Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №500/407/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

головуючий суддя у першій інстанції: Баб`юк П.М.

25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 500/407/26 пров. № А/857/31287/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Бруновської Н.В.

суддів: Калмикової Ю.О., Хобор Р.Б.

розглянувши у письмовому провадженні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 500/407/26 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

29.01.2026р. ОСОБА_1 звернулася з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у якому просила суд:

-визнати протиправним дії щодо не перепризначення субсидії;

-зобов`язати відновити порушене законне право на субсидію та призначити житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2024 року.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2026р. позов задоволено.

Не погоджуючись із даним рішенням в частині задоволених позовних вимог, апелянт Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд, Рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18.05.2026р. скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити повністю.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 16.02.2024р. ОСОБА_1 звернулася до пенсійного органу із заявою про призначення житлової субсидії.

07.03.2024р. за результатами розгляду вказаної заяви пенсійний орган рішенням №1427898976-2024-1 відмовив у призначенні житлової субсидії.

Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 06.08.2024р. в справі №500/2768/24, яке набрало законної сили 06.09.2024р., визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.03.2024р. №1427898976-2024-1, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення житлової субсидії від 16.02.2024р., з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

За результатами виконання вказаного рішення суду від 08.08.2024р. в справі №500/2768/24 щодо повторного розгляду заяви ОСОБА_1 від 16.02.2024р. про призначення житлової субсидії позивачкою отримав повідомлення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області від 17.09.2024р. №1900-0309-8/45425 про відмову в призначенні житлової субсидії. Рекомендовано позивачу звернутись із заявою і декларацією про доходи та витрати осіб, які звернулись за призначенням субсидій до відділу обслуговування громадян (сервісний центр) територіального органу ПФ України.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 07.08.2025р. у справі №500/5834/24 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо направлення ОСОБА_1 письмового повідомлення від 17.09.2024р. №1900-0309-8/45425 про відмову в призначенні житлової субсидії.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області повторно розглянути по суті заяву ОСОБА_1 від 16.02.2024р. про призначення житлової субсидії, і за результатами розгляду прийняти обґрунтоване рішення, відповідно до Положення про порядок призначення житлових субсидій, що затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21 жовтня 1995 р. №848.

Листом від 26.01.2026р. №1900-0316-8/3993 пенсійний орган повідомив позивача, що постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04.08.2025р. у справі №500/5834/24, якою зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести розрахунок житлової субсидії ОСОБА_1 АДРЕСА_1 , виконано в повному обсязі.

Вказано, що після проведеного розрахунку, призначено житлову субсидію на усі зазначені житлово-комунальні послуги в межах соціальних норм та нормативів за період з 01.02.2024р. - 31.03.2024р. в розмірі 1928,28 грн. щомісячно та з 01.04.2024р. - 30.04.2024р. в розмірі 1013,46 грн.

Зазначено, що субсидію з травня 2024 року автоматично не перепризначена, оскільки в складі сім`ї ОСОБА_1 є зареєстровані особи, які фактично не проживають, а саме ОСОБА_2

ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1, ч.2 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

п.1 Положення про порядок призначення житлових субсидій, затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 21.10.1995р. № 848 (далі - Положення № 848 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що це положення визначає умови призначення та порядок надання громадянам таких житлових субсидій:

-щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, а також житлово-комунальних послуг, а саме:

- житлової послуги - послуги з управління багатоквартирним будинком;

- комунальних послуг - послуг з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами;

щомісячної житлової субсидії на оплату абонентського обслуговування для споживачів комунальних послуг, що надаються за індивідуальними договорами про надання комунальних послуг або за індивідуальними договорами з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем про надання комунальних послуг, а також витрат на управління багатоквартирним будинком, в якому створено об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельний (житловий) кооператив (далі - об`єднання), та витрат на комунальні послуги в такому будинку;

-житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива один раз на рік.

В п.22 Положення № 848 встановлено, що житлова субсидія призначається одному із членів домогосподарства:

-які зареєстровані (задекларовані) в житловому приміщенні (будинку);

-які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому на підставі договору наймання (оренди) житла (далі - орендарі), за рішенням суду, або індивідуальним забудовникам, будинки яких не прийняті в експлуатацію, у разі, коли їм нараховується плата за житлово-комунальні послуги;

-які не зареєстровані (не задекларовані) в житловому приміщенні (будинку), але фактично проживають у ньому без укладеного договору наймання (оренди) житла, у разі, коли вони є внутрішньо переміщеними особами.

У випадках, передбачених абз.3, абз.4 цього пункту, склад домогосподарства декларується заявником під час звернення за призначенням житлової субсидії з додаванням до заяви відповідних документів, що підтверджують проживання за фактичною адресою домогосподарства.

Житлова субсидія не може призначатися одночасно і за зареєстрованим місцем проживання особи, і за її задекларованим місцем проживання, і за місцем її фактичного проживання.

п. 14 Положення № 848 передбачено, що житлова субсидія не призначається (у тому числі на наступний період), зокрема якщо:

-у складі домогосподарства або у складі сім`ї члена домогосподарства є особи, які досягли 18-річного віку станом на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (далі - особи, доходи яких враховуються під час призначення житлової субсидії), і в цьому періоді:

-за інформацією ДПС, Пенсійного фонду України, у них взагалі відсутні доходи, які враховуються під час призначення житлової субсидії; або

-нарахований середньомісячний сукупний дохід менше ніж розмір мінімальної заробітної плати, встановленої на початок періоду, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії; та/або

-ними або за них не сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірі, не меншому від мінімального, сумарно протягом трьох місяців у періоді, за який враховуються доходи для призначення житлової субсидії (крім військовослужбовців, а також осіб, стосовно яких наявна заборгованість роботодавця із сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, або осіб, які відповідно до законодавства звільнені від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування); або

-такі особи перебували за кордоном сукупно більше 60 днів (крім випадків, зазначених в абзацах дев`ятому - одинадцятому цього підпункту). До 60-денного періоду перебування за кордоном не включаються дні службового відрядження, лікування, навчання або догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що підтверджується відповідними документами, а також дні перебування за кордоном - протягом періоду воєнного стану в Україні та двох місяців після його припинення або скасування. При цьому соціальні норми житла та соціальні нормативи житлово-комунального обслуговування за адресою домогосподарства на таких осіб в період перебування їх за кордоном не розраховуються.

Відповідно до п.50-1 Положення № 848 проведення перевірки достовірності даних, що надійшли від осіб, які звертаються за призначенням житлових субсидій, здійснюється на підставі даних, зокрема отриманих шляхом автоматизованого доступу, з:

Державного реєстру речових прав на нерухоме майно - про право власності на земельну ділянку, квартиру (будинок);

Державного реєстру майна, пошкодженого та знищеного внаслідок бойових дій, терористичних актів, диверсій, спричинених військовою агресією Російської Федерації, - про знищення/пошкодження житлового приміщення (квартири, будинку);

Державного реєстру актів цивільного стану громадян - про державну реєстрацію шлюбу, розірвання шлюбу, народження, смерті осіб;

Єдиного реєстру боржників - про заборгованість за виконавчими провадженнями щодо стягнення аліментів;

Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - про зареєстрованих фізичних осіб - підприємців;

Єдиного державного реєстру внутрішньо переміщених осіб - про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщених осіб;

Централізованого банку даних з проблем з інвалідності - про встановлення статусу особи з інвалідністю та групи і підгрупи (за наявності);

Реєстру осіб, які мають право на пільги, що є структурною підсистемою Єдиного соціального реєстру, - про надання пільг;

Структура та формат інформаційних файлів, що передаються та приймаються в порядку взаємодії інформаційних систем, визначаються Мінсоцполітики та Мін`юстом шляхом прийняття спільних рішень, які оформлюються окремими протоколами.

Визначена цим пунктом процедура взаємодії інформаційних систем діє до підключення відповідних інформаційних систем до системи електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів відповідно до Положення про електронну взаємодію державних електронних інформаційних ресурсів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.09.2016р. № 606 (Офіційний вісник України, 2016 р., № 73, ст. 2455).

Колегія суддів звертає увагу апелдянта, що до складу домогосподарства включаються всі особи, які зареєстровані та (або) задекларовані в житловому приміщенні (для орендарів, внутрішньо переміщених осіб - особи, які фактично проживають).

Обґрунтовуючи правомірність прийняття оскаржуваного рішення, апелянт покликається на п.78 Положення № 848, яким передбачено, що після закінчення строку отримання житлової субсидії уповноважені органи самостійно здійснюють призначення житлової субсидії на наступний період для домогосподарств, які отримували житлову субсидію у попередньому періоді, крім домогосподарств:

-у складі яких є особи, зазначені у п.п.3 п.14 цього Положення (за винятком осіб, зазначених в абз.6 – абз.11 п.п.3 п.14 цього Положення);

-у складі яких є внутрішньо переміщені особи;

-у складі яких є задекларовані особи;

-у складі яких кількість фактично проживаючих зареєстрованих (задекларованих) осіб менша, ніж кількість зареєстрованих (задекларованих) осіб;

-які звертаються за призначенням житлової субсидії на придбання скрапленого газу, твердого та рідкого пічного побутового палива;

-які орендують житлове приміщення для проживання і звертаються за житловою субсидією на оплату житлово-комунальних послуг.

Як видно із змісту рішення Головного управління пенсійного фонду України в Тернопільській області від 07.03.2024р. № 142789876-2024-1, позивачу автоматично не перепризначена субсидію з травня 2024 року, оскільки в складі сім`ї позивача ОСОБА_1 є зареєстровані (задекларовані) особи, які фактично не проживають, а саме - чоловік позивача ОСОБА_2 ..

Суд апеляційної інстанції звертає увагу пенсійного органу, що ОСОБА_1 неодноразово наголошувала на тому, що її чоловік не зареєстрований за адресою домогосподарства.

На підтвердження цього позивач надала довідки Шульганівського старостинського округу Нагірянської сільської ради Чортківського району Тернопільської області від 26.09.2024р. №226 та №14 від 21.01.2026р., в яких зазначено, що склад сім`ї позивача наступний:

-дочка - ОСОБА_3 2013 року народження.

В ході розгляду справи судом першої інстанції не здобуто, а апелянт не надав доказів того, що позивач проживає з ОСОБА_2 , веде з ним спільне господарство, а тому за таких обставин, на переконання суду, останнього не можна вважати членом домогосподарства позивача.

Стосовно декларації про доходи і витрати осіб, які звернулися за призначенням житлової субсидії від 16.02.2024р., колегія суддів наголошує, що декларація не підтверджує факт реєстрації ОСОБА_2 за адресою домогосподарства позивача.

Відомості про ОСОБА_2 внесені позивачем в розділ ІII вищевказаної декларації, а саме: "Дані про види та суми доходів осіб, які входять до складу домогосподарства, а також членів сім`ї осіб із складу домогосподарства незалежно від реєстрації їх місця проживання (фактичного місця проживання), інформація про які відсутня в Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків та реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування за період (у тому числі закордонні грошові перекази) з 01.07.2023р. - 31.12.2023р.".

Проте, у п.4 розділу І декларації "Дані про осіб, які входять до складу домогосподарства, і їх зареєстроване/задеклароване (для орендарів та внутрішньо переміщених осіб - фактичне) місце проживання (підкреслити потрібне) у житловому приміщенні/будинку" позивач вказав свої дані та дані дочки - ОСОБА_3 .

Отже, з моменту призначення позивачу субсидії, обставини які впливають на право її отримання не змінилися.

Враховуючи зазначене, вірним є висновок суду першої інстанції, що у пенсійного органу відсутні правові підстави для не перепризначення субсидії, а тому наявні правові підстави щодо зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 житлову субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з травня 2024 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки суб`єкт владних повноважень в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області діяв не у спосіб визначений законами та Конституції України.

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.

Колегія суддів також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів апелянта), сформовану у справі Серявін та інші проти України (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії «(RuizTorijav. Spain) № 303-A, п.29).

Також згідно п.41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

В ст.242 КАС України визначено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

ст.316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області – залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 18 травня 2026 року у справі № 500/407/26- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, виключно у випадках передбачених ч.4 ст.328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н. В. Бруновська

судді Ю. О. Калмикова

Р. Б. Хобор