Постанова від 24 серпня 2026 р. у справі №460/17412/25 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 460/17412/25 пров. № А/857/31196/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді: Гудима Л.Я.,

суддів: Мандзія О.П., Онишкевича Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львів апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року, головуючий суддя – Дудар О.М., ухвалене у м. Рівне, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач – ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ГУПФУ в Рівненській області , в якому просив визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо нездійснення нарахування та виплати пенсії з 01.03.2023 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 року №12/1/6193ХГ16239 без обмеження її максимальним розміром; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити нарахування та виплату пенсії з 01.03.2023 року на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 13.08.2024 за №12/1/6193ХГ16239 без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

В обґрунтування своїх позовних вимог посилався на те, що позивач перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію за вислугу років, призначену за нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб". Вказує, що на виконання судового рішення у справі №460/13019/24 відповідач провів перерахунок його пенсії з 01.03.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.08.2024 року №12/1/6193ХГ16239. Проте, виплату перерахованої пенсії, починаючи з 01.03.2023 року, відповідач здійснював з обмеженням її максимального розміру десятьма прожитковими мінімумами для непрацездатних осіб. Такі дії пенсійного органу позивач вважає протиправними, оскільки норми Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", які встановлювали обмеження максимального розміру пенсії за вислугу років десятьма розмірами прожиткового мінімуму для непрацездатних осіб, були визнанні неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 та, відповідно, не підлягають до застосування.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року адміністративний позов задоволено; визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови ОСОБА_1 у виплаті з 01.03.2023 пенсії, перерахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року у справі №460/13019/24, без обмеження її максимального розміру; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 01.03.2023 року нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії, перерахованої на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року у справі №460/13019/24, без обмеження її максимального розміру, з урахуванням раніше виплачених сум.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду першої інстанції, ГУПФУ в Рівненській області оскаржило його в апеляційному порядку, яке, покликаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що відсутні підстави для виплати пенсії позивачу без обмеження її максимального розміру оскільки, на законодавчому рівні дане питання врегульоване та встановлено максимальний розмір пенсії, що підлягає до виплати.

На підставі пункту 1 частини 1 статті 311 КАС України розгляд справи проводиться в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що подана апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 25.11.2024 року у справі №460/13019/24, яке набрало законної сили 22.07.2025 року, постановив:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо відмови у перерахунку та виплаті з 01.03.2023 року призначеної ОСОБА_1 пенсії відповідно до виданої довідки про грошове забезпечення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 13.08.2024 року за №12/1/6193ХГ16239;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провести з 01.03.2023 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, виданої ІНФОРМАЦІЯ_4 про грошове забезпечення позивача від 13.08.2024 року за №12/1/6193ХГ16239, з урахуванням раніше виплачених сум.

Згідно з довідкою №12/1/6193ХГ16239 від 13.08.2024 року, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023 скаладає 45441,00грн, в тому числі: посадовий оклад - 8370,00грн, оклад за військовим званням – 2250,00 грн., надбавка за вислугу років (50%) – 5310,00грн, надбавка за особливості проходження служби (65%) – 6805,50грн, надбавка за службу в умовах режимних обмежень (15%) – 1255,50грн, премія (390%) – 21450,00грн.

05.08.2025 року позивач із запитом звернувся до відповідача, у якому просив надати розрахунок заборгованої пенсії за період з 01.03.2023 року до 31.07.2025 року на виконання рішення суду у справі №460/13019/24, перерахунок пенсії станом на 01.03.2023 року та станом на 01.08.2025 року, інформацію, за які періоди, після проведених перерахунків пенсії на виконання судового рішення у справі №460/13019/24 обмежено пенсію максимальним розміром.

Листом №1700-0203-8/59872 від 12.08.2025 року відповідач повідомив, що оскільки 17.07.2025 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України №821, то усі судові рішення наразі не виконуються. При цьому, відповідачем надано перерахунок пенсії станом на 01.03.2023 за старим грошовим забезпеченням. Згідно з довідкою від 13.08.2024 №12/1/6193ХГ16239, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошове забезпечення позивача складає – 45441,00грн.

06.08.2025 року позивач повторно звернувся із запитом до відповідача, в якому просив провести перерахунок та виплату пенсії без застосування обмеження пенсії максимальним розміром.

Листом №15982-15538/Ф-02/81700/25 від 29.08.2025 року відповідач повідомив, що оскільки 17.07.2025 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України №821, то усі судові рішення наразі не виконуються.

16.08.2025 року позивач із запитом звернувся до відповідача, яким просив надати розрахунок заборгованої пенсії за період з 01.03.2023 року до 31.07.2025 року на виконання судового рішення у справі №460/13019/24, перерахунки пенсії станом на 01.03.2023 року та станом на 01.08.2025 року на виконання судового рішення у справі №460/13019/24, інформацію, за які періоди, після проведених перерахунків пенсії на виконання судового рішення у справі №460/13019/24 обмежено пенсію максимальним розміром.

Листом №1700-0203-8/62709 від 22.08.2025 року відповідач повідомив, що оскільки 17.07.2025 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України №821, то усі судові рішення наразі не виконуються.

29.08.2025 року позивач із запитом звернувся до відповідача, яким просив надати розрахунок заборгованої пенсії за період з 01.03.2023 року по 31.07.2025 року на виконання судового рішення у справі №460/13019/24, перерахунки пенсії станом на 01.03.2023 року, станом на 01.08.2025 року на виконання судового рішення у справі №460/13019/24 та інформацію, за які періоди, після проведених перерахунків пенсії на виконання судового рішення у справі №460/13019/24 обмежено пенсію максимальним розміром.

Листом №1700-0203-8/66456 від 05.09.2025 року відповідач повідомив, що оскільки 17.07.2025 року набрала законної сили постанова Кабінету Міністрів України №821, то усі судові рішення наразі не виконуються. У проведенні перерахунку та виплати пенсії позивачу без застосуванням обмеження її максимальним розміром за оновленим грошовим забезпеченням відмовлено.

19.09.2025 року позивач із заявою звернувся до відповідач, якою просив здійснити перерахунок та виплату пенсії починаючи з 01.03.2023 року, на підставі довідки від 13.08.2024 року №12/1/6193ХГ16239 про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 , виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , без обмеження її максимальним розміром з урахуванням раніше виплачених сум.

Листом №19652-18895/Ф-02/8-1700/25 від 17.10.2025 року відповідач повідомив, що розмір перерахованої пенсії на виконання рішення суду у справі №460/13019/24 з 01.03.2023 року складає 32371,95грн. Оскільки розмір пенсії позивача перевищує максимальний розмір визначений законодавством, то виплата пенсії здійснюється з обмеженням її розміру, а саме: з 01.03.2023 - 20930,00, з 01.03.2024 - 23610,00грн.

Вважаючи дії відповідача щодо нездійснення нарахування та виплати пенсії з 01.03.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 від 13.08.2024 року №12/1/6193ХГ16239 без обмеження її максимальним розміром, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на нарахування та виплату з 01.03.2023 року перерахованої пенсії без обмеження її максимальним розміром.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи з огляду на наступне.

Згідно статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Так, ч. 3 ст. 43 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон № 2262-ХІІ) передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону(частини 1, 2 ст. 63 Закону № 2262-XII).

Відповідно до ч. 4 ст. 63 Закону № 2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

08.07.2011 року було прийнято Закон України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), який набрав чинності 01.10.2011 року.

За правилами ст. 2 Закону № 3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, зокрема, Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», Постанови Верховної Ради Українивід 13.10.1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Водночас Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, яку викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.

Згідно з п. 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016 року.

Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016, визнав таким, що не відповідають статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п`ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв`язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п`ятою статті 17 Конституції України, які зобов`язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.

Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.

Тобто, положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.

Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано такими, що не відповідають статті 17 Конституції України положення ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII.

При цьому положення ст. 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон №2262-XII), які дублюють зміст ч. 7 ст. 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

Тобто, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.

При цьому суб`єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону №3668-VI.

Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у пунктах 52, 56 рішення від 14.10.2010 року у справі «Щокін проти України» зазначив, що тлумачення й застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Суд, однак, зобов`язаний переконатися в тому, що спосіб, у який тлумачиться й застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних із принципами Конвенції з погляду тлумачення їх у світлі практики Суду. На думку ЄСПЛ, відсутність у національному законодавстві необхідної чіткості та точності, які передбачали можливість різного тлумачення, порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією, і не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади в майнові права заявника. Таким чином, у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Водночас положеннями ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.

У постанові від 13.02.2019 року, що винесена Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі № 822/524/18 із посиланням на положення статей1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових «прогалин» щодо захисту прав людини та основних свобод, зокрема, у сфері пенсійного забезпечення, органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Зважаючи на викладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XIIз урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 16.12.2021 у справі № 400/2085/19.

Тому обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом № 2262-ХІІ, є протиправним.

Відповідно до статті 1-1 Закону № 2262-XII законодавство про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, базується на Конституції України і складається з цього Закону, Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та інших нормативно-правових актів України, прийнятих відповідно до цих законів.

Зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Закон № 2262-XII є спеціальним до спірних правовідносин та саме його норми підлягають першочерговому застосуванню для їх врегулювання.

Колегія суддів зазначає, що на даний час законодавча норма, яка б визначала максимальний розмір пенсії, призначеної відповідно до Закону №2262-ХІІ, фактично відсутня, адже, отже застосуванню підлягають норми Закону №2262-ХІІ з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VI.

На підставі викладеного вище, суд апеляційної інстанції зазначає, що обмеження відповідачем максимального розміру пенсії позивача, право на пенсійне забезпечення якого встановлене Законом №2262-ХІІ, є протиправним.

Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про те, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими, відтак підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області залишити без задоволення, а рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі №460/17412/25 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Постанову разом із паперовими матеріалами апеляційної скарги надіслати до суду першої інстанції для приєднання до матеріалів справи.

Головуючий суддя Л. Я. Гудим

судді О. П. Мандзій

Т. В. Онишкевич