Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №260/1672/26 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/1672/26 пров. № А/857/31508/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року, головуючий суддя – Гебеш С.А., ухвалене у м. Ужгород, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану»; зобов`язати військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ – НОМЕР_2 ) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову винагороду за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 мільйон гривень, передбаченої пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національної гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану».

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що звернувся з рапортом про встановлення права на виплату одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах у розмірі 1 000 000 грн або пропорційно часу проходження служби — з розрахунку 1/6 від зазначеної суми за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях (сумарно), відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 року №153. Згідно відповіді військової частини НОМЕР_1 №1015/кп від 07.02.2026 року на апорт ОСОБА_1 щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.02.2025 №153, повідомлено, що ОСОБА_1 не буде включено до проекту відповідного наказу командира військової частини НОМЕР_1 для здійснення виплат на підставі наявного, відносно ОСОБА_1 вироку Шевченківського районного суду м. Львів від 24.01.2023 року за ч.1, ч.4 ст.358 КК України. Втім, ознайомившись з такою відповіддю, вважає, що посилання Відповідача на відсутність у Позивача права на отримання одноразової грошової винагороди є формальним та таким, що ґрунтується на неправильному застосуванні згаданої постанови Кабінету Міністрів України і не враховує усіх фактичних обставин, зокрема, того що вирок був один та ухвалений ще до підписання контракту, а стаття 358 КК України ніяк не пов`язана із військовою службою.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку, який, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тими ж доводами, що наводились ним у поданому адміністративному позові, однак безпідставно не взяті до уваги судом попередньої інстанції.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, 16.07.2021 року солдат ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уклав контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти з начальником Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі – НАСВ) (а.с. 58).

Відповідно до витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по особовому складу) від 16.07.2021 року №40-КС з ОСОБА_1 встановлено укласти контракт та до списків особового складу Збройних Сил України, присвоїти первинне військове звання рядового складу "солдат".

Відповідно до витягу із наказу начальника Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (по стройовій частині) від 16.07.2021 року №182 солдата ОСОБА_1 з 16 липня 2021 року зараховано до списків особового складу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного та на всі види забезпечення.

Відповідно до витягу із послужного списку судом встановлено, що молодший сержант ОСОБА_1 , командир відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних авіаційних систем військової частини НОМЕР_1 на військову службу призваний 16 липня 2021 року ІНФОРМАЦІЯ_2 . Військову присягу прийняв 28 серпня 2021 року.

Так, позивач проходив військову службу:

в період 16.07.2021 року - 17.06.2023 року курсант НАСВ;

в період 17.06.2023 року - 23.06.2023 року начальник майстерні військова частина НОМЕР_3 ;

в період 23.06.2023 року - 27.10.2024 року командир відділення військова частина НОМЕР_3 ;

в період 27.10.2024 року - 30.10.2024 року сержант резерву запасної роти військова частина НОМЕР_1 ;

в період 30.10.2024 року - 28.02.2025 року командир відділення військова частина НОМЕР_1 ;

в період 28.02.2025 року - по теперішній час – командир відділення безпілотних авіаційних комплексів взводу розвідки та корегування роти ударних безпілотних авіаційних комплексів батальйону безпілотних систем військової частини НОМЕР_1 .

Отже, ОСОБА_1 набув правового статусу військовослужбовця Збройних Сил України 16 липня 2021 року та проходить військову службу в Збройних Силах України по теперішній час, так як частиною 6 статті 2 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" встановлено види військової служби, серед яких зокрема "військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти".

Як вбачається із матеріалів справи, у відповідь на запит Військової частини НОМЕР_1 , 11.11.2025 року надійшла відповідь від військової частини НОМЕР_3 за №4237 про те, що ОСОБА_1 за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_3 безпосередньої участі в бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, визначених Головнокомандувачем ЗС України, не брав.

Військовою частиною НОМЕР_1 сформовано Довідку про безпосередню участь військовослужбовця ОСОБА_1 у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, відсутність (наявність) випадків притягнення до відповідальності та інших особливих обставин від 16 листопада 2025р. №9331/кп.

Відповідно до цієї довідки встановлено, що позивач брав безпосередню участь в бойових діях 96 (дев`яносто шість) днів. Випадків притягнення до кримінальної відповідальності: необліковано.

Зазначені документи листом від 18 листопада 2025р. №550/кп. скеровано для погодження та отримання фінансування до Оперативного командування " ІНФОРМАЦІЯ_3 " військової частини НОМЕР_4 .

У відповідь на вказане, військова частина НОМЕР_1 отримала Акт попередньої перевірки законності нарахування одноразової грошової винагороди за тривалість проходження служби в бойових умовах, відповідно до якого документи щодо молодшого сержанта ОСОБА_1 не прийнято – у зв`язку з наявністю щодо нього вироку Шевченківського районного суду м. Львів від 24.01.2023 року про притягнення позивача до кримінальної відповідальності з ч.1ст.358 та ч.4ст. 358 КК України (а.с. 67).

Вказаним вироком вироком позивача визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначено йому покарання:

- за ч.1 ст.358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень;

- за ч.4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень…".

Аналізуючи наведене, ОСОБА_1 під час проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України під час дії правового режиму воєнного стану був притягнутий до кримінальної відповідальності вироком суду.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач діяв у межах повноважень, на підставі, у спосіб передбачений законодавством, що спростовує вимоги адміністративного позову щодо визнання протиправною бездіяльності щодо не нарахування та не виплати позивачу одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 мільйон гривень, оскільки ОСОБА_1 саме під час проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України під час дії правового режиму воєнного стану був притягнутий до кримінальної відповідальності, що підтверджується вироком суду.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Закон України від 20.12.1991р. №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-XII) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів (абзац перший частини першої статті 9 Закон №2011-XII).

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців (абзац другий частини першої статті 9 Закону №2011-XII).

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону №2011-XII).

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (абзац перший частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України (абзац другий частини четвертої статті 9 Закону №2011-XII).

11.02.2025 року Кабінет Міністрів України постановою №153 «Про реалізацію експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану» (далі Постанова №153), яка набрала чинності 13.02.2025р., затвердив Порядок реалізації експериментального проекту щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах, Національній гвардії та Державній прикордонній службі під час воєнного стану (далі - Порядок).

Суд у складі колегії суддів вважає за підставне особливо наголосити, що йдеться про експериментальний проект щодо підвищення мотивації до проходження окремими категоріями громадян України військової служби у Збройних Силах під час воєнного стану.

Згідно з пунктом 1 Постанови №153 у первинній редакції експериментальний проект реалізується протягом двох років з дня, що настає за днем набрання чинності Постановою. На момент розгляду справи судом першої інстанції та її апеляційного перегляду тривалість реалізації експериментального проекту, складовою якого є Порядок, залишається обмеженою дворічним терміном, який обраховується з дня, що настає за днем набрання чинності постановою, тобто з 13 лютого 2025 року.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови № 153 в редакції станом на 13.02.2025р. було установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил на посади рядового складу, Збройні Сили, Міністерство оборони, військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил.

Згідно з підпунктом 3 пункту 3 Постанови №153 в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 01.04.2025 року №387 установлено, що учасниками експериментального проекту є: громадяни України віком від 18 до 25 років, які приймаються на військову службу за контрактом до Збройних Сил, Національної гвардії або Державної прикордонної служби на посади рядового складу; Збройні Сили; Національна гвардія; Державна прикордонна служба; Міністерство оборони; Міністерство внутрішніх справ; військові частини, визначені Генеральним штабом Збройних Сил, Головним управлінням Національної гвардії та Адміністрацією Державної прикордонної служби.

Відповідно до абзацу другого пункту 4 Постанови №153 в редакції станом на 13.02.2025 року було установлено, що особам рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №64, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. №2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень.

Військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених) (абзац третій пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025 року).

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі (абзац четвертий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025 року).

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони два або більше разів за сукупністю притягувалися до кримінальної відповідальності, адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується (абзац п`ятий пункту 4 Постанови № 153 у редакції станом на 13.02.2025 року).

Згідно з пунктом 4 Постанови №153, у редакції чинній на момент розгляду відповідачем рапорту щодо виплати позивачу одноразової грошової винагороди, було установлено, що:

громадянам України з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, які до набрання чинності цією постановою у віці до 25 років були прийняті або призвані на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 64, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24 лютого 2022 р. № 2102-IX, проходять військову службу та брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій, зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора (далі - бойові дії в районах ведення воєнних (бойових) дій), строком, що за сукупністю становить не менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, виплачується одноразова грошова винагорода за тривалість проходження служби в бойових умовах (далі - винагорода) у розмірі 1 млн. гривень;

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою, винагорода виплачується пропорційно часу проходження військової служби із розрахунку 1/6 від 1 млн. гривень за кожні 30 днів безпосередньої участі у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій (сумарно обчислених);

військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які брали безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон) винагорода виплачується в повному обсязі;

військовослужбовцям, зазначеним в абзацах другому та третьому цього пункту у разі, коли вони притягувалися до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився, винагорода не виплачується;

виплата винагороди здійснюється також військовослужбовцям, зазначеним в абзаці другому цього пункту, які відповідають вимогам щодо виплати винагороди, зазначеним в абзаці другому цього пункту, та:

були прийняті на військову службу за контрактом під час воєнного стану, з числа осіб, які проходили строкову військову службу;

проходили військову службу і були атестовані до присвоєння первинного офіцерського звання офіцерського складу молодший лейтенант;

проходили військову службу, мали спеціальні звання або класні чини та були переатестовані до присвоєння офіцерського звання.

Таким чином, реалізація права особи на отримання одноразової грошової винагороди у розмірі 1 000 000 гривень можлива виключно за умови дотримання встановлених цією Постановою вимог, які мають існувати в сукупності, а саме: вік прийняття або призову на військову службу до 25 років; бути особою рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення; бути прийнятим або призваним на військову службу під час воєнного стану, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №64, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року за №2102-IX, до набрання чинності цією постановою - 13.02.2025 року у віці до 25 років; проходити військову службу; брати безпосередню участь у бойових діях в районах ведення воєнних (бойових) дій строком менше шести місяців станом на дату набрання чинності цією постановою у зв`язку із наявністю у них захворювань, поранень (травм, контузій, каліцтв), одержаних під час захисту Вітчизни, або їх перебуванням та звільненням з полону (крім тих, які добровільно здалися в полон); відсутності притягнення до кримінальної відповідальності, два або більше разів притягувалися до адміністративної відповідальності за вчинення військового адміністративного правопорушення або на підставі письмового наказу до дисциплінарної відповідальності за порушення військової дисципліни, які враховуються для оцінки стану дисципліни і строк дії дисциплінарних стягнень за які не закінчився.

Судом встановлено, що вироком Шевченківського районного суду м. Львів від 24.01.2023 року позивача визнано винуватим у вчиненні кримінальних проступків, передбачених ч.1 ст.358, ч.4 ст.358 КК України та призначено йому покарання: - за ч.1 ст.358 КК України - у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень; - за ч.4 ст. 358 КК України - у виді штрафу у розмірі 30 (тридцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 510 (п`ятсот десять) гривень…".

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 саме під час проходження військової служби за контрактом в Збройних Силах України під час дії правового режиму воєнного стану був притягнутий до кримінальної відповідальності, що підтверджується вироком суду, то відповідачем правомірно відмолено у нарахуванні та виплаті позивачу одноразової грошової допомоги за тривалість проходження служби в бойових умовах в розмірі 1 мільйон гривень.

При цьому, Постанова №153 не передбачає, що факт притягнення до кримінальної відповідальності має бути обов`язково пов`язаний із проходженням військової служби.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є безпідставними та необґрунтованими, відтак задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В частині решти доводів апеляційної скарги колегія суддів враховує, що, оцінюючи наведені сторонами доводи, апеляційний суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи, наведені сторонами, були перевірені та проаналізовані судом першої інстанції, та їм було надано належну правову оцінку.

Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.

У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.

Наведене дає підстави для висновку, що доводи сторін у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.

Інші зазначені в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді.

З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2026 року у справі №260/1672/26 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич