з закріплених ч.9 ст.7 СК України принципів справедливості, добросовісності та розумності регулювання сімейних відносин відповідно до моральних засад суспільства.

На переконання суду, з урахуванням фактичних обставин справи, динаміки значення базового соціального стандарту, вимога позивачки ОСОБА_1 щодо розміру аліментів щомісяця у сумі по 7 000,00 гривень на кожну неповнолітню дитину є надмірною.

Слід враховувати також, що за наявності для того підстав, істотної зміни обставин, сторони не позбавлені права ставити в подальшому питання про зміну розміру стягуваних аліментів, зміну способу стягнення, участь у додаткових витратах, тощо.

Стаття 81 ч.1 ЦПК України вимагає від сторін довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи наведене, суд доходить переконання, що вимога про збільшення розміру аліментів підлягає частковому задоволенню, оскільки позивачкою не надано суду належних та допустимих доказів того, що відповідач отримує істотні доходи, які дозволяли б сплачувати аліменти в розмірі заявленому до стягнення.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» установлено прожитковий мінімум для дітей віком від 6 до 18 років - 3512 гривень.

Згідно ч.1 ст.1 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум це вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.

Отже, визначаючись щодо розміру аліментів на утримання двох неповнолітніх дітей, зважаючи на реальні і розумні потреби в їх матеріальному утриманні, встановлені обставини, що мають значення у їх сукупності, враховуючи прожитковий мінімум для дитини віком від 6 до 18 років, суд вважає справедливим встановлення аліментів в твердій грошовій сумі в розмірі 5 000,00 грн. щомісячно на дитину, але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитною повноліття.

Суд вважає, що такий розмір аліментів відповідає встановленим ч.2 ст.182 СК України вимогам про те, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, адже такий розмір забезпечить необхідний мінімум для існування неповнолітньої дитини сторін по справі, загалом надасть можливість дотримання принципу достатнього забезпечення дитини, враховуючи обов`язок обох батьків утримувати дітей.

При цьому суд враховує ті обставини, що відповідач ОСОБА_2 є молодим за віком, відповідно до стандартів ВООЗ, здоровою та працездатною людиною, а отже не позбавлений можливості заробляти. При цьому останнім не надано доказів того, що за станом здоров`я він не має змоги працювати чи є особою з інвалідністю. Вказані обставини свідчить про можливість відповідача отримувати дохід та, відповідно, надавати матеріальну допомогу своїм дітям.

Оскільки в матеріалах справи відсутні докази незадовільного стану здоров`я або стійкої непрацездатності відповідача, а також відсутні відомості про перебування на його утриманні інших осіб, яких він зобов`язаний утримувати відповідно до закону, тяжкого матеріального становища та докази на підтвердження інших обставин, які мають істотне значення при визначенні розміру аліментів, а тому виходячи з того, що розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини, та має бути не меншим 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з огляду на інтереси неповнолітніх дітей сторін, з точки зору стабільності врегулювання правовідносин між сторонами, підходячи системно до обставин справи, суд доходить висновку, що позов слід задовольнити частково та збільшити розмір аліментів, які стягуються на підставі рішення Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.03.2019, стягнувши з відповідача аліменти в розмірі 5 000,00 грн на дитину, але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, до досягнення дитиною повноліття, починаючи з дня набрання цим рішенням законної сили.

Крім того, у відповідності до положень ч.1 ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягають стягненню на користь держави, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, судові витрати у виді судового збору в сумі в розмірі – 945,15 грн (дев`ятсот сорок п`ять гривень 15 коп), оскільки позивачка від сплати судового збору по даній категорії справ звільнена, відповідно до п.3 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір». Інших судових витрат до стягнення чи повернення не заявлено та у справі немає.

На підставі наведеного, керуючись ст. 259, 263-265 та 273 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів – задовольнити частково.

Змінити розмір аліментів, визначений рішенням Міжгірського районного суду Закарпатської області від 26.03.2019 у справі № 302/1349/18 (провадження № 2/302/27/19), і стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 5 000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 коп.), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дати набрання рішенням законної сили й до досягнення дитиною повноліття.

Визначений розмір аліментів у твердій грошовій сумі підлягає індексації, відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Стягнути з відповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) в дохід держави судовий збір в розмірі – 945,15 грн (дев`ятсот сорок п`ять гривень 15 коп).

В решті позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення буде складено 21.08.2025.

Суддя О. І. Повідайчик