Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №380/4380/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/4380/26 пров. № А/857/29235/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Гудима Л.Я., Качмара В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі № 380/4380/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС у Львівській області до Комунального підприємства "Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства" про стягнення податкового боргу,

суддя(і) у І інстанції Кухар Н.А.,

час ухвалення рішення не зазначено,

місце ухвалення рішення м. Львів,

дата складення повного тексту рішення 07 травня 2026 року,

ВСТАНОВИВ :

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №380/4380/26 позов Головного управління ДПС України у Львівській області до Комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» про стягнення податкового боргу задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» грошові кошти до бюджету в розмірі 4 584 209,91 грн з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в органі, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Комунальне підприємство «Жовківське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі – КП «Жовківське ВУВКГ») подало заяву про відстрочення виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 20.04.2026 у справі №380/4380/26 строком на 1 рік.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 заяву платника задоволено повністю та надано відстрочку строком на 1 рік.

Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції виходив із того, що відповідно до розпорядження Львівської обласної військової адміністрації від 02.10.2025 № 1281/0/5-25ВА КП «Жовківське ВУВКГ» внесено в перелік підприємств, що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Несвоєчасне виконання КП «Жовківське ВУВКГ» фінансових зобов`язань перед Головним управлінням ДПС у Львівській області виникло через часткове та невчасне відшкодування дотацій з державного та місцевого бюджетів на покриття різниці між економічно обґрунтованими витратами та встановленими тарифами.

За таких обставин, з метою дотримання розумного балансу між інтересами позивача та реальними можливостями КП «Жовківське ВУВКГ» погасити борг, з урахуванням вжитих підприємством заходів для відновлення своєї платоспроможності та погашення податкового боргу, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви про відстрочення виконання вказаного рішення суду.

У апеляційній скарзі Головне управління ДПС у Львівській області просило зазначену ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволенні заяви КП «Жовківське ВУВКГ» про відстрочення виконання судового рішення.

Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що викладені у заяві боржника вимоги про відстрочення виконання судового рішення є безпідставними, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Механізм відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду- виконання ухваленого судом рішення, попри це платник податків не може виконати рішення суду про стягнення заборгованості, що свідчить про відсутність наміру та бажання виконати постанову суду у повному обсязі. Позивач стверджує, що ці заходи (відстрочення виконання судового рішення) створюють боржнику можливість ухилятися від виконання рішення суду та надають безпідставно привілейовані умови для боржника, натомість відстрочення виконання судового рішення повинне базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників, а отже невиконання судового рішення у повному обсязі загрожує не надходженням коштів до бюджету України.

Апелянт вважає, що відповідач ухиляється від виконання рішення суду та уникає його виконання, оскільки Жовківською міською радою Львівського району Львівської області прийнято рішення від 16.03.2026 № 7 «Про затвердження Програми реалізації заходів щодо погашення податкового боргу КП «Жовківське ВУВКГ» на 2026 рік в розмірі 8 460 тис. грн з метою відновлення фінансової стабільності підприємства, недопущення блокування його господарської діяльності та створення умов для сталого функціонування систем водопостачання та водовідведення у громаді.

16.06.2026 КП «Жовківське ВУВКГ» подало відзив на апеляційну скаргу, у якому просило апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07.05.2026 - без змін.

Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України справа розглядається у порядку письмового провадження.

Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення суддею першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з таких мотивів.

Відповідно до частини 1 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно із приписами частини 3 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Статтею 14 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Згідно із статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання самої особи або членів її сім`ї, її матеріальне становище; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення рішення, ухвали, постанови.

При відстроченні або розстроченні виконання судового рішення суд може вжити заходів, передбачених статтею 151 цього Кодексу.

Аналізуючи вказану норму, апеляційний суд зазначає, що підставою для відстрочення виконання рішення є звернення особи із заявою до суду про відстрочення з обумовленням причин неможливості виконати судове рішення у встановлений законом строк, тобто за доведеністю обставин, що ускладнюють його виконання, або роблять його неможливим (відсутність коштів або присудженого майна в натурі та інше).

Наведена норма не містить конкретного переліку обставин для відстрочення виконання судового рішення, а лише встановлює критерії для їх визначення у вигляді істотного ускладнення виконання рішення або неможливості його виконання.

Вирішуючи питання про відстрочення виконання рішення, суд із певною свободою розсуду повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору, наявність надзвичайних непереборних подій, інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини (зокрема, ненадання (несвоєчасне надання) бюджетних асигнувань або бюджетних зобов`язань заявнику та/або не доведення (несвоєчасне доведення) фінансування видатків до заявника - отримувача бюджетних коштів в обсязі, достатньому для своєчасного виконання ним грошових зобов`язань та/або погашення податкового боргу).

При цьому, питання розстрочення або відстрочення рішення суду знаходяться в площинні процесуального права.

Стаття 100 Податкового кодексу України регулює питання розстрочення та відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу платника податків.

Згідно із пунктом 100.1 статті 100 цього Кодексу розстроченням, відстроченням грошових зобов`язань або податкового боргу є перенесення строків сплати платником податків його грошових зобов`язань або податкового боргу під проценти, розмір яких дорівнює розміру 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день прийняття контролюючим органом рішення про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань або податкового боргу.

Вочевидь, вказана норма має суттєві відмінності від положень статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України, перша з яких полягає у тому, що положення статті 100 Податкового кодексу України регулюють питання розстрочення податкового боргу контролюючим органом, яким суд адміністративної юрисдикції у питаннях сплати податків не є.

Другою суттєвою відмінністю є те, що у випадку відстрочення сплати податкового боргу податковим органом боржник обтяжений сплатою процентів. У статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України про додаткові нарахування на суму боргу не йдеться.

Окрім того, відстрочення виконання судового рішення може відбуватись за заявою особи, яка бере участь у справі, сторони виконавчого провадження або за ініціативою суду, тоді як питання відстрочення податкового боргу може бути порушено виключно платником податків.

Отже, інститут відстрочення податкового боргу платника податків та відстрочення виконання судового рішення не можуть ототожнюватись, а відтак, розглядаючи питання відстрочення виконання судового рішення, суди мають застосовувати положення Кодексу адміністративного судочинства України.

Вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 06.03.2019 у справі № 2а-25767/10/0570, від 06.09.2022 у справі № П/811/904/17, від 23.11.2022 у справі № 280/5799/19.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 (справа №916/190/18) дійшла висновку, що відстрочення або розстрочення виконання судового рішення не є правоперетворюючим судовим рішенням.

Таким чином, у випадку, що розглядається, підстави розстрочення боргового зобов`язання судом, передбачені статтею 378 Кодексу адміністративного судочинства України, не є вичерпними та мають застосовуватися в сукупності з нормами матеріального права.

У частині правової оцінки наданих заявником доказів суд повинен дослідити питання про те, чи достатньо наведених заявником обставин для прийняття рішення про відстрочення виконання судового рішення, яким стягнуто податковий борг.

Відповідно до висновків Конституційного Суду України, викладених в Рішенні від 26.06.2013 № 5-рп/2013, розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності та пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Апеляційний суд враховує скрутне матеріальне становище відповідача та неможливість виплати суми податкового боргу одним платежем на час звернення з заявою, а господарська діяльність відповідача надає можливість сплатити податковий борг у майбутньому.

Позивачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції відповідач ігнорує виконання рішення суду.

Відповідно до наявного у матеріалах справи розпорядження Львівської обласної військової адміністрації від 02.10.2025 № 1281/0/5-25ВА КП «Жовківське ВУВКГ» внесено в перелік підприємств що є критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період. Загальна сума сплати податкового боргу за минулі періоди на виконання судового рішення за інформацією наданої заявником становить 4 584 209,91 грн.

Апеляційний суд враховує, що розмір заборгованості, який підлягає стягненню на виконання рішення суду, є значним та стягнення заборгованості у примусовому порядку може призвести до тяжких фінансових наслідків для підприємства, в т.ч. до зупинення його діяльності та накопичення нових боргів.

Разом із тим, несвоєчасне виконання КП «Жовківське ВУВКГ» фінансових зобов`язань перед Головним управлінням ДПС у Львівській області виникло через часткове та невчасне відшкодування дотацій з державного та місцевого бюджетів на покриття різниці між економічно обґрунтованими витратами та встановленими тарифами.

При цьому, Жовківська міська рада Львівського району Львівської області прийняла рішення від 16.03.2026 № 7 Про затвердження Програми реалізації заходів щодо погашення податкового боргу КП «Жовківське ВУВКГ» на 2026 рік в розмірі 8 460 тис. грн з метою відновлення фінансової стабільності підприємства, недопущення блокування його господарської діяльності та створення умов для сталого функціонування систем водопостачання та водовідведення у громаді.

Таким чином, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що відстрочення стягнення заборгованості строком на 1 (один) рік надасть можливість КП «Жовківське ВУВКГ» здійснювати господарську діяльність та поступово оплачувати борг не зупиняючи роботу підприємства та належним чином сплатити борг перед Головним управлінням ДПС у Львівській області без заподіяння шкоди суспільним інтересам та настанням негативних соціальних та техногенних наслідків для територіальної громади.

Частина 5 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що відстрочення виконання рішення можливе на строк не більше ніж одного року з дня ухвалення відповідного рішення. При цьому, відстрочення виконання рішення має місце як у випадку окремого звернення з заявою так і в резолютивній частині рішення суду відповідної інстанції при ухваленні рішення по суті.

Оскільки у цьому випадку розстрочення відбувається на підставі окремої заяви, за результатами розгляду якої суд приймає ухвалу, строк не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення такої ухвали. Матеріали справи свідчать, що судом першої інстанції відстрочення виконання рішення встановлено у межах вказаного строку.

Підсумовуючи наведене, на переконання апеляційного суду, доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи фактичних обставин, які б були безпідставно залишені без розгляду при ухваленні оскаржуваного судового рішення.

Порушень норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.

На переконання апеляційного суду, при вирішенні зазначеного процесуального питання у справі, що розглядається, суд першої інстанції, вирішуючи вказане процесуальне питання, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись статтями 241, 242, 243, 308, 311, 312, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення, а ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 07 травня 2026 року у справі №380/4380/26 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Т. В. Онишкевич

судді Л. Я. Гудим

В. Я. Качмар