Постанова від 23 серпня 2026 р. у справі №260/8645/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 серпня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 260/8645/24 пров. № А/857/17571/26

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючий-суддя Довга О.І.,

суддя Запотічний І.І.,

суддя Шинкар Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області на рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року (головуючий суддя Іванчулинець Д.В., м.Ужгород) у справі №260/8645/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

25.12.2024 позивач ( ОСОБА_1 ) звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просив: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Закарпатській області від 28 листопада 2024 року № 104550007935 в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; зобов`язати Головне управління ПФУ у Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти її місячних пенсій.

Позов обґрунтовує тим, що вона звернулася із письмовою заявою до Головного управління пенсійного фонду у Київській області у якій просила призначити їй пенсію за віком та виплати разову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти її місячних пенсій. Однак, відповідач повідомив, що посада «асистент вчителя» на якій ОСОБА_1 працює з 01.09.2021 року по теперішній час не передбачена переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років згідно Постанови КМУ від 04.11.1993 №909. Як наслідок, відсутні підстави для виплати при призначенні пенсії за віком грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року адміністративним позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ у Закарпатській області від 28 листопада 2024 року № 104550007935 в частині відмови ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у нарахуванні та виплаті разової грошової допомоги у розмірі десяти пенсій відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Зобов`язано Головне управління ПФУ у Закарпатській області призначити та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» в розмірі десяти її місячних пенсій.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, покликаючись на порушенням норм матеріального права зазначив, що відповідно до п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, роботах на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» «ж» ст.. 55 ЗУ «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків 35 років, для жінок -30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років затверджений постановою КМУ від 04.11.1993 року № 909. Зазначає, що згідно довідки № 76 від 02.08.2024 року заявниця працює в Кузьминецькій філії опорного закладу освіти «Ржищівський ліцей «Лідер» Ржищівської міської ради Київської області на посаді асистент вчителя з 01.09.2021 року по теперішній час. Згідно постанови № 909 КМУ від 04.11.1993 року в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах правом на пенсію за вислугою років користуються: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної, навчально -виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, соціальні педагоги, практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи. Посада «асистент вчителя» не передбачена даним переліком. Стаж заявниці як працівника освіти, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, становить 40 років 15 днів. В результаті вищенаведеного прийнято рішення про відмову у проведенні перерахунку згідно заяви № 2521 від 21.11.2024 року, оскільки не виконана умова, зазначена в п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а саме: на день досягнення пенсійного віку (липень 2024 року) заявниця працює на посаді, яка не дає права на призначення пенсії по вислузі років. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позову.

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У відповідності до частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС) суд апеляційної інстанції вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження, так як апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, що ухвалене в порядку письмового провадження (без повідомлення сторін) за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступні підстави.

Судом встановлені наступні обставини.

ОСОБА_1 ( ОСОБА_1 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, має вищу педагогічну освіту, що підтверджується дипломом серії НОМЕР_1 від 28.06.1988 року, за спеціальністю «Педагогіка і методика виховної роботи» та має стаж як працівника освіти, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти мінімальних пенсій, понад 40 років.

ОСОБА_1 звернулась із письмовою заявою до Головного управління пенсійного фонду у Київській області у якій просила призначити їй пенсію за віком та виплати разову грошову допомогу відповідно до пункту 7-1 Розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" в розмірі десяти її місячних пенсій.

Автоматичним розподілом справ в електронній підсистемі ПФУ було визначено, що розгляд заяви позивача відповідно до принципу екстериторіальності, буде здійснюватися Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі – ГУ ПФУ в Закарпатській області), яким було прийнято рішення від 28.11.2024 року № 104550007935 про відмову ОСОБА_1 у проведенні перерахунку згідно заяви № 2521 від 21.11.2024 року, оскільки не виконана умова, зазначена в п. 7-1 Прикінцевих положень ЗУ "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а саме: на день досягнення пенсійного віку (липень 2024 року) заявниця працює на посаді, яка не дає права на призначення пенсії по вислузі років.

Підставою для вказаної відмови ГУ ПФУ в Закарпатській області слугувало твердження останнього, про те, що посада «асистент вчителя», на якій працювала ОСОБА_1 на момент досягнення пенсійного віку, не дає права на виплату грошова допомога, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Вважаючи таку відмову відповідача протиправною, позивач звернувся в суд першої інстанції з позовом.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів ті обставини, на яких ґрунтуються його заперечення.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком з огляду на наступне.

Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Пенсії за вислугу років працівникам освіти призначають відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII).

Пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів е-ж статті 55 Закону України Про пенсійне забезпечення, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1191 затверджено Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати (Порядок № 1191).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 1191, цей Порядок визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (1058-15), та механізм її виплати.

Пунктом 2 Порядку № 1191 встановлено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років" (Перелік № 909).

Згідно з пунктом 5 Порядку № 1191 грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 р. призначається пенсія за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Таким чином, право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з досягненням нею пенсійного віку, наявністю у неї необхідного страхового стажу, вихід на пенсію саме з посади в закладах та установах державної та комунальної форми власності, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058 будь-якого іншого виду пенсії.

Вказані висновки викладені в постанові Верховним Судом у постанові від 13.03.2018 року у справі № 234/13835/17.

Відповідно до записів трудової книжки, а також інформації, що міститься в атестаційних листах від 27.03.2024 року, стаж роботи Позивача на посадах педагогічних працівників складає 42 року, 7 місяців. Крім того, у своєму рішенні Відповідач не ставить під сумнів стаж роботи Позивача, як працівника освіти, який дає право на призначення грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зазначивши період такого стажу 40 років 15 днів, в той час коли мінімально необхідний стаж становить 30 років для жінок, згідно пунктом 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV.

Водночас, апеляційний суд вказує, що поряд із роботою асистента вчителя, згідно наказу ОЗО "Ржищівський ліцей "Лідер" Ржищівської міської ради Київської області від 01.09.2021 року № 87-к "Про довантаження асистента вчителя ОСОБА_1 ", позивач починаючи з 01.09.2021 року, поряд з посадою асистент вчителя здійснювала посадові обов`язки, як вчитель основ здоров`я, що вбачається також із тарифних списків за 2021-2025 року.

Частиною 1 ст. 10 Закону України "Про освіту" передбачено, що невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Повна загальна середня освіта в Україні є обов`язковою і здобувається в інституційних або індивідуальних формах, визначених законодавством, як правило, в закладах освіти.

Повна загальна середня освіта має три рівні освіти: початкова освіта тривалістю чотири роки; базова середня освіта тривалістю п`ять років; профільна середня освіта тривалістю три роки.

Початкова, базова середня і профільна середня освіта можуть здобуватися в окремих закладах освіти або у структурних підрозділах однієї юридичної особи (закладу освіти) (ч.ч. 2,3 ст. 12 ЗУ "Про освіту").

На рівнях початкової та базової середньої освіти освітній процес може організовуватися за циклами, визначеними спеціальним законом, поділ на які здійснюється з урахуванням вікових особливостей фізичного, психічного та інтелектуального розвитку дітей (ч.6 ст. 12 ЗУ "Про освіту").

Згідно ч.1 ст. 19 ЗУ "Про освіту", органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.

Органи державної влади, органи місцевого самоврядування та заклади освіти створюють особам з особливими освітніми потребами умови для здобуття освіти нарівні з іншими особами шляхом належного фінансового, кадрового, матеріальнотехнічного забезпечення та забезпечення універсального дизайну та/або розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби та можливості таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку (ч.4 ст. 19 ЗУ "Про освіту").

Навчання, виховання та розвиток осіб з особливими освітніми потребами у закладах дошкільної, позашкільної та загальної середньої освіти здійснюються за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, інших джерел, не заборонених законодавством, у тому числі з урахуванням потреб дитини, визначених в індивідуальній програмі розвитку (ч.5 ст. 19 ЗУ "Про освіту").

Зарахування осіб до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки (ч.6 ст. 19 ЗУ "Про освіту").

Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами Кабінету Міністрів України з урахуванням міжнародних норм і стандартів (ч.7 ст. 19 ЗУ "Про освіту").

Відповідно до абз. 1 п. 17 Порядку організації інклюзивного навчання в закладах загальної середньої освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 №957, організацію інклюзивного навчання учнів забезпечує асистент вчителя, посадові обов`язки якого визначаються його посадовою інструкцією, що затверджується керівником закладу освіти відповідно до вимог законодавства.

Згідно з Типовими штатними нормативами закладів загальної середньої освіти, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 №1205, зареєстрованим в Міністерстві юстиції від 22.12.2010 за №1308/18603, посада «асистент вчителя» вводиться у школах, де запроваджене інклюзивне навчання, для роботи з учнями з особливими освітніми потребами з розрахунку 1 ставка на клас, у якому навчаються такі діти.

Переліком №909, установлено, що право на отримання пенсії за вислугу років мають право ті, які працюють в загальноосвітніх навчальних закладах, військових загальноосвітніх навчальних закладах, музичних і художніх школах на таких посадах: учителі, логопеди, вчителі-логопеди, вчителі-дефектологи, викладачі, сурдопедагоги, тифлопедагоги, вихователі, завідуючі та інструктори слухових кабінетів, директори, завідуючі, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної), навчально-виробничої частини або роботи з виробничого навчання, завідуючі навчальною і навчально-виховною частиною, завідувачі філіями, їх заступники з навчально-виховної (навчальної, виховної) роботи, соціальні педагоги (організатори позакласної та позашкільної виховної роботи з дітьми), практичні психологи, педагоги-організатори, майстри виробничого навчання, керівники гуртків, секцій, студій та інших форм гурткової роботи.

Отже, посада асистента вчителя загальноосвітнього навчального закладу Переліком №909 дійсно не передбачена.

Разом з тим, постановою Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 затверджено Перелік посад педагогічних та науково-педагогічних працівників (Перелік № 963), яким посаду «асистент вчителя» загальноосвітнього навчального закладу віднесено до посад педагогічних працівників.

Постанова Кабінету міністрів України від 15.08.2011 № 872 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у загальноосвітніх навчальних закладах» зазначає, що «особистісно орієнтоване спрямування навчально-виховного процесу забезпечує асистент вчителя, який бере участь у розробленні та виконанні індивідуальних навчальних планів та програм, адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дітей з особливими потребами».

З ініціативи Міністерства освіти і науки, молоді та спорту Міністерством соціальної політики доповнено Класифікатор професій посадою асистента вчителя інклюзивного навчання (наказ Держспоживстандарту від 28.07.2010 року за № 327).

Посаду «асистента вчителя» передбачено Типовими штатними нормативами загальноосвітніх навчальних закладів, затвердженими наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 № 1205.

У листі Міністерства освіти і науки, молоді та спорту № 1/9-675 від 25.09.2012 «Щодо посадових обов`язків асистента вчителя» зазначено орієнтовні кваліфікаційні характеристики асистента вчителя в класі з інклюзивним навчанням, які розроблені у зв`язку з введенням зазначеної посади до типових штатних нормативів загальноосвітніх навчальних закладів, затверджених наказом Міністерства освіти і науки від 06.12.2010 за № 1308/8603.

Так, в описі посадових обов`язків «асистента вчителя» зазначено, що асистент вчителя забезпечує соціально-педагогічний супровід дитини з особливими освітніми потребами, разом із вчителем класу виконує навчальні, виховні, соціально-адаптаційні заходи, запроваджуючи ефективні форми їх проведення, допомагає дитині у виконанні навчальних завдань, залучає учня до різних видів навчальної діяльності; у складі групи фахівців бере участь у розробленні та виконанні індивідуальної програми розвитку дитини; адаптує навчальні матеріали з урахуванням індивідуальних особливостей навчально-пізнавальної діяльності дитини з особливими освітніми потребами.

Отже, суд приходить до висновку, що посада педагогічного працівника з врахуванням постанови Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 №909 та положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.06.2000 №963 поширюється і на посаду «асистент вчителя».

Вказані висновки викладені в ухвалі Верховного Суду від 12 серпня 2024 року у справі №420/18130/23.

Крім того, Верховним Судом у постанові від 23.01.2020 у справі № 756/9879/16-а викладено висновок стосовно того, що при встановленні права на зарахування періоду роботи до спеціального страхового стажу, необхідно враховувати та аналізувати положення Закону України "Про освіту" №1060-XII, Закону України "Про позашкільну освіту" № 1841-III, Переліків № 963, № 433, які також регулюють правовідносини, що виникають при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України заяв громадян про призначення пенсій за вислугу років.

Тобто, при встановленні права на зарахування періоду роботи позивача до спеціального страхового стажу, який дає право у тому числі на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058- IV необхідним є системний аналіз законодавства, з метою встановлення, чи відноситься посада позивача до педагогічних посад.

Водночас, Верховним Судом неодноразово зверталась увага на те, що перелік закладів, установ освіти і посад, визначений Переліком № 909, містить прогалини, що зумовлює обмеження права педагогічних працівників на отримання пенсії за вислугу років.

Так, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №233/4308/17 та від 30.01.2019 у справі №442/456/17 при розгляді подібних правовідносин, суд відступив від висновків, викладених у постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 у справі №419/794/15, і серед іншого вказав: "Таким чином, викладач музичної школи є педагогічним працівником позашкільного навчального закладу, тобто працівником освіти. Стаж роботи викладачем та концертмейстером в дитячій музичній школі має зараховуватись до пільгового стажу осіб у розумінні п. "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ при розгляді територіальними органами Пенсійного фонду України відповідних заяв про призначення пенсії навіть попри те, що зазначена посада прямо не передбачена затвердженим Переліком № 909".

Відтак, виходячи з системного аналізу положень Закону України "Про освіту", Закону України "Про повну загальну освіту", Переліку № 963, колегія суддів вважає, що посада «асистент вчителя», яку обіймає ОСОБА_1 , відноситься до педагогічних і дає право на пенсію за вислугу років при наявності відповідного педагогічного стажу роботи, а тому вищевказаний стаж роботи позивача необхідно зарахувати до її спеціального стажу у розумінні пункту "е" статті 55 Закону № 1788-ХІІ, пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону № 1058- IV, навіть попри те, що зазначені посади прямо не передбачені Переліком № 909.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 09.12.1994, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Враховуючи вищенаведене, апеляційний суд визнає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив обставини справи та ухвалив законне рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, рішення суду першої інстанції ґрунтується на повно, об`єктивно і всебічно з`ясованих обставинах, доводи апеляційної скарги їх не спростовують, а тому підстав для скасування рішення суду першої інстанції немає.

Згідно з ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зазначене положення поширюється на доказування правомірності оскаржуваного рішення (дії чи бездіяльності). Окрім доказування правових підстав для рішення (тобто правомірності), суб`єкт владних повноважень повинен доказувати фактичну підставу, тобто наявність фактів, з якими закон пов`язує можливість прийняття рішення, вчинення дії чи утримання від неї.

В розумінні ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним, обґрунтованим та відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області залишити без задоволення, а рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2026 року у справі № 260/8645/24 – без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. І. Довга

судді І. І. Запотічний

Т. І. Шинкар