Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №460/9981/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/9981/25 пров. № А/857/36839/25

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

судді-доповідача Іщук Л. П.,

суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Захід" на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року (головуючий суддя Комшелюк Т.О., м. Рівне) у справі № 460/9981/25 за адміністративним позовом Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Захід" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в :

Рівненське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Захід" про стягнення адміністративно-господарської санкції та пені в розмірі 47702,98 грн.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року позов задоволено.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що у 2024 році ТОВ «Енерго Захід» створено робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю та у грудні 2024 року (наказ від 29.11.24 №25) прийнято на роботу ОСОБА_1 на посаду сортувальниці матеріалів та виробів з деревини з оплатою праці згідно штатного розпису, яка є особою з інвалідністю 3 групи, про що повідомленням про прийняття на роботу повідомлено ГУ ДПС у Рівненській області. Отже, ТОВ «Енерго Захід» за 2024 рік виконав норматив створення робочих місць та працевлаштування осіб з інвалідністю, що і не заперечується позивачем.

Просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Позивач письмовий відзив на апеляційну скаргу не подав.

Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, Рівненським обласним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю направлено ТОВ “Енерго Захід”в його електронний кабінет розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік.

Згідно цього розрахунку, середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за рік склала 8 осіб, середньорічна заробітна плата штатного працівника становить 93306,25грн, отже середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю повинна складати 1 особа. Середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом. Таким чином, з розрахунку вбачається невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.

Як стверджує позивач, усі розрахунки здійснені ним виключно на підставі даних податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податків-фізичних осіб, і сум утриманого з них податку, а також сум нарахованого єдиного внеску, форму якого затверджено наказом Міністерства фінансів України № 4 від 13.01.2015, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.01.2015 за № 111/26556, що надана роботодавцем до контролюючих органів за основним місцем обліку без можливості їх коригування.

Оскільки адміністративно-господарські санкції та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій відповідачем в добровільному порядку не сплачено, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не вжив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення, яке полягає у незабезпеченні середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу у 2024 році.

Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» № 875-ХІІ (в редакції до 06.11.2022) підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Законом України “Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту соціальних, трудових та інших прав фізичних осіб, у тому числі під час воєнного стану, та спрощення обліку робочих місць для осіб з інвалідністю” від 18.10.2022 № 2682-IX (чинний з 06.11.2022) частину третю статті 18 Закону №875-ХІІ викладено в новій редакції: “Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України”.

Відповідно до частин першої, другої, четвертої статті 19 Закону № 875-ХІІ для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування осіб з інвалідністю.

При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно частини першої статті 20 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону №875-ХІІ).

Здійснюючи аналіз наведених норм, апеляційний суд висновує, що законом передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для суб`єктів господарювання, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

Судом першої інстанції встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу відповідача за 2024 рік становить 8 осіб, тому згідно із частиною першою статті 19 Закону № 875-ХІІ відповідач у 2024 році повинен був виконати норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 1 робоче місце.

До відзиву на позовну заяву відповідачем подано витяг з наказу №25 від 29 листопада 2024 року, з якого вбачається, що Товариством 01.12.2024 прийнято на роботу ОСОБА_2 на посаду «сортувальниця матеріалів та виробів з деревини» з оплатою праці згідно штатного розпису, яка є особою з інвалідністю 3 групи (загальне захворювання, пенсійне посвідчення № НОМЕР_1 ; вид пенсії – по інвалідності), про що повідомленням про прийняття на роботу повідомлено ГУ ДПС у Рівненській області (реєстраційний номер звіту 9362741615; дата прийняття 29.11.2024 о 13:22:53).

Наведене також вбачається з витягу із Реєстру роботодавців щодо виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та Централізованого банку даних з проблем інвалідності - ТОВ «Енерго Захід» за грудень 2024 року, кількість осіб з інвалідністю у звітному періоді – 1 особа.

Отже, відповідач виконав вимоги Закону № 875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2024 році.

Наведені обставини залишені поза увагою судом першої інстанції.

В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності №3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Враховуючи працевлаштування особи з інвалідністю третьої групи, у відповідача не виник обов`язок подавати звітність форми № 3-ПН.

За встановлених обставин, надаючи правову оцінку аргументам сторін, а також враховуючи те, що відповідач виконав вимоги Закону № 875-ХІІ щодо прийняття заходів для працевлаштування осіб з інвалідністю та працевлаштував у 2024 році особу з інвалідністю 3-ої групи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, враховуючи положення статті 317 КАС України, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції під час розгляду справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи та неправильно застосовані норми матеріального права, що має наслідком скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення постанови про відмови у задоволенні позову.

Згідно з частиною шостою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Як встановлено апеляційним судом з матеріалів справи, відповідач за подання апеляційної скарги сплатив судовий збір у розмірі 4542 грн.

Оскільки апеляційна скарга підлягає задоволенню, слід стягнути на користь відповідача понесені нею судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю.

Керуючись статтями 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Захід" задовольнити.

Рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2025 року у справі № 460/9981/25 скасувати та прийняти постанову, якою в задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Рівненського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (код ЄДРПОУ: 13979356) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерго Захід" (код ЄДРПОУ: 42858534) судові витрати в розмірі 4542 (чотири тисячі п`ятсот сорок дві) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Л. П. Іщук

судді І. М. Обрізко

М.А. Пліш